Ухвала

від 15.06.2022 по справі 371/67/21

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.06.2022 Єдиний унікальний № 371/67/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття підготовчого провадження та

призначення справи до судового розгляду по суті

16 червня 2022 року м. Миронівка

ЄУН 371/67/21

Провадження № 2/371/110/22

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича, поданим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича, поданим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

До початкупідготовчого засідання заступниккерівника Київськоїобласної прокуратури Ігор Грабець подав досуду заяву про залученнядо участіу справіправонаступника позивача Ржищівськуміську радушляхом заміни нею Кабінету Міністрів України.

Клопотання обґрунтоване тим, що підставою подання позову є незаконне відведення не уповноваженим органом виконавчої влади земельних ділянок державної форми власності за рахунок земель природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

За змістомзаяви прокурорапро замінупозивача,підставою процесуальногоправонаступництва визначенозміни узаконодавстві,а самеперехід повноваженьрозпорядження землямиприродно-заповідногофонду місцевогозначення відКабінету МіністрівУкраїни до уповноваженого органу територіальної громади, в даному випадку до Ржищівської міської ради Київської області.

Вказав, що на момент відкриття провадження у даній справі, відповідно до положень статей 122, 149, 150 Земельного кодексу України, розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення був Кабінет Міністрів України та лише за його погодженням, згідно статті 20 Земельного кодексу України, можлива була зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Проте, з 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (від 28 квітня 2021 року № 1423-IX), яким внесено відповідні зміни до статті 122 Земельного кодексу України, а також набрали чинності положення пункту 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України.

Зазначив, що відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. До встановлення меж територій та об?єктів природно заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об?єктів природно заповідного фонду.

Статтею 7 Закону України «Про природно заповідний фонд України» визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Вважає, що оскільки Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку, Кабінет Міністрів України, починаючи з 27 травня 2021 року, не є уповноваженим органом державної влади щодо розпорядження такими землями.

Зазначив, що з 27 травня 2021 року розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, є уповноважений орган територіальної громади.

Ржищівську міську територіальну громаду утворено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» і розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області».

Відповідно до рішення Ржищівської міської ради Київської області від 09 грудня 2020 № 34-02-08, Малобукринську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Ржищівської міської ради Київської області.

Ржищівська міська рада є юридичною особою та правонаступником всього майна, прав та обов`язків Малобукринської сільької ради, відповідно до статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», тому з 27 травня 2021 року саме вона є розпорядником земель природно-заповідного фонду місцевого значення.

Дослідивши зміст заяви прокурора про заміну позивача, суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор обґрунтував наявність підставдля представництва, орган, зазначений прокурором як такий, що уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, набув статусу позивача.

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб`єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Статтею 48ЦПКУкраїнивстановлено,щосторонамив цивільномупроцесієпозивач івідповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними сторонамив цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач особа, якій належить право вимоги; належний відповідач особа, котра повинна відповідати за позовом.

Неналежними сторонами в цивільному процесі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.

Вирішуючи питання про заміну позивача на його правонаступника, суд зазначає таке.

У випадку,коли держававступає вцивільні правовідносини,вона маєцивільну правоздатністьнарівні зіншими їхучасниками.Держава набуваєі здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 20 листопада 2018 у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 у справі №587/430/16-ц).

Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 у справі № 587/430/16-ц).

Частною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність такихобставин обґрунтовуєтьсяпрокурором упорядку,передбаченому частиноючетвертою цієїстатті,крім випадку,визначеного абзацомчетвертим цієїчастини.Наявність підставдля представництвамає бутиобґрунтована прокуророму суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, колизахист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

У зв`язку зі наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьоїстатті 23 Закону №1697-VІІпрокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогамзаконуне здійснює захисту або робить це неналежно.

Заява прокурора не містить визначених законом підстав для звернення прокурора до суду в інтересах Ржищівської міської ради Київської області, зазначення обставин нездійснення або неналежного здійснення нею захисту інтересів держави, а також даних про неможливість самостійного звернення міської ради з відповідним позовом.

Без зазначення вказаних обставин, додана до заяви прокурора про залучення правонаступника від 12 березня 2022 року згода Ржищівської міської ради на заміну нею позивача Кабінету Міністрів України у цій справі, що викладена у листі № 02-02-09/367 від 12 квітня 2022 року, не може бути розцінена судом як безумовна підстава для висновків про наявність передбачених законом підстав здійснення представництва інтересів держави вказаного органу місцевого самоврядування прокурором в суді.

Крім того, при виникненні питання про заміну неналежного позивача необхідною є його згода, за наявності якої він вибуває з процесу, а його місце займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не мають сили для належного, тому розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо неналежний позивач дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в процес, то суд закриває провадження в справі на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє таку третю особу.

За змістом клопотання прокурор зазначив, що Кабінет Міністрів України та Ржищівська міська рада не заперечили проти зміни позивача на правонаступника.

Проте з доданого прокурором до заяви про залучення правонаступника від 12 березня 2022 року листа Кабінету Міністрів України, який є позивачем у справі, вбачається, що Міністерство юстиції України, яке здійснює самопредставництво інтересів Кабінету Міністрів в судах України у відповідності до статті 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та підпункту 54 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, вважає недоцільним прийняття будь яких процесуальних рішень, які матимуть наслідком виключення Кабінету Міністрів із складу учасників цієї справи.

В листі зазначено, що навіть після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення погоджується з Кабінетом Міністрів України, відповідно до приписів статті 20 ЗК України.

Тобто підстави, на яких прокурором було визначено позивачем Кабінет Міністрів України при подачі позовної заяви, не відпали.

У матеріалах судової справи наявні заяви особи, яка діє від імені Кабінету Міністрів України, про розгляд справи без участі представника вказаної особи, у якій викладено позицію щодо підтримання позовних вимог та клопотання про їх задоволення судом.

Таким чином, прокурором не надано суду докази, які підтверджують згоду позивача Кабінету Міністрів України на вибуття його з процесу.

З огляду на викладене, підстави для заміни позивача іншим відсутні.

Щодо викладених в заяві прокурора від 16 березня 2022 року вимог про уточнення позовних вимог, то в цій частині вимоги про зміну редакції пунктів 3 6 прохальної частини позовних вимог є похідними від вимог про заміну позивача.

Оскільки заява про заміну позивача є безпідставною, то вказані вимоги також не підлягають до задоволення.

Справа перебуває на стадії підготовчого провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

В ході підготовчого провадження та під час проведення підготовчого засідання у даній цивільній справі судом проведено підготовчі дії, відповідно до передбачених частиною 1 статті 189 ЦПК України завдань підготовчого провадження визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та докази, що підлягають дослідженню, розглянуто клопотання учасників справи, витребувано письмові докази, визначено порядок розгляду справи.

Згідно з пунктом 15 частини 2 статті 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Враховуючи, що спір не врегульовано, по справі проведені необхідні підготовчі дії, суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 189, 197, 200 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви заступникакерівника Київськоїобласної прокуратури Ігоря Грабця про залученнядо участіу справіправонаступника позивача Ржищівської міської ради,шляхом заміни нею Кабінету Міністрів України, та уточнення позовних вимог відмовити.

Закрити підготовче провадження у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця Ігоря Несторовича, поданим в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шаповаленка Анатолія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельної ділянки.

Цивільну справу призначити до судового розгляду по суті на 11 годину 23 серпня 2022 року.

З`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, здійснити на підставі доказів, що зібрані у справі.

Копію ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті надіслати сторонам.

В судове засідання викликати сторони.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://mr.ko.court.gov.ua/sud1017/.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала в частині відмови заміни сторони у справі може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення.

Суддя підпис Л.О.Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук