Постанова

від 14.06.2022 по справі 686/4440/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 686/4440/21

провадження № 61-3156св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Новатор»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 21 лютого 2022 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ДП «Новатор» про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20 задоволено його позов про поновлення на роботі на посаді інженера з нормування праці 1 категорії відділу головного технолога (підр. № 62) з 10 березня 2020 року і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 63 728, 65 грн. Рішення суду фактично не було виконано. 19 січня 2021 року за наказом керівника № 46-ВПРП його було повторно звільнено за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Своє звільнення позивач вважав незаконним. Вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була заподіяна моральна шкода, оскільки він переніс моральні переживання та приниження, стан його здоров`я погіршився.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ про поновлення на роботі № 8 від 15 січня 2021 року в частині встановлення з 15 січня 2021 року регламенту роботи з 16:00 год до 00:15 год та поновлення на посаді поза штатом; визнати незаконним і скасувати наказ № 46-ВПРП від 19 січня 2021 року про звільнення за прогули; поновити його на роботі на посаді інженера з нормування праці 1 категорії відділу головного технолога ДП «Новатор» з 19 січня 2021 року; стягнути з ДП «Новатор» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 січня 2021 року по 03 вересня 2021 року у розмірі 59 339, 28 грн і відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000, 00 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Павловської А. А. від 05 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ ДП «Новатор» № 8 від 15 січня

2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 з 15 січня 2021 року регламенту роботи з 16:00 год до 00:15 год, а також поновлення на посаді поза штатом.

Визнано незаконним і скасовано наказ ДП «Новатор» № 46-ВПРП

від 19 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогули».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці 1 категорії відділу головного технолога ДП «Новатор» з 19 січня 2021 року.

Стягнуто з ДП «Новатор» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26 093, 60 грн, з якого підлягають вирахуванню обов`язкові платежі та внески, 15 000, 00 грн моральної шкоди, 2 724, 00 грн судового збору, а всього 43 817, 60 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поновлення ОСОБА_1 на посаді мало формальних характер, оскільки відбулось без його участі, без фактичного допуску до роботи, без ознайомлення його з робочим графіком. Водночас позивач довів ту обставину, що він вживав всіх належних заходів щодо поновлення на роботі. Суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на попередньо займаній посаді з дати звільнення.

Оскільки звільнення проведено незаконно, позивачеві належить середній заробіток за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції вирішив, що з ДП «Новатор» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 093, 60 грн (52 робочі дні х 501,80 грн), з якого підлягають вирахуванню обов`язкові платежі та внески.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивача останньому завдано моральної шкоди, достатній розмір компенсації якої, зважаючи на характер і тривалість порушення, вимоги розумності і справедливості, визначено у сумі 15 000, 00 грн.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДП «Новатор» задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 жовтня 2021 року змінено, зменшено стягнуту з ДП «Новатор»

на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 3 899, 76 грн, суму морального відшкодування до 5 000 грн, суму судового збору до 89, 50 грн, загальну суму до стягнення - до 8 989, 26 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі до апеляційного суду не оскаржувалося сторонами спору, а тому не переглядалося апеляційним судом у цій частині.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопри вирішенні спору суд вважав, що розмір середньоденного заробітку позивача складає 501, 80 грн, оскільки встановлений рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20. Однак суд першої інстанції не врахував, що відповідно до довідки про доходи № 93 від 19 липня 2021 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, складала: січень 2020 року - 3 822, 16 грн, лютий 2020 року - 4 920, 00 грн, фактична кількість відпрацьованих днів - 24, середньоденна заробітна плата - 364, 26 грн. За період з 20 січня 2021 року по 26 травня 2021 року ОСОБА_1 був виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 247,93 грн. Отже, оплаті підлягає час вимушеного прогулу позивача за період з 27 травня 2021 року по 03 вересня 2021 року у розмірі 13 841,88 грн (364 грн 26 коп. х 38 днів).

Також апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не встановив, що позивач у період з 27 травня 2021 року по 03 вересня 2021 року мав заробіток за іншим місцем роботи у благодійному фонді«Розвиток рідного Поділля» у розмірі 9 942, 12 грн.

На думку апеляційного суду, визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000, 00 грн не відповідає характеру заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань позивача, їх тривалості, засадам розумності, виваженості і справедливості, а тому розмір відшкодування моральної шкоди зменшено до 5 000, 00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22 березня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого

2022 року в частині стягнення середнього заробітку і ухвалити нове судове рішення, яким стягнутиз ДП «Новатор» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 70 378, 88 грн.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у № 826/808/16, у постановах Верховного Суду

від 18 січня 2018 року у справі № 607/83/16-ц, від 01 лютого 2018 року

у справі № 757/25503/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі

№ 243/10392/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц,

від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 17 березня 2020 року

у справі № 569/6583/16-ц та від 18 березня 2020 року у справі

№ 711/4010/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неналежним чином надав правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами спору та прийняв незаконну та необґрунтовану постанову щодо зміни рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. На думку заявника, апеляційний суд неправильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача, не врахував наданий позивачем розрахунок та період.

Позивач вказує, що апеляційний суд безпідставно зменшив середній заробіток на суму отриманого ним доходу не за місцем основної роботи, а саме у благодійному фонді «Розвиток рідного Поділля».

Також заявник посилається на те, що апеляційним судом залишені поза увагою обставини, встановлені рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/4440/21.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу № 686/4440/21 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП «Новатор» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Зазначає, що апеляційний суд, враховуючи регламент роботи підприємства, правильно визначив середній заробіток, який підлягає стягненню. Вказує, що на підприємстві було введено триденний робочий тиждень, а суд першої інстанції невірно застосував преюдицію у цій справі. При вирішенні спору позивач не повідомив суд першої інстанції про те, що він є керівником Хмельницької обласної організації «Розвиток рідного Поділля» (ЄДРПОУ 38171090), а також керівником благодійного фонду «Розвиток рідного Поділля» (ЄДРПОУ 37921148).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано незаконним і скасовано наказ ДП «Новатор» № 1 від 07 лютого 2020 року про оголошення догани ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Новатор» № 209-ВК від 10 березня 2020 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 10 березня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено позивача на роботі на посаді інженера з нормування праці 1 категорії відділу головного технолога (підр. № 62) з 10 березня 2020 року. Стягнуто з ДП «Новатор» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 63 728, 65 грн. Рішення суду у частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Згідно з наказом ДП «Новатор» від 15 січня 2021 року № 8 «Про поновлення на роботі» поновлено позивача на роботі поза штатом. Встановлено ОСОБА_1 з 15 січня 2021 року регламент роботи з 16:00-00:15 год. Головного технолога ОСОБА_2 зобов`язано визначити для позивача робоче місце та обсяг роботи із тими ж виконуваними обов`язками, як і до звільнення.

На підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20 ОСОБА_1 18 січня 2021 року був виданий виконавчий лист.

У цей же день ОСОБА_1 звернувся до Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) із заявою про прийняття вказаного виконавчого листа до примусового виконання.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ДП «Новатор» про виконання рішення суду та поновлення його на роботі і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до акту від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом № 8 від 15 січня 2021 року про поновлення його на роботі, від підпису відмовився.

Актами від 15 і 18 січня 2021 року зафіксовано, що ОСОБА_1 15 і 18 січня 2021 року був відсутній на роботі з 16:00 до 00:15 год.

Службовою запискою в. о. начальника ВПРП Николаєва Є. С. повідомила директора ДП «Новатор» про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 за прогули.

На підставі наказу ДП «Новатор» № 46-ВПРП від 19 січня 2021 року позивача звільнено з роботи 19 січня 2021 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до акту від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом від 19 січня 2021 року про звільнення з роботи, отримав трудову книжку, від надання пояснення щодо відсутності на роботі відмовився.

За змістом довідки-розрахунку ДП «Новатор» від 30 червня 2021 року № 073/2448 за період з 20 січня 2021 року по 26 травня 2021 року позивачу нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18 941, 52 грн, виплачено на руки 15 247, 93 грн.

Оплаті позивачу підлягає час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2021 року по 03 вересня 2021 року.

Відповідно до довідки про доходи № 93 від 19 липня 2021 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, складає: січень 2020 року - 3 822 грн 16 коп., лютий 2020 року - 4 920,00 грн, фактична кількість відпрацьованих днів - 24, середньоденна заробітна плата - 364 грн 26 коп.

Наказом № 468 від 22 грудня 2020 року введено в дію «Регламент роботи ДП «Новатор» на 2021 рік». Наказами ДП «Новатор» № 6 від 14 січня 2021 року, № 26 від 28 січня 2021 року, № 73 від 26 лютого 2021 року, № 133 від 31 березня 2021 року, № 167 від 27 квітня 2021 року, № 180 від 30 квітня 2021 року, № 203 від 28 травня 2021 року, № 233 від 23 червня 2021 року з метою забезпечення охорони праці, здоров`я працівників і запобігання виникненню, поширенню масових інфекційних захворювань та з метою оптимізації витрат на оплату праці на підприємстві введений триденний робочий тиждень.

Судом апеляційної встановлено, що позивач у період з 27 травня 2021 року по 03 вересня 2021 року мав заробіток за іншим місцем роботи у благодійному фонді «Розвиток рідного Поділля» у розмірі 9 942, 12 грн, що підтверджується довідкою фонду № 1 від 16 лютого 2022 року та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 17 лютого 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

в абзаці сьомому статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт завдання моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони завдані, в якій грошовій сумі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На думку колегії суддів вимушений прогул (час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції) тривав до моменту поновлення працівника судом першої інстанції на роботі, тобто до 05 жовтня 2021 року. Апеляційний суд не звернув уваги, що позивач просив (т. 1 а. с. 144) стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 19 січня 2021 року без зазначення кінцевої дати обрахунку. Отже на користь позивача із роботодавця підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу із 27 травня 2021 року по 05 жовтня 2021 року (день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі).

Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 серпня 2020 року у справа № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18).

Щодо доводів заявника про визначення розміру середньоденного заробітку та кількості робочих днів слід зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2021 року у справі № 686/7836/20, яким вирішено спір між сторонами, встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи із виплаченої заробітної плати за січень і лютий 2020 року, складає 501,80 грн ((5639,11+6404,10)/24 робочих дні).

У цій справі середньоденний заробіток ОСОБА_1 також підлягає визначенню, виходячи із заробітної плати за січень і лютий 2020 року.

ДП «Новатор» у справі № 686/7836/20 не довело, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 є меншим і складає 364, 64 грн. Виходячи із положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 слід вважати таким, що встановлений судом у справі № 686/7836/20 і не підлягає доказуванню у цій справі.

Доводи заявника про необхідність використання для обрахунку 5-ти денного робочого тижня не заслуговують на увагу, оскільки у справі № 686/7836/20 встановлено, що останні два місяці перед звільненням кількість відпрацьованих робочих днів ОСОБА_1 становила 24, що відповідає триденному робочому тижню.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (пункт 8 Порядку).

Також при обрахунку виплат, належних ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, у справі № 686/7836/20 суд виходив з того, що кількість робочих днів вимушеного прогулу з 10 березня 2020 року по 15 січня 2021 року складає 127 робочих днів, що відповідає триденному робочому тижню.

У період 27 травня 2021 року по 05 жовтня 2021 року на підприємстві було запроваджено триденний робочий тиждень.

Враховуючи середньоденну зарплату у сумі 501,80 грн (обставина встановлена у справі № 686/7836/20), триденний робочий тиждень ОСОБА_1 (обставина встановлена у справі № 686/7836/20), а також період вимушеного прогулу із 27 травня 2021 року по 05 жовтня 2021 року (52 дні - встановлений судом першої інстанції у цій справі), розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу був правильно визначений судом першої інстанції й складає 26 093,60 грн (52 робочих дні х 501,80 грн). Із цієї суми підлягають вирахуванню податки та інші обов`язкові платежі.

Висновок апеляційного суду про те, що заробіток за іншим місцем роботи має бути врахований при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неправильним.

Посилання апеляційного суду на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» слід визнати помилковим, оскільки ці роз`яснення були надані з урахуванням, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за тих чи інших обставин.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18).

Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди з 15 000, 00 грн до 5 000, 00 грн, апеляційний суд врахував характер заподіяної моральної шкоди, обсяг моральних страждань позивача, а також їх тривалість, визначив відшкодування у відповідності до засад розумності, виваженості і справедливості. Колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції у цій частині.

Аргументи касаційної скарги висновків апеляційного суду в зазначеній частині не спростовують.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Із урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що резолютивна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який із урахуванням мотивів цієї постанови слід визначити у розмірі 26 093,60 грн.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну судового рішення.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Резолютивну частину постанови Хмельницького апеляційного суду від 21 лютого 2022 рокузмінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:

«Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2021 року змінити, визначити стягнуті з державного підприємства «Новатор» на користь ОСОБА_1 суми у наступних розмірах: середній заробіток за час вимушеного прогулу - 26 093 (двадцять шість тисяч дев`яносто три) грн 60 коп. (з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів), відшкодування моральної шкоди - 5 000 (п`ять тисяч) грн, сума судового збору - 312 (триста дванадцять) грн 00 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович