Постанова

від 06.06.2022 по справі 280/3443/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3443/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Пелих Олени Леонідівни

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року (головуючий суддя Сацький Р.В.)

у справі № 280/3443/21

за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Пелих Олени Леонідівни

до Державної служби України з питань праці, Павлівської сільської ради;

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат»

про визнання дій протиправними та скасування акту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , через свого представника, звернулися до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, Павлівської сільської ради, в якому просили:

- визнати протиправними дії відповідача 1 в частині складення/оформлення та підписання Акту про надання третій особі гірничного відводу від 22.03.2017 №3196 з метою розробки Біляївського родовища первинних коалінів Східна ділянка;

- визнати протиправним та скасувати Акт про надання гірничного відводу третій особі, що виданий відповідачем 1 та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 №3196;

- визнати протиправними дії відповідача 2 в особі сільського голови Клименка Анатолія Васильовича в частині складення/оформлення та підписання листа про надання погодження від 13.09.2016 №01-20/385.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний акт про надання гірничого відводу видано з порушенням Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» (далі - Положення № 59), а саме: в порушення пункту 6 додатку № 2 до Положення №59, до проекту гірничого відводу не надано листи про згоду з рішенням про надання гірничого відводу від дійсних землевласників, а саме: фізичних осіб, чиї землі входять в межі гірничого відводу, у тому числі земельних ділянок, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Державна служба України з питань праці, під час розгляду заявки та доданих до неї документів, в порушення п. 25 Положення №59, не перевірила належним чином наявність документів, які додавались до проекту, а саме: листів про згоду з рішенням про надання гірничого відводу від землевласників - фізичних осіб, яким землі належать на праві приватної власності. Інформація про наявність таких власників міститься на копії топографічного плану поверхні в проектних межах гірничого відводу, який в обов`язковому порядку мав додаватись до проекту гірничого відводу. Пояснювальна записка, яка додавалась до Проекту гірничого відводу містила недостовірну інформацію про відсутність на земельних ділянках, які заплановані для відведення для потреб, пов`язаних з користуванням надрами (в межах гірничого відводу), земельних ділянок, які перебувають у приватній власності громадян (які були розпайовані). До проекту гірничого відводу надано лист «погодження» голови Павлівської сільської ради Клименко A.B. від 13.09.2016 №01-20/385, який є незаконним, оскільки складений головою з перевищенням повноважень, адже Павлівська сільська рада жодним чином не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок, які входять в межі гірничого відводу.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущений встановлений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду з позовною заявою, а наведені позивачами підстави пропуску такого строку не є поважними.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивачів подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилається на порушення судом норм процесуального права, не повне та не всебічне з`ясування судом обставин справи, не надання оцінки та не дослідження доказів та аргументів позивачів.

Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подавали.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Строк звернення до адміністративного суду встановлений статтею 122 КАС України, за приписами частин першої, другої якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Виходячи з наведеного, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2021 року позивачі звернулись до суду з позовом про оскарження акту, складеного відповідачем-1 22.03.2017 в порядку Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59, та дій відповідача 2 щодо надання погодження листом від 13.09.2016.

Позивачем-1 подана заява про поновлення строку звернення до суду, мотивована тим, що про порушення свого права як власника землі на надання згоди чи незгоди з рішенням про надання гірничого відводу, а також про існування листа Павлівської сільської ради від 13.09.2016 №01-20/385, який TOB «БЗК» незаконно подав до Держпраці на підміну справжніх згод власників або землекористувачів, позивач-1 дізнався 26 лютого 2021 року під час засідання робочої групи з розгляду проблемних питань реалізації проекту розміщення TOB «Біляївський збагачувальний комбінат» кар`єру зі збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель і споруд на території Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області».

Позивачка-2 у заяві про усунення недоліків зазначила, що дізналася про порушення своїх прав як землевласника у лютому 2021 року під час ознайомлення з листом Департаменту промисловості та розвитку інфраструктури ЗОДА від 7 січня 2021 року №000/60/01, з якого позивачці стало відомо про існування Акту про надання TOB «БЗК» гірничого відводу, та з іншими матеріалами робочої групи, з яких дізналась, що при поданні в 2017 році до Державної служби України з питань праці заявки на одержання гірничого відводу, TOB «БЗК» замість документів про згоду землевласників або землекористувачів з рішенням про надання гірничого відводу протиправно, в порушення порядку надання гірничих відводів, подано лист-погодження голови Павлівської сільської ради Клименко A.B. від 13.09.2016 №01-20/385, який жодним чином не є ані власником, ані землекористувачем зазначених земельних ділянок.

Оцінюючи наведені позивачами доводи, суд першої інстанції вказав, що про порушення своїх прав, тобто, про існування Акту про надання гірничного відводу третій особі, що виданий відповідачем-1 та зареєстрований в реєстрі від 22.03.2017 №3196 позивачу-1 стало відомо 01.04.2019, тоді як позов до суду подано лише 27.04.2021, тобто з пропуском 6-місячного строку звернення до суду.

Стосовно дотримання строку звернення позивачки-2 до суду суд першої інстанції також встановив, що позивачка-2 вже 22.02.2019 знала про видачу Акту про надання гірничого відводу Товариству з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» від 22.03.2017 за №3196, яким на її думку порушено законні інтереси як землевласника.

В частині оскарження листа - згоди відповідача-2 №01-20/385 від 13.09.2016 суд першої інстанції зазначив, що позивачі самі не звернули увагу на надані ними докази, зокрема на лист відповідача-1 №2575/1/10.3-ДП-19 від 27.03.2019, в якому вказується, що окрім листа Павлівської сільської ради згоду було надано Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (лист № 32-8-0.3-8819/2-16 від 01.12.16) та Філією Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз ІІАТ Укртранегаз (лист №1241/05-20-44 від 24.02.17).

Окрім того, суд вказав, що право на користування надрами закріпилося за ТОВ «БЗК» не з наданням гірничого відводу, а з отриманням спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.2006 №4064, як проте вказує ч.3 ст. 15 Кодексу України «Про надра», але оскарження дозволу на користування надрами вже було предметом судового розгляду у справі № 910/6613/20 у всіх судових інстанціях і підстав для його скасування суд не знайшов.

Судом за встановлених у справі обставин не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на визначений позивачами предмет спору, наведені ними обставини з приводу дотримання строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Спірним у межах даної справи є питання правомірності видачі Державною службою України з питань праці акту про надання гірничого відводу від 22.03.2017 №3196 Товариству з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» з огляду на відсутність згоди землевласників з рішенням про надання гірничого відводу.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59, в редакції на час складення означеного вище акту, право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка № 1.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин надаються Держпраці (п.21 Положення № 59).

Відповідно до п. 23 цього Положення для одержання гірничого відводу підприємство чи громадянин залежно від виду родовища корисних копалин подає заявку місцевому органу державного гірничого нагляду або Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській чи Севастопольській міській Раді народних депутатів.

Заявка включає в себе: заяву, в якій зазначаються найменування підприємства чи відомості про громадянина, що мають намір одержати гірничий відвід, місцезнаходження гірничого відводу та мета, для якої він одержується; проект гірничого відводу у двох примірниках, складений відповідно до додатка № 2.

В свою чергу, п.6 додатка № 2 Положення № 59 передбачено, що з урахуванням мети використання надр до проекту гірничого відводу додається, в тому числі, документ про згоду землевласника або землекористувача з рішенням про надання гірничого відводу.

Стосовно тверджень позивача-1 щодо строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке.

В судовому порядку вирішувався спір за позовом Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_1 про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності у державну власність земельної ділянки загальною площею 3,97 га з кадастровим номером 2321586100:01:001:0123, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з метою надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат».

Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 852/2а-9/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року, встановлено, що вказана земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , входить в межі гірничого відводу, наданого «Біляївський збагачувальний комбінат» згідно акту про надання гірничого відводу від 22.03.2017 № 3196, виданого Державною службою з питань праці.

Листом від 01.04.2019 ОСОБА_1 повідомив Вільнянську райдержадміністрацію, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321586100:01:001:0123 та як власник зазначеної земельної ділянки не дає згоду на викуп земельної ділянки та передачу її ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» для розміщення кар`єру.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, виходячи з обставин, які були предметом дослідження і встановлені судом в межах справи № 852/2а-9/19 за участі ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції доходить висновку, що про наявність акту про надання гірничного відводу ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» від 22.03.2017 № 3196, і відповідно, існування листа Павлівської сільської ради від 13.09.2016 №01-20/385 позивач-1 ОСОБА_1 мав дізнатися в будь-якому випадку при розгляді і прийнятті судом рішення у справі № 852/2а-9/19, а не 26 лютого 2021 року як вказує позивач-1.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення позивачем-1 встановленого 6-місячного строку звернення до суду є правильним.

Щодо дотримання строку звернення до суду позивачкою-2 слід зазначити, що судом першої інстанції правильно встановлено, що вже 22.02.2019 позивачка ОСОБА_2 знала про видачу акту про надання гірничого відводу ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» від 22.03.2017 за №3196, що підтверджується листом Держпраці від 27.03.20219 № 2575/1/10.3-ДП-19 на звернення ФОП ОСОБА_3 від 22.02.2019 щодо скасування акту гірничого відводу, з яким вона звернулась як землекористувач (орендар) земельної ділянки кадастровій номер 232586100:01:001:0090, яка згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 21.04.2021 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Цим же листом Держпраці від 27.03.20219 № 2575/1/10.3-ДП-19 повідомлено, що окрім листа Павлівської сільської ради згоду було надано Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (лист № 32-8-0.3-8819/2-16 від 01.12.16) та Філією «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ«Укртранегаз» (лист №1241/05-20-44 від 24.02.17).

Таким чином, доводи позивачки-2, що про порушення своїх прав у спірних правовідносинах вона дізналася лише в лютому 2021 року, є такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зважаючи на встановлений законом 6-місячний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, позивачі не зазначили поважних підстав для поновлення цього строку, наведені ними аргументи не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивачі були об`єктивно позбавлені можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

Невжиття позивачами активних дій протягом тривалого часу з моменту обізнаності з наявністю документів, правомірність яких становить предмет цього позову, за відсутності істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачами строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви.

Викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Передбачені ст.ст.317, 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Пелих Олени Леонідівни залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 280/3443/21 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова