Постанова

від 13.06.2022 по справі 755/9810/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/9810/19

провадження № 22-ц/824/770/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Федорчук Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СПІЛЬНА СПРАВА» про відновлення права спільної сумісної власності на об`єкт нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року в складі судді Савлук Т. В.,

встановив:

12.06.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О. В., третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «СПІЛЬНА СПРАВА» (далі - ОСББ «СПІЛЬНА СПРАВА»), в якому просила відновити право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення багатоквартирного будинку шляхом визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що 29 вересня 2006 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю "Аквапарк" (далі - ТОВ "Аквапарк").

13 червня 2016 року державним реєстратором ДП "СЕТАМ" на підставі генеральної угоди від 04 квітня 2007 року № 2-НЖ/2ПОВ-ДІ за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 .

06 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В. було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 2007 року.

03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В. було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2007 року.

ОСОБА_1 зазначала, що спірне нежитлове приміщення незаконно вилучено зі складу спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. Вважала, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення порушує її права як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Зазначила, що генеральна угода на придбання спірного приміщення була укладена з порушенням положень Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та після підписання акта державної приймальної комісії від 06 квітня 2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку АДРЕСА_3 .

Вважала зазначену угоду нікчемною, що дає право застосувати наслідки нікчемності генеральної угоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд відновити право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 площею 60,5 кв. м. шляхом визнання незаконними та скасування із закриттям розділу:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30086527 від 16.06.2016 14:03:00, ОСОБА_5 , ДП "СЕТАМ", м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949946980000;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30344040 від 06.07.2016 16:22:21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О. В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949946980000;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30771765 від 03.08.2016 21:39:28, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О.В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949946980000.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що вимоги про скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту права або інтересу позивача, при цьому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з огляду на те, що генеральна угода та наступні договори купівлі-продажу нежитлового приміщення №138 недійсними не визнавались.

Суд першої інстанції не надав оцінку незаконним діям державного реєстратора, який прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із грубим порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Вважає, що генеральна угода від 04 квітня 2007 року № 4-НЖ/4ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва та витяг із переліку інвесторів від 06.12.2007 вих.№12/25, не відповідають вимогам, встановленим законом, оскільки: суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасників генеральної угоди не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі; генеральна угода та витяг з переліку інвесторів не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В результаті укладення генеральної угоди та подальшої реєстрації права власності на нежитлове приміщення №138 було протиправно порушено право спільної сумісної власності позивача на приміщення загального користування будинку (у тому числі допоміжні приміщення), недоторканість якого гарантоване ст. 41 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Овчінніков А. А. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначив, що вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є похідною від вимоги про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

В матеріалах справи відсутні докази щодо визнання недійсними генеральної угоди та наступних договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Разом з тим, позивачем не було вчинено таких дій, як і не було надано належних та допустимих доказів своєї правової позиції.

Позивач фактично просить застосувати наслідки нікчемності правочину до рішення державного реєстратора, не заявляючи окремих позовних вимог до фізичних осіб.

Посилаючись на положення ч.2 ст. 228 ЦК України, позивач не зазначив, яким саме чином правочин порушує публічний порядок.

Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат Апостолюк О. О., представник третьої особи - Маковська О. С. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Овчінніков А. А. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 вересня 2006 року ОСОБА_1 придбала у ТОВ "Аквапарк" квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 5507.

06 квітня 2006 року було введено в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт першого пускового комплексу - житлова частина житлового будинку ( АДРЕСА_3 ) та вбудованої в офісний блок ( АДРЕСА_3 ) трансформаторної підстанції згідно з актом державної приймальної комісії від 06 квітня 2006 року.

Зазначений акт був затверджений розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві адміністрації від 14 червня 2006 рок за № 897.

04 квітня 2007 року між ТОВ "Аквапарк" та ОСОБА_2 було укладено генеральну угоду № 2-НЖ/2 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва.

Згідно з даними офіційного сайту Міністерства Юстиції України забудовник ТОВ "Аквапарк" (КОД ЄДРПОУ 20073585) змінило назву на ТОВ "Десна Будтех", припинило свою діяльність, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 25 січня 2016 року.

25 грудня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було зареєстровано ОСББ "Спільна Справа".

Згідно з рішенням загальних зборів ОСББ "Спільна Справа" від 27.02.2016 було вирішено здійснювати управління будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами, та паркингом) відповідно до пунктів 2.1-2.3 Правил управління будинком, спорудою житловим комплексом або комплексом будинків і споруд з 01 квітня 2016 року.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 30086527 від 16.06.2016, державним реєстратором прав на нерухоме майно ДП «СЕТАМ» Борискевич М. І. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 . Підстава виникнення права власності: генеральна угода № 2-НЖ/2 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04.04.2007.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 30344040 від 06.07.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В. зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 06 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер : 30771765 від 03.08.2016, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В. зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 03 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О. В.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю правовою природою та суб`єктним складом сторін договору генеральна угода № 2-НЖ/2 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04.04.2007, яка укладена між ТОВ «Аквапарк» та ОСОБА_2 , не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не є правочином, спрямованим на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності чи правочином, спрямованим на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); як і не є правочином щодо відчуження викраденого майна, правочином , що порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Отже не є правочином, що порушує публічний порядок.

За відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків нікчемності правочину, відсутні правові підстави для задоволення похідних вимог про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав тощо регулює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державній реєстрації, відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлено частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частина четверта цієї ж статті регламентує, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 здійснена на підставі укладених правочинів: генеральної угоди від 04 квітня 2007 року про дольову участь в інвестуванні будівництва № 2-НЖ/2 ПОВ-ДІ; договору купівлі-продажу, укладеного 06 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; договору купівлі-продажу, укладеного 03 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо визнання недійсними генеральної угоди №2-НЖ/2 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року; договору купівлі-продажу, укладеного 06 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; договору купівлі-продажу, укладеного 03 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачем не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).

Стаття 228 ЦК України визначає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Отже, на відміну від положень частини першої статті 203 ЦК України, яка передбачає, що правочин не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, тобто актам, які регламентують приватноправові відносини, при вчиненні правочину, що порушує публічний порядок, відбувається перш за все порушення вимог актів, що закріплюють окремі елементи публічного порядку, такі як, зокрема, Конституція України, що в цілому не виключає того, що одночасно порушуються вимоги інших актів, що регламентують приватноправові відносини.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для висновку про нікчемність генеральної угоди від 04 квітня 2007 року про дольову участь в інвестуванні будівництва № 2-НЖ/2 ПОВ-ДІ, як такої, що порушує публічний порядок, та для застосування до вказаного правочину наслідків нікчемності.

З огляду на те, що вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року ( справа №755/9808/19).

Позовних вимог про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію прав на спірне нежитлове приміщення по справі заявлено не було, а при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже, переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2022 року.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк