Постанова

від 13.06.2022 по справі 711/6091/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/830/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/6091/20 Категорія: 304090000 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2022 (повний текст складено 14.04.2022, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,

в с т а н о в и в :

у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь борг за договорами позики в сумі 24000,00 доларів США, проценти за користування грошовими коштами на рівні подвійної облікової ставки НБУ, що становить 529405,20 грн., та три відсотки річних від простроченої суми, що становить 52593,04 грн., мотивуючи про неналежне виконання відповідачем, як позичальником за договорами позики від 20.12.2017 та від 13.03.2018, своїх зобов`язань по поверненню коштів позикодавцю. Також на суму боргу на підставі положень ст. ст. 1048, 1049, 625 ЦК України позивач нарахувала 3% річних та проценти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2022 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 24000,00 доларів США по тілу позики та три відсотки річних в сумі 1249,89 доларів США, а в задоволенні решти вимог - відмовлено. Суд виходив з того, що позичальник свої договірні зобов`язання належним чином не виконав - позичені кошти не повернув, отже вони мають бути стягнуті на користь позикодавця у судовому порядку. Також на суму боргу мають бути нараховані 3% річних на підставі положень ст. 625 ЦК України. Одночасно суд вказав, що підстав стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не має, оскільки сторони договорів позики не передбачили в них відповідальність за порушення зобов`язань у виді сплати пені, а положення ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» застосовується лише у правовідносинах суб`єктів господарювання, а не фізичних осіб, як у цій справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач подала 20.05.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення суду першої інстанції змінити, доповнивши посиланням на стягнення з відповідача на її користь процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 529405,20 грн. В обґрунтування вказано на те, що суд не розглянув позовні вимоги про стягнення процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, адже помилково вказав, що такі вимоги є пенею, замість процентів за користування чужими грошовими коштами, як вказувала позивач, що відповідає приписам ст. 536 ЦК України. Згідно ст. 1048 ЦК України за користування позикою мають бути сплачені проценти в розмірі облікової ставки НБУ.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив її відхилити, а рішення суду в оскаржуваній частині вимог залишити без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже предметом апеляційного перегляду є вирішення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, про що порушено питання в поданій позивачем апеляційній скарзі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 20.12.2017 відповідачем ОСОБА_2 була складена розписка, відповідно до якої він отримав в позику безпосередньо від ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_1 кошти в розмірі 585000,0грн., що в еквіваленті станом на момент складання даної розписки по НБУ становить 21000,00 доларів США. Вказані кошти в сумі, еквівалентній 21000,00 доларів США по банківському курсу на день повернення, він зобов`язується повернути ОСОБА_3 чи його дружині ОСОБА_1 20.12.2018.

Розписка написана ОСОБА_2 власноручно, добровільно та за власної волі, без будь-якого примусу, обману, насилля та тиску. В чому і розписався (а.с. 10, 109).

Крім того, 13.03.2018 відповідачем ОСОБА_2 була складена розписка, відповідно до якої він цього ж дня отримав на руки в позику безпосередньо від ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_1 кошти в розмірі 79200,00 грн., що в еквіваленті станом на момент складання розписки по НБУ становить 3000,00 доларів США. Вказані кошти в сумі еквівалентній 3000,00 доларів США по банківському курсу на день повернення зобов`язується повернути ОСОБА_3 чи його дружині ОСОБА_1 13.06.2018.

Вказана розписка написана ОСОБА_2 власноручно, добровільно та за власної волі, без будь-якого примусу, обману, насилля та тиску. В чому і розписався (а.с. 11, 110).

Зазначені кошти у визначені строки позичальник позикодавцю не повернув, після чого судом було стягнуто відповідну суму заборгованості по тілу позики, а також нараховані на неї на підставі положень ст. 625 ЦК України 3% річних, що сторонами справи під сумнів не ставиться.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховані на суму заборгованості на підставі положень ст. 1048 ЦК України.

Такими є фактичні обставини, встановлені судом при розгляді цієї справи. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Також за положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом спору у справі, щодо якого здійснюється апеляційний розгляд, є вимоги позивача, як позикодавця, про стягнення з позичальника відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованих на суму заборгованості на підставі положень ст. ст. 536, 1048 ЦК України.

Так статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже відповідні проценти можуть бути сплачені лише в разі прямої вказівки про такий обов`язок у тексті укладеного договору, або за наявності відповідної норми законодавства.

Далі, ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Апеляційний суд приймає до уваги, що предметом спірних договорів позики є іноземна валюта - долари США, та розмір одержання процентів їх умовами не передбачено.

Так за змістом статті 1 ЗУ «Про Національний банк України» облікова ставка НБУ - один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інших суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Можна зробити висновок, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.

Крім того, актуальний правовий висновок про те, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові ВСУ від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Такі правові висновки відображено в постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Отже підстав для нарахування на суму позики в іноземній валюті відсотків за користування чужими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, тим більше у подвійному її розмірі, на підставі ст. ст. 536, 1048 ЦК України, як вказує скаржник у поданій апеляційній скарзі, не має, адже встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти нормами законодавства не передбачено, як і конвертація наданої в позику суми в національну валюту для подальшого нарахування відсотків в розмірі облікової ставки НБУ.

Проведення вказаних розрахунків, про що зазначає скаржник у цій справі, суперечитиме правовій позиції щодо застосування норм матеріального права, викладеній в постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково вказав, що позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як міру відповідальності за порушення договірних зобов`язань, адже зі змісту позовних вимог у справі та позиції позивача, викладеній в поданій апеляційній скарзі, вбачається, що вказані вимоги позивача ґрунтуються на положеннях ст. 1048 ЦК України та стосуються відсотків за користування позикою, які входять до складу основного зобов`язання та не є засобом забезпечення його виконання.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2022 у даній справі слід змінити в частині мотивів відхилення позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 1048 ЦК України, які викласти в редакції даної постанови апеляційного суду.

В іншій частині вимог рішення суду не оскаржувалося , відповідно, судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Так як скаржника звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», як особу з інвалідністю ІІ групи, судові витрати у вигляді судового збору за перегляд цієї справи апеляційним судом слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - змінити в частині мотивів відхилення позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 1048 ЦК України, які викласти в редакції даної постанови апеляційного суду.

У решті в оскаржуваній частині рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 14.04.2022 у даній справі - залишити без змін.

Судові витрати у вигляді судового збору за перегляд цієї справи судом апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 15.06.2022.

Суддя-доповідач

Судді