Постанова

від 14.06.2022 по справі 761/37507/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/37507/18

провадження № 51-2886 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника

компанії «Вангард Кепітал

Партнерз ЛТД» адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000000951, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистану, уродженця с. Ісфісор Гафуровського району Согдійської області Республіки Таджикистану, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2

ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27 вересня 2018 року в кримінальному провадженні № 12018100000000951 від 27 вересня 2018 року, визнано винуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, у грудні 2016року, перебуваючи неподалік від метро «Лук`янівська» в м.Києві, за не встановлених слідством обставин, реалізуючи злочинний умисел та діючи з метою отримання грошової винагороди, за попередньою змовою з не встановленою слідством особою, передав цій особі свій паспорт громадянина Республіки Таджикистану і картку платника податків, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів TOB «Анісам» і внесення до цих документів вказаною особою завідомо неправдивих відомостей. Отримавши проекти цих документів від загаданої особи, ОСОБА_8 засвідчив власним підписом заяву про державну реєстрацію створення TOB «Анісам», протокол установчих зборів товариства і опис документів, що містили завідомо неправдиві відомості, хоча насправді рішень про намір створити і зареєструвати юридичну особу не приймав та не мав наміру здійснювати таку діяльність від імені TOB«Анісам» в особі засновника.

Таким чином, у зазначений вище період грудня 2016 року, ОСОБА_8 виступив директором та засновником TOB «Анісам», державну реєстрацію цього підприємства проведено 28 квітня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за адресою:вул.Щусєва, 36/2, м.Київ, на підставі наданих ОСОБА_8 документів, за грошову винагороду. Після чого ОСОБА_8 ,отримавши фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю TOB «Анісам», не мав наміру його використовувати, при цьому усвідомлюючи відсутність фінансових ресурсів, навиків і досвіду для виконання таких обов`язків, надалі цих обов`язків не виконував, статутний капітал указаного товариства не формував, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займався.

Зазначеними умисними діями, що виразились у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 205-1 КК.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року, укладеної, з одного боку, прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12018100000000951 від27 вересня 2018 року, та, з іншого боку, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який повністю визнав свою винуватість увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК.

Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 19 квітня 2021 року задовольнив заяву захисника ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року, зазначений вирок скасував та відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року, а кримінальне провадження №12018100000000951 за обвинуваченням ОСОБА_8 повернув прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргупредставника компанії «Вангард Кепітал Партнерз ЛТД» (далі Компанія) адвоката ОСОБА_11 , скасував ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 19 квітня 2021 року та відмовив у задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018 року.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів захисник зазначаєпро те, що апеляційна скарга представника Компанії адвоката ОСОБА_11 подана з порушенням вимог КПК, оскільки Компанія не була залучена в кримінальному провадженні №12018100000000951 як потерпіла сторона, обставини кримінального провадження не містять відомостей про спричинення діями ОСОБА_8 , урозумінні положень ст.55КПК, будь-якої майнової чи іншої шкоди Компанії, та не було надано апеляційному суду будь-яких даних про те, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення в цьому провадженні стосується інтересів цієї Компанії. Враховуючи вимоги ст.393 КПК, на думку захисника ОСОБА_6 , Компанія не є тією особою, яка мала право подати апеляційну скаргу.

Стверджує, що доводи апеляційної скарги представника Компанії ОСОБА_11 про те, що вчинені ОСОБА_8 дії були спрямовані на заволодіння земельною ділянкою, виходять за межі пред`явленого обвинувачення в цьому провадженні та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, оскільки відсутні підстави вважати, що саме право володіння земельною ділянкою Компанією, могло вплинути на законність постановлених у провадженні рішень.

Посилається на те, що надана представником Компанії ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції копія заяви про залучення Компанії до кримінального провадження №12018100000000951 як потерпілого не є підтвердженням того, що Компанія дійсно набула такого статусу в цьому кримінальному провадженні, оскільки заява не містить належних відміток та відомостей про її отримання органом досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що долучені представником ОСОБА_7 у ході апеляційного розгляду провадження документи на підтвердження доводів апеляційної скарги не засвідчені належним чином та доказів на підтвердження джерел отримання таких документів не надано, адже ці документи, на його думку, стосуються кримінального провадження №122017100060003675 від 26 липня 2017року. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав оцінки невідповідності зазначених документів вимогам чинного законодавства і не мав підстав долучати їх до провадження і враховувати доводи апеляційної скарги, що ґрунтувалися на наданих документах.

Водночас захисник ОСОБА_6 у скарзі зазначає про обґрунтовані сумніви уфактичній наявності повноважень у ОСОБА_7 як представника Компанії на підставі наданої ним копії ордера від09липня 2021 року, виданого в зв`язку зукладенням договору від22березня 2021 року про право представництва інтересів Компанії в судових інстанціях, оскільки, на його переконання, ОСОБА_7 не є автором апеляційної скарги та не подавав її до апеляційного суду в установленому законом порядку, адвокатську діяльність він здійснює індивідуально, а не у складі адвокатського бюро представника ОСОБА_11 , зяким Компанія уклала договір правової допомоги від04 січня 2019 року, що повинен був перевірити апеляційний суд, адже Компанія є підприємством з іноземною реєстрацією і не має представництва на території України. Таким чином, ОСОБА_7 не є уповноваженою особою і документи на підтвердження доводів апеляційної скарги представника Компанії подав з порушенням порядку їх подачі.

У запереченні на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 представник Компанії адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, а зазначену касаційну скаргу безпідставною.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати.

Представник ОСОБА_7 у судовому засіданні просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін , а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено, зміст судового рішення суду першої інстанції; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що хоча при постановленні ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021року Компанію і не було визнано учасником судового провадження, однак це рішення суду беззаперечно стосується інтересів Компанії, а тому вона малаправо на апеляційне оскарження зазначеної ухвали в апеляційному порядку, з чим погоджується й колегія суддів.

Положеннями ч.2 ст.24 КПК установлено гарантоване право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді. Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченомуКПК.

За приписами п. 10 ч. 1ст.393 КПК апеляційну скаргу мають право подати, у тому числі інші особи у випадках, передбаченихцим Кодексом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке з урахуванням ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 рп/2012).

У витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновникамиТОВ «Анісам» значаться ОСОБА_8 іКомпанія (т.1, а.п.18).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 26 липня 2017року до ЄРДР за №12017100060003675 були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК, за фактом заволодіння невстановленими особами земельною ділянкою площею 0,6085га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , належноюКомпанії, іпотекодержателем якої виступало ПАТ «Асвіо Банк», а також за підозрою ОСОБА_8 у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Анісам» за попередньою змовою групою осіб. Постановою прокурора відділу прокуратури м. Києва від27вересня 2018 року з матеріалів досудового розслідування, які внесені до ЄРДРза №12017100060003675, виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст.205-1 КК у кримінальне провадження №12018100000000951.

В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив про спір щодо незаконного заволодіння ТОВ «Анісам» земельною ділянкою, що належить Компанії, та її повернення, який вирішувався в порядку господарського судочинства. При цьому апеляційний суд в ухвалі послався на ряд судових рішень господарського суду, копії яких містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема: рішення Господарського суду м.Києва від 06 листопада 2019 року про задоволення позову Компанії до ТОВ «Анісам», компаній «Біволтонія Вентурес Лімітед» і «Балтон Інкорпорейтед» про визнання недійсним іпотечного договору від 06вересня 2017року; рішення Господарського суду м. Києва від 17 січня 2019 року про задоволення позову Компанії до комапній «Балтон Інкорпорейтед» і «Біволтонія Вентурес Лімітед», треті особи: ТОВ «Гладіум», АТ «Асвіо Банк», ТОВ «Анісам», про визнання недійсним договору та повідомлення про вимогу виконання зобов`язання; рішення Господарського суду м. Києва від 26 березня 2019 року про задоволення позовних вимог Компанії до ТОВ «Анісам», компанії «Біволтонія Вентурес Лімітед» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Анісам», оформлених протоколами від 29 квітня та 03 травня 2017 року, а також визнання недійсним договору від 29 квітня 2017 року купівлі-продажу частки в статутному капіталі компанії «Біволтонія Вентурес Лімітед».

У своїх рішеннях Господарський суд м. Києва посилався, в тому числі, на матеріали кримінального провадження № 12017100060003675.

Враховуючи наведене, посилання захисника ОСОБА_6 на те, що Компанія не мала права на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 19 квітня 2021 року, є неспроможними.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 у частині того, що надані представником ОСОБА_7 у ході апеляційного розгляду провадження документи на підтвердження доводів апеляційної скарги не засвідчені належним чином.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що представником ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду провадження надано копії документів, на які посилається захисник у касаційній скарзі, а саме: витяги з ЄРДР про внесення відомостей у кримінальному провадженні №12018100000000951 від27 вересня 2018 року та в кримінальному провадженні № 122017100060003675 від 26 липня 2017 року, копія постанови прокурора відділу прокуратури м. Києва від27вересня 2018року про виділення матеріалів досудового розслідування, копії висновків експертів від 04 і 05 червня 2018 року (т.2, а.п. 149151), а також копії рішень господарського суду, отримані з ЄРДР.

Слід зазначити, що відповідно до положень пунктів 8, 9 ч.1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

У касаційній скарзі захисник не навів належних обґрунтувань того, яким чином зазначені документи істотно вплинули на законність ухвали апеляційного суду.

Доводи ОСОБА_6 у скарзіщодо відсутності повноважень у ОСОБА_7 представляти інтереси Компанії в цьому кримінальному провадженні єнеобґрунтованими.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 58 КПК представником юридичної особи може бути втому числі, особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.1 ст.50 КПК повноваження захисника на участь укримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За правовим висновкомОб`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 18 листопада 2019 року в справі №648/3629/17, провадження №51-9792кмо18), відповідно до чинного національного законодавства повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст.50 КПК, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).

З наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що на підтвердження повноважень представляти інтереси Компанії в суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_7 надав копію ордера та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, які засвідчив своїм підписом (т.2, а.п. 147, 148), тому доводи про відсутність повноважень в представника ОСОБА_7 і що документи ним подано з порушенням встановленого порядку їх подачі, колегія суддів вважає безпідставними.

Рішення апеляційного суду щодо відсутності підстав перегляду вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2018року занововиявленими обставинами, на думку Суду, також є правильним.

Відповідно до ч.2ст.459 КПК нововиявленими обставинами визнаються:штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

За приписами ч.2ст.462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, крім іншого, зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про перегляд вироку щодо ОСОБА_8 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що наведені в заяві адвокатаОСОБА_6 обставини в розумінні ст.459КПК не є нововиявленими.

Апеляційний суд визнав безпідставними доводи захисника ОСОБА_6 про те, що вказані ним у заяві обставинине були відомі й не могли бути відомі суду під час ухвалення вироку, та зазначив в ухвалі, що ОСОБА_8 і його захисник у ході розгляду кримінального провадження№ 12018100000000951 в суді першої інстанції не повідомляли, що останній не розуміє української мови та не заявляли клопотання про залучення перекладача. Крім того, в судовому засіданні, коли роз`яснювалися умовиугоди про визнання винуватості, був присутній ОСОБА_8 та його захисник, які вказали, що їм зрозумілі зміст і наслідки такої угоди.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, п. 10 ч. 1ст.393, 419 КПК, а доводи касаційної скарги про порушення цих норм закону є неспроможними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року

залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3