Рішення

від 08.06.2022 по справі 456/5490/21

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/5490/21

Провадження № 2/456/65/2022

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М.

за участю секретаря - Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Львів Комерц Буд», ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, згідно якого просить встановити нікчемність Попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 78 від 05.09.2019 року підписаного нею - ОСОБА_1 та ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора (на момент підписання) ОСОБА_2 ; застосувати наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 78 від 05.09.2019 року (далі Попередній договір) та стягнути солідарно з ТОВ «Львів Комерц Буд» (ЄДРПОУ 42717187, юридична адреса: 82482, Львівська обл., м. Моршин, вул. Івана Франка, 37а) та з ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: Львівська обл., Мостиський р-н, с. Гостинцеве на її користь, суму коштів (боргу), отриманих ОСОБА_2 та/або ТОВ «Львів Комерц Буд» на підставі нікчемного договору, у розмірі - 30 000 тисяч євро. Стягнути солідарно з ТОВ «Львів Комерц Буд» та ОСОБА_2 у її користь інфляційні втрати у розмірі - 119 570 (сто дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 07 коп., а також три проценти річних від суми боргу у розмірі - 53 576 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн. 51 коп.. Всі судові витрати покласти на відповідачів солідарно.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 05.09.2019 між нею та ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора ОСОБА_2 було укладено Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення апартаментів) № 78 на восьмому поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м., збудованого апарт - готелю із вбудованими туристичної інфраструктури у АДРЕСА_1 на земельній ділянці за тією ж адресою, кадастровий номер земельної ділянки 4610700000:01:006:0406.

Підпунктом 2.2 Попереднього договору передбачалось, що продаж нежитлового приміщення - апартаментів № 78 на 8 поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м. буде вчинено за суму 832 500 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на момент підписання цього Попереднього договору 30 000,00 євро.

Пунктом 6 Попереднього договору сторони погодили, що враховуючи серйозність намірів Покупця придбати нежитлове приміщення № 78 на 8 поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м. покупцем на момент підписання цього договору передаються продавцю грошові кошти у сумі 832 500 грн., що еквівалентно за курсом НБУ на момент підписання цього договору 30 000 євро. Отримання ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі ОСОБА_2 вказаних грошових коштів підтверджується змістом п. 6.1 Попереднього договору та власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою 05.09.2019, у якій зазначено, що грошові кошти надавались у якості оплати, згідно Попередніх договорів купівлі - продажу нерухомого майна.

Окрім цього, рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 27.04.2021, яке набрало законної сили, застосовано наслідки нікчемності відповідного правочину (Попереднього Договору купівлі - продажу нерухомого майна № 1.9 від 05.09.2019) та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів отриманих ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) євро на підставі розписки від 05.09.2019, яка фігурує в матеріалах цієї справи.

Свої зобов`язання за вказаним договором вона виконала вчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена у письмовій формі.

З вказаного випливає, що Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаментів) від 05.09.2019 підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Наслідком нікчемного Попереднього договору є повернення грошових коштів від ТОВ «Львів Комерц Буд» (в особі ОСОБА_2 , який перебуває на посаді директора ТОВ «Львів Комерц Буд» на дату підписання вищезгаданого Договору) до позивача і як передбачено розпискою від 05.09.2019 «В разі невиконання зобов`язання за даним договором гарантую повернення коштів особисто 05.09.2020».

Також вважає, що оскільки Попередній договір є нікчемним з моменту його підписання, а ТОВ «Львів Комерц Буд» досі користується її коштами, тому вона має право на застосування ст. 625 ЦК України, зокрема крім основної суми боргу з ТОВ «Львів Комерц Буд» та ОСОБА_2 має бути стягнуто індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 119 570 грн., а також 3% річних у розмірі 53 576, 51 грн, розрахунок яких долучено до позовної заяви.

Представник відповідач ТОВ «Львів Комерц Буд», скористався правом на подання відзиву, згідно якого просили відмовити позивачу у задоволенні позову у частині солідарного стягнення 30 000 євро з ТОВ «Львів Комерц Буд». Також просили відмовити у частині стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних і судових витрат у повному обсязі за безпідставністю таких.

В обґрунтування заявлених заперечень, зокрема щодо вимог про солідарне стягнення коштів з двох відповідачів зазначив, що позивач не надала жодного договору, який встановлює солідарний обов`язок обох відповідачів сплатити позивачу грошові кошти. Не наведено жодної норми права, яка б встановлювала, що зобов`язання з повернення отриманих коштів за нікчемним правочином є солідарним. Жодних правових підстав для солідарного стягнення грошових коштів з ТОВ «Львів Комерц Буд» та ОСОБА_2 , немає, оскільки грошові кошти від позивача отримав ОСОБА_2 у готівковій формі 30 000 євро, як фізична особа, а не як директор ТОВ «Львів Комерц Буд».

На банківські рахунки та у касу товариства не надходило жодних коштів від позивача ОСОБА_1 та такі кошти не вносились ОСОБА_2 .. У розписці немає жодного посилення на конкретний договір, що був укладений між ТОВ «Львів Комерц Буд» та позивачем, також на розписці відсутня печатка товариства.

Окрім цього, ОСОБА_2 не заперечує того факту, що отримував грошові кошти, як фізична особа, а не як директор підприємства, дана обставина також стверджується рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 14.04.2021. Тому, грошові кошти у сумі 30 000 євро мають бути стягнуті саме з ОСОБА_2 , а позовні вимоги про солідарне стягнення коштів з ТОВ «Львів Комерц Буд» є безпідставними.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних, то зазначив, що підставою для початку нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних має бути прострочення грошового зобов`язання. Ст. 216 ЦК України, яка встановлює правові наслідки недійсності правочину, не передбачає строку для виконання особою зобов`язання з повернення другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання недійсного (нікчемного) правочину. Тому застосуванню підлягає ст. 530 ЦК України, згідно якої

боржник повинен виконати обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У розписці вказано, що ОСОБА_2 гарантує повернення коштів особисто 03.09.2020, що свідчить про надання гарантій повернення коштів, але не про встановлення строків їх повернення у зв`язку з нікчемністю договору. Проте позивач не надсилала ні ТОВ «Львів Комерц Буд», ні ОСОБА_2 жодних вимог про повернення отриманих коштів, доказів надання таких вимог позивач не представила.

Позивач не надала вимоги про повернення коштів та не повідомила своїх банківських реквізитів, що дало б змогу ОСОБА_2 виконати свої зобов`язання. У такому випадку згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора .

Окрім цього вказав, що у випадку порушення грошового зобов`язання предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту у іноземній валюті інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Згідно розписки ОСОБА_2 отримав грошові кошти у іноземній валюті - євро, окрім цього позивач просить стягнути кошти також у євро, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шнир О.Б. подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у частині солідарного стягнення коштів з ТОВ «Львів Комерц Буд» та стягнути такі з ОСОБА_2 .. У частині стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних і судових витрат просив суд відмовити у їх задоволенні повністю у зв`язку з безпідставністю.

В обґрунтування викладених заперечень покликався на те, що ОСОБА_2 визнає ту обставину, що він як фізична особа, а не як директор ТОВ «Львів Комерц Буд» отримав грошові кошти від позивача особисто та таких ніколи на рахунок чи у касу підприємства не вносив.

Що стосується стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних, то вказав, що позивач не надала відповідачу ОСОБА_2 вимоги про повернення коштів та не повідомила свої банківські реквізити, що дало б змогу відповідачу виконати свої зобов`язання. У такому випадку згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Окрім цього, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат у розмірі 119 570,07 грн., оскільки згідно розписки ОСОБА_2 отримав готівкою грошові кошти у іноземній валюті - євро, а індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Також вказав, що заперечує розмір судових витрат у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та необґрунтованістю їх розміру.

Представник позивача адвокат Гущенков Є. подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відповідності до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, у даному випадку такими особами є ТОВ «Львів Комерц Буд», як сторона нікчемного правочину та ОСОБА_2 , як посадова особа (директор) ТОВ «Львів Комерц Буд», який отримав грошові кошти від позивача. При цьому вказав, що позивач не виключає можливості визнання судом ОСОБА_2 неналежним відповідачем та незастосуванню принципу солідарної відповідальності та стягнення коштів в повному обсязі на користь позивача виключно з ТОВ «Львів Комерц Буд».

Заперечення факту отримання грошових коштів ТОВ «Львів Комерц Буд» та визнання позову у цій частині ОСОБА_2 , не може братись судом до уваги, оскільки адвокат Шнир О.Б. не має жодних законних підстав для захисту відповідача - ТОВ «Львів Комерц Буд».

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 про те, що кошти отримано ним як фізичною особою не відповідають дійсності, оскільки договір було укладено саме ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі ОСОБА_2 , та в п.6.1. Попереднього договору сторони погодили своїми підписами на цьому договорі факт передання/отримання грошових коштів, зазначених у п. 6 даного договору. Тобто, ОСОБА_2 отримав дані кошти як директор товариства на виконання умов Попереднього договору.

Також, твердження представника відповідача, що у розписці про отримання коштів не має посилання на конкретний договір, що був укладений між ТОВ «Львів Комерц Буд» та позивачем не відповідають дійсності, оскільки у такій вказано, що кошти передаються у якості оплати згідно Попередніх договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення - апартаментів, зокрема №78 у АДРЕСА_1 .

Додатково повідомив, що ОСОБА_2 під час укладення нікчемного Попереднього договору був засновником і директором ТОВ «Львів Комерц Буд», але протягом півтора місяці після укладення вищевказаного правочину відчужив свою частку у ТОВ «Львів Комерц Буд» та звільнився з посади директора. За будь-яких обставин визнання відповідачем факту невнесення у касу чи на банківський рахунок ТОВ «Львів Комерц Буд» грошових коштів, які він отримав від позивача як оплату за попереднім договором не може бути на заваді дотримання вимог закону та застосуванню сталої практики щодо наслідків нікчемного правочину.

Також наголосив, що справа № 446/2255/20 у якій Кам`янка - Бузький районний суд Львівської області прийняв рішення про застосування наслідків нікчемності правочину, на яке посилаються відповідачі, та справа № 456/5490/21 є подібними у частині укладення нікчемних попередніх договорів купівлі - продажу нерухомого майна, але відмінні сторонами цих попередніх договорів, оскільки попередній договір купівлі продажу нерухомого майна № 1.9 від 05.09.2019, який був визнаний судом нікчемним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме як фізичною особою.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат зазначив, що станом на сьогодні не існує правових підстав для відмови у стягнені трьох відсотків річних з суми заборгованості, оскільки у постанові Верховного суду від 03.03.2021 у справі № 130/2604/18 та в інших аналогічних справах, на які посилаються представники відповідачів, мова йде виключно про інфляційні втрати, а не про три відсотки річних.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с. 21/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Львів Комерц Буд», ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.11.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 22/.

29.11.2021 підготовче судове засідання відкладено на 17.12.2021 /а.с. 28/.

Ухвалою суду від 17.12.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 01.02.2022 /а.с.39/.

01.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2022 /а.с. 61-63/

24.02.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 28.03.2022 /а.с. 93/

28.03.2022 ухвалою суду судове засідання відкладено на 18.04.2022 /а.с. 101/

18.04.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.05.2022 /а.с. 121-126/

05.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.2022 /а.с. 136-137/

24.05.2022 у справі оголошеноо перерву до 09.06.2022 /а.с.172-173/

Розгляд справи по суті відбувся 09.06.2022

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача адвокат Ковальчук С.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд такі задоволити з підтав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Додатково пояснив, що на його думку кошти повинні бути стягнуті солідарно з двох відповідачів, оскільки ОСОБА_2 отримуючи кошти від ОСОБА_1 під час підписання оспорюваного Попереднього договору діяв як посадова особа - директор ТОВ «Львів Комерц Буд».

Щодо стягнення коштів у валюті євро, то вважає, що це право позивача формулювати позовні вимоги та саме така грошова одиниця зазначена у Попередньому договрі та розписці.

Що стосується трьох відсотків річних та інфляційних втрат, то просить стягнути такі у національній валюті, що відповідає судовій практиці.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Ствердив, що дійсно позичив у ОСОБА_1 грошові кошти, за що виплачував їй відсотки. На даний час сума відсотків ним погашена, залишилось тіло кредиту.Він не заперечує своїх зобов`язань, та має намір повернути борг. Кошти отримував від ОСОБА_5 особисто, як фізична особа, а не як директор ТОВ «Львів Комерц Буд». ОСОБА_5 не мала наміру купляти апартаменти, а Попередній договір укладався, як забезпечення виконання договору позики.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шнир О.Б. у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задоволити частково, а саме вказав, що відповідачем ОСОБА_2 визнаються позовні вимоги у частині стягнення з нього заборгованості у сумі 30 000 євро, оскільки такі він дійсно отримав як фізична особа, а не як директор товариства, що також стверджується рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області.

Що стосується інфляційних втрат, то вказав, що інфляція на іноземну валюту не нараховується.

Аналогічно і відносно 3 відсотків річних, оскільки у даному випадку немає строку виконання зобов`язання відповідно до договору, а строк, який зазначений у розписці на який вказує представник позивача не може братись до уваги, оскільки сам договір є нікчемним. Вважає, що при реституції не застосовуються штрафні санкції.

При укладені договору та отриманні коштів ОСОБА_2 діяв як фізична особа, а не як директор ТОВ, коштів на рахунок ТОВ «Львів Комерц Буд» не вносив.

Представник відповідача ТОВ «Львів Комерц Буд» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до копії рішення № 01 ТОВ «Львів Комерц Буд» від 21.12.2018, яке нотарільно посвідчене приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзва Н.Б., зареєстровано у реєстрі №3465, засновником ОСОБА_2 прийнято рішення про створення ТОВ «Львів Комерц Буд», затверджено статут данного підприємтсва та директором товариства обрано ОСОБА_2 /а.с.150/

Згідно наказу №01 від 22.12.2018, ОСОБА_2 приступив до виконання обовязків директора ТОВ «Львів Комерц Буд» з 22.12.2018р./а.с.148-149/

В пункті 7.1 Статуту ТОВ «Львів Комерц Буд» зазначено, що Товариство самостійно визначає напрямки свого розвитку, формує виробничий та інші перспективні та оперативні плани, програми розвитку та реконструкції і через органи управління Товариства забезпечує їх виконання. Для забезпечення мети своєї діяльності Товариство серед іншого вчиняє зокрема

правочини, укладає договори, контракти з будь - якими юридичними та фізичними особами, як на території України так і за її межами.

У відповідності до п. 9.1. Статуту, управління Товариством здійснюють його органи. Органами Товариства є Загальні збори Учасників та виконавчий орган (директор).

В п. 9.25 Статуту вказано, що посадовими особами товариства визначається Директор товариства.

Згідно п. 9.21. виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво його діяльністю є директор, який призначається і є підзвітним Загальним Зборам Учасників та організовує виконання їх рішень.

Директор організовує роботу Товариства та несе відповідальність за його діяльність./п.9.22/

У відповідності до п. 9.24 Статуту, директор у межах своєї компетенції укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступає розпорядкником його коштів.

Як встановлено ОСОБА_2 працював на посаді директора ТОВ «Львів Комерц Буд» до 18.10.2019р., та був звільнений за власним бажанням, вказане стверджується рішенням №03 єдиного учасника ТОВ «Львів Комерц Буд» від 18.10.2019 ОСОБА_6 , яка володіє 100% статутного капіталу Товариства. Вказане рішення посвідчено нотаріусом Львівьского міського нотаріального округу Юзва Н.Б, зареєстровано у реєстрі за № 2704. /а.с.160/

При цьому, 05.09.2019 між ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Покупець), разом іменуються - Сторони) було укладено Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаментів), згідно п.1 якого, сторони зобов`язались у порядку та на умовах встановлених даним договором у майбутньому, але не пізніше 28.12.2022 укласти та підписати Договір купівлі - продажу нижчезазначеного нежитлового приміщення (апартаменти) (надалі - Основний договір). Згідно п.2.1. об`єктом купівлі - продажу є нежитлове приміщення - апартаменти: №78 на 8-му поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м. збудованого апарт - готелю із вбудованими приміщеннями туристичної інфраструктури у АДРЕСА_1 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 4610700000:01:006:0406.

Згідно п. 6 вказаного договору за згодою сторін, враховуючи серйозність намірів покупця придбати згадане вище нежитлове приміщення - апартаменти № 78 на 8 -му поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м., покупцем на момент підписання цього договору передаються продавцю грошові кошти у сумі 832 500 грн. (вісімсот тридцять дві тисячі п`ятсот гривень), що еквівалентно за курсом НБУ 30 000 (тридцять тисяч) євро.

В п. 6.1 Попереднього договору передбачено, що своїми підписами на цьому Договорі сторони підтверджують факт передання/отримання грошових коштів, зазначених у п. 6 даного Договору.

Згідно п. 9, Попередній договір має додатки, які є невід`ємною його частиною: проект об`єкта будівництва із зазначенням площ та номерів приміщень; розписка ОСОБА_2 /а.с. 7-8/

Вказаний договір підписаний зі сторони продавця директором ОСОБА_2 із зазначенням реквізитів ТОВ «Львів Комерц Буд» та з представленням печатки вказаної юридичної особи.

В свою чергу згідно розписки (оригінал якої було досліджено судом) написаної власноручно ОСОБА_2 , що не заперечувалось учасниками справи, такий ствердив, що 05.09.2019 отримав від ОСОБА_1 гроші у сумі 40 500 євро, що еквівалентно на момент укладення договору 1 123 875 грн. за курсом НБУ, які йому передані у якості оплати згідно попередніх договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення - апартаментів ( АДРЕСА_3 ) та нежитлового приміщення № 1.9 ( АДРЕСА_4 ) від 05 вересня 2019. В разі невиконання зобов`язань за даним договором гарантує повернення коштів особисто 03.09.2020. /а.с.10/

При цьому, згідно довідки ТОВ «Львів Комерц Буд» від 27.01.2022, товариство підтверджує, що на банківські рахунки та в касу товариства не надходило жодних коштів від ОСОБА_1 , у тому числі грошові кошти у розмірі 30 000 євро чи їх еквівалент у національній валюті України та такі кошти не вносились ОСОБА_2 /а.с.71/

З заключної банківської виписки за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 по рахунку ТОВ «Львів Комерц Буд» вбачається, що кошти на рахунок підприємства з призначенням згідно попереднього договору від 05.09.2019 від ОСОБА_5 не надходили.

Окрім того, судом встановлено, що того ж дня 05.09.2019р. між тими ж сторонами, а саме ОСОБА_2 (надалі - продавець) та ОСОБА_1 (надалі - покупець, разом -Сторони), було укладено ще один Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаменту), за яким сторони зобов`язуються у порядку та на умовах встановлених даним договором у майбутньому, але не пізніше 28.02.2021 укласти та підписати Договір купівлі - продажу нижчезазначеного нежитлового приміщення (надалі - Основний договір). Згідно п. 2.1 об`єктом купівлі -продажу є нежитлове приміщення № 1.9. на 2 поверсі загальною проектною площею 37,45 кв.м. збудованого торгового комплексу з автостанцією у АДРЕСА_4 , на земельній ділянці за цією ж адресою, кадастровий номер земельної ділянки: 4622110100:01:009:0098 Згідно п. 6 вказаного договору за згодою сторін, враховуючи серйозність намірів покупця придбати згадане вище нежитлове приміщення - апартаменти № 1.9 на 2 му поверсі загальною проектною площею 37,45 кв.м., покупцем на момент підписання цього договору передаються продавцю грошові кошти в сумі 291375 грн. (двісті дев`яносто одна тисяча триста сімдесять п`ять гривень), що еквівалентно за курсом НБУ 10 500 (десять тисяч п`ятсот) євро. П. 6.1 Договору передбачено, що своїми підписами на цьому Договорі Сторони підтверджують факт передання/отримання грошових коштів, зазначених у п. 6 даного Договору. Згідно п. 9 Договір має Додатки, які є невід`ємною його частиною: проект об`єкта будівництва із зазначенням площ та номерів приміщень; розписка ОСОБА_2 /а.с.85-86/.

Рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 14.04.2021 у справі № 446/2255/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину, позов задоволено частково. Застосовано наслідки нікчемності попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 1.9 від 05.09.2019 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів отриманих ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору у сумі 10 5000 євро. У задоволені решти позову відмовлено. Зазначене рішення учасниками не оскаржувалось та відповідно набрало законної сили /а.с.11-13/

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину.

Правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224, 221, 228 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"судам необхідно враховувати, що згідно із статями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2,80,91,92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом ч. 1,3,4 ст. 92 ЦК України, ч.1, 2 ст. 89 ГК України, п. 13 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських

формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у ст. 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Згідно з ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15,16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За

наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним «не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Так, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч.4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі -Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на

території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення оспорюваного правочину, являвся єдиним засновником та учасником ТОВ «Львів Комерц Буд», а також виконував на безоплатній основі обов`язки директора вказаного підприємства починаючи з 22.12.2018 по 21.10.2019. Даний факт не заперечувався та визнавався відповідачами по справі.

В свою чергу, 05.09.2019 між ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаментів) № 78 на восьмому поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м. у АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного договору покупцем ОСОБА_1 передано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30 000 євро, що еквівалентно на момент укладення договору 832 500 грн. за курсом НБУ, що стверджується наявною у матеріалах справи копією розписки від 05.09.2019 наданої ОСОБА_2 та визнавалось ним в судовому засідані.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що оскільки сторонами договору не дотримано обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення, тому оспорюваний правочин є нікчемним і все одержане на його підставі підлягає поверненню.

Судом встановлено, що підписаний сторонами попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаментів) АДРЕСА_3 , дійсно нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти в сумі 30 000 євро.

Таким чином, у звязку з недотриманням сторонами вимог закону щодо форми попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна, а саме вимоги закону про обов`язкове нотаріальне посвідчення спірного у цій справі договору, такий правочин є недійсним у силу закону, тобто є нікчемним.

При цьому, на думку суду, позовна вимога, яка стосується встановлення нікчемності Попереднього договору до задоволення не підлягає, оскільки в судовому порядку нікчемний договір недійсним не визнається, нікчемний договір не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору. Тобто позивачем в даному випадку обрано не вірний спосіб захисту.

Так, відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Так, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Саме така правова позиція викладена у Постановах Великої Палати Верховного суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, які виникли між сторонами. Тобто належним способом захисту у даному випадку є саме застосування наслідків недійсності правочину.

В даному випадку, вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскільки укладений 05.09.2019 року між ТОВ«Львів Комерц Буд» та ОСОБА_1 . Попередній договір не був нотаріально посвідчений, відтак є нікчемним, а тому необхідно застосувати наслідки нікчемності правочину (реституцію), та повернути позивачу сплачені нею за договором кошти.

Разом з тим, що стосується вимоги про солідарне стягнення з ТОВ «Львів Комерц Буд» та ОСОБА_2 суми коштів (боргу) отриманих ОСОБА_2 та /або ТОВ «Львів Комерц буд» на підставі нікчемного правочину у розмірі 30 000 євро, то слід зазначити наступне .

Згідно з положеннями ч. 1 ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідно ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивача покладений обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст.ст.51,175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12 червня 2009 року №2"Про застосування норм цивільного процессуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її

відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) у якій зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Як вбачається зі змісту та предмету позовної заяви позивачем пред`явлено позов про солідарне стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином до юридичної особи та фізичної особи.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Попередній договір купівлі- продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення - апартаментів) № 78 на восьмому поверсі загальною проектною площею 51,46 кв.м., у АДРЕСА_1 від 05.09.2019 було укладено позивачем з юридичною особою - ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора ОСОБА_2, який діє керуючись Статутом, тому саме ТОВ «Львів Комерц Буд» є суб`єктом спірних правовідносин, які виникли на підставі цього нікчемного правочину, а не ОСОБА_2 як фізична особа.

Твердження представника відповідача ТОВ «Львів Комерц Буд» у відзиві на позовну заяву, а також відповідача ОСОБА_2 та його представника у поданому відзиві та в судових засіданнях, про те, що ОСОБА_2 отримував кошти від ОСОБА_1 згідно розписки, саме як фізична особа, а не як директор підприємства, оскільки у розписці про це не зазначено, не вказано на виконання якого договору з ТОВ «Львів Комерц Буд» отримуються кошти, а також на розписці відсутня печатка товариства, відтак, саме з нього слід стягнути дані кошти, не беруться судом до уваги.

Так, дослідивши в судовому засіданні у порядку ст. 229 ЦПК України, оригінал розписки, беззаперечно встановлено, що кошти у сумі 40 500 євро, що еквівалентно 1123875,00 грн. отримано ОСОБА_2 від ОСОБА_1 в якості оплати згідно попередніх договорів купівлі - продажу нежитлового приміщення апартаментів ( АДРЕСА_3 ) та нежитлового приміщення № 1.9 ( АДРЕСА_4 ) від 05.09.2019. В свою чергу, згідно умов Попереднього договору, а саме п.6.1. укладеного між ТОВ «Львів Комерц Буд» та ОСОБА_1 , зазначено, що сторони на момент підписання вказаного договору, підтверджують факт передання/отримання грошових коштів. Розписка ОСОБА_2 від 05.09.2019, також вказана у даному договорі як невід`ємна його частина.

Що стосується посилання сторони відповідача на рішення Камянка - Бузького районного суду Львівської області від 14.04.2021, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину (справа № 446/2255/20), згідно якого судом позов задоволено частково, а саме застосовано наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) № 1.9. від 05.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 суму коштів отриманих ОСОБА_2 на підставі нікчемного договору у розмірі 10 500 євро, то слід звернути увагу на той факт, що суб`єктами спірних правовідносин за вказаним договором були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме як фізична особа.

Тобто, обставини справи № 446/2255/20 та даної справи є схожі у частині укладення нікчемних правочинів (попередніх договорів купівлі - продажу нерухомого майна), проте відмінні стронами цих попередніх договорів та відповідно сторонами спірних правовідносин. У даній справі предметом спору є нікчемність договору укладеного між ОСОБА_1 та юридичною особою ТОВ «Львів Комерц Буд» в особі директора ОСОБА_2

При цьому посилання представника відповідача ТОВ «Львів Комерц Буд» про те, що від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок чи у касу товариства не поступали кошти та такі не вносились ОСОБА_2 , що стверджується долученою довідкою та банківською випискою по рахунку підприємства, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для стягнення таких коштів з ОСОБА_2 як фізичної особи та не спростовують того факту, що учасником договірних відносин була саме юридична особа ТОВ «Львів Комерц Буд», а ОСОБА_2 отримував кошти від ОСОБА_5 , саме як директор підприємства.

Що стосується пояснень відповідача ОСОБА_2 даних в судовому засідання про те, що кошти від позивача він отримав в якості позики, за що відповідно сплачував відсотки, то такі на переконання суду є необґрунтованими та голослівними, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено будь-яких даних, які б свідчили, що ОСОБА_2 є суб`єктом спірних правовідносин, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з нього коштів за нікчемним правочином.

Також на думку суду, не підлягають до задоволення позовні вимоги, які стосуються стягнення на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 119 570 грн та трьох відсотків річних від суми боргу у розмірі 53 576, 51 грн., зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час суд не вбачає підстав для застосування до даних правовідносин вимог статті 625 ЦК України, щодо стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції, оскільки між сторонами не виникало зобов`язальних правовідносин в силу того, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.

Також суд звертає увагу й на той факт, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15, що напереконання суду також є окремою підставою для відмови у задоволені позову у частині стягнення індексу інфляції.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, а саме застосувати наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового прміщення) № 78 від 05.09.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Львів Комерц Буд» та стягути з ТОВ «Львів Комерц Буд» на користь ОСОБА_1 сплечені нею 30 000 Євро, на виконання нікчемного правочину.

У задоволені решти позовних вимог слід відмовити у звязку з їх безпідставністю.

Щодо судових витрат.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача задоволені у розмірі 82,7% від заявлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10882,43 грн.. Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову з відповідача ТОВ «Львів Комерц Буд» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 8 999,76 грн..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Комерц Буд», ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину - задоволити частково.

Застосувати наслідки нікчемності Попереднього договору купівлі - продажу нерухомого майна (нежитлове приміщення - апартаментів) № 78 від 05.09.2019 укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Львів Комерц Буд» та стягути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Комерц Буд» на користь ОСОБА_1 суму коштів отриманих на підставі нікчемного правочину у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) євро.

В задоволені решти позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Комерц Буд» на користь ОСОБА_1 8 999 (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 76 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Львів Комерц Буд», ЄДРПОУ 42717187, юридична адреса: м. Моршин, вул. І.Франка,37а.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2022 року.

Головуючий суддя Н. М. Янів