Постанова

від 20.06.2022 по справі 160/3248/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

справа №160/3248/20

адміністративне провадження № К/9901/21664/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника відповідача Пономаренка О.О.,

третьої особи Пренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУНАРТ" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУНАРТ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС, третя особа - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоунарт» (далі - ТОВ «Стоунарт») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС, третя особа - Дніпровська міська рада, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000616504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на 849904,12 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 679923,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169980,82 грн).

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки під час визначення та декларування розміру орендної плати за 2017-2018 роки, ТОВ «Стоунарт» використовувались дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначені у Витязі із технічної документації від 27 липня 2016 року № 5/270716/03-07.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000616504, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Стоунарт» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12748,56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки Акту перевірки щодо заниження позивачем суми орендної плати за земельну ділянку у 2017 - 2018 роках є необґрунтованими. В обґрунтування рішення суд вказав на те, що відповідач не мав права застосовувати у розрахунку розміру орендної плати за 2017 та 2018 роки відомості, які отримав від Відділу у м. Дніпро Головного управлінням Держгеокадастру Дніпропетровської області у 2019 році.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування позивачем витягу, сформованого Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27 липня 2016 року, при розрахунку орендної плати за 2017-2018 роки при поданні податкової декларації з плати за землю, є безпідставним з огляду, як на приписи ПК України так і на вимогу підпункту 4.4 пункту 4 Договору про оренду землі від 14 жовтня 2009 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «Стоунарт» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб», є правомірним. Крім того, судом апеляційної інстанції в обґрунтування рішення зазначено, що приписи ПК України зобов`язують позивача, як орендодавця, самостійно обраховувати розмір орендної плати із використанням нормативної грошової оцінки землі, а положення договору оренди землі отримувати витяг з технічної документації щорічно.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ «Стоунарт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Підставою для відкриття касаційного провадження скаржник зазначив пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, в обґрунтування скарги позивач вказує, що суд апеляційної інстанції встановив правомірність дій відповідача з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та визнав за встановлений розмір донарахованих відповідачем зобов`язань позивача з орендної плати на земельну ділянку за 2017-2018 роки на підставі витягів від 13 травня 2019 року, від 11 червня 2019 року станом на 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року відповідно, які не є допустимими доказами відповідно до статті 74 КАС України.

Позивач вказує на те, що в основу обґрунтування правомірності дій відповідача по донарахуванню позивачу суми орендної плати за землю за 2017-2018 роки, суд апеляційної інстанції поклав сформовані Відділом у м. Дніпро Головного управлінням Держгеокадастру Дніпропетровської області, на заяву контролюючого органу, по ТОВ «Стоунарт» витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:089:0111 від 16 травня 2019 року №1305-3165 та від 11 червня 2019 року № 2005-3795 станом відповідно на 1 січня 2017 року та 1 січня 2018 року.

Позивач наголошує на тому, що витяги були отримані у 2019 році, а тому не могли бути використані останнім при розрахунку орендної плати за земельну ділянку у 2017 та 2018 роках, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити в силі.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС та Дніпровська міська рада, скориставшись своїм правом надали до суду відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначили, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення сторін, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 жовтня 2009 року між ТОВ «Стоунарт» (код ЄДРПОУ 33164932) та Дніпропетровською міською радою укладено Договір оренди землі площею 0,4363 га, розташованої за адресою: по провул. Скориківському в районі будинку 7 (Кіровський район), кадастровий номер 1210100000:06:089:0111, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Літаш І.П. за №4055. Відповідно до підпункту 3.1 пункту Договору, договір укладено на 10 років.

Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Договору оренди землі, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Також сторони погодили умову, визначену у підпункті 4.4 пункту 4 Договору, згідно якої орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Позивачем були подані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку площею 0,4363 га та кадастровим номером - 1210100000:06:089:0111 за 2017 рік на загальну суму податку 169980,63 грн та за 2018 рік на загальну суму податку 169980,63 грн.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області у період з 12 по 18 вересня 2019 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Стоунарт» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ «Стоунарт» на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,4363 га (кадастровий номер 1210100000:06:089:0111) за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 25 вересня 2019 року складено Акт №969/04-36-05-04/33164932 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 286.1 та 286.2 статті 286, пункту 289.1 статті 289 ПК України, у результаті чого занижено орендну плату за земельну ділянку, розташовану на території Центрального району м. Дніпра у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 580767,86 грн, у тому числі: за 2017 рік - 339961,65 грн; за 2018 рік - 240 806,21 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом 12 листопада 2019 року прийнято податкове повідомлення - рішення №000616504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на 849904,12 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням - 679923,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169980,82 грн).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим ГУ ДПС у Дніпропетровській області 12 листопада 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.

Так, підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із пунктом 271.2 статті 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пунктів 286.1 та 286.2 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами пункту 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із статтею 13 Закону №1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.

За змістом статті 18 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №1378-IV, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до вимог частин першої та четвертої статті 23 вказаного Закону, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативно грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 (далі - Порядок №489).

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що за платниками земельного податку, а також платниками орендної плати за землю закріплено обов`язок, подавати дані ДЗК про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

При цьому, витяг з технічної документації про грошову оцінку землі, сам по собі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, не змінює фактичне значення коефіцієнтів, що застосовані під час здійснення нормативної грошової оцінки землі, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі, а лише носить інформаційний характер. При цьому, саме рішення відповідної сільської, селищної чи міської ради затверджує технічну документацію щодо відповідної нормативної грошової оцінки землі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17.

Таким чином, витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки фактично є документом інформаційного характеру, що закріплює в собі дані ДЗК про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19.

Згідно із частиною першою статті 193 та статтею 194 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адміністрування земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

За вказаних обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними висновок суду першої інстанції та аналогічні доводи позивача щодо протиправності використання контролюючим органом при розрахунку орендної плати витягів від 13 травня 2019 року №1305-3165 та від 11 червня 2019 року № 2005-3795, які визначають нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2017 та 2018 роки.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20.

Так, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська», нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська затверджено із базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн (пункт 1.2) та введено її в дію з 1 січня 2016 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 квітня 2016 року №5/7 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15 липня 2015 року №4/65 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» вирішено внести зміни до вказаного рішення, виклавши пункт 1.2 в такій редакції: « 1.2. Нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартість 1 кв.м землі 306,35 грн, визначену станом на 1 січня 2013 року».

З моментом набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки пов`язується можливість застосування самої нормативної грошової оцінки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що інформація, яка зазначена у витягах від 13 травня 2019 року №1305-3165 та від 11 червня 2019 року № 2005-3795 містить у собі усі необхідні складові дані, необхідні для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі, зокрема, значення нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що річна сума орендної плати за землю за 2017 та 2018 роки має складати 509942,28 грн (16998076,09 грн * 3% = 509942,28 грн), з огляду на затверджену рішенням міської ради з 1 січня 2016 року нову нормативну грошову оцінку землі, інформацію про яку відображено у сформованих Відділом у м. Дніпро Головного управлінням Держгеокадастру Дніпропетровської області витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, за якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:06:089:0111 від 13 травня 2019 року №1305-3165 та від 11 червня 2019 року № 2005-3795 становить 16998076,09 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів визнає, що зазначені витяги з технічної документації є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки вони фіксують достовірні відомості нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки. Скаржник впродовж всього розгляду справи не спростовував і не заперечував достовірність (правильність) даних, що містяться у витягах №1305-3165, №2005-3795.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000616504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» та нараховано штрафні санкції за порушення термінів сплати податку, прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та в порядку, передбаченому податковим законодавством, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується посилання позивача у касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 червня 2018 року у справі №813/3819/17, то колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що правовідносини у цій справі не є подібними до справи, що розглядається. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у справі №813/3819/17, зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками; зазначене, за висновком суду, не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати. Отже, у справі №813/3819/17 судом досліджувалися питання, пов`язані з проведенням індексації розміру орендної плати, порядок здійснення якої не врегульовано податковим законодавством і є істотною умовою договору оренди землі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОУНАРТ» залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2022 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх