Ухвала

від 21.02.2022 по справі 805/1312/16-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2022 року

м. Київ

Справа № 805/1312/16-а

Провадження № 11-29апп22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ») до Національного банку України (далі - НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит» (далі - Банк), про визнання протиправними, скасування постанов та рішень, зобов`язання вчинити певні дії, і

ВСТАНОВИЛА:

1. У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ») звернулося до суду з позовом, у якому просило:

визнати:

- протиправною постанову Правління НБУ від 10 грудня 2015 року № 877/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку»;

- протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління НБУ від 09 лютого 2016 року № 60/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних»;

- протиправними та скасувати постанову Правління НБУ від 07 квітня 2016 року № 241 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «ТК Кредит»;

скасувати:

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 09 лютого 2016 року № 133 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2016 року № 493 «Про початок процедури ліквідації АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку»;

зобов`язати:

- Відділ держреєстрації скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні записи:

- від 17 лютого 2016 року запис № 10741070022006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи);

- від 16 березня 2016 року запис № 10741070023006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи);

- від 15 квітня 2016 року запис № 10741780024006115 про внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації;

- від 15 квітня 2016 року запис № 10741070025006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи);

- НБУ повернути Банку банківську ліцензію від 07 листопада 2011 року № 82 Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ТК Кредит» та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 07 листопада 2011 року № 82 Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ТК Кредит» та відновити інформацію про Банк, як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці офіційного інтернет-представництва НБУ, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України http://www.bank.gov.ua/control/bankdict/banks та у Державному реєстрі банків) з відновленням функціонування кореспондентського рахунку Банку в НБУ, відновленням Банку як учасника системи електронних платежів (СЕП), відновленням Банку як абонента системи електронної пошти НБУ, відновленням роботи Банку у всіх інформаційних задачах НБУ, до яких банк був підключений раніше, а саме: системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ «VAL - CLI»; інформаційно-довідкової системи з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо 2»; системи розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів НБУ «СЕРТЛАЙН2»; системи обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; системи автоматизації здійснення НБУ реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмного продукту депозитарного обліку «Модуль зберігача» публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», з відновленням інформаційного обміну Банку з державними установами, а саме: Фондом; Державною митною службою України; Державним комітетом фінансового моніторингу України, дозволити усі початкові платежі Банку у системі електронних платежів (СЕП) та повідомити усі банки про відновлення роботи Банку у зазначених вище системах.

2. Було встановлено, що позивач є юридичною особою (ЄДРПОУ - 38215064), зареєстрованою за адресою: вул. Луганське Шосе, буд. 74, м. Єнакієве, Донецька область, про що здійснено запис від 24 липня 2012 року № 12681020000005771.

ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» є акціонером Банку та володіє 9,9982% акцій.

Банк зареєстрований як юридична особа 28 квітня 1994 року, про що зроблений запис № 10741200000006115. Банківську діяльність здійснює на підставі ліцензії від 07 листопада 2011 року № 82, внесений до Державного реєстру банків 28 квітня 1994 року.

Правління НБУ постановою від 10 грудня 2015 року № 877/БТ віднесло Банк до категорії проблемних та запровадило особливий режим контролю за діяльністю банку.

09 лютого 2016 року постановою № 60/БТ Правління НБУ віднесло Банк до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 10 грудня 2015 року № 877/БТ.

07 квітня 2016 року постановою № 241 Правління НБУ відкликало банківську ліцензію та вирішило питання про ліквідацію Банку.

Фонд рішенням виконавчої дирекції від 09 лютого 2016 року № 133 розпочав процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації на один місяць.

08 квітня 2016 року рішенням виконавчої дирекції № 493 Фонд припинив здійснення тимчасової адміністрації Банку, відкликав усі повноваження тимчасового адміністратора та розпочав процедуру ліквідації Банку з 08 квітня 2016 року по 07 квітня 2018 року включно, призначив уповноважену особу Фонду.

11 грудня 2014 року листом № 41-113/47064 та 08 квітня 2015 року листом № 24-00011/23686 НБУ звернувся до Банку з вимогою виконати пункт 1.5 розділу 1 Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306 (чинне на момент спірних правовідносин; далі - Положення № 306) щодо розкриття відомостей про прямих та опосередкованих власників істотної участі в Банку станом на 08 березня 2015 року (зокрема, контролерів ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Нові технології»; далі - ПАТ).

Відповідно до пункту 1.5 Положення № 306 встановлено, що структура власності особи є прозорою, якщо інформація, надана НБУ та розміщена на веб-сайті банку в мережі Інтернет відповідно до вимог цього Положення, дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в банку/юридичній особі, з-поміж іншого відносини контролю між ними щодо цього/цієї банку/юридичної особи.

Банк листом від 14 квітня 2015 року № 11/03050 надав схематичне зображення структури власності Банку.

З поданої схеми вбачалося, що власником істотної участі в Банку є ПАТ, якому прямо належить 18,6389% статутного капіталу банку та опосередковано 6,1789% через володіння 100% Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс лімітед», яке володіє 6,1789% статутного капіталу банку. Іншим 18 учасникам банку належало 75,1822 % статутного капіталу банку.

Листами від 27 лютого 2015 року та 06 березня 2015 року № 11/0172, № 11/0186 відповідно Банк надав НБУ інформацію з доданими анкетами ГУДЛАЙТ КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД (100% власник - Вілле Мартіну Де Бір) та ФІЛДЛЕЙН ЛІМІТЕД (100% власник - Ібанец Ельмарі), які є акціонерами ПАТ.

Крім того, цю інформацію Банк розмістив на власному офіційному веб-сайті відповідно до вимог розділу 3 Положення № 306.

Правління НБУ постановою від 21 травня 2015 року № 328 на виконання положень Закону № 218-VIII затвердило Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку (далі - Положення № 328).

29 травня 2015 року НБУ на підставі правил цього Положення листом № 24-00011/37023 звернувся до Банку з вимогою надати підтвердження щодо майнового стану десяти остаточних ключових учасників банку в порядку, передбаченому пунктом 6 цього Положення.

3. Щодо вимог НБУ в частині приведення структури власності банку відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ), встановлено також, що листом від 08 квітня 2015 року № 24-00011/23686 НБУ запропонував Банку та його власникам привести структуру відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону № 2121-ІІІ (у редакції, що діяла на момент цих правовідносин).

Невідповідність полягала у тому, що на порушення вищезазначеної норми, яка передбачала, що інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками та власниками істотної участі в банках, акціонером банку було ПАТ.

Банк листами від 14 квітня 2015 року № 11/03050, зміст якого викладений вище, та від 08 червня 2015 року № 11/0681, № 11/0682, № 11/0683 надав запитувану інформацію про 10 остаточних йогом учасників, зокрема і про власників істотної участі (юридичних осіб та їх кінцевих контролерів - фізичних осіб).

Попри цю інформацію НБУ листом від 03 серпня 2015 року № 24-00011/54374 визнав структуру власності Банку непрозорою і 10 грудня 2015 року Правління цього Банку постановою № 877/БТ віднесло Банк до категорії проблемних та запровадило особливий режим контролю за діяльністю банку.

4. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди виходили з того, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Після визнання Банку проблемним, структура його власності не була приведена у відповідність, у зв`язку із чим рішення НБУ є правомірними.

ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України про їх скасування.

Вищий адміністративний суд України постановою від 20 квітня 2017 року рішення судів попередніх інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що під час ухвалення оскаржених рішень НБУ допустив неправильне застосування Положення «Про порядок надання відомостей про структуру власності банку»; правила статті 75 Закону № 2121-ІІІ у взаємозв`язку з нормами частини п`ятої статті 14 цього Закону. Також за позицією цього суду НБУ не дотримав під час ухвалення оскаржених рішень вимог статті 73 Закону № 2121-ІІІ.

5. НБУ не погодився з рішенням суду касаційної інстанції і звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення касаційного суду з підстав неоднакового застосування статті 75 Закону № 2121-ІІІ. При цьому зазначив, що ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» не є особою, яка охоплюється наглядовою діяльністю НБУ в розумінні положень статті 79 цього Закону, та відповідно не є суб`єктом, який має право оскаржувати в суді рішення, дії або бездіяльність цього органу.

Переглядаючи постанову Вищого адміністративного суду від 20 квітня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за правилами пунктів 1 та 7 розділу VII Перехідних положень КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 20 листопада 2018 року скасувала цю постанову, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позову змінила. Судова колегія дійшла висновку, що в цій справі предметом спору є оскарження рішень НБУ та Фонду про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про запровадження тимчасової адміністрації у банку акціонером цього банку, який володіє 9,9982% його акцій. Суд зазначив, що хоча суди першої та апеляційної інстанцій за наслідками розгляду справи прийняли правильне рішення - про відмову у задоволенні позову, проте з помилкових мотивів, якими визнали, що ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» вправі оскаржити застосований НБУ захід впливу у виді віднесення банку до категорії неплатоспроможних, хоча таким правом позивач не наділений.

6. 23 липня 2020 року ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанову Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 20 листопада 2018 року. Підставами перегляду зазначає пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Заяву обґрунтовує тим, що позивач звернувся до Конституційного Суду України зі скаргою про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, за яким лише банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, мають право оскаржити в суді в установленому законом порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб.

Рішенням від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ зі змінами, а саме редакцію «які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України».

Оскільки правова норма (окрема частина частини першої статті 79 Закону № 2121-ІІІ), на підставі якої Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду постановою від 20 листопада 2018 року відмовив у позові, визнана неконституційною, ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» переконане у наявності підстав для перегляду цього судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Зокрема, доводить, що правила пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не встановлює обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії. Звертаючись до суду з такою вимогою, особа має правомірні сподівання на те, що ухвалене щодо до неї судове рішення, навіть і відмовного характеру, може бути переглянуте. Інакше це безпідставно звужує зміст згаданої норми, та, як наслідок, - зміст права особи на перегляд судового рішення з підстав неконституційності закону, застосованого в остаточному судовому рішенні, ухваленого в справі заявника.

Заявник не погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що він не має права оскаржити в суді в установленому законом порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб.

На думку ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ», якщо Конституційний Суд України визнав неконституційним правовий акт чи його окремі положення, застосовані судом у процесі розв`язання справи, то визначальним є не момент втрати таким законодавчим актом чи його положенням чинності, а можливість застосування рішення Конституційного Суду України до правовідносин, шо виникли до його ухвалення. За інших умов, як зазначає заявник, особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати своє право на перегляд справи з огляду на встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правового акта чи його окремого положення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що на момент ухвалення постанови Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року частина перша статті 79 Закону № 2121-ІІ була чинною і підлягала застосуванню.

Постановою від 20 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у позові, а тому така постанова не підлягала виконанню. Перегляд оскаржуваної постанови за виключними обставинами із зазначених позивачем підстав порушує принцип правової визначеності.

Відповідач зазначає також, що з приводу можливості перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи Великою Палатою Верховного Суду, Касаційним господарським судом, Касаційним адміністративним судом сформовано висновки, суть яких зводиться до того, що не може вважатись не виконаним, а отже, не підлягає перегляду у зв`язку з виключними обставинами, судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 липня 2020 року відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 26 січня 2022 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів заяви ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» на підставі частин третьої, четвертої статті 346 КАС України передав справу за цим позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння конституційних та законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені нижчезгадані судові рішення.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Далі суд вказав, що ключовим питанням під час розгляду заяви у цій справі є можливість перегляду за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, якою цей суд відмовив у задоволенні позовних вимог, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

У постанові Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18 під час застосування аналогічної до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України за змістом норми пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) колегія суддів дійшла висновку, що застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, що у повній формі розкривається у «res judicata pro veritate habetur!» - «судове рішення визнається за істину». Суть цього принципу полягає в тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо доходить висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, установленого частиною шостою статті 11 ГПК України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток нормою пункту 1 частини третьої статті 320 ГПК України встановлено для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 узагальнила висновки судів касаційних інстанцій та вказала, що підхід, сформований рішеннями судів, що входять до різних судових палат і касаційних судів Верховного Суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, з трьох причин: на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною; рішення не підлягали виконанню; перегляд рішень з цих підстав порушує принцип правової визначеності (res judicata).

Таким чином, підхід, сформований рішеннями судів, що входять до різних судових палат і касаційних судів Верховного Суду, не визнає права на перегляд за виключними обставинами судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, з таких причин: на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною; рішення не підлягали виконанню; перегляд рішень з цих підстав порушує принцип правової визначеності (res judicata).

8. Суд констатував, що у зазначених вище судових рішеннях сформульовано висновок про те, що не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки воно не передбачає примусового виконання.

Таке тлумачення призводить до того, що особа, якій у задоволенні позову відмовили (позивач) у цій справі, позбавляється права на перегляд судового рішення з підстав визнання неконституційним закону, застосованого в її справі, попри встановлення Конституційним Судом України за конституційною скаргою такої особи порушення її права на доступ до суду, дискримінацію за ознаками майнового стану. За такого підходу особа не матиме права на виправлення судом помилки держави під час регулювання спірних правовідносин, що фактично нівелює інститут перегляду справи за виключними обставинами.

З огляду на це, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підсумував, що застосування норми пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України у вищенаведених справах унеможливлює ефективний захист та поновлення прав особи, якій відмовлено у задоволенні позову внаслідок застосування закону, визнаного згодом неконституційним, та дійшов висновку за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18.

9. Частинами третьою, четвертою статті 346 КАС України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, Великої Палати.

Відповідно у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина друга статті 356 КАС України).

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.

За змістом вищевказаних частин третьої, четвертої статті 346 КАС України суд передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. Виходячи із загальної теорії права, елементами правовідносин є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин у відповідності до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

10. Приміром, у справі № 922/1391/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд, спір виник з приводу визнання недійсним Договору поставки вугілля №18/08-1 від 18 серпня 2015 року, укладеного між Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім-Ресурс», який був укладений з порушенням вимог наказу Міненерговугілля України №237 від 11 березня 2014 року «Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції», що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством. Відповідно до цих порушень детективи Національного антикорупційного бюро України здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні від 05 липня 2016 року №52016000000000222 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 209 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

У справі № 808/1628/18 спір стосувався перерахунку пенсії, особам, які під час проходження строкової служби виконували службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2017 року.

Водночас у справі, яка розглядається (№ 805/1312/16-а) ТОВ «ТД «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ», яке є акціонером Публічного акціонерного товариств Комерційний банк «ТК Кредит» та володіє 9,9982% його акцій, звернулось із позовом до НБУ та Фонду про визнання протиправним та скасування рішень про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

11. Отож, у світлі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 26 січня 2022 року у справі № 805/1312/16-а Касаційний адміністративний суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29 жовтня 2019 року у справі 922/1319/18 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18.

12. Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на викладене та керуючись статтями 346, 347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит», про визнання протиправними, скасування постанов та рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернути відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

Ж. М. Єленіна В. В. Пророк

І. В. Желєзний Л. І. Рогач

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

Г. Р. Крет С. П. Штелик