Ухвала

від 07.12.2022 по справі 0805/4947/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.12.2022 Справа № 0805/4947/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №0805/4947/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Провадження №88-ц/807/1/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Дашковської А.В., Кримської О.М.. Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року за нововиявленими обставинами.

В обгрунтування заяви зазначає, що у вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу. Справу суди переглядали неодноразово.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 14000,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільног суду від 09 квітня 2020 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ,. на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 11 062500,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 47562,20 грн.

В заяві ОСОБА_1 зазначає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , Апеляційний суд Запорізької області керувався висновком експертизи№1від 12липня 2017року,яка булавиконана (експертом)директором ТОВ«Львівський центрнауково-технічних танезалежних експертно криміналістичнихдосліджень», однак до такого висновку суд дійшов передчасно, оскільки в квітні 2021 року представнику ОСОБА_1 на адвокатський запит надійшла відповідь від Міністерства юстиції України, відповідно до якої ТОВ «Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно криміналістичних досліджень» не є суб`єктом судово експертної діяльності в розумінні статі 7 Закону України «Про судову експертизу». Крім того, за даними Реєстру, свідоцтва №041,042, видані та продовжені ОСОБА_3 на підставі рішень експертно кваліфікаційних комісій Служби безпеки України від 19.10.2000, 31.03.2005, 28.04.2010, і які давали останньому право на проведення експертиз, недійсні з 09.02.2012 у зв`язку з його звільненням. Отже, з наведеного вище слідує, що експертизу в липні 2017 року та січні 2018 року на підставі якої було ухвалено постанову Апеляційним судом Запорізької області від 22 березня 2018 року і стягнуто борг з ОСОБА_1 у розмірі 11062500.00 грн, проводив експерт ОСОБА_3 , який взагалі не мав діючого свідоцтва експерта ще з 2012 року, не був внесений до Реєстру атестованих судових експертів, застосував методики растрової електронної мікроскопії та експериментальне дослідження методом субмікронної конфокальної раманівської і люмінесцентної мікроскопії, які застосовувалися при проведенні експертизи по справі, які взагалі не зареєстровані в Реєстрі методик Міністерства юстиції України; експертизу проведено у ТОВ «Львівський центр науково- технічних та незалежних експертно криміналістичних досліджень», яке не є суб`єктом судово експертної діяльності в розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу».

Встановлення факту, що ОСОБА_3 не мав діючого свідоцтва експерта ще з 2012 року та те, що ТОВ «Львівський центр науково- технічних та незалежних експертно криміналістичних досліджень», яке не є суб`єктом судово експертної діяльності заявник вважає є істотними для справи обставинами, що не були встановлені Апеляційним судом Запорізької області в постанові від 22 березня 2018 року у справі № 0805/4947/2012 під час дослідження доказів, та не були і не могли бути відомі особі, яка зверталася із заявою, на час розгляду справи ( оскільки були отримані 07 квітня 2021 року) їх врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки про дану обставину заявнику не було і не могло бути відомо до моменту отримання документального підтвердження від Міністерства юстиції України.. На момент розгляду справи, ОСОБА_1 та його представники не знали і не могли знати, що « експерт» ОСОБА_3 фактично не є експертом, і його « Експертний висновок» не може вважатися допустимим доказом.

У зв`язку із чим просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березняя 2018 року у справі №0805/4947/2012 (провадження №22-ц/778/37/18) відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року та призначити справу до розгляду в порядку загального провадження.

ОСОБА_2 та його представник, адвокат Шмаровоз Т.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпискою про вручення судової повістки ( т. 5 а.с. 155-156) до апеляційного суду не з`явилися. Від ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника, адвоката на лікарняному.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому,колегія суддівзауважує,що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи ОСОБА_2 та його представник адвокат Шмаровоз Т.М. були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 429 ЦПК України),апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_2 , відмовивши останньому в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки причини відкладення викладенні в клопотанні, на думку колегії суддів не є поважними, оскільки у ОСОБА_2 є декілька представників, які представляли його інтереси у даній справі. При цьому, слід зауважити, що розгляд справи за клопотанням ОСОБА_2 відкладався неодноразово.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява задоволенню не підлягає.

У статті 129Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Як зазначено у п. 7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Згідно зі статтею 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. (Пономарьов проти України, № 3236/06 §40 ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа,яка звертаєтьсяіз заявоюпро скасуваннярішення,повинна довести,що внеї небуло можливостіпредставити цейдоказ наостаточному судовомуслуханні іщо цейдоказ євирішальним (рішенняЄСПЛ усправі "PRAVEDNAYAv.RUSSIA№ 69529/01,§ 27,28,від 18листопада 2004року).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 за договором позики від 18 жовтня 2006 року отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 375 000,00 дол. США на придбання механічного току та переоформлення договорів оренди земельних ділянок, які зобов`язався повернути до 01 жовтня 2009 року, що підтверджується розпискою позичальника ОСОБА_1 від 18 жовтня 2006 року.

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов у цій справі про визнання договору позики недійсним, а розписки від 18 жовтня 2006 року безгрошовою, де зазначав, що грошові кошти від ОСОБА_2 він не отримував, розписку не складав і підпис у розписці від його імені виконаний іншою особою, тому він не має жодних зобов`язань перед ОСОБА_2 .

Згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз від 13 березня 2014 року зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 під текстом розписки від 18 жовтня 2010 року про взяття в борг грошових коштів у ОСОБА_2 - виконаний ОСОБА_1 .

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2014 року за заявою представника ОСОБА_1 його зустрічний позов було залишено без розгляду.

Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 надав розписку від 15 вересня 2011 року за підписом ОСОБА_2 з печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009", за змістом якої ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 375 000,00 доларів США за розпискою від 18 жовтня 2006 року, і у ОСОБА_2 відсутні претензії до позичальника.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи, проведеної Львівським науко-дослідним інститутом судових експертиз 28 листопада 2014 року, визначено зокрема, що друкований текст розписки від імені ОСОБА_2 із датою складання 15 вересня 2011 року про підтвердження ним сплати боргу ОСОБА_1 виконаний електрофотографічним способом друку з використанням знакосинтезуючого пристрою ПК - лазерного принтера або ж копіювально-розмножувального апарату типу " ХЕК.ОХ "; відтиск круглої печатки від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ФЕНІКС 2009" нанесений високим друком за допомогою рельєфної еластичної (гумової, фотополімерної) друкарської форми; підпис від імені ОСОБА_2 виконаний від руки за допомогою кулькової ручки, спорядженої гелевим чорнилом. Послідовність нанесення відтиску круглої печатки від імені ТзОВ "Компанія ФЕНІКС 2009" та виконання підпису від імені ОСОБА_2 в розписці від імені ОСОБА_2 із датою складання 15 вересня 2011 року про підтвердження ним сплати боргу ОСОБА_1 встановити неможливо через відсутність перетинів між ними. Послідовність нанесення друкованого тексту та відтиску круглої печатки від імені ТзОВ "Компанія ФЕНІКС 2009", а також друкованого тексту та підпису від імені ОСОБА_2 в цій же розписці встановити неможливо через відсутність необхідного обладнання.

Згідно висновку фізико-хімічної судової експертизи, проведеної Товариством з обмеженою відповідальністю"Київський експертно-дослідний центр" 13 жовтня 2016 року, давність виконання запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_4 на розписці, датованій двома датами 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року, становить більше 5 років, тобто, його виконано раніше жовтня 2011 року. Встановити конкретний період-рік (2011,2010 ... 2006) виконання підпису від імені ОСОБА_1 та запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_4 на розписці, датованій двома датами 18 жовтня 2006 року та 18жовтня 2010 року, не уявляється можливим. Встановити відповідність (невідповідність) давності виконання підпису від ОСОБА_1 та запису, засвідченого підписом від імені ОСОБА_4 , датам зазначеним в розписці - 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року не уявляється можливим. Встановити чи виготовлена розписка, датована двома датами 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року способом монтажу, не уявляється можливим, в зв`язку з відсутністю перетинів реквізитів (тексту, підписів, записів).

Згідно висновку фізико-хімічної судової експертизи, проведеної ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" 17 жовтня 2016 року, в розписці датованій 15 вересня 2011 року відсутні ознаки монтажу, шляхом нанесення тексту на аркуш паперу із вже наявному на ньому відбитку печатки ТОВ "Компанія Фенікс 2009" та підписом від імені ОСОБА_2 . Наявні в розписці датованій 15 вересня 2011 року нашарування мікрочастинок тонеру на ділянках паперу, де розташовані штрихи підпису від імені ОСОБА_2 і відбитку печатки ТОВ "Компанія Фенікс 2009", не дозволяють встановити послідовність нанесення реквізитів, отже встановити чи виконано документ способом монтажу не уявляється можливим.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року за клопотанням ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 призначено додаткову судову фізико-хімічну експертизу, відповідно до висновку якої № 1 від 12 липня 2017 року у розписці про повернення боргу від 15 вересня 2011 року спочатку був нанесений підпис від імені ОСОБА_2 , а потім нанесена електрографічним способом текстова частина розписки; є ознаки монтажу документа, а саме текстова частина розписки виконана після нанесення підпису.

У розписці "про взяття в борг грошових коштів у ОСОБА_2 ", яка датована двома датами 18 жовтня 2006 року та 18 жовтня 2010 року, ознак монтажу не виявлено. У цій розписці спочатку була нанесена електрографічним способом текстова частина розписки, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_1 та запис від імені ОСОБА_4 .

Отже, Апеляційний суд у постанові від 22 березня 2018 року, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами встановив, що розписка від 18 жовтня 2006 року є борговим документом і підтверджує зобов`язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 375000,00 доларів США у погоджені сторонами строки. Надану ОСОБА_1 розписку від 15 вересня 2011 року про повернення боргу апеляційний суд визнав неналежним доказом, оскільки відповідно до висновку додаткової судової фізико-хімічної експертизи від 12 липня 2017 року № 1 вона має ознаки монтажу документа.

В якості нововиявлених обставин ОСОБА_1 зазначає відомості, які стали йому відомі вже після ухвалення судового рішення у справі, а саме, відсутність у ОСОБА_3 особи, яка проводила експертизу за ухвалою суду чинного на час проведення еспертизи свідоцтва про право проведення відповідних експертиз. Крім того, установа, в якій проведено експертизу не відповідає вимогам Закону «Про судову експертизу», оскільки не є державною спеціалізованою установою. Тобто зазначено про порушення порядку проведення судової експертизи.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи саме за заявою сторін, в тому й числі, представником ОСОБА_1 , адвокатом Жманковим В.Є. було заявлено клопотання про проведення додаткової судової експертизи по даній справі, проведення якої доручити експерту ТОВ «Львівський центр науково-технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень ( 79000, м. Львів, вул. Пасічна, 47/43) ОСОБА_3 , з вищою освітою, спеціальною підготовкою експерта з правом проведення технічної експертизи документів за спеціальністю дослідження реквізитів і засобів оформлення документів ( свідоцтво № 42, реєстр № 13/6/16/214 від 19 жовтня 2000 року) та стажем експертної роботи з 1997 року ( т. 3 а.с. 21-23).

Тобто, із змісту зазначеного клопотання вбачається, що представником ОСОБА_1 ,адвокатом Жманковим В.Є. була можливість та перевірялись відомості щодо вищезазначної експерної утанови та наявність свідоцтва у експерта ОСОБА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року зазначене клопотанні було задоволено, у справі призначено додаткову судову фізико-хімічну експертизу проведення якої доручено експертам експертної установи ТОВ « Львівський центр науково- технічних та незалежних експертно-криміналістичних досліджень ( 79000, м. Львів, вул. Пасічна 47/73) ( т. 3 а.с. 28-33).

Висновок технічної експертизи документа № 1 від 12 липня 2017 року та матеріали цивільної справи надійшли на адресу апеляційного суду 10 січня 2018 року ( т. 3 а.с. 71-119). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області було поновлено апеляційне провадженя по даній справі, а постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовлено, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області була подана до Верховного Суду 22 травня 2018 року ( т. 3 а.с. 203-216).

Отже, всі ці обставини, які зазначені в заяві ОСОБА_1 в якості нововиявлених підлягали з`ясуванню під час перегляду судового рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року, оскільки вони існували на час розгляду справи та могли бути відомі заявнику.

ОСОБА_1 не довів,що внього не було можливості представити відомості, які він зазначає в заяві в якості нововиявлених обставин на остаточному судовому слуханні і що ці відомості є вирішальними.

Напроти, колегія суддв зауважує, що зі змісту постанови Запорізького Апеляційного суду від 22 березня 2018 року, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 , вбачається, що апеляційний суд, скасовуючи рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 лютого 2017 року та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтував своє судове рішення не тільки висновком експертизи № 1 від 12 липня 2017 року, яка була виконана експертом ТОВ «Львівський центр науково-технічних та незалежних експерно-криміналістичних досліджень» ОСОБА_3 , а й врахував і надав оцінку іншим обставинам справи та доказам, а саме, що розписка кредитора про повернення боргу між фізичними особами не потребувала нанесення печатки підприємства, керівником якого є позикодавець ОСОБА_2 , що додатково свідчить про її монтаж; ОСОБА_1 у цій справі посилався на суперечливі обставини, що він в борг кошти від ОСОБА_2 не отримував взагалі, а в подальшому наполягав, що борг ( який він не отримував) він повернув ( розписка від 15 вересн 2011 року). При розгляді цієї справи апеляційним судом також було встановлено, що отригінал боргової розписки від 18 жовтня 2006 року, що знаходиться в матеріалах справи ( т. 1 а.с. 58) був наданий суду позивачем ОСОБА_2 , що свідчить про те, що борг не був повернутий відповідно до положень статті 545 ЦК України.

Крім того, в касаційні скарзі ОСОБА_1 зазначав, що проведення вищезазнченої експертизи тривало сім місяців, що на його думку ставить під великий сумнів достовірність висновку експерта його відповідність обставинам та матеріалам справи і як наслідок його обгрунтованість та допустимість як доказ ( т. 3 а.с. 213-214).

Постанова Запорізького апеляційного суду від 22 березня 2018 року була предметом перегляду в касаційному порядку. В постонові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року зазначено, що на підставі всіх вищезазначених обставин, які наведені в мотивувальній частині зазначеної постанови Верховного Суду, апеляційний суд обгрунтовано стягнув з відповідача неповернену суму позики, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року залишено без змін ( т. 3 а.с. 235-239).

Слід також зауважити, що адвокатський запит представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Жманковим В.Є. було направлено до Міністерства юстиції України, в якому він просив надати відомості, які він зазначає в якості нововиявлених обставин, лише 10 грудня 2020 року, тобто більше, ніж через 2 роки та 9 місяців після постановлення постанови Апеляційного суду Запорізької обасті від 18 березня 2018 року, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 , а з відповідною заявою останній звернувся до суду 29 квітня 2021 року.

Водночас, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального права, доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати постанову Запорізького Апеляційного суду від 22 березня 2018 року, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини відсутність у ОСОБА_3 чинного на час проведення експертизи свідоцтва на право проведення відповідних експертиз, установа, в якій проведено експертизу, невідповідає вимогам Закону « Про судову експертизу, оскільки не є державною спеціалізованою установою, тобто порушено порядок проведення судової експертизи, не відносяться до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України, і не є підставою для перегляду і скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).

Таким чином, виходячи із встановлених судом обставин та зазначених норм закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд постанови Запорізького Апеляційного суду від 22 березня 2018 року за нововиявленими обставинами, оскільки обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судового рішення в порядку статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 423, 429 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 проперегляд за нововиявленимиобставинами постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - відмовити.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна ухвала складена 13 грудня 2022 року.

Головуючий, суддя Суддя СуддяПодліянова Г.С.Дашковська А.В Кримська О.М.