Ухвала

від 07.06.2022 по справі 917/191/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 917/191/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офіс Генерального прокурора - Круш Т. О.,

Полтавської обласної військової адміністрації - не з`явився,

Оздоровчо-спортивного табору «Старт» Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» - не з`явився,

Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області - не з`явився,

Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (у складі колегії суддів: Склярук О. І. (головуючий), Гетьман Р. А., Россолов В. В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 (суддя Солодюк О. В.)

у справі № 917/191/19

за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації

до Оздоровчо-спортивного табору «Старт» Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна»,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Оздоровчого-спортивного табору «Старт» Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (далі - ОСТ «Старт»), у якій просив суд:

- припинити право постійного користування ОСТ «Старт» земельною ділянкою площею 10,1 га, за адресою: вул. Спортивна, 1, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область;

- скасувати державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ № 003451, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 25.04.1995 за № 30, виданий ОСТ «Старт» для постійного користування земельною ділянкою площею 10,1 га для розміщення оздоровчо-спортивного табору;

- зобов`язати ОСТ «Старт» повернути державі в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 10,1 га, вартістю 306 939,00 грн, розташовану за адресою: вул. Спортивна, 1, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСТ «Старт» систематично не сплачує земельний податок та не виконує вимоги земельного законодавства щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що завдає шкоду державній власності, розпорядником якої є Полтавська обласна державна адміністрація, та свідчить про порушення інтересів держави, що відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є підставами для припинення права постійного користування земельною ділянкою у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.05.2019 залучено до участі у справі як третьою особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавську обласну організацію фізкультурно-спортивного товариства «Україна» (далі - Полтавська обласна організація ФСТ «Україна»).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Новоселівську сільську раду Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Господарським судом Полтавської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2021 року Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, рішення Господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 та ухвалите нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № № 917/191/19 за касаційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.03.2022.

Полтавська обласна військова адміністрація у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить їх скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.

23.03.2022 судовий розгляд справи № 917/191/19 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2022 справу № 917/191/19 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Багай Н. О., Сухового В. Г. від 28.04.2022 справу № 917/191/19 за касаційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури призначено до розгляду у відкритому судовому засідання на 08.06.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022).

ОСТ «Старт», Новоселівська сільська рада, Полтавська обласна організація ФСТ «Україна» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Полтавською місцевою прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017171010000074, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, установлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 25.04.1995 серія ІІ-ПЛ №003451 ОСТ «Старт» на підставі рішення Новоселівської сільської ради народних депутатів від 24.01.1995 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,1 га.

Згідно з Статутом ОСТ «Старт», затвердженого Головою Полтавської обласної ради ФСТ «Україна» протокол № 1 від 03.04.2002, ОСТ «Старт» створено обласною організацією ФСТ "Україна" (пункт 1.1 Статуту).

Відповідно до пункту 1.2 Статуту ОСТ «Старт» обласної ради спортивного товариства профспілок «Україна» змінив назву на ОСТ «Старт» Полтавської обласної організації ФСТ «Україна», який є його правонаступником в правах та обов`язках.

Рішенням Новоселівської сільської ради Полтавського району «Про приствоєння адреси» від 13.10.2015 присвоєно ОСТ «Старт» адресу: вул. Спортивна, 1, с. Терентіївка, Полтавського району, Полтавської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.06.2018 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Терентіївка, вул. Спортивна, земельна ділянка 1 відомості щодо права власності та інших речових прав та їх обтяжень відсутні.

За інформацією з листів Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» від 29.11.2016 №590 та від 22.05.2018 №326 відомості щодо нерухомого майна (ОСТ «Старт»), розташованого по вул. Спортивній, 1 в с. Терентіївка, Полтавського району - відсутні.

05.11.2018 під час перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 10,1 га, за адресою: вул. Спортивній, 1 в с. Терентіївка, Полтавського району, Полтавської області, що перебуває у постійному користуванні ОСТ «Старт» на зазначеній земельній ділянці виявлено купи решток зруйнованих будівель та споруд, зокрема, битої цегли, плитки та відходів бетон; територія заросла травою та чагарниками; капітальних будівель та споруд не виявлено, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 05.11.2018 № 1011-ДК/1360/АП/09/01/-18.

Судами також установлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ОСТ «Старт», проведеної відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 21.08.2018 № 2133, складено акт від 03.09.2018 №7334/16-31-12-13-30/22551870 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСТ «Страт» (ЄДРПОУ 22551870) щодо неподання в установлені законом строки податкових декларацій з плати за землю, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017" згідно з яким, встановлено порушення частини 1 пункту 120.1 статті 120, пункту 286.2 статті 286, пункту 287 статті 287 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано: штрафна санкція за неподання податкових декларацій з плати за землю за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки в установлені законодавством строки в сумі 680,00 грн; по платі за землю за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 14 414,60 грн; штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 3 603,65 грн. Загальна сума нарахувань до сплати в бюджет по платі за землю становить 18 698,25 грн.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, ОСТ «Старт» здійснило оплату за землю за 2015 рік, та штрафні санкції нараховані відповідно до акту від 03.09.2018 №7334/16-31-12-13-30/22551870, що підтверджується квитанцією від 01.02.2021 на суму 18 698,25 грн.

Предметом розгляду у справі № 917/191/19, що розглядається, є вимоги прокурора про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарським судом Полтавської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури послався на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи положень статей 141, 143, 211 Земельного кодексу України, статі 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», наголошуючи що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 715/214/17, від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16, постановах Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі 5017/461/2012 та від 22.03.2010 у справі № 58/261-09 (37/21-08) при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.02.2021 у справі № 715/214/17 та від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 917/191/19, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з наступного.

Так, у справі № 715/214/17, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, за позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, погодився з його висновком про наявність, передбачених статтею 32 Закону України «Про оренду землі», підстав для розірвання договорів оренди.

Також, колегія суддів зауважує, що у справі № 826/11885/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, розглядався адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльності Державної служби геології та надр України, яка полягає у невчиненні дій щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами, та зобов`язання відповідача продовжити дію вказаного спеціального дозволу на максимальний строк.

При вирішенні адміністративного спору Верховний Суд керувався Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Натомість у справі № 917/191/19, що розглядається, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту та повернення земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 141, 143 ЗК України.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 917/191/19, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 715/214/17 та від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Крім того, помилковим є посилання скаржника, в обґрунтування своїх заперечень, на викладену у постановах Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі № 5017/461/2012, від 22.03.2010 у справі № 58/261-09(37/201-08) правову позицію, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 у справі № 917/191/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. Г. Суховий