Постанова

від 21.06.2022 по справі 761/46178/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/46178/17

адміністративне провадження № К/9901/3042/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 (головуючий суддя: Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №761/46178/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:

зобов`язати відповідача відновити пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до статті 14 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ) та частини третьої статті 84 Закону України «Про прокуратуру»;

зобов`язати відповідача провести перерахунок плати за житлово-комунальні послуги в розмірі 50% з 01.07.2015;

визнати заподіяння відповідачем моральної шкоди;

стягнути з відповідача на відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди в сумі 125 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 позов задоволено частково:

зобов`язано відповідача відновити ОСОБА_1 , встановлену частиною першою статті 14 Закону №3551-ХІІ (зі змінами), пільгу на отримання 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами, з 19.03.2019;

зобов`язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 плати за житлово-комунальні послуги з 01.07.2015 по 18.03.2019 з урахуванням 50-процентної знижки, що встановлена статтею 14 Закону №3551-XII (зі змінами) як відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 застосуванням УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації частини шостої статті 14 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (підпункт 1 пункту 9 розділу I), які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 10.10.2019.

У лютому 2020 року відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати зазначене судове рішення в частині щодо зобов`язання УПСЗН здійснити перерахунок плати за житлово-комунальні послуги і в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, у задоволенні заяви УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу.

Одночасно скаржник повідомив касаційний суд про те, що на підставі розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.12.2020 №87-к/шр УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації перейменовано у Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, без зміни організаційно-правової форми такої юридичної особи.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

ОСОБА_1 зареєстрований у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги у Шевченківському районі міста Києва за категорією «учасник війни», та на підставі положень статті 14 Закону №3551-XII як учасник війни, користувався 50-процентною пільгою з оплати за житлово-комунальні послуги (лист УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.04.2016 №35-К-78/16 з 01.01.2004).

Проте Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), статтю 14 Закону №3551-XII було доповнено частиною шостою (у листі частина сьома), якою встановлено, що з 01.07.2015 вказана пільга надається за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі змісту листів УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.04.2016 №35-К-78/16 та від 18.04.2016 №14/35-2574 судом встановлено, що сукупний дохід сім`ї ОСОБА_1 (яка складається з двох осіб) в період з січня по червень 2015 року склав 5 428,06 грн та перевищив величину доходу, яка дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (1 710 грн), тому Управління припинило нарахування вищенаведеної пільги.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

На обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач стверджує, що відповідачем протиправно з 01.07.2015 скасовано позивачу нарахування пільги - 50-процентної знижки на оплату за користування житлово-комунальними послугами, якою він, як учасник війни, користувався відповідно до статті 14 Закону №3551-XII.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок визнання неконституційними відповідних положень законів України №76-VIII та №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на пільгу щодо 50-процентної знижки з плати за користування комунальними послугами, право на отримання вказаної пільги підлягає відновленню з 19.03.2019.

Зважаючи на похилий вік особи позивача, визнання неконституційними положень положення законів України №76-VIII та №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на соціальний захист щодо права на пільгу з 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами, відсутність законодавчо встановленої процедури відшкодування шкоди завданої особі, внаслідок застосування вказаних закону, які визнано неконституційним, на переконання місцевого суду, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є задоволення позивних вимог в частині зобов`язання УПСЗН Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити перерахунок плати за житлово-комунальні послуги з 01.07.2015 по 18.03.2019 з урахуванням 50-процентної знижки, що встановлена статтею 14 Закону №3551-XII. Такий спосіб захисту прав на соціальний захист застосовується судом як відшкодування шкоди, завданої застосуванням відповідачем частини шостої статті 14 Закону №3551-ХІІ у редакції Закону №76-VIII (підпункт 1 пункту 9 розділу I), які визнані неконституційними.

VІ. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

На обґрунтування наявності нововиявлених обставин у цій справі, заявник посилається на інформацію, зазначену у листах надавачів житлово-комунальних послуг (від 30.01.2020 (ПрАТ «АК Київводоканал») та від 24.01.2020 (ТОВ «Київські енергетичні послуги»)) щодо проведення перерахунку плати за комунальні послуги, з урахуванням 50% пільг ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 30.09.2019, та відмову надати до УПСЗН розрахунки за період з 01.07.2015 по 30.09.2019 щодо вартості таких послуг.

VІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні заяви УПСЗН про перегляд рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019 за нововиявленими обставинами в частині щодо зобов`язання УПСЗН здійснити перерахунок плати за житлово-комунальні послуги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні КАС України, оскільки вони не існували на час розгляду цієї справи судом, а також з того, що зміст заяви УПСЗН фактично зводиться до неможливості виконання рішення суду в зазначеній частині, що також не є нововиявленою обставиною.

Апеляційний суд відхилив твердження заявника про те, що наявність у відповідних підприємств, які надають комунальні послуги, обов`язку надавати позивачу такі послуги за пільговою знижкою 50% у період, установлений судовим рішенням у цій справі, є істотною обставиною, а також про те, що правовідносини в цій справі мають змішаний характер, регулюються Бюджетним кодексом України та багатьма нормативно-правовими актами, оскільки фактично ці доводи зводяться до оцінки кола обов`язків УПСЗН у межах правовідносин, що були предметом судового розгляду в цій справі, але відповідним обставинам вже надана юридична оцінка суду і судове рішення набрало законної сили.

VІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 УПСЗН звернулося із листами до відповідних підприємств, які здійснюють надання комунальних послуг, з проханням терміново здійснити позивачу перерахунок плати за житлово-комунальні послуги з урахуванням 50% пільги за період з 01.07.2015 по 30.09.2019, проте ПрАТ «АК Київводоканал» і ТОВ «Київські енергетичні послуги» повідомили УПСЗН про відмову в проведенні відповідного перерахунку та відмову в наданні Управлінню розрахунку вартості послуг, наданих позивачу; інші підприємства також не надали такі розрахунки.

На переконання скаржника, наявність у відповідних підприємств, які надають комунальні послуги, обов`язку надавати позивачу такі послуги за пільговою знижкою 50% у період, установлений судовим рішенням у цій справі, є істотною обставиною.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

IX. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами частини першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Серед підстав для такого перегляду є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Водночас необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Проте скаржник обґрунтовує скаргу обставинами, які виникли після рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 (листи ПрАТ «АК Київводоканал» від 30.01.2020 та ТОВ «Київські енергетичні послуги від 24.01.2020) та фактично пов`язані із виконанням останнього.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом рішень Європейського Суду з прав людини від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

Наведене свідчить про те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не суперечить принципу юридичної визначеності, проте саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №826/15038/17, від 22.02.2021 у справі №420/3785/19, від 10.03.2021 у справі №826/15267/17, від 21.04.2021 у справі №826/11952/16 та від 22.02.2022 у справі №826/17492/16.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, не є підставами для перегляду рішення суду в цій справі за нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, а стосуються виконання судового рішення та переоцінки сутності і змісту правовідносин, що були предметом судового розгляду в цій справі. Існування нововиявлених обставин у розумінні положень статті 361 КАС України заявником не наведено.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтованих доводів, ніж ті, які були зазначені заявником у судах першої та апеляційної інстанцій, і яким судами надана належна правова оцінка.

Х. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №761/46178/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа