Постанова

від 22.11.2022 по справі 539/4177/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4177/19 Номер провадження 22-ц/814/2236/22Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В.А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Стромко І.В., приватний нотаріус Юрченко М.А., Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ПРАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз-Схід», Перша лубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

18 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, відповідно до якого вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дідусь - ОСОБА_3

30.05.2005 її батько в установленому законом порядку через Шеківську сільську раду подав заяву до першої Лубенської нотаріальної контори про вступ у спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько, ОСОБА_4 , помер.

Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини.

В будинку своїх батьків вона знайшла заповіт за № 134, згідно з яким ОСОБА_3 06 жовтня 2004 року заповідав все своє майно в рівних долях своїм синам - ОСОБА_4 (батькові позивачки) та ОСОБА_5 (дядьку).

В серпні 2017 року вона звернулася до Лубенської нотаріальної контори та дізналася, що її дядько, ОСОБА_5 , за заповітом № 133 після смерті її діда, ОСОБА_3 , успадкував земельну ділянку площею 2,86 га, про що було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.03.2008 року, а заповіт за № 134 взагалі не був внесений до Національного реєстру заповітів. Лише за її вимогою 27.09.2017 року даний заповіт було внесено до реєстру заповітів.

Вважала, що заповіти за № 133 та № 134 містять розбіжності, та що заповіт № 133 втратив чинність внаслідок посвідчення заповіту № 134.

Вказувала на незаконність дій нотаріуса, допущену як при реєстрації спадкових справ, так і при видачі свідоцтва про право на спадщину.

Прохала визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельний пай площею 2,86 га, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, яка розташована на території Шеківської сільської ради, котра належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що посвідчене нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори Стромко І.В. у спадковій справі № 43 та зареєстроване в реєстрі за № 1-135. (т. 1 а.с. 2-8)

03.02.2022 позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, де пояснила, що 26.08.2020 нею було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шеківської сільської ради Лубенського району, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, власник - ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ, № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена 04.03.2016 року, номер запису про право власності 13584666, одночасно з державною реєстрацією іншого речового права - оренди на підставі Договору оренди землі, б/н від 13.11.2014 року між ПАТ "РайзМаксимко" та ОСОБА_5 , номер запису про інше речове право 13584686. Оскільки первісно стоїть позовною вимогою визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане на ім`я ОСОБА_5 , то, відповідно, необхідно визнати недійсними і всі наступні акти та правочини, здійснені на його підставі та скасувати записи про державну реєстрацію права власності. ( т. 1 а.с. 245-246)

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 04.03.2008 року про право на спадщину за законом видане на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельний пай площею 2,86 га, кадастровий номер 5322888400:03:002:0065, яка розташована на території Шеківської сільської ради, котра належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що посвідчено нотаріусом Першої лубенської державної нотаріальної контори Стромко І.В. у спадковій справі № 43 та зареєстроване в реєстрі за № 1-135.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 178066, виданий 19.05.2009 року відділом Держкомзему у Лубенському районі та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведений 04.03.2016 року, номер запису про право власності 13584666.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказувала, що місцевий суд не врахував, що обраний позивачем спосіб правового захисту суперечить вимогам ст. 1301 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на відсутність у ОСОБА_5 права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

До матеріалів справи позивачкою не додано докази на підтвердження факту, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , матеріали справи не містять спадкової справи, в тому числі і постанов нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та судом не з`ясовано кількість спадкоємців після смерті ОСОБА_4 .

Обраний позивачем спосіб захисту має на меті не внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, та направлений на повне позбавлення ОСОБА_5 спадщини.

При розгляді справи місцевим судом було порушено норми матеріального права щодо застосування правових наслідків пропущення строку позовної давності, не враховано судом, що позивачці ще в 2012 році було відомо про порушення її прав, тому строк позовної давності необхідно обраховувати з 01 січня 2013 року.

Також, вказувала, що представник позивачки, адвокат Панченко О.В. здійснював представництво позивачки без належних повноважень.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохала рішення місцевого суду залишити без змін, вказувала, що вона обрала належний спосіб правового захисту.

Вказувала, що ОСОБА_4 з 2003 року хворів на онкологічну хворобу, в зв`язку з чим своєчасно не оформив свідоцтво про право власності.

Вважала, що вона строк позовної давності не пропустила, оскільки лише в 2017 році виявила заповіт та відразу ж почала вчиняти дії щодо відновлення порушеного права.

Зазначала, що оскільки було заведено дві спадкові справи, а вказане свідоцтво було видано в справі № 1-135, то про його видачу їй не було відомо.

Вказувала, що висновки місцевого суду щодо початку перебігу строку позовної давності відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 385/321/20 (постанова від 05 вересня 2022 року).

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя,06.10.2004,він о10годині написавзаповіт,яким земельнучастку,пай належну йому напідставі Державного актупро правоприватної власності на землю № 111-ПЛ3026375 площею2,86 га заповідав своєму синові - ОСОБА_5 .

Заповіт посвідчений секретарем виконкому Шеківської сільскої ради Лубенського району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за номером 133. (а.с. 15)

В цей же день об 11 годині він видав новий заповіт, у відповідності до змісту якого все своємайно заповідаву рівнихдолях своїмдвом синам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Заповіт посвідчений секретарем виконкому Шеківської сільскої ради Лубенського району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за номером 134. (а.с.16)

Згідно з ч. 1 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт; заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (ч. 2 ст. 1254 ЦК України).

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (ч. 3 ст. 1254 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18), на яку також міститься посилання в постанові зазначено, що «при складенні заповідачем декількох заповітівможе мати місце їх «конкуренція»,оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини 2 та 3 статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Враховуючи, що заповітом зареєстрованим в реєстрі за № 134 спадкодавець висловив нову волю щодо належного йому майна, поширивши його зміст на все своє спадкове майно, куди включається і земельна ділянка, так і розширив коло спадкоємців, тому внаслідок складання заповіту від 06.10.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 134, заповіт від 06.10.2004, зареєстрований в реєстрі за № 133, втратив чинність.

ОСОБА_4 30 травня 2005 року подав до Шеківської сільської ради заяву про вступ у спадщину після померлого ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом, посвідченим в реєстрі за № 134.

15.06.2005 першою Лубенською державно нотаріальною конторою було заведено спадкову справу реєстровий номер № 367963790 (а.с. 18, 19 т. 1)

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер. (а.с. 13 т. 1)

Його спадкоємицею є позивачка у справі, яка після його смерті у відповідності з вимогами закону прийняла спадщину та до неї перейшли всі права та обов`язки, які належали померлому ОСОБА_4 . В грудні 2012 року вона отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно за заповітом, яке належало на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 80, 82 т. 2)

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року у справі № 2-1938 ОСОБА_5 надано додатковий строк в три місяці для подачу заяви про вступ в спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,86 га після смерті батька ОСОБА_3 .

На підставі звернення ОСОБА_6 було заведено спадкову справу № 43/2008

(а.с. 21 т. 1)

04.03.2008 державним нотаріусом першої Лубенської нотаріальної контори Моравському Василю Гнатовичу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,86 га, розташовану на території Шеківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, що належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю № 111-ПЛ 3026375. (а.с. 22 т. 1)

У листі Першої державної Лубенської нотаріальної контори від 09.02.2018 зазначено, що 04 березня 2008 року було видано свідоцтво про право власності за заповітом, разом з тим, в матеріалах справи наявне свідоцтво, про право на спадщину за законом, а не заповітом. (а.с. 22, 27 т. 1)

На підставі виданого свідоцтва про право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог земельного законодавства ОСОБА_5 набув право власності на вказану земельну ділянку, про що було видано Державний акт 19.05.2009.

04.03.2016 речове право було зареєстровано в державному реєстрі речових прав згідно з діючим законодавством. (а.с. 118 т. 1)

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).

Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно з частиною першою статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі№ 2- 1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після смерті свого батька в установленому законом порядку вступили в спадщину, про що зазначено вище, обидва мали право на спадкування за заповітом № 134 в рівних долях, та те, що лише ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на заповідану цим заповітом земельну ділянку в цілому, чим було порушене право ОСОБА_4 на спадщину, свідчить про наявність правових підстав для визнання такого свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку є похідними від вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та також підлягає визнанню недійсним.

В зазначеній частині висновки місцевого суду є вірними.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо обрання позивачем неналежного способу правового захисту є необґрунтованими.

Щодо строку позовної давності.

Місцевий суд встановив, що про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачці, ОСОБА_2 , стало відомо в 2018 році, а отже строк позовної давності нею не пропущений, з позовними вимогами позивач звернулася до суду 18.10.2019.

Апеляційний суд вважає висновки місцевого суду в зазначеній частині помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що у місцевому суді відповідач ОСОБА_1 зробила заяву про застосування строків позовної давності. (а.с. 82-84 т. 2)

У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20, провадження № 61-9916сво21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновки про настцупне.

Об`єднана палата наголосила на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовногодоброго господарята дбайливоговласника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

У приватному праві не передбачено нікчемності длясвідоцтва про право на спадщину. В Цивільному кодексі України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.Тобто, оспорюваннясвідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України.

У частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Як вбачається з матеріалів справи право наотримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у його спадкоємців виникло після спливу шести місяців, тобто з вересня 2005 року.

Спірне свідоцтво про право власності було видане нотаріальною конторою 04.03.2008, тому саме з цієї дати в ОСОБА_7 виникло право на пред`явлення позову про визнання вказаного свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що за життя ОСОБА_7 щодо спірної земельної ділянки поводився як «добрий господар» у розумінні наведених вище правових висновків, та вчиняв якійсь дії як щодо оформлення права власності, користування цим майном та захисту свого права.

Матеріали справи не містять доказів про те, що за життя ОСОБА_7 не знав про наявність вказаного свідоцтва та що він мав намір в судовому порядку оспорювати його видачу.

В ході судового розгляду справи позивачка взагалі не вказувала та не посилалася на ті обставини, що про отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_7 не було відомо.

У відповідності з вимогами ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 в установлений законом строк ОСОБА_2 вступила в спадщину та до неї перейшли усі передані у спадщину майнові права та обов`язки померлого, в тому числі і вчинення дій щодо захисту порушеного права власності, якими користувався померлий. Через шість місяців, тобто з листопада2010року, у неї виникло право наоформлення праввласності на успадковане після смерті батька, ОСОБА_7 , майно, однак протягом трьох річного строку з даної дати вона не встановила обсяг спадкового майна, на яке за життя мав право її батько.

Зі змісту поданої до суду позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 посилалась на те, що про заповіт № 134 вона дізналася лише в серпні 2017 року, а про заповіт №133 в 2018 році.

Однак апеляційний суд до цих свідчень відноситься критично, оскільки об`єктивно ОСОБА_2 могла та мала можливість дізнатися про заповіт№ 134, вступивши у спадщину після смерті свого батька, ОСОБА_7 , у 2010 році, врахувавши ту обставину, що в нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_7 про вступ у спадщину за заповітом № 134, та з`ясувати обсяг спадкового майна, яке повинен був успадкувати її батько після смерті ОСОБА_3 .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності для позивача необхідно обраховувати з моменту коли у позивачки виникла об`єктивна можливість дізнатися про порушення спадкових прав, тобто з моменту виникнення права на отримання свідоцтва про право власності, тобто з листопада 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер.

Після його смерті заяву про вступ у спадщину подали позивачка у справі та дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 (відповідач у справі).

Перша Лохвицька нотаріальна контора листом від 15.01.2019 повідомила позивачку ОСОБА_2 про те, що вона не є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 (а.с. 28 т. 1)

До суду позивачка звернулася в жовтні 2019 року, майже через 9 років з моменту, коли у неї виникла об`єктивна можливість дізнатися про обсяг спадкового майна, на яке мав право її покійний батько, та більше чим через один рік після смерті ОСОБА_5 .

Реєстрація заповіту в спадковому реєстрі заповітів 27.09.2017 (а.с. 24 т. 1) та отримання відповіді від нотаріальної контори в 2018 році (а.с. 26 - 28 т. 1) в частині заповіту № 133, не є об`єктивною, поважною причиною поновлення строку позовної давності.

Як зазначено вище, всі дії про встановлення спадкової маси позивачка об`єктивно повинна була вчинити в розумні строки (три роки з моменту коли у неї виникло право на оформлення права власності на спадкове майно після смерті її батька, тобто протягом листопада 2010 листопада 2013).

Таким чином, строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину розпочався на наступний день з дати видачі цього свідоцтва, 05 березня 2008 року, а сплив для спадкоємців (позивачки у справі) у листопаді 2013 року.

До суду позов був пред`явлений зі спливом 11 років після видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Зазначені обставини є підставою для застосування апеляційним судом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, передбачено, серед іншого, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення місцевого суду в разі порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до невірного вирішення справи, а також у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи те, що при вирішенні спору місцевий суд дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строків позовної давності, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Згідно зч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача, а також те, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.07.2022 у даній справі відповідач була звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ч. 2 ст. 8 , п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», який підлягав сплаті у сумі 2641,20 грн, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 червня 2022 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Стромко І.В., приватний нотаріус Юрченко М.А., Сенчанська сільська рада Миргородського району Полтавської області, ПРАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз-Схід», Перша лубенська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2641,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко