Рішення

від 09.06.2022 по справі 673/350/21

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 673/350/21

Провадження № 2/684/11/2022

10 червня 2022 року смт Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.,

за участю секретаря с/з Гонти Н.І.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Зубань О.О.,

відповідача та представника третьої особи ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката Довгаль П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хмельницької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянська міська рада, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деражнянського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , Хмельницької районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею.

В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 06.05.2015 року їй передано в оренду земельну ділянку площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002 на укладено відповідний договір оренди земельної ділянки строком на 15 років. Проте, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування вказаного наказу та визнання недійсним і самого договору оренди землі від 22.06.2015 року, скасування державної реєстрації договору. Свій позов ОСОБА_2 мотивує тим, що вказані правочини порушують її право постійного користування землею, тому, що на її думку, частина (4,5152 га) земельної ділянки, переданої оренду, входить у площу землі 32,9 га, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року. Отже, отримавши копію позовної заяви, вона дізналась про існування вказаного державного акту та розпорядження Деражнянської РДА, на підставі якого видано цей акт, тобто про порушення свого права дізналась у травні 2020 року, тому з даного часу і починає відраховуватись строк позовної давності.

Ознайомившись із копією наданого ОСОБА_2 . Державного акту, позивач вважає, що розпорядження Деражнянської РДА №440 від 27.01.1997 року та виданий на його підставі державний акт на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року суперечать актам цивільного законодавства, порушують її права як орендаря земельної ділянки площе 12,0 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.16, 21, 203, 215, 236 ЦК України та ст.152 ЗК України. Зокрема, позивач вказує, що відповідно до ст.ст.7,11,19 ЗК України (в редакції на 1997 рік) земельні ділянки для сільськогосподарського користування надавали виключно ради, в даному випадку районна рада, що також було передбачено нормами ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», однак оспорюваний нею державний акт виданий на підставі розпорядження Деражнянської районної державної адміністрації, яка до 2002 року не була наділена повноваженнями щодо надання земельних ділянок у користування. Більше того, розпорядження Деражнянської РДА №440 від 27.01.1997 року про надання ОСОБА_2 в постійне користування земельної ділянки у архівному відділі не виявлено, тобто такого не існує, натомість є розпорядження Деражнянського РДА №440 від 24.01.1997 року «Про вихід із складу фермерського господарства…», у якому є відомості про затвердження ОСОБА_2 головою селянського фермерського господарства, а не надання й земельної ділянки. крім цього, Державний акт на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року не відповідає вимогам «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею» № 28 від 15.01.1993 року (в редакції яка діяла на час його видачі), оскільки відсутні відомості у книзі реєстрації державних актів про його реєстрацію за №85 від 11.03.1997 року, державний акт підписаний головою райдержадміністрації, а не головою районної ради, другий примірник державного акта відсутній, що вказує про його недійсність.

Крім цього, на території, яку ОСОБА_2 вказує, як місце розташування земельної ділянки площею 32,9 га згідно Державного акта на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року, у Державному земельному кадастрі зареєстровано 6 земельних ділянок, які перебувають у приватній власності ОСОБА_2 та членів її сім`ї, що свідчить про те, що право користування землею було припинене. Звертає увагу суду на те, що у відповідача ОСОБА_2 відсутні документи про реєстрацію земельної ділянки площею 32,9 га, яка їй надана відповідно до Державного акта на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року, у Державному земельному кадастрі, така земельна ділянка не сформована та їй не присвоєно кадастровий номер, відсутні докази встановлення меж земельної ділянки та виготовлення технічної документації, а також ОСОБА_2 ніколи не сплачувала земельний податок за користування вказаною землею.

Враховуючи наведені аргументи, позивач просить визнати недійсним розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації № 440 від 27.01.1997 року та визнати недійсним виданий ОСОБА_2 на підставі даного розпорядження Державний акт на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року.

07 квітня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року їй надана земельна ділянка площею 32,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства, а ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 06.05.2015 року надана в оренду на 15 років земельна ділянку площею 12,0 га, яка частково площею 4,5152 га накладається на земельну ділянку площею 32,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується схемами інвентаризації земель. Вказує, що вона є засновником та головою ФГ ОСОБА_2 , яке було зареєстровано органом державної реєстрації 05.12.1996 року та передано їй батьком ОСОБА_3 , який за станом здоров`я не міг займатись фермерським господарством. На підставі розпорядження Деражнянської РДА №110 від 19.01.1996 року затверджено проект відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 32,9 га ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, а розпорядженням № 440 від 24.01.1997 року задоволено заяву ОСОБА_3 про вихід із складу селянського (фермерського) господарства, задоволено заяву ОСОБА_2 про затвердження її головою СФГ, та внесено зміни у державні акти на право постійного користування землею, якою користувався її батько. На підставі вказаного розпорядження був виготовлений Інститутом землеустрою державний акт на право постійного користування землею ХМ№000061, виданий їй 11.03.1997 року та проведена його реєстрація у відповідні книзі. Щодо невідповідності дати розпорядження, яка в державному акті зазначена «24.01.1997 року», то це є технічною помилкою, що не може бути підставою його недійсності. Вважає, що розпорядження Деражнянської районної державної адміністрації № 440 від 27.01.1997 року та виданий на підставі даного розпорядження ОСОБА_2 . Державний акт на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року прийняті у законний спосіб, підписані відповідальними особами державної установи та є дійсними. Тому, вона набула право постійного користування вказаною землею, однак на початку 2020 року їй стало відомо про те, що в межах її земельної ділянки зареєстроване право на землю за іншими особами, тому вважає, що порушуються її права, оскільки у незаконний спосіб та без її згоди ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області розпорядилось належною їй на праві користування земельною ділянкою. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

14 квітня 2021 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив на позов, в якому, окрім зазначеного у позові, вказує, що у ОСОБА_2 відсутнє рішення /розпорядження відповідного уповноваженого органу про передачу їй у постійне користування земельної ділянки площею 32,9 га, відсутній документ, який підтверджує встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що суперечить вимогам ст. 22 ЗК України в редакції на 1997 рік, право користування земельною ділянкою припинено на підставі рішення Деражнянської районної ради від 28 жовтян1998 року № 13, а земельна ділянка перебуває у власності громадян, в тому числі і ОСОБА_2 , у відзиві не наведено жодних заперечень стосовно несплати земельного податку.

На підставі розпорядження голови Деражнянського районного суду від 30 червня 2021 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Летичівського районного суду.

Згідно розпорядження в.о. голови Летичівського районного суду вказана справа передана на розгляд Старосинявського районного суду за підсудністю та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи від 26.08.2021 передана судді Галиш І.Б.

Ухвалою від 30 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 28 вересня 2021 року за клопотання позивача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Деражнянську міську раду, підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Старосинявського районного суду від 20 жовтня 2021 року за клопотання відповідача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фермерське господарство ОСОБА_2

Ухвалою Старосинявського районного суду від 20 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зубань О.О. позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, відповіді на пояснення третьої особи, просили позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 , яка одночасно є представником третьої особи ФГ ОСОБА_2, та її представник - адвокат Довгаль П.С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на доводи, викладені у поданому відзиві та поясненнях третьої особи, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідач - Хмельницької районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, однак попередньо представник відповідача В.Бобрович направила до суду заяву про розгляду справи без її участі, при вирішення справи покладається на розсуду суду.

Представники третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської міської ради у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що відповідно до договору оренди землі від 22 червня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області на підставі наказу №22-4034-СГ від 06.05.2015, як орендодавцем, та ОСОБА_1 як орендарем, позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002 для сінокосіння та випасання худоби за межами населених пунктів Яблунівської сільської ради Деражнянського району строком на 15 років. (а.с. 14-20, Т І)

27 липня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції зареєстроване речове право оренди на підставі вказаного договору оренди, індексний номер рішення 23167290. (а.с.21-22, Т І)

Земельна ділянка площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002 для сінокосіння та випасання худоби зареєстрована у державному земельному кадастрі 11.12.2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. (а.с.23-28, Т І)

ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області про визнання недійсним наказу №22-4034-СГ від 06.05.2015 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди землі від 22.06.2015. укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області та ОСОБА_1 (а.с.29-34, Т І)

Згідно наданого ОСОБА_2 . Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №000061 від 11.03.1997 року, ОСОБА_2 , яка мешкає у м. Деражня, на підставі розпорядження Деражнянської районної державної адміністрації Деражнянського району Хмельницької області №440 від 27.01.1997 року надається у постійне користування земельна ділянка площею 32,9 гав межах згідно планом, земельна ділянка розташована на території с.Сл.Шелехівська Яблунівської сільської ради, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт складено у двох примірниках, з який перший видано землекористувачеві, другий зберігається у райдержадміністрації, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 85. (а.с.35, 109, ТІ).

Оригінал вказаного державного акту надано ОСОБА_2 та оглянуто у судовому засіданні.

Як вбачається із повідомлення архівного відділу Деражнянської РДА №04-05/27/2020 від 09.10.2020 року, при перегляді розпоряджень Деражнянської районної державної адміністрації за січень-лютий 1997 року розпорядження №440 від 27.01.1997 року про надання в постійне користування земельної ділянки ОСОБА_2 не виявлено, в справах є розпорядження №440 від 24.01.1997 року «Про вихід із складу селянського (фермерського) господарства та затвердження голови господарства», у якому є відомості про ОСОБА_2 (а.с.47, ТІ).

Так, відповідно до розпорядження Деражнянської районної державної адміністрації №440 від 24.01.1997 року, задоволено заяву ОСОБА_3 про вихід із складу селянського (фермерського) господарства, задоволено заяву ОСОБА_2 про затвердження її головою селянського (фермерського) господарства, внесено зміни до державних актів на право постійного користування землею (а.с.38, 111, 113 ТІ).

Згідно архівного витягу із журналу реєстрації розпоряджень Деражнянської РДА 1997 рік у журналі зареєстровано розпорядження № 440 від 27.01.1997 Про вихід із складу селянського (фермерського) господарства. (а.с.112 ТІ).

Згідно даних архівного відділу Деражнянської РДА у архівному фонді № 183 зберігається книга видачі державних актів на право власності на землю та право постійного користування, справа №1-31 з 06.07.1993 року по 30.12.1999 року, у розділі «видача державних актів на право постійного користування (фермери)» наявні відомості про державний акт №0061, дата видачі 05.03.97р., кому видано - ОСОБА_2 , адреса землекористування - Яблунівська с/р, площа землі 32,9, виконав роботи по виготовленні державного акту - інститут Укрземпроект. Інших книг записів державних актів н право постійного користування землею за 1997 рік на державне зберігання не надходило. (а.с. 40-44, 47, 117-118, 119 ТІ).

Із листа відділу у Деражнянському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 08.10.2020 року № 1712/407-20-0.23 слідує, що у Відділі відсутня інформація про надання дозволу на виготовлення технічної документації гр. ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №000061 від 11.03.1997 року, заява від ОСОБА_2 щодо внесення відомостей до державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку, оригінал вказаного державного акту у Відділ відсутній, 13.01.2011 року до Відділу передано Журнал реєстрації державних актів на право постійного користування землею, які реєструвались за період 1993-1999 р, в якому відомості про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №000061 від 11.03.1997 року під №85 відсутні. (а.с.48-49 Т І)

Згідно рішення Яблунівської сільської ради № 23 від 16 вересня 1998 року ОСОБА_2 передано у власність земельну частку (пай) у розмірі 3,9 га із земель селянського (фермерського) господарства, головою якого вона являється (а.с.45 Т І)

На підставі державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є власниками земельних ділянок площею 2,00 га, переданих їм для ведення особистого селянського господарства, які, як пояснила ОСОБА_2 , знаходяться в межах земельної ділянки, яка передана їй у постійне користування. (а.с.51-61)

Згідно повідомлення Яблунівської сільської ради № 152 від 01 липня 2020 року земельний податок ФГ «ОСОБА_2» з 1997 року за площу 32.9 га не сплачувався, ОСОБА_2 сплачувала земельний податок за земельну ділянку 5,9 га, з них 3,9 для товарного сільськогосподарського виробництва, 2,0 га - для ведення особистого селянського господарства. (а.с.62)

Згідно повідомлень ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.06.2020, від 18.05.20220 року, у період 2014-2020 роки, 2018-2021 роки податкові декларації з плати за землю ФГ ОСОБА_2 за площу 32,9 га не подавались та господарство не являлось платником податку на землю. (а.с.63 ТІ, а.с.184-186 ТІІІ)

Фермерське господарство Мельник Тетяни Петрівни зареєстровано 05.02.1996 року, код ЄДРПОУ юридичної особи 22772097, засновком та керівником є ОСОБА_2 , про що надано виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія статуту (а.с.102-108 ТІ, а.с. 202-218 Т ІІ)

Згідно розпорядження Деражнянської РДА № 110 від 19 січня 1996 року затверджено проект відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 32,9 га орних земель з земель запасу Яблунівської сільської ради громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства. (а.с.110 ТІ)

ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 11.10.1966 року та свідоцтвом про укладення шлюбу № НОМЕР_2 від 26.05.1990 року. (а.с. 137-138, Т І)

02 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 32,9 га, яка знаходиться у її користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №000061 від 11.03.1997 року, зареєстрованого за № 85, та наказом від 30 березня 2020 року їй відмовлено. (а.с. 120,121 Т І)

На підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №57-ОТГ від 19 лютого 2021 року передано Деражнянській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, в тому числі і земельну ділянку площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002, яка перебуває в оренді у позивача ОСОБА_1 , до договору оренди внесено відповідні зміни щодо орендодавця, яким є Деражнянська міська рада. (а.с. 175 Т І, а.с. 158-167 Т ІІ)

Згідно даних архівного відділу Деражнянської РДА № 04-05/21/2020 від 07.07.2020 року, рішенням сесії Деражнянської районної ради від 28 жовтня 1998 року № 13 п.4 припинено право користування частиною земельної ділянки розміром 29,0 га ОСОБА_2 , яка розташована на території Яблунівської сільської ради згідно поданої заяви, залишивши у постійному користуванні 3,9 га., а рішенням сесії Деражнянської районної ради від 23 грудня 1998 року № 4 п.2 припинено право користування земельно ділянки розміром 3,9 га ОСОБА_2 згідно поданої заяви, п.4 визнати виготовлені державні акти видані Хиельницьким філіалом інституту Землеустрою ОСОБА_2 недійсними, рішення довести до відомо сільських рад. (а.с.144 Т ІІ)

Як вбачається із протоколу сесії Яблунівської сільської ради № 9 від 24 грудня 199 року, інформації землевпорядника до даного протоколу, у зв`язку з тим, що фермер ОСОБА_2 відказується від фермерства тому цю площу запропоновано передати під сінокосіння та випас худоби, та рішенням сесії сільської ради № 45 від 24 грудня 199 року проведено зміну цільового призначення землі 23,4 га біля лікарні у с. Сл.Шелехівська з селянського фермерського господарства під випас худоби індивідуального сектору та сінокосіння. (а.с 151-156 Т ІІ).

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним розпорядження недійсним розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації № 440 від 27.01.1997 року та визнання недійсним виданого ОСОБА_2 на підставі даного розпорядження Державного акту на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року.

Із позовом до суду звернулась ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ці розпорядження та акт суперечать актам цивільного законодавства та порушуються її права як орендаря земельної ділянки площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002, зокрема вказує, що розпорядження прийнято районною державною адміністрацією, яка не була наділена повноваженнями щодо надання земельних ділянок у користування, так як ці повноваження н станом на 1997 рік належали Радам народних депутатів, у державному акті вказано неіснуюче розпорядження, акт підписаний посадовою особою, яка не мала права його підписувати та видавати, державний акт не зареєстрований у відповідній Книзі реєстрації, відсутній архівний примірник державного акта.

Згідно ст.7 Земельного Кодексу України 1990 року, чинного на час прийняття оспорюваного розпорядження та видачі державного акта, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського господарства).

В силу вимог ст.19 Земельного Кодексу України 1990 року сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.( ст. 3 ЗК 1990 року).

Відповідно ч.ч. 1 та 5 ст.51 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на момент прийняття оспорюваних рішення та розпорядження) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Ст.21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст. 393 цього ж кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 орендує земельну ділянку площею 12,00 га з кадастровим номером 6821589200:06:016:0002, щодо частини якої виник спір із ОСОБА_2 , з 22 червня 2015 року.

Жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі була користувачем земельної ділянки на час видачі розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації № 440 від 27.01.1997 року та на його підставі ОСОБА_2 . Державного акту на право постійного користування землею ХМ№000061 від 11.03.1997 року, матеріали справи не містять, відповідно, порушення внаслідок видачі спірного розпорядження та державного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1 з боку відповідачів не доведено.

Так, суд зауважує, що згідно позиції Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17, Суд касаційної інстанції вказує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України)

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку цивільного судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності у неї будь-якого речового права на земельну ділянку на час прийняття оспорюваного нею розпоряджння та видачі ОСОБА_2 державного акту (1997 рік), не доведено належними і допустимими доказами порушення її прав, свобод та інтересів на час прийняття розпорядження та видачі державного акта, яке було порушене на час їх прийняття, та підлягає захисту у відповідності до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, відтак судом не встановлено факту порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження та видачі державного акта.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача не підлягають до задоволення та у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позивачем порушення її прав чи інтересів.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина друга статті 141 ЦПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки у позові відмовлено, суд покладає понесенні позивачем судові витрати на неї.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 21, 203, 215, 393 ЦК України,суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хмельницької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянська міська рада, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Хмельницька районна державна адміністрація, місцезнаходження: вул. Кам?янецька, 122/2, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318806.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: вул. Інституцька, 4/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39767479.

Третя особа: Деражнянська міська рада, місцезнаходження: вул. Миру,37, м.Деражня, Хмельницький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 0443025.

Третя особа: Фермерське господарство ОСОБА_2, с.Слобідка-Шелехівська, Хмельницький (Деражнянський) район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 22772097.

Повне судове рішення складено 20 червня 2022 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.