Рішення

від 14.06.2022 по справі 539/4177/19

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №539/4177/19

Провадження по справі №2/538/116/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2022 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Волошиної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : приватний нотаріус Стромко І.В., приватний нотаріус Юрченко М.А., Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ПРАТ "Райз -Максимко", ТОВ "Райз-Схід", Перша лубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Лохвицького районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : приватний нотаріус Стромко І.В., приватний нотаріус Юрченко М.А., Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ПРАТ "Райз -Максимко", ТОВ "Райз-Схід", перша Лубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_3 . Заповітом № 134 від 06.10.2004 року ОСОБА_3 заповів все своє майно на двох спадкоємців-синів: ОСОБА_4 (батька позивача) та ОСОБА_5 (дядька позивача).

ОСОБА_4 після смерті батька звернувся до Шеківської сільської ради відносно оформлення спадщини по заповіту № 134 й 15.06.2005 року подав заяву до Першої лубенської нотаріальної контори, посвідчену та зареєстровану секретарем виконкому Шеківської сільради від 30.05.2005 року, щодо прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але про те , що в сільській раді та нотаріальній конторі були зареєстровані спадкові справи на користь дядька позивача ОСОБА_5 на всю земельну ділянку площею 2,86 га згідно заповіту № 133 та на батька згідно заповіту № 134 з розподілом спадщини на обох синів, ще від 06.10.2004 року, позивача ніхто не повідомляв. Як відомо позивачу, заповітом № 134 все майно дід заповів синам в рівних частинах, в силу чого в серпні 2017 року позивач звернулася до Лубенської нотаріальної контори, де дізналася про заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 та заповіт № 134 на користь синів в рівних частинах. Згідно заповіту № 133 ОСОБА_5 успадкував земельну ділянку, а заповіт під № 134 на користь обох синів ще не внесено до Національного реєстру заповітів. Заяв про прийняття або відмову від спадщини інших спадкоємців в спадковій справі немає. Нотаріальною конторою було заведено другу спадкову справу під № 287/489 від 15.06.2005 року. В справі були документи: заява про прийняття спадщини ОСОБА_4 після померлого ОСОБА_3 , копія заповіту № 134, витяг про реєстрацію спадкової справи. В позивача виникли сумніви щодо законності реєстрації частини земельної ділянки на користь дядька ОСОБА_5 . Нотаріальною конторою 30.01.2008 року було відкрито спадкову справу на майно померлого ОСОБА_3 . Після 34-х днів після відкриття спадкової справи ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.03.2008 року, як сину спадкодавця на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га, розташовану на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області згідно Державного акту серії ІІІ-ПЛ № 026375 на право приватної власності на землю. При цьому нотаріальна контора повідомляє, що інших заяв про прийняття/відмову в спадковій справі немає. Дане не відповідає дійсності. Примірник заповіту № 133 від 06.10.2004 року друкувався о 10 год., де фіксується розпорядження щодо переходу у спадок паю на користь ОСОБА_5 і в цей же день 06.10.2004 року о 11-00 год. формується заповіт № 134, де фіксується розпорядження переходу спадщини на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У заповіті № 133 щодо земельного паю на користь ОСОБА_5 є примітка , що по проханню заповідача текст заповіту надруковано секретарем сільської ради, а в заповіті № 134 такий коментар не вноситься і текст виготовляється на друкарській машинці радянського виробництва. В заповіті № 133 щодо земельного паю на користь ОСОБА_5 є примітка , що інший примірник заповіту, який має силу оригіналу видається заповідачу, в заповіті № 134 такий коментар відсутній. ОСОБА_4 отримавши заповіт № 134 мав право одержати роз"яснення від секретаря Шеківської сільської ради, що попередній заповіт № 133 скасовано, а тому вчасно зареєструвавши спадкову справу він чи його майбутній правонаступник набувають спадкове право в т.ч. і на 1/2 частки спадщини земельного паю. Заповіт № 134 на користь обох синів хоч і прийнятий Лубенським нотаріусом і заведено Спадкову справу, але колишнім секретарем виконкому не було вчасно внесено відомості до Спадкового реєстру та лише за збігом 12-ти років зроблено іншим секретарем виконкому Шеківської сільської ради. ОСОБА_4 в своїй заяві від 30.05.2005 року зазначив , що приймає всю спадщину згідно заповіту № 134. Таким чином, заповітом № 134 , який було складено пізніше на користь двох синів-спадкоємців, повністю скасовується попередній , як такий , що він йому суперечить, чим самим заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 про право на спадщину на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га автоматично по закону вважається скасованим і повинен вважатися недійсним. Нотаріус повинна була вчинити нотаріальні дії щодо видачі двох свідоцтв про спадщину за законом на користь двох синів , що нею при відсутності заяв про відмову від спадщини від одного із спадкоємців не було зроблено та здійснено порушення норм. Нотаріус повинна була пояснити ОСОБА_5 , що йому необхідно чи за згодою із старшим братом, чи в судовому порядку визнати спочатку недійсним заповіт № 134. Коли ОСОБА_5 звернувся до суду в грудні 2007 року щодо продовження терміну для прийняття спадщини по заповіту № 133, нотаріус повинна була дати пояснення суду, що спочатку ОСОБА_5 повинен вирішити питання про скасування реєстрації Спадкової справи, яка заведена 2,5 роками раніше за № 36796379 від 15.06.2005 року і лише після цього, при набранні законної сили рішенням, вирішувати питання про продовження термінів для прийняття спадщини. Крім того, в рішенні суду зазначені персональні дані іншого громадянина і через відсутність фактичної індивідуалізації персональних даних про заповідача та оригінальних первинних документів наданих суду, нотаріус не вправі була сприяти привласненню іншій особі 1/2 частини земельного паю. Нотаріусом Лубенської нотаріальної контори введено в оману суд, котрий прийняв рішення про надання додаткового строку в три місяці для прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку ОСОБА_5 . Ігноруючи рішення суду від 19.12.2007 року неправомірно видала свідоцтво ВКЕ № 173041 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом як єдиному спадкоємцю ОСОБА_5 , в той час як судом вирішено надати ОСОБА_5 додатковий строк для подання документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Заповіт № 134 не втратив чинності, а отже ОСОБА_4 на протязі з 06.10.2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 формально і фактично мав право на обов"язкову не менше 1/2 частку спадщини і саме в цей час нотаріус не мала права видавати свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року. Крім того, на момент смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживав разом із спадкодавцем, а отже вважається таким , що прийняв спадщину, в той час коли ОСОБА_5 не проживав із спадкодавцем на день його смерті та вчасно не подав заяву про прийняття спадщини. Позивач вважає, що має право на спадщину за законом, а видане відповідачу Свідоцтво ВКЕ № 173041 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом необхідно визнати недійсним, прийнявши рішення про зобов"язання нотаріуса видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом із визначеннм часток у рівних долях на земельний пай. Враховуючи викладене, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її адвокат Панченко О.В. позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити і пояснили суду, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 діда позивача - ОСОБА_3 залишився складений останнім заповіт № 134 від 06.10.2004 року, яким дід заповів все своє майно на двох спадкоємців-синів: ОСОБА_4 (батька позивача) та ОСОБА_5 (дядька позивача). Як відомо позивачу, заповітом № 134 все майно дід заповів синам в рівних частинах, в силу чого в серпні 2017 року позивач звернулася до Лубенської нотаріальної контори, де дізналася про заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 та заповіт № 134 на користь синів в рівних частинах. Згідно заповіту № 133 ОСОБА_5 успадкував земельну ділянку, а заповіт під № 134 на користь обох синів не було внесено до Національного реєстру заповітів. Позивач вважає, що її права як спадкоємця порушені,заведення двох спадкових справ суперечить законодавству, а тому просить суд визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом, видане на ім"я ОСОБА_5 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Представник відповідача по справі ОСОБА_2 адвокат Бондаренко О.В. в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити і пояснила суду, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б вказували на відсутність у ОСОБА_5 права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем не додано доказів, які б свідчили про її право як спадкоємця ОСОБА_4 , що прийняв спадщину після померлого ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять даних про спадкування земельної ділянки спадкоємцями ОСОБА_5 . Матеріали справи не містять Постанови нотаріуса про відмову ОСОБА_1 в оформленні спадкового майна після смерті ОСОБА_4 щодо земельної ділянки. Позивач ще в 2012 році була обізнана з приводу обставин спадкування її батьком майна ОСОБА_3 . За таких обставин перебіг позовної давності розпочався для спадкоємця з 01.01.2013 року, а вже минуло 6 років. Отже позовна вимога знаходиться за межами строку трирічної позовної давності. Тому в позові просить відмовити, застосувавши трирічний строк позовної давності.

Третя особа Перша лубенська державна нотаріальна контора в судове засідання не з"явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі , проти позову заперечує.

Третя особа Приватний нотаріус Лубенського міського нотаріального округу Стромко І.В. в судове засідання не з"явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі , проти позову заперечує.

Третя особа Юрченко М.А. приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області в судове засідання не з"явилася, подала заяву якою просить справу розглядати без її участі, щодо рішення суду покладається на розсуд суду.

Третя особа Сенчанська сільська рада в судове засідання не з"явилася, подала заяву про розгляд справи без участі представника, щодо рішення покладається на розсуд суду.

Треті особи ПРАТ "Райз -Максимко", ТОВ "Райз-Схід" в судове засідання не з"явилися з невідомих причин, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача - ОСОБА_3 . Заповітом № 134 від 06.10.2004 року ОСОБА_3 заповів все своє майно на двох спадкоємців-синів: ОСОБА_4 (батька позивача) та ОСОБА_5 (дядька позивача).

ОСОБА_4 після смерті батька звернувся до Шеківської сільської ради відносно оформлення спадщини по заповіту № 134 й 15.06.2005 року подав заяву до Першої лубенської нотаріальної контори, посвідчену та зареєстровану секретарем виконкому Шеківської сільради від 30.05.2005 року, щодо прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але про те . що в сільській раді та нотаріальній конторі були зареєстровані спадкові справи на користь дядька позивача ОСОБА_5 на всю земельну ділянку площею 2,86 га згідно заповіту № 133 та на батька згідно заповіту № 134 з розподілом спадщини на обох синів, ще від 06.10.2004 року, позивача ніхто не повідомляв. Як відомо позивачу, заповітом № 134 все майно дід заповів синам в рівних частинах, в силу чого в серпні 2017 року позивач звернулася до Лубенської нотаріальної контори, де дізналася про заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 та заповіт № 134 на користь синів в рівних частинах. Згідно заповіту № 133 ОСОБА_5 успадкував земельну ділянку, а заповіт під № 134 на користь обох синів ще не внесено до Національного реєстру заповітів. Заяв про прийняття або відмову від спадщини інших спадкоємців в спадковій справі немає. Нотаріальною конторою було заведено другу спадкову справу під № 287/489 від 15.06.2005 року. В справі були документи: заява про прийняття спадщини ОСОБА_4 після померлого ОСОБА_3 , копія заповіту № 134, витяг про реєстрацію спадкової справи. В позивача виникли сумніви щодо законності реєстрації земельної ділянки на користь дядька ОСОБА_5 . Нотаріальною конторою 30.01.2008 року було відкрито спадкову справу на майно померлого ОСОБА_3 . Після 34-х днів після відкриття спадкової справи ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.03.2008 року, як сину спадкодавця на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га, розташовану на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області згідно Державного акту серії ІІІ-ПЛ № 026375 на право приватної власності на землю. При цьому нотаріальна контора повідомляє, що інших заяв про прийняття/відмову в спадковій справі немає. Дане не відповідає дійсності. Примірник заповіту № 133 від 06.10.2004 року друкувався о 10 год., де фіксується розпорядження щодо переходу у спадок паю на користь ОСОБА_5 і в цей же день 06.10.2004 року о 11-00 год. формується заповіт № 134, де фіксується розпорядження переходу спадщини на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У заповіті № 133 щодо земельного паю на користь ОСОБА_5 є примітка , що по проханню заповідача текст заповіту надруковано секретарем сільської ради, а в заповіті № 134 такий коментар не вноситься і текст виготовляється на друкарській машинці радянського виробництва. В заповіті № 133 щодо земельного паю на користь ОСОБА_5 є примітка , що інший примірник заповіту, який має силу оригіналу видається заповідачу, в заповіті № 134 такий коментар відсутній. ОСОБА_4 отримавши заповіт № 134 мав право одержати роз"яснення від секретаря Шеківської сільської ради, що попередній заповіт № 133 скасовано, а тому вчасно зареєструвавши спадкову справу він чи його майбутній правонаступник набувають спадкове право в т.ч. і на 1/2 частки спадщини земельного паю. Заповіт № 134 на користь обох синів хоч і прийнятий Лубенським нотаріусом і заведено Спадкову справу, але колишнім секретарем виконкому не було вчасно внесено відомості до Спадкового реєстру та лише за збігом 12-ти років зроблено іншим секретарем виконкому Шеківської сільської ради. ОСОБА_4 в своїй заяві від 30.05.2005 року зазначив , що приймає всю спадщину згідно заповіту № 134. Таким чином, заповітом № 134 , який було складено пізніше на користь двох синів-спадкоємців, повністю скасовується попередній , як такий , що він йому суперечить, чим самим заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 про право на спадщину на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га автоматично по закону вважається скасованим і повинен вважатися недійсним. Нотаріус повинна була вчинити нотаріальні дії щодо видачі двох свідоцтв про спадщину за законом на користь двох синів , що нею при відсутності заяв про відмову від спадщини від одного із спадкоємців не було зроблено та здійснено порушення норм. Нотаріус повинна була пояснити ОСОБА_5 , що йому необхідно чи за згодою із старшим братом, чи в судовому порядку визнати спочатку недійсним заповіт № 134. Коли ОСОБА_5 звернувся до суду в грудні 2007 року щодо продовження терміну для прийняття спадщини по заповіту № 133, нотаріус повинна була дати пояснення суду, що спочатку ОСОБА_5 повинен вирішити питання про скасування реєстрації Спадкової справи, яка заведена 2,5 роками раніше за № 36796379 від 15.06.2005 року і лише після цього, при набранні законної сили рішенням, вирішувати питання про продовження термінів для прийняття спадщини. Крім того, в рішенні суду зазначені персональні дані іншого громадянина і через відсутність фактичної індивідуалізації персональних даних про заповідача та оригінальних первинних документів наданих суду, нотаріус не вправі була сприяти привласненню іншій особі 1/2 частини земельного паю. Нотаріусом Лубенської нотаріальної контори введено в оману суд, котрий прийняв рішення про надання додаткового строку в три місяці для прийняття спадщини за заповітом на земельну ділянку ОСОБА_5 . Ігноруючи рішення суду від 19.12.2007 року неправомірно видала свідоцтво ВКЕ № 173041 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом як єдиному спадкоємцю ОСОБА_5 , в той час як судом вирішено надати ОСОБА_5 додатковий строк для подання документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Заповіт № 133 не втратив чинності, а отже ОСОБА_4 на протязі з 06.10.2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 формально і фактично мав право на обов"язкову не менше 1/2 частку спадщини і саме в цей час нотаріус не мала права видавати свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року. Крім того, на момент смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживав разом із спадкодавцем, а отже вважається таким , що прийняв спадщину, в той час коли ОСОБА_5 не проживав із спадкодавцем на день його смерті та вчасно не подав заяву про прийняття спадщини. Позивач вважає, що має право на спадщину за законом, а видане відповідачу Свідоцтво ВКЕ № 173041 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом необхідно визнати недійсним, прийнявши рішення про зобов"язання нотаріуса видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом із визначенням часток у рівних долях на земельний пай.

03.02.2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, де пояснила, що 26.08.2020 року нею було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шеківської сільської ради Лубенського району, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, власник - ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ, № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена 04.03.2016 року, номер запису про право власності 13584666, одночасно з державною реєстрацією іншого речового права- оренди на підставі Договору оренди землі , б/н від 13.11.2014 року між ПАТ "РайзМаксимко" та ОСОБА_5 , номер запису про інше речове право 13584686. Оскільки первісно стоїть позовною вимогою визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім"я ОСОБА_5 , то відповідно необхідно визнати недійсними і всі наступні акти та правочини, здійснені на його підставі та скасувати записи про державну реєстрацію права власності. Визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом видане на ім"я ОСОБА_5 обгрунтовано позивачем при подачі первісного позову. Таким чином позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом видане на ім"я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельний пай площею 2,86 га, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, який розташований на території Шеківської сільської ради і належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчено нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори Стромко І.В. у спадковій справі № 43 та зареєстроване в реєстрі за № 1-135; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку проведений 04.03.2016 року, номер запису про право власності 13584666; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Перша лубенська державна нотаріальна контора в поданому відзиві заперечує проти позову ОСОБА_1 та просить відмовити, посилаючись на те, що у Першій лубенській державній нотаріальній конторі 30.01.2008 року відкрито спадкову справу № 43/2008 на майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі заяви про прийняття спадщини від ОСОБА_5 . Інших заяв про прийняття/відмову в спадковій справі немає. В спадковій справі є заповіт, посвідчений секретарем Шеківської сільської ради Лубенського району від 06.10.2004 року за реєстровим номером 133, згідно якого ОСОБА_3 заповів земельну частку (пай) згідно державного акту ІІІ-ПЛ№026375 - ОСОБА_5 . Заповіт було внесено до Спадкового реєстру 19.10.2006 року. На момент видачі свідоцтва згідно витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27.02.2008 року інших даних про інші заповіти в спадковому реєстрі не було.04.03.2008 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом посвідченим 06.10.2004 року за реєстровим номером 133 секретарем виконкому Шеківської сільської ради Лубенського району на земельну ділянку загальною площею 2,86 га на території Шеківської сільської ради. Інші свідоцтва на інше майно не видавалися. Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру заповіт № 134 посвідчений 06.10.2004 року секретарем Шеківської сільської ради про який зазначає ОСОБА_1 до спадкового реєстру був внесений 27.09.2017 року. Спадкова справа №287/2005 заведена на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 20.02.2012 року державним нотаріусом Юрченко М.А., ОСОБА_1 було видане роз"яснення, що їй як спадкоємцю ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , для оформлення спадкових прав на житловий будинок з господарськими будівлями , який за твердженням ОСОБА_1 знаходиться по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , необхідно подати правовстановлюючі документи на житловий будинок. Оскільки нотаріус не може своїми діями або припиненням своїх дій вплинути на поновлення порушеного права позивача, нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови у вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. Таким чином, ОСОБА_1 обрано не належний спосіб захисту свого права, оскільки позов нею заявлено до неналежного відповідача- Першої лубенської державної нотаріальної контори і в судовому порядку не може бути поновленим в законний спосіб, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Приватний нотаріус Лубенського міського нотаріального округу Стромко І.В. в наданих до суду 21.04.2020 року поясненнях пояснила, що ніякого сприяння щодо оформлення спадщини на користь одного чи іншого спадкоємця нею не проводилося. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нею було дотримано вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Перевірку наявності заповіту здійснено за допомогою Спадкового реєстру. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя могли звернутися до нотконтори щодо внесення змін до раніше виданих свідоцтв. Згідно п. 230 Інструкції поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Поділ спадкового майна оформляється договором спадкоємців, а за відсутності згоди-судовим рішенням. Чому заповіт, посвідчений посадовою особою виконкому Шеківської сільської ради не був внесений до Спадкового реєстру їй невідомо. Посадовими особами органів місцевого самоврядування не було виконано вимог закону, відомості про заповіт не було внесено ними до Спадкового реєстру, внаслідок чого при перевірці наявності заповіту відомості про заповіт не відображалися. Таким чином, в позові просить відмовити.

Згідно інформаційного листа Першої лохвицької державної нотаріальної контори від 15.01.2019 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , спадкоємцем всього його майна на підставі заповіту посвідченого виконавчим комітетом Сенчанської сільської ради 22.06.2015 року за реєстром № 671 є його дружина- ОСОБА_2 (відповідач по справі).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст.ст. 1220, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, а саме п. 27 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування відповідно до ст. 1301 ЦК України " передбачено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно ч. 2 , 3 ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано ст. 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

У Постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Разом з тим, зі змісту абз. 5 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування можна зробити висновок, що у разі порушення права спадкоємців на частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, у якій це право порушене, а не про визнання недійсним такого свідоцтва в цілому.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статтей 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно інформаційного листа Першої лубенської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 стало відомо в 2018 році, а отже строк позовної давності позивачем не пропущено, з позовними вимогами позивач звернулася до суду 18.10.2019 року.

В судовому засіданні встановлено, що зміст двох заповітів № 133 та № 134 дісно має деякі правові розбіжності. Заповіт № 134 на користь обох синів хоч і прийнятий нотаріусом і заведено спадкову справу, але секретарем виконкому не було вчасно внесені відомості до Спадкового реєстру та лише за збігом 12-ти років зроблено дане іншим секретарем та направлено на адресу позивача відповідь.

Таким чином, зареєструвавши спадкову справу за № 36796379 від 15.06.2005 року за заповітом № 134 нотаріус Стромко І.В. повинна була вчинити нотаріальні дії щодо видачі двох свідоцтв про спадщину за законом на користь двох синів, що нею, при відсутності заяв про відмову від спадщини від одного із спадкоємців не було зроблено та здійснено порушення норм законодавства.

Крім того заповітом № 134, який було складено пізніше на користь двох синів -спадкоємців, повністю скасовується попередній, як такий , що він йому суперечить, чим самим заповіт № 133 на користь ОСОБА_5 про право на спадщину на земельну ділянку (пай) площею 2,86 га автоматично по закону вважається скасованим і повинен вважатися недійсним.

Отже, при подачі позову до суду позивачем надано достатньо доказів в обгрунтування позовних вимог, доведено в судовому засіданні, що неправомірними діями ОСОБА_1 позбавлено можливості стати правонаступником батьківської частки спадщини на земельну ділянку (пай) , видане свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 з порушенням прав інших осіб, яким є батько позивача ОСОБА_4 .

За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом, видане на ім"я ОСОБА_5 .

Стосовно вимог щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки, набуте на підставі недійсного документа.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволений у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 18, 76, 77, 81, 82, 133-134, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 5, 15, 319, 317, 328, 392, 321, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1296, 1300, 1301 ЦК України, Конституції України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : приватний нотаріус Стромко І.В., приватний нотаріус Юрченко М.А., Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ПРАТ "Райз -Максимко", ТОВ "Райз-Схід", Перша лубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом видане на ім"я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельний пай площею 2,86 га, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, яка розташована на території Шеківської сільської ради, котра належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що посвідчено нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори Стромко І.В. у спадковій справі № 43 та зареєстроване в реєстрі за № 1-135.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведений 04.03.2016 року, номер запису про право власності 13584666.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати пов"язані зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь