Ухвала

від 22.12.2022 по справі 805/1312/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа №805/1312/16-а

адміністративне провадження № Зв/9901/104/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 (колегія суддів у складі: головуючого Гриціва М. І., суддів Берназюка Я. О., Гімона М. М., Коваленко Н. В., Мороз Л. Л.) у справі № 805/1312/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит», про визнання протиправними та скасування постанов та рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» звернулося до суду з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит», у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило:

- визнати протиправною постанову Правління Національного банку України від 10.12.2015 № 877/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку»;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України від 09.02.2016 № 60/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправними та скасувати постанову Правління Національного банку України від 07.04.2016 № 241 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит»;

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.02.2016 № 133 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2016 № 493 «Про початок процедури ліквідації АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку»;

- зобов`язати Відділ держреєстрації скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наступні записи: від 17.02.2016 запис № 10741070022006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи); від 16.03.2016 запис № 10741070023006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи); від 15.04.2016 запис № 10741780024006115 про внесення рішення державного органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації; від 15.04.2016 запис № 10741070025006115 про внесення зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна відомостей про керівника юридичної особи);

- зобов`язати Національний банк України повернути Публічному акціонерному товариство Комерційний банк «ТК Кредит» банківську ліцензію від 07.11.2011 № 82 Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 07.11.2011 № 82 Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» та відновити інформацію про Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит» як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України http://www.bank.gov.ua/control/bankdict/banks та у Державному реєстрі банків) з відновленням функціонування кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» в Національному банку України, відновленням Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновленням Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» в якості абонента системи електронної пошти Національного банку України, відновленням роботи Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» у всіх інформаційних задачах Національного банку України, до яких банк був підключений раніше, а саме: системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкової системи з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо 2»; системи розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; системи обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; системи автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмного продукту депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», з відновленням інформаційного обміну Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» з державними установами, а саме: Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; Державною митною службою України; Державним комітетом фінансового моніторингу України, дозволити усі початкові платежі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» у системі електронних платежів (СЕП) та повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» у зазначених вище системах.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підстави для віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії проблемних та визнання його неплатоспроможним не відповідає вимогам закону, принципам розсудливості та пропорційності. Решта оскаржуваних рішень, хоча і ґрунтується на вимогах закону, проте своєю підставою мають постанови Правління Національного банку України № 877/БТ та № 60/БТ, а тому, на його думку, підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходили, з того, що відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Після визнання Банку проблемним, структура його власності не була приведена у відповідність, у зв`язку з чим рішення Національного банку України є правомірними.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України про їх скасування.

Вищий адміністративний суд України постановою від 20.04.2017 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України, як суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час прийняття оскаржених рішень відповідач - Національний банк України допустив неправильне застосування норм: Положення «Про порядок надання відомостей про структуру власності банку»; статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у взаємозв`язку з нормами частини 5 статті 14 цього Закону. Також за позицією цього суду Національний банк України не дотримав під час прийняття оскаржених рішень вимог статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Національний банк України не погодився з рішенням суду касаційної інстанції і звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення касаційного суду з підстав неоднакового застосування статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність». При цьому зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» не є особою, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України в розумінні положень статті 79 цього Закону, та відповідно не є суб`єктом, який має право оскаржувати в суді рішення, дії або бездіяльність цього органу.

Переглядаючи постанову Вищого адміністративного суду від 20.04.2017 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за правилами пунктів 1 та 7 розділу VII Перехідних положень КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 20.11.2018 скасувала постанову Вищого адміністративного суду від 20.04.2017, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2016 змінила в частині мотивів відмови у задоволенні позову. У решті рішення судів першої і апеляційної інстанцій залишено в силі. Судова колегія дійшла висновку, що в цій справі предметом спору є оскарження рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та про запровадження тимчасової адміністрації у банку акціонером цього банку, який володіє 9,9982% його акцій.

Крім того, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 24.10.2017 (справа № 826/1162/16) Верховний Суд України із посиланням на положення Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011, норми Законів України № 2121-ІІІ, від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, і рішення Європейського суду з прав людини, в рамках фактичних обставин певним чином подібних до обставин цієї справи, висловив відповідні судження і сформулював правовий висновок. Суть висновку полягає у тому, що позивач, який є акціонером Банку, але не є власником істотної участі в Банку, не володіє великим (значним, істотним) пакетом акцій, що надає йому основоположний, вирішальний ступінь впливу на діяльність банку, не може бути визнаний особою, що вправі звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у його суб`єктивні майнові права. Не може бути позивачем у спорах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Національного банку України й акціонер з незначною кількістю акцій (приміром 0,0003 відсотка) чи акціонер, якого за рядом подібних до зазначених критеріїв максимально не можна наблизити (прирівняти) до особи, яка прямо і безпосередньо потерпіла від дій чи рішень Національного банку України.

Отже, колегія суддів у постанові від 20.11.2018 дійшла до висновку, що постанову суду касаційної інстанції необхідно скасувати, а рішення судів попередніх інстанцій змінити, зазначивши, що хоча суди першої та апеляційної інстанцій за наслідками розгляду справи прийняли правильне рішення - про відмову у задоволенні позову, проте з помилкових мотивів - суди визнали, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» вправі оскаржити застосований Національним банком України захід впливу у виді віднесення банку до категорії неплатоспроможних, тоді як Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач такого права не має.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами

23.07.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(ІІ)/2020, товариство просить скасувати постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 805/1312/16-а та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України», а саме:

- визнати протиправною постанову Правління Національного банку України від 10.12.2015 № 877/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії проблемних та застосування особливого режиму контролю за діяльністю банку»;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 4, 5 постанови Правління Національного банку України від 09.02.2016 № 60/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних»;

- визнати протиправними та скасувати постанову Правління Національного банку України від 07.04.2016 № 241 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит»;

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.02.2016 № 133 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку»;

- скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2016 №493 «Про початок процедури ліквідації АТ КБ «ТК Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Підставами перегляду зазначає пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Заяву обґрунтовує тим, що позивач звернувся до Конституційного Суду України зі скаргою про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ, за яким лише банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законом порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Рішенням від 24.06.2020 № 6-р(ІІ)2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ зі змінами, а саме редакцію «які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України».

Оскільки правова норма (окрема частина частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), на підставі якої Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду постановою від 20.11.2018 відмовив у позові, визнана неконституційною, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» переконане у наявності підстав для перегляду цього судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Позиція інших учасників справи

Національний банк України надав до суду відзив на заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018, в якому просить у задоволенні заяви відмовити повністю, а постанову залишити без змін. Крім того, Національний банк України наголошує на тому, що приймаючи рішення про віднесення банку до категорії проблемних у зв`язку з невідповідністю структури власності Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» вимогам щодо її прозорості діяв у межах і у спосіб, що визначений Конституцією та законами України. Також зазначає, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ТК Кредит» після його віднесення до категорії проблемних не усунув порушень щодо приведення структури власності у відповідність до банківського законодавства, з метою захисту прав та законних інтересів вкладників та інших кредиторів, Правління Національного банку України 09.02.2016 прийняло постанову № 60/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних».

11.02.2022 від Національного банку України надійшли пояснення, в яких він зазначає, що на момент ухвалення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 окреме положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яке згодом визнане неконституційним, було чинним та підлягало застосуванню. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 було відмовлено у позові, а тому така постанова не підлягала виконанню. На думку відповідача, перегляд постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 за виключними обставинами із зазначених позивачем підстав порушує принцип правової визначеності. Також відповідач зазначає, що з приводу можливості перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи Великою Палатою Верховного Суду, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду сформовано висновки, суть яких зводиться до того, що не може вважатись не виконаним, а відтак не підлягає перегляду у зв`язку з виключними обставинами, судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рух заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами

23.07.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд судового рішення за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 805/1312/16-а.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шарапу В. М., суддів ОСОБА_1., Чиркіна С. М. для розгляду судової справи № 805/1312/16-а.

Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 справу передано до Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, четвертої статті 346 КАС України з метою відступу від висновків щодо застосування норм права, а саме: пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України та пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18 та постанові Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 922/1391/18.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 справу № 805/1312/16-а повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Мотивами повернення зазначено про те, що по справі № 922/1391/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд, спір виник з приводу визнання недійсним Договору поставки вугілля №18/08-1 від 18.08.2015, укладеного між Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім-Ресурс», який був укладений з порушенням вимог наказу Міненерговугілля України № 237 від 11.03.2014 «Про невідкладні заходи стабілізації фінансового стану галузі та запобігання проявам корупції», що призвело до продажу вугілля за вартістю нижче ринкової та спричинило недоотримання коштів державним вугледобувним підприємством. У справі № 808/1628/18 спір стосувався перерахунку пенсії особам, які під час проходження строкової служби виконували службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017. Водночас у справі, яка розглядається (№ 805/1312/16-а) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України», яке є акціонером Публічного акціонерного товариств Комерційний банк «ТК Кредит» та володіє 9,9982% його акцій, звернулось із позовом до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішень про віднесення Публічного акціонерного товариств Комерційний банк «ТК Кредит» до категорії неплатоспроможних. Тому правовідносини у вказаних справах не є подібними.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні дійшла висновку, що в ухвалі від 26.01.2022 у справі № 805/1312/16-а Касаційний адміністративний суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.10.2019 у справі № 922/1319/18 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.06.2022 № 876/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 805/1312/16-а на підставі службової записки судді-доповідача Шарапи В. М. від 09.06.2022 № 16427/22 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку із увільненням судді ОСОБА_1 від виконання обов`язків на період призову на військову службу, який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шарапу В. М., суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М. для розгляду судової справи № 805/1312/16-а.

Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 справу № 805/1312/16-а передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Калашнікову О. В., суддів Коваленко Н. В., Мельник-Томенко Ж. М., Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханову Р. Ф. для розгляду судової справи № 805/1312/16-а.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.08.2022 № 1270/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 805/1312/16-а у зв`язку з постановленням Верховним Судом 16.08.2022 ухвали № Зв/9901/104/20 про відведення судді-доповідача Калашнікової О. В. та судді Коваленко Н. В. від розгляду матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 805/1312/16-а.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Олендера І. Я., Рибачука А. І., Смоковича М. І., Ханову Р. Ф. для розгляду судової справи № 805/1312/16-а.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

Після того, як Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 805/1312/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка визначена для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 805/1312/16-а (далі - колегія суддів), постановила ухвалу від 27.07.2022, якою передала справу № 805/1312/16-а на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Це рішення мотивовано необхідністю відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.

У цій постанові об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідаючи на порушене у касаційній скарзі (на судові рішення у справі № 808/1628/18) питання, зазначила, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

За правовою позицією об`єднаної палати у справі № 808/1628/18, словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Враховуючи, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі № 808/1628/18, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся позивач, у задоволенні позову відмовлено, об`єднана палата дійшла висновку, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

Зазначено також, що наявність рішення Конституційного Суду України (у тій справі йшлося про Рішення від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, наведені у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18, згодом були застосовані також в інших постановах Касаційного адміністративного суду, зокрема від 23.11.2021 у справі № 808/578/17, від 11.03.2021 у справі № 803/376/17, від 11.03.2021 у справі № 806/897/17.

Колегія суддів у цій справі вважає, що застосування норми пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України (з урахуванням підходу, сформованого об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду) у вищенаведених справах унеможливлює ефективний захист та поновлення прав особи, якій відмовлено у задоволенні позову внаслідок застосування закону, визнаного згодом неконституційним. З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у наведеній вище постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18, мотивуючи свою позицію таким.

Право на перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України забезпечує поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України. Попри те, що втрата чинності Закону в разі визнання його неконституційним відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначається днем ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом (якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення), таке рішення є підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень, прийнятих раніше ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Колегія суддів зазначила, що правові висновки, від яких вона має намір відступити, серед іншого, ґрунтуються на твердженні про те, що перегляд за виключними обставинами справ, в яких рішення виконано, призводить до порушення принципу res judicata.

Колегія суддів зазначила, що інститут виключних обставин має на меті забезпечення перегляду судових рішень, ухвалених з порушеннями, що мали суттєвий вплив на вирішення справи. Зокрема, застосування у судовому рішенні закону, визнаного неконституційним, підриває довіру до судового рішення. Тому інститут перегляду справи за виключними обставинами відповідає конституційним приписам (частина друга статті 3 Конституції України) про відповідальність держави перед особою за свою діяльність у випадку, коли внаслідок дії неконституційного закону були порушені її права, свободи чи інтереси.

Цитуючи окремі позиції Європейського суду з прав людини у справах «Volokhy v. Ukraine» (рішення від 02.11.2006 (заява № 23543/02) і «Menshakova v. Ukraine» (рішення від 08.04.2020 (заява № 377/02), також деякі тези з доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія), схваленій на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), колегія суддів зазначила, що як елемент юридичної визначеності так і елемент доступу до правосуддя є складовими поняття «верховенство права». Забезпечення верховенства права на рівні національного законодавства гарантоване статтею 8 Конституції України. Право на доступ до суду також гарантовано статтею 55 Конституції України та частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997. Зазначила також, що усунення порушення фундаментального права позивача (особи) на доступ до суду має переважати над суспільним інтересом, що виявляється у дотриманні принципу юридичної визначеності (res judicata). При цьому, на думку колегії суддів, за умови порушення будь якого елемента верховенства права не можна говорити про забезпечення верховенства права у цілому.

Крім того, колегія суддів зазначила, що враховуючи положення статті 3 Конституції України, відповідно до яких, зокрема, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вбачається необхідність тлумачити відповідні положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України із застосуванням принципу дієвості та ефективності прав, гарантованих Конституцією України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає відмову в перегляді за виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, не ефективним захистом прав позивача у цій справі від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Також колегія суддів зауважила, що положення КАС України не містять прямої заборони перегляду рішень про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі рішення Конституційного Суду України, яким пізніше визнані застосовані у рішенні положення закону неконституційними. Однак, як зазначає колегія суддів, у зазначених вище судових рішеннях Касаційного адміністративного суду сформульовано висновок про те, що не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки воно не передбачає примусового виконання. Таке тлумачення, на думку колегії суддів, призводить до того, що особа, якій у задоволенні позову відмовлено (позивач) у цій справі, позбавляється права на перегляд судового рішення з підстав визнання неконституційним закону, застосованого в її справі, попри встановлення Конституційним Судом України неконституційності такого Закону. За такого підходу фактично нівелюється інститут перегляду справи за виключними обставинами. Адже за своєю правовою природою судове рішення, яке набрало законної сили, навіть те, яким відмовлено у задоволенні позову, визначає зміст правовідносин між учасниками справи. Воно є обов`язковим для регулювання правовідносин сторін у спорі, обов`язковим щодо реалізації їх прав.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення, яким у позові відмовлено, з набранням ним законної сили, варто вважати таким, що є обов`язковим, хоч при цьому воно не потребує виконання чи примусового виконання. Тому в разі встановлення Конституційним Судом неконституційності (конституційності) Закону чи його окремого положення, застосованого судом під час прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, відмова у перегляді такого судового рішення за виключними обставинами безпідставно звужує зміст норм пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України та, як наслідок, зміст права сторони по справі на перегляд судового рішення з підстав неконституційності (конституційності) закону, застосованого в остаточному судовому рішенні, ухваленому в справі.

На переконання колегії суддів норму пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України стосовно рішень, які не можуть бути переглянуті за виключними обставинами, слід тлумачити так, що словосполучення «якщо рішення суду ще не виконане» стосується неможливості перегляду за виключними обставинами тільки тих судових рішень, які підлягають виконанню (тобто резолютивна частина рішення містить зобов`язання вчинити певну дію, ухвалити рішення, сплатити гроші тощо), але на момент подання заяви про перегляд вони були виконані. При цьому, варто зауважити, що виконанню підлягають лише судові рішення про задоволення позову (повне або часткове). Саме таке тлумачення, на думку колегії суддів, є правильним з огляду на обов`язковість судового рішення як однієї з основних засад судочинства. Натомість рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, виконанню не підлягає за жодних обставин (і не може виконуватись з об`єктивних причин). Воно не може бути «ще не виконаним», проте воно також є обов`язковим для учасників справи. Отже, до цього виду рішень не може бути застосовано обмежень щодо перегляду за виключними обставинами.

З огляду на це, на думку колегії суддів, перегляд судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову, за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України можливий. Для цього необхідно відступити від правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 й висловити протилежний за змістом висновок, який пропонується вище.

Позиція об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду

Питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, з зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи було предметом розгляду не тільки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі № 808/1628/18, але й Великої Палати Верховного Суду теж.

Йдеться, зокрема, про постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 щодо перегляду за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.10.2019 (постановленого за правилами кримінального судочинства) на підставі пункту 1 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Відповідно до цієї норми виключною обставиною визнається встановлена Конституційний Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

Зауважимо, що виключною обставиною - відповідно до звернення у справі № 4819/49/19 - було Рішення Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р (ІІ)/2020, ухвалене за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 КПК України.

У постанові від 18.11.2020 (ухваленій за наслідками розгляду згаданої заяви про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду від 25.10.2019 за виключними обставинами (у якій була застосована норма (частина третя статті 307 КПК України), яку згодом Конституційний Суд України Рішенням від 17.06.2020 № 4-р (ІІ)/2020 визнав неконституційною) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при постановленні ухвали від 25.10.2019 Касаційний кримінальний суд застосував чинні норми КПК України. Натомість Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 17.06.2020 № 4-р (ІІ)/2020, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалене 17.06.2020. На момент ухвалення цього Рішення кримінально-процесуальні відносини у аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, за текстом постанови Великої Палати від 18.11.2020, що дія Рішення Конституційного Суду України не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Зазначено також, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення). З наведених мотивів Велика Палата Верховного Суд констатувала, що немає підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду від 25.10.2019.

Певною мірою той самий підхід можна простежити і в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18. Водночас у зазначеній справі, позаяк текст пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України дещо відрізняється від того, який міститься в пункті 1 частини першої статті 459 КПК України (в останньому випадку немає умови «якщо рішення суду ще не виконане»), увага об`єднаної палати була зосереджена головно на судових рішеннях, які можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави.

Висновок, якого дійшла об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі № 808/1628/18, і мотиви, якими вона при цьому керувалася, зазначені вище. Полягає він у тому, нагадаємо стисло, що судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки воно не може виконуватися у примусовому порядку, не може переглядатися на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України. Крім того, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії й не змінює нормативно правового регулювання, відповідно до якого суди попередніх інстанцій вирішували спір.

Повертаючись до питання, яке є предметом обговорення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у цій справі, зауважимо, що правова ситуація, яка спричинила звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 805/1312/16-а на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України є подібною (за сутнісними ознаками) до тієї, яка описана у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.

Зауважимо також, що приписи пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України відтоді не змінилися і застосовуються в тій самій редакції, яку роз`яснювала об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у згаданій постанові. Від дати звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» зі згаданою заявою від 23.07.2020 й до ухвалення постанови від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18 немає істотного часового розриву й та правова позиція, яка була висловлена в зазначеній постанові, не втратила актуальності у вимірі суспільних відносин, які існують на час розгляду цієї справи. Водночас якихось обставин, які не були взяті до уваги, коли формулювався правовий висновок у справі № 808/1628/18 і які могли б вплинути на трактування вказаних приписів статті 361 КАС України, висловленому у постанові від 19.02.2021, й таким чином зумовлювали б потребу його змінити задля правильно застосування, ця справа не містить.

З огляду на наведене, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду дійшла до висновку про відсутність достатніх і необхідних підстав відступати від правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.

Відтак, дотримуючись цієї позиції, у цій справі виходимо з того, що постанова Верховного Суду (ухвалена у складі колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді) від 20.11.2018, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України», є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусову виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.

Варто додати також, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 24.06.2020 № 6-р(ІІ)/2020, окреме положення частини першої статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.

Висновки за результатами розгляду заяви

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною першою статті 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 359, 361, 368, 369 КАС України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 805/1312/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еко-вугілля України» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ТК Кредит», про визнання протиправними та скасування постанов та рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Ж. М. Мельник-Томенко

Судді : І. Я. Олендер

А. І. Рибачук

М. І. Смокович

Р. Ф. Ханова