Постанова

від 12.06.2022 по справі 927/1132/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа№ 927/1132/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Камнєва Олександра Анатолійовича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021, повний текст складено та підписано 01.11.2021

у справі № 927/1132/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Малого приватного підприємства "Бекас"

до Фізичної особи-підприємця Камнєва Олександра Анатолійовича

про стягнення 731 877, 64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Мале приватне підприємство "Бекас" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Камнєва Олександра Анатолійовича (надалі - відповідач) 731 877,64 грн, з яких: 314 760,00 грн - грошові кошти за непереданий товар; 33 000,00 грн - зайво сплачені кошти; 3147,60 грн - інфляційні втрати; 1898,40 грн - 3% річних; 62 893,44 грн - штрафу у розмірі 0,3 % від вартості непереданого товару за кожен день затримки; 314 760,00 грн штрафу згідно з п. 5.3. Договору у розмірі вартості непереданого товару; 1 418,20 грн - компенсації за простій вантажного автомобіля.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору №1 купівлі-продажу від 14.09.2020 в частині передачі товару у визначеній кількості та встановлений строк.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021 у справі № 927/1132/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Камнєва Олександра Анатолійовича на користь Малого приватного підприємства "Бекас" 314 760,00 грн за непереданий товар, 33 000,00 грн - надмірно сплачених коштів, 3147,60 грн - інфляційних втрат, 1838,40 грн - 3% річних; 62 893,44 грн - штрафу у розмірі 0,3 % від вартості непереданого товару за кожен день затримки передачі товару, 314 760,00 грн штрафу у розмірі вартості непереданого товару, 1 418,20 грн - компенсації за простій вантажного автомобіля, 10 977,26 грн судового збору та 15 788,12 грн вартості експертизи. В решті позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у задоволеній частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Камнєв Олександр Анатолійович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021 у справі №927/1132/20 скасувати повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 постановлено витребувати у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1132/20 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №927/1132/20. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.

09.12.2021 матеріали справи №927/1132/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Камнєва Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021 у справі №927/1132/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.02.2022 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.01.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв,клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 26.01.2022. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 розгляд справи відкладено 28.02.2022 о 15 год. 20 хв.

28.02.2022 розгляд справи не відбувся.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв`язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.

Зважаючи на викладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги у справі №927/1132/20 до розгляду на 13.06.2022 о 15:20 год. Забезпечено участь Малого приватного підприємства «Бекас» у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у програмі «EasyCon» у справі №927/1132/20. Явку учасників справи визнано не обов`язковою. Повідомлено учасників справи, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з урахуванням епідеміологічної ситуації в Україні Північний апеляційний господарський суд роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також учасники справи (у разі неможливості явки їх представників у судове засідання) не позбавлені можливості звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку «EasyCon» або інших доступних суду та учасникам судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв`язку та відповідають вимогам законодавства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фізична особа-підприємець Камнєв Олександр Анатолійович у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Явка представників сторін.

В судове засідання 13.06.2022 з`явилися представники позивача та відповідача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

14.09.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 купівлі - продажу.

Відповідно до п. 1.1. цього договору відповідач, як продавець, зобов`язувався надати у власність позивача, як покупця, товар, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно із пунктом 1.2. договору товаром, що продається є бузина дика заморожена у кількості 24 000 кілограм за ціною 30,50 грн за кілограм, на загальну суму 732 000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили наступний порядок оплати вартості товару - передоплата 100 % вартості товару. Підставою для оплати є наданий продавцем рахунок на оплату.

Відповідно до пункту 3.3. договору, розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті гривнях, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №1 від 09.09.2020 на суму 701 500,00 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено обов`язок продавця передати товар однією партією протягом 1 робочого дня з моменту отримання оплати згідно п. 3.2. договору.

Оплату товару здійснено платіжними дорученнями: № 708 від 10.09.2020 на суму 25 000,00 грн; № 326 від 16.09.2020 - 90 000,00 грн; № 714 від 25.09.2020 на суму 650 000,00 грн. Всього перераховано відповідачу грошових коштів на суму 765 000,00 грн.

Передача товару у відповідності із пунктом 4.2. договору повинна бути здійснена на умовах FCA м. Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 57а, відповідно до правил INCOTERMS-2010.

Відповідно до п. 4.5. договору продавець зобов`язаний завантажити поданий для перевезення товару транспортний засіб протягом 2 годин.

Пунктом 5.4. договору купівлі-продажу №1 від 14.09.2020 за порушення строків завантаження товару на транспортний засіб, Продавець зобов`язаний компенсувати Покупцеві оплату простою з розрахунку 300 грн за кожну годину затримки.

З метою отримання товару, за попереднім погодженням із відповідачем, МПП «Бекас» та ФОП Іваник В.О. укладено договір на перевезення вантажів у національному сполученні №01/10/20 від 05.10.2020 на підставі якого було оформлено заявку № 1 від 05.10.2020 на доставлення товару зі складу відповідача - позивачу.

Протягом 06-07 жовтня 2020 року продавець не виконав свого зобов`язання із передачі товару, поданий за адресою складу відповідача транспортний засіб не був завантажений. Замовлення на перевезення було скасоване і відповідно перевізником було виставлено позивачу до оплати 1 418,20 грн штрафу за 1 добу простою автомобіля.

09.10.2020 відповідачем передано перевізнику товар у кількості 13 680 кг на загальну суму 417 240,00 грн.

На підтвердження факту передачі матеріали справи містять товарно-транспортну накладну № 1 від 09.10.2020.

26.10.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 26/10/20-1 з вимогою погодити дату поставки недопоставленої частини товару у кількості 10 320 кг та вирішити питання повернення переплаченої суми коштів. Відповіді ФОП Камнєва Олександра Анатолійовича на вказаний лист матеріали справи не містять.

Однак, за твердженням позивача цей лист залишено без відповіді та реагування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Договір від 14.09.2020 № 1 купівлі - продажу за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №1 від 09.09.2020 на суму 701 500,00 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено обов`язок продавця передати товар однією партією протягом 1 робочого дня з моменту отримання оплати згідно п.3.2. договору.

Оплату товару здійснено платіжними дорученнями: № 708 від 10.09.2020 на суму 25 000,00 грн; № 326 від 16.09.2020 - 90 000,00 грн; № 714 від 25.09.2020 на суму 650 000,00 грн. Всього перераховано відповідачу грошових коштів на суму 765 000,00 грн.

Враховуючи, що 26 та 27 вересня 2020 припали на вихідні дні кінцевою датою поставки товару є 28.09.2020.

Передача товару у відповідності із пунктом 4.2. договору повинна бути здійснена на умовах FCA м. Ніжин, вул. Борзнянський шлях, 57а, відповідно до правил INCOTERMS-2010.

Відповідно до п. 4.5. договору продавець зобов`язаний завантажити поданий для перевезення товару транспортний засіб протягом 2 годин.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав. Товар відповідачем 28.09.2020 позивачу не було відвантажено.

Пунктом 5.4. договору купівлі-продажу №1 від 14.09.2020 3а порушення строків завантаження товару на транспортний засіб, Продавець зобов`язаний компенсувати Покупцеві оплату простою з розрахунку 300 грн. за кожну годину затримки.

З метою отримання товару, за попереднім погодженням із відповідачем, МПП «Бекас» та ФОП Іваник В.О. укладено договір на перевезення вантажів у національному сполученні №01/10/20 від 05.10.2020 на підставі якого було оформлено заявку № 1 від 05.10.2020 на доставлення товару зі складу відповідача - позивачу.

Протягом 06-07 жовтня 2020 року продавець не виконав свого зобов`язання із передачі товару, поданий за адресою складу відповідача транспортний засіб не був завантажений. Замовлення на перевезення було скасоване і відповідно перевізником було виставлено позивачу до оплати 1 418,20 грн штрафу за 1 добу простою автомобіля.

09.10.2020 відповідачем передано перевізнику товар у кількості 13 680 кг на загальну суму 417 240,00 грн. Факт передачі підтверджується товарно-транспортною накладною № 1 від 09.10.2020.

26.10.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 26/10/20-1 з вимогою погодити дату поставки недопоставленої частини товару у кількості 10 320 кг та вирішити питання повернення переплаченої суми коштів. Відповіді ФОП Камнєва Олександра Анатолійовича на вказаний лист матеріали справи не містять.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах від 29.10.2020 у справі 905/1630/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Cтандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Судом встановлено, що до позовної заяви та до відзиву на позов суду сторонами було подано дві різні копії примірників договорів: договір купівлі-продажу №1 від 14.09.2020 (т.1. а.с. 13-15 поданий позивачем) та договір купівлі-продажу №01-09/20 від 09.09.2020 (т.1. а.с. 161 поданий суду відповідачем).

Водночас, факт наявності договірних правовідносин сторонами не заперечувався, як не заперечувався факт здійснення попередньої оплати на вказану позивачем суму.

За результатами здійснених експертних досліджень, призначених господарським судом висновком встановлено, що відтиск печатки МПП «Бекас» в розділі «Адреси та банківські реквізити сторін» Договору №01-09/20 купівлі-продажу від 09.09.2020 виконаний за допомогою друкуючого пристрою зі струминним способом друку у кольоровому режимі (висновок експерта № 10371 від 29.06.2021 т.2. а.с. 87-90), а підпис від імені Пилиповича О.В. у Договорі №01-09/20 купівлі-продажу від 09.09.2020 в графі «Покупець» рядку «/Пилипович О.В./» виконаний не Пилиповичем О.В. (директором МПП «Бекас»), а іншою особою (висновок експерта № 10370 від 28.07.2021 т.2. а.с. 94-96).

Таким чином, судом встановлено, що наданий відповідачем та договір купівлі-продажу №01-09/20 від 09.09.2020 є підробленим.

З огляду на ненадання відповідачем інших належних та допустимих доказів виникнення між сторонами інших договірних правовідносин суд доходить до висновку, що відносини між сторонами виникли (мали місце) на підставі наданого позивачем договору купівлі-продажу №1 від 14.09.2020.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Всупереч наведеним нормам відповідачем доказів підтверджуючих поставку товару у повному обсязі, в обумовлений строк, повернення суми попередньої оплати, надлишково сплачених коштів, погодження і встановлення іншого строку поставки товару тощо, суду не надано.

Посилання відповідача на товарно-транспортну накладну №Р45 від 09.12.2020 та видаткову накладну №2 від 09.12.2020 правомірно відхилено судом першої інстанції, позаяк дослідивши означену накладну суд встановив, що остання не підтверджує факт здійснення цієї господарської операції поставки товару і його передачі позивачеві. З цього приводу суд зауважує наступне.

Так, нормативно-правовим актом, який визначає права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, є Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (далі по тексту також - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 Правил врегульовані правила оформлення документів на перевезення. Пунктом 11.1 цього розділу визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається, як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п.п.11.3-11.8 Правил).

Таким чином, встановлення товарно-транспортних накладних, як належних доказів надання послуг перевезення залежить від відповідності їх змісту до визначених сторонами умов та Правил перевезення.

Однак, всупереч наведених вище вимог до оформлення товарно-транспортних накладних, вказані вище документи в графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» не містять підпису відповідальної особи.

Зазначене виключає можливість встановлення факту доставки зазначеного товаро-транспортній накладній № Р45 від 09.12.2020 товару вантажоодержувачу - позивачу.

Разом із тим, видаткова накладна № 2 від 09.12.2020 не містять підпису посадової особи отримувача та печатки МПП «Бекас», а відтак, в силу положень ч. 2. ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», такий документ не підтверджує факт здійснення цієї господарської операції поставки товару і його передачі позивачеві.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 314 760,00 грн отриманих грошових коштів за непереданий товар (10320*30,50); 33 000,00 грн - надмірно сплачених коштів та 1418,20 грн - компенсації за простій вантажного транспорту, направленого позивачем є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.

Серед іншого, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 3 147,60 грн - інфляційних втрат, нарахованих за жовтень-листопад 2020 року; 1898,40 грн - 3% річних за період з 28.09.2020 -25.11.2020; 62 893,44 грн - штрафу у розмірі 0,3% від вартості непереданого товару за кожен день затримки нарахованих за період з 01.10.2020 - 25.11.2020 та 314 760,00 грн штрафу згідно з п. 5.3. договору у розмірі вартості непереданого товару.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктами 5.2., 5.3 договору сторони погодили - за порушення строків передачі товару Продавець зобов`язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 0,3 відсотків від вартості переданого товару за кожен день затримки. У випадку відмови Продавця від передачі товару (чи неспроможності його передати), або порушення строку передачі товару більш, ніж на 3 дні, він зобов`язаний сплати на користь Покупця штраф у розмірі вартості непереданого товару.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання обов`язку з поставки товару відповідачем, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 62 893,44 грн - штрафу у розмірі 0,3% від вартості непереданого товару за кожен день затримки за період з 01.10.2020 - 25.11.2020 та 314 760,00 грн штрафу згідно з п.5.3. договору у розмірі вартості непереданого товару правомірно задоволено судом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 147,60 грн інфляційних втрат, нарахованих за жовтень-листопад 2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, суд дійшов правильного висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача 1898,40 грн - 3% річних за період з 28.09.2020 - 25.11.2020 підлягає задоволенню частково в сумі 1838,40 грн, оскільки при визначенні періоду нарахування позивачем до нього було помилково включено день виконання зобов`язання з поставки товару, тоді як боржник є таким, що прострочив з 29.09.2020.

Аргументи скаржника про те, що судом першої інстнції допущено порушення ч.2 ст. 162 ГПК України, оскільки суд не пересвідчився у належності особи підписанта позовної заяви, у якій зазначено «директор Малого приватного підприємства "Бекас" - Пилипович Тетяна миколаївна» та скріплено печаткою підприємства, колегія суддів оцінює критично та відхиляє, як необґрунтовані та такі, що спрсотовуюються відповідно до матеріалів справи. Водночас, посадове становище підписанта підтверджується інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який на момент подачі позову був відкритим та загальнодоступним.

Щодо посилань скаржника на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції суд не встановлював осіб, які приймали участь у справі як представники учасників справи та протоколи судових засідань не містять інформації щодо серії, номеру та дати видачі паспорта учасників справи колегія суддів зауважує, що глава 7 «Фіксування судового процесу» Господарського процесуального кодексу України, зокрема положення статті 223 ГПК України не містить вимог щодо зазначення цієї інформації у протоколі судового засідання. При цьому слід також зазначити, що учасники справи не позбавленні процесуального права подати зауваження щодо протоколу судового засідання в поряжку ст. 224 ГПК України, якщо на їх думку мають місце неповнота відомостей вміщених у протоколі судового засідання. Тому цьому випадку зазначені скаржником обставини також не слугують підставою для скасування судового рішення.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють аргументи подані ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2021 у справі № 927/1132/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 16.06.2022.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков