Постанова

від 20.04.2021 по справі 160/3248/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3248/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 р. (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі № 160/3248/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунарт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стоунарт звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000616504 від 12.11.2019, винесене посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акту № 969/04-36-05-04/33164932 від 25.09.2019, складеного за результами документальної позапланової виїзної перевірки з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває у користуванні ТОВ Стоунарт на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,4363 га (кадастровий номер 1210100000:06:089:0111) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень вимог Податкового кодексу України під час визначення та декларування розміру орендної плати за 2017-2018 роки, оскільки позивачем використовувались дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначені у витязі із технічної документації від 27.07.2016 № 5/270716/03-07.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позов задоволено.

Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Скаржник стверджує, що визначена позивачем у податковій декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки сума грошового зобов`язання не відповідає інформації, яка міститься у витязі № 1305-3165 (станом на 2017 рік) та у витязі № 2005-3795 (станом на 2018 рік) із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованих 13.05.2019 та 11.06.2019, відповідно, відділом у м. Дніпрі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

За клопотанням скаржника судом апеляційної інстанції у відповідності до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 44118658).

У судовому засідання представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Представник позивача против скасування судового рішення заперечив. Представник третьої особи просив задовольнити апеляційну скаргу.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

У період з 12 по 18 вересня 2019 року проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Стоунарт з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ Стоунарт на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,4363 га (кадастровий номер 1210100000:06:089:0111) за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 25.09.2019 №969/04-36-05-04/33164932. Перевіркою встановлено порушення ТОВ СТОУНАРТ п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1, 286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за земельну ділянку, розташовану на території Центрального р-ну м. Дніпра в період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 580 767,86 грн., в тому числі: за 2017 рік - 339 961,65 грн.; за 2018 рік - 240 806,21 грн. На підставі висновків акту перевірки від 25.09.2019 №969/04-36-05-04/33164932 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №000616504 від 12.11.2019, яким ТОВ Стоунарт збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку на 849 904,12 грн., в тому числі 679 923,30 грн. податкового зобов`язання та 169 980,82 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки акту перевірки щодо заниження позивачем суми орендної плати за землю у 2017 - 2018 роках є необґрунтованим. Суд також вказав на те, що відповідач не мав права застосовувати у розрахунку розміру орендної плати за 2017 та 2018 роки відомості, які отримав від ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області у 2019 році.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.285.2 ст.285 ПК України). Згідно пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПК України). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПК України). Пунктом 286.2 ст.286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Пунктом 287.3 ст.287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель ).

Як встановлено судом першої інстанції, 14 жовтня 2009 р. між ТОВ Стоунарт (код ЄДРПОУ 33164932) та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4363 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:06:089:0111, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Літаш І.П. за № 4055. Відповідно до п.3.1 Договору, договір укладено на 10 років.

Колегія суддів дослідила зміст зазначеного договору та встановила, що відповідно до п. 4.3 якого, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Також сторони погодили умову, визначену у п.4.4 Договору, згідно якої орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до земельного управління Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, приписи Податкового кодексу України зобов`язують позивача, як орендодавця, самостійно обраховувати розмір орендної плати із використанням нормативної грошової оцінки землі, а положення договору оренди землі - отримувати витяг з технічної документації щорічно.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у податковій декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки сума грошового зобов`язання визначалось позивачем на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5/270716/03-07, отриманою від Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 27.07.2016.

При цьому, жодних доводів щодо неможливості отримання відповідного витягу у 2017 та 2018 роки позивачем не надано, його представником під час апеляційного провадження суду не повідомлено.

На переконання колегії суддів, застосування витягу, сформованого у 2016 році, при розрахунку орендної плати за 2017 та 2018 рок при подачі податкової декларації з плати за землю, є безпідставним з огляду як на приписи Податкового кодексу України, так і на вимогу п. 4.4. Договору.

Відтак, у 2017 та 2018 роках розрахунок плати за землю мав бути здійснений на підставі витягу з нормативної грошової оцінки землі, сформованому у 2017 та 2018 роках, відповідно.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірне нарахування відповідачем грошового зобов`язання з плати за землю за 2017 та 2018 роки спірним податковим повідомленням - рішенням та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 р. в адміністративній справі № 160/3248/20 - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоунарт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 квітня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук