Ухвала

від 13.10.2023 по справі 711/6091/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6091/20

Номер провадження 6/711/287/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Кофановій А.О.,

за участі:

представника ДВС Кривохижі Ю.А. ,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 ,-

встановив:

Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 .

Подання обгрунтовує тим, що на виконанні в Центральному ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 66886015, в якому боржником є ОСОБА_2 .

Станом на 13.05.2022 року боржник рішення судів не виконує. Залишок боргу за зведеним виконавчим провадженням становить 355643, 53 грн.

12.05.2022 року боржник не з`явився на виклик державного виконавця, залишеного 11.05.2022 року у формі наклейки на вхідні двері квартири. Виконати рішення судів не вдалося, оскільки державному виконавцю не надано доступу до житлового приміщення з матою перевірки майнового стану боржника та арешту рухомого майна, яке може знаходитися за місцем проживання боржника.

На підставі наведеного просить надати дозвіл Центральному ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на примусове проникнення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки майнового стану боржника та виявлення ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.09.2023 року подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до ст. 439 ЦПК суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримав, просив задовольнити його повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положеннями ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Таким чином законодавцем з метою унеможливлення порушення прав боржника фактично запроваджено судовий контроль за діями виконавців, які полягають у наданні дозволу на таке проникнення саме за ухвалою суду.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 439 ЦПК Українипитання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження №69535133з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи та держави боргу в сумі 27774,88 доларів США та 9455,18 грн.

З акту державного виконавця Яковенко А.О. від 08.08.2023 року вбачається, що державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника. Двері державному виконавцю ніхто не відчинив, зі слів сусідки, яка проживає в кв. 26 пару годин тому виносили макулатуру та можливо поїхали на дачу.

З акту державного виконавця Яковенко А.О. від 10.08.2023 року вбачається, що державним виконавцем було здійснено вихід за АДРЕСА_2 . Державному виконавцю відчинила жінка та представилася новою власницею квартири, і що ОСОБА_3 з квартири виписалася та закрила двері

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилається на те, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, кошти по рішенню суду не сплачує. Рішення суду до теперішнього часу не виконане, а боржник ухиляється від його виконання

Суд звертає увагу на те, щостаттею 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 311 ЦК Українипередбачено право на недоторканність житла.

Положеннями ч. 1, 2ст. 311 ЦК Українивизначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено вКонституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для виконання судового рішення, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій (постанова ВС від 12.03.2020 року справа №757/41727/19-ц).

Окрім того, вирішуючи питання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника суд повинен встановити, що боржник повідомлений про наявність виконавчого провадження, отримати повідомлення про необхідність бути присутнім при проведенні виконавчих дій та встановити обставини створення перешкод у проведенні виконавчих дій.

Отже, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

При цьому, згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

При цьому, застосування такого заходу як примусове проникнення до житла боржника за поданням державного виконавця може мати місце у виключних випадках та лише після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення та має бути належним чином обґрунтоване і підтверджене відповідними доказами.

Відтак,аналізуючи вищенаведенінорми,суд дійшоввисновку,що державнимвиконавцем недоведено необхідностінадання дозволуна примусовепроникнення дожитла боржника ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_3 ,та те,що вказанаквартирна належитьна правівласності боржнику,або єйого житлом.

Також судом встановлено, що боржник не був належним чином повідомлений про необхідність бути присутнім та надати доступ до приміщення з метою перевірки майнового стану та здійснення виконавчих дій, які мали відбутися 08 та 10.08.2023 року за адресо: АДРЕСА_2 докази про направлення такої вимоги державний виконавець не надав.

Так, відсутні в матеріалах справи і докази про ухилення боржника від примусового виконання, оскільки державним виконавцем не надано доказів про направлення боржнику відповідних процесуальних документів, тобто вимог державного виконавця

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та боржник перешкоджав вільному доступу державного виконавця до свого приміщення. Окрім того, у матеріалах подання відсутні відомості про те, що боржнику було направлено повідомлення про дату проведення виконавчих дій, та його обов`язок допустити державного виконавця для проведення виконавчих дій.

Отже з наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знав про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

Отже подання державного виконавця не містить доказів того, що боржник отримав повідомлення про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису його майна, так і того, що боржник чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до житла у відведений час для вчинення виконавчих дій, та перешкоджає проведенню виконавчих дій.

Враховую наведене, керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 439 ЦПК України, ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

На ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга, у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Головуючий: Р. В. Демчик