Рішення

від 15.06.2022 по справі 2-98/11

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

16.06.2022 Справа №: 2-98/11 Провадження № 2/518/12/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 р. смт. Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Алексєєвої О.В.,

при секретарі Надир І.Л.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення безпідставно придбаного майна та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява обґрунтована тим, що 11.02.2004 року позивач ОСОБА_1 надала у борг ОСОБА_3 5000,00 грн. Натомість ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 в користування без строку належну їй на праві власності земельну ділянку розміром 7,87 га за №81 масиву 35, розташовану на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області та державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку згідно довіреності від 24.12.2004 року.

Позивач зазначає, що не мала змоги використовувати вказану земельну ділянку, оскільки вона незаконно знаходилась у користуванні СТОВ «Злагода», що підтверджується листом Ширяївського відділу управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області від 16.08.2007 р., а також рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 01.07.2008 р. по справі №2-247 та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.09.2008 р.

Оскільки ОСОБА_3 зазначені грошові кошти не повернула, безпідставно стверджуючи, що запозичені кошти позивач компенсувала, використовуючи її земельну ділянку в сільськогосподарській діяльності, позивач була змушена 10.09.2007 року приступити до обробки вказаної ділянки.

Обробка вказаної земельної ділянки відбувалась з дозволу начальника Ширяївського відділу управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Дудника О.С.

При обробці земельної ділянки позивачем було витрачено кошти:

-На оранку та повний обробіток масиву витрачено на придбання дизельного палива згідно чеків 1503,00 грн.;

-На придбання насіння соняшника витрачено 1743,00 грн. згідно розхідної накладної №09000489 від 23.04.2008 р.

Посів та обробіток земельної ділянки здійснювався в момент діючої довіреності.

З метою заборони збирання ОСОБА_1 урожаю ОСОБА_6 неодноразово звертався 28.09.2008 р. та 10.10.2008 року телефоном до Ширяївського РВ ГУМВСУкраїни в Одеської області.

28.09.2008 р. ОСОБА_6 особисто виїжджав на поле та здійснював погрози, не маючи відношення до цивільно-правових відносин позивача та ОСОБА_3

11.10.2008 р. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_3 здійснили незаконний збір урожаю загальною вагою 17 тон на площі 7,87 га, незважаючи на припис про заборону збирання врожаю, наданий Ширяївським відділом управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області.

Посилаючись на положення ст. ст. 13 Закону України «Про власність», ст.. ст. 319, 321, 509, 1212 ЦК України, зазначає, що відповідачі позбавили її права на врожай насіння соняшника вагою 17 тон та просить зобов`язати ОСОБА_3 передати їй незаконно зібраний 11.10.2008 р. врожай соняшника з площі 7,87 га земельної ділянки, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради загальною вагою 17 тон.

Крім того, посилаючись на положення ст. 23 ЦК України, зазначила, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у тому, що усі кошти позивача були вкладені у вирощування урожаю, від реалізації якого вона сподівалась отримати прибуток. Також, неправомірні дії відповідачів впливають на стан здоров`я позивача.

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_3 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а з ОСОБА_6 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., а також судові витрати.

17.02.2009 р. суддею Николайчуком В.О. відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Під час проведення попереднього судового засідання позивачем подано:

- заяву про забезпечення позову, яку часткового задоволено ухвалою від 17.03.2009 р.,

- заяву про забезпечення доказів від 31.03.2009 р., яку задоволено ухвалою від 03.07.2009 р.,

- заяву про забезпечення позовних вимог, у задоволенні якої відмовлено 03.07.2009 р.,

- заяву про забезпечення позову, яку задоволено ухвалою від 03.07.2009 р.,

- заяву про забезпечення доказів, яку задоволено ухвалою від 16.07.2009 р.,

- заяву про забезпечення доказів від 30.09.2009 р., згідно якої позивач просила витребувати інформацію у відповідача ОСОБА_3 та викликати свідків,

- клопотання про забезпечення доказів від 11.03.2010 р.

Відповідно до заяви від 09.02.2016 р. позивачем збільшено позовні вимоги в частині розміру стягуваної моральної шкоди.

Згідно протоколу повторного авторозподілу справу розподілено судді Палію С.А. Ухвалою від 02.03.2017 р. справу прийнято до провадження, ухвалою від 24.05.2017 р. зупинено провадження у справі.

Згідно розпорядження від 08.10.2008 р. справу передано до Миколаївського районного суду Одеської області у зв`язку з відсутністю у суді суддів з повноваженнями.

Згідно протоколу авторозподілу справу розподулено судді Парію І.О. 25.10.2018 р., ухвалою від 26.10.2018 р. справу прийнято до проовадження.

Ухвалою від 18.02.2019 р. справу передано до Ширяївського районного суду Одеської області.

Відповідно протоколу авторозподілу справу передано судді Кобзарю Ю.Ю., яким ухвалою суду від 02.05.2019 р. справу прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.

Підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з оскарженням позивачем ухвали про передачу справи за підсудністю та направленням справи до апеляційного суду.

20.08.2019 р. справа надійшла до Ширяївського районного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду.

Згідно протоколу авторозподілу від 23.08.2019 р. призначення судді не відбулося у зв,язку з відсутністю суддів з повноваженнями.

Відповідно до Протоколу повторного атоматизованого розподілу справи між суддями справу було передано судді Алексєєвій О.В.

13.04.2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання. 25.05.2020 р.

Підготовче судове засідання 25.05.2020 р. відкладено за заявою позивача, мотивованою запровадженням карантину та відсутністю відомостей про вручення судових повісток відповідачам. Наступне підготовче судове засідання призначено на 18.08.2020 р.

Підготовче судове засідання 18.08.2020 р. відкладено за клопотанням позивача, мотивованим необхідністю зміни позовних вимог. Наступне судове засідання призначене на 24.09.2020 р.

Підготовче судове засідання 24.09.2020 р. не відбулося у зв,язку з перебуванням судді на лікарняному.

28.10.2020 р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за незаконно зібраний урожай соняшника в розмірі 152799,40 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою від 30.11.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.08.2021 р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_1 просить суд:

1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за незаконно зібраний урожай соняшника в розмірі 367200,00 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 450 грн. за оплату послуг відповідно до квитанції.

5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Зміну розміру позовних вимог позивач обґрунтувала отриманням цінової довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати щодо закупівельних цін на насіння соняшнику станом на квітень 2021 р.

Ухвалою від 13.09.2021 р. заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду, надано сторонам строки на подання заяв по суті щодо уточнених позовних вимог.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечували проти задоволення позову. При цьому, ОСОБА_3 пояснила, що дійсно зібрала урожай соняшника, який засіяла ОСОБА_1 , використовуючи надану ОСОБА_5 техніку та вантажівки. Вказане насіння соняшника нею було продано, а грошовими коштами вона розпорядилася на власний розсуд. Вважає, що діяла правомірно, оскільки земельна ділянка належить їй на праві власності, ОСОБА_1 незаконно засіяла соняшник, незважаючи на вимогу повернути земельну ділянку та на розгляд судом позову ОСОБА_3 . Крім того, на час збору урожаю рішення суду від 01.07.2008 р. набуло законної сили.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він є керівником СТОВ «Злагода». З 2000 по 2004 рік СТОВ «Злагода» орендувало належний ОСОБА_3 пай, згодом належну їй земельну ділянку. У 2005 році ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_5 , що не бажає у подальшому надавати свою земельну ділянку в оренду СТОВ «Злагода», оскільки продає її ОСОБА_1 , в якої отримала грошові кошти. Оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 знаходиться у центрі масиву земель, що орендуються СТОВ «Злагода», а СТОВ «Злагода» засіває пшеницю, було фактично та неофіційно здійснено обмін обробляємими земельними ділянками. Тобто, СТОВ «Злагода» обробляло протягом 2005 - 2007 років земельну ділянку ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 обробляла фактично надану їй СТОВ «Злагода» земельну ділянку такої ж площі на краю масиву. Згодом ОСОБА_1 забажала обробляти саме ділянку, належну ОСОБА_3 й восени 2007 року зорала вказану ділянку, а навесні 2008 року засіяла цю ділянку соняшником. ОСОБА_5 неодноразово доводив до відома ОСОБА_1 , що вона незаконно користується земельною ділянкою ОСОБА_3 . У жовтні 2008 року до ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3 з проханням надати йому комбайн для збору урожаю соняшника з її ділянки та вантажних автівок для транспортування, на що він погодився та виконав прохання ОСОБА_3 . ОСОБА_3 було зібрано урожай соняшника з власної земельної ділянки законно, оскільки вона є власником. Зазначив, що зібраний урожай на складах СТОВ «Злагода» ніколи не зберігався. Позовні вимоги не визнав.

Суд, заслухавши учасників провадження, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 23.12.2002р. належить земельна ділянка площею 7,87 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Катерино-Платонівської сільської ради.

До 2004 року вказана земельна ділянка перебувала в оренді ТОВ «Злагода».

У 2003 році ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з проханням про надання позики, на що остання погодилась. В якості забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань з повернення боргу, нею було передано ОСОБА_1 державний акт на належну їй земельну ділянку.

11.02.2004 р. ОСОБА_3 складено розписку, згідно якої вона позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4240,00 грн. під 10% річних. Вказану суму ОСОБА_3 зобов`язалась повернути в строк 01.01.2006 року.

У зв`язку з неможливістю ОСОБА_3 повернути борг за розпискою, ОСОБА_1 було запропоновано передати в рахунок погашення боргу належну ОСОБА_3 земельну ділянку у фактичне користування та державний акт, на що ОСОБА_3 погодилась.

24.12.2004 р. ОСОБА_3 видано довіреність , якою вона уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, пов`язаних з управлінням та розпорядженням (продавати, обмінювати, здавати в оренду, передавати в заставу в забезпечення зобов`язань, тощо), земельною ділянкою, належною ОСОБА_3 на підставі державного акту серії Р1№466317, виданого Ширяївською райдержадміністрацією Одеської області 23.12.2002 р. Для чого надано право представляти інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відповідних органах, зокрема нотаріату, органах місцевого самоврядування тощо, подавати від імені довірителя необхідні у кожному конкретному випадку документи, включаючи заяви, одержувати документи, а також належні довірителя за цивільно-правовими угодами гроші, підписувати документи та угоди цивільно-правового характеру, сплачувати необхідні платежі, включаючи державне мито (плату), тощо, а також вчиняти всі інші дії та формальності, пов`язані з виконанням цієї довіреності. Також надано право обробляти, збирати урожай, здійснювати нагляд за належною довірителю земельною ділянкою, реалізовувати отриману продукцію за власним розсудом, вносити необхідні платежі, вчиняти всі інші дії та формальності, пов`язані з виконанням даної довіреності.

Вказана довіреність видана без строку, до відміни довіреності довірителем.

Протягом 2005-2007 років ОСОБА_1 не обробляла належну ОСОБА_3 земельну ділянку у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у центрі масиву орендованих СТОВ «Злагода» земель та керівником СТОВ було здійснено фактичний обмін земельними ділянками, внаслідок чого ОСОБА_1 обробляла земельну ділянку, що перебувала в оренді СТОВ «Злагода», але на краю масиву.

У 2007 році ОСОБА_1 забажала обробляти саме ділянку, що належить ОСОБА_3 , а не ділянку, що знаходиться на краю масиву. З цього приводу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникли суперечки.

У 2007 році позивачем придбано пальне задля боронування земельної ділянки.

17.07.2007 р. ОСОБА_1 звернулась до начальника відділу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області з заявою, згідно якої просила прийняти міри до директора СТОВ «Злагода» ОСОБА_6 з приводу користування земельною ділянкою ОСОБА_3 .

Восени 2007 року ОСОБА_1 було зорано земельну ділянку ОСОБА_3 .

Наприкінці 2007 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з вимогою повернути належну їй земельну ділянку та державний акт на землю, на що отримала відмову.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 05.03.2008 року звернулася до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та правовстановлюючого документа.

21.03.2008 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 з зустрічним позовом, згідно якого просила стягнути з ОСОБА_3 борг за розпискою у розмірі 5000,00 грн., інфляційні втрати та річні.

Згідно накладної №09000489 від 23.04.2008 року ОСОБА_1 закуплено насіння соняшнику задля посіву на земельній ділянці ОСОБА_3 на суму 1743,87 грн.

Незважаючи на вимоги ОСОБА_3 повернути державний акт на землю та земельну ділянку та розгляд судом цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , про яке достеменно було відомо ОСОБА_1 , ОСОБА_1 було засіяно належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 7,87 га насінням соняшника.

Суд приходить до висновку, що на час засівання зсоняшника ОСОБА_1 було відомо про розгляд позовної заяви ОСОБА_3 у суді, оскільки зустрічний позов у справі ОСОБА_1 подано 21.03.2008 року, а насіння соняшника придбано, згідно накладної, на яку посилається позивач у позові, 23.04.2008 року.

05.06.2008 року ОСОБА_3 було скасовано довіреність від 24.12.2004 року, видану на ім`я ОСОБА_1 .

Влітку 2008 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася по органів поліції з заявами про вчинення злочинів, зокрема, щодо погроз фізичною розправою від ОСОБА_3 , щодо шахрайських дій ОСОБА_3 та заволодіння нею грошовими коштами. В порушенні кримінальних справ за вказаними заявами було відмовлено.

01.07.2008 року Ширяївським районним судом Одеської області винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 7,87 га, яка розташована на території Катерино-Платонівської сільської ради та належить їй на підставі державного акту серії Р1№466317, виданий 23.12.2002 р.; державний акт на право приватної власності на землю серії Р1№466317, виданий 23.12.2002 р. на ім`я ОСОБА_3 постановлено вилучити з незаконного володіння ОСОБА_1 та повернути власнику - ОСОБА_3 . Вказаним рішенням в описовій частині встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який є недійсним з огляду на становлення мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5000,00 грн., в решті вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.09.2008 року вказане рішення залишено без змін.

11.10.2008 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_5 з проханням надати їй комбайн та автомобілі для збору урожаю соняшника, на що останній надав їй вказані транспортні засоби. Того ж дня ОСОБА_3 було зібрано урожай соняшника з земельної ділянки. Вказаний урожай ОСОБА_3 було продано, отримані в результаті продажу кошти ОСОБА_3 залишила собі.

13.10.2008 р. ОСОБА_1 звернулася до прокурора Ширяївського району з заявою про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки в неї урожаю соняшника ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вагою 17 тон загальною вартістю 26000,00 грн.

Постановою від 20.10.2008 р. ОСОБА_1 відмовлено у порушенні кримінальної справи за вказаною заявою.

В подальшому постанову про відмову в порушенні кримінальної справи було скасовано, досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 по факту збирання урожаю соняшника наразі триває (т. 2, а.с. 114).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Звертаючись із позовом у справі, Позивач як підставу набуття права власності на врожай соняшника вказала на понесення нею витрат на придбання палива, обробіток та посів цієї культури.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

З аналізу статті 179 та частини 1 статті 331 ЦК України слід зробити висновок, що для рухомих речей право власності виникає з моменту закінчення відповідної діяльності щодо її створення (виготовлення, збирання, переробки).

Особливості виникнення права власності на посіви і насадження визначені ЦК України та Земельним кодексом України (далі - ЗК України) і пов`язуються з правомірним користуванням земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. 3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з приписами статті 395 Цивільного кодексу України до речових прав на чуже майно, серед іншого, належить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Поряд з цим, як встановлено у частині 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. (стаття 125 Земельного кодексу України в редакції, що діяла намомент виникнення спірних правовідносин.).

Відповідно до статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Згідно ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок, зокрема, мають право:

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Згідно ст.. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

Отже виникнення права власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю пов`язується із користуванням річчю, а на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур - із користуванням земельною ділянкою, вказані права повинні бути зареєстрованими у встановленому законом порядку. повинні бути

ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки площею 7,87 га, та не є законним користувачем, оскільки щодо вказаної земельної ділянки будь-які договори між нею та ОСОБА_3 (оренди, суперфіцію, тощо) не укладалися.

Згідно положень ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. ст. 238, 239 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що вона діяла на підставі діючої довіреності не свідчить про набуття нею права власності на урожай соняшника, вирощений на земельній ділянці, належній ОСОБА_3 , оскільки згідно довіреності, повірений діє в інтересах довірителя та на його користь. Таким чином, засіваючи земельну ділянку під час дії довіреності від 24.12.2004 року та на її підставі, ОСОБА_1 діяла законно, але в інтересах ОСОБА_3 .

Оскільки 05.06.2008 року вказану довіреність ОСОБА_3 було скасовано, підстав для збирання урожаю у ОСОБА_1 не було.

Право власності на урожай соняшника у ОСОБА_7 не виникло, оскільки вона не є ані власником, ані законним користувачем земельної ділянки.

Наведене узгоджується з правим висновком, викладеним у Постанові ВС від 22.05.2018 р. по справі №911/1779/17.

За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03.07.2009 року у складі судді Николайчука В.О. у даній справі (т.1 а.с. 114), а саме - арешт на зібране в 2008 році насіння соняшника на земельній ділянці розміром 7,87 га за №81 масиву 35, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області вагою 11 тон 300 кг, який зберігається на складах СТОВ «Злагода», та заборона відповідачам вчиняти дії щодо реалізації зібраного врожаю соняшника вагою 11 тон 300 кг на земельній ділянці розміром 7,87 га за №81 масиву 35, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, на підставі положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: 66862, Одеська область, Ширяївський район, с. Маркевичеве, ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 , про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 03.07.2009 року, а саме - скасувати арешт на зібране в 2008 році насіння соняшника на земельній ділянці розміром 7,87 га за №81 масиву 35, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області вагою 11 тон 300 кг, який зберігається на складах СТОВ «Злагода»; скасувати заборону відповідачам вчиняти дії щодо реалізації зібраного врожаю соняшника вагою 11 тон 300 кг на земельній ділянці розміром 7,87 га за №81 масиву 35, розташованої на території Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції в 30-денний строк з дня проголошення рішення з урахуванням п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 16.06.2022 р.

Суддя: О.В. Алексєєва