Постанова

від 14.12.2020 по справі 761/46178/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Донця В.А.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Справа № 761/46178/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченкіської районної в м. Києві державної адміністрації на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року про роз`яснення судового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Шевченкіської районної в м.Києві державної адміністрації

про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченкіської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- зобов`язання відповідача відновити позивачу пільги на житлово-комунальні послуги, відповідно до статті 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та частини третьої статті 84 Закону України Про прокуратуру ;

- зобов`язання відповідача провести перерахунок позивачу плати за житлово-комунальні послуги в розмірі 50% з 01.07.2015;

- визнання заподіяної позивачу відповідачем моральної шкоди;

- стягнення з відповідача на відшкодування ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди в сумі 125000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2019, яке набрало законної сили, позов було задоволено частково:

- зобов`язано відповідача відновити позивачу, установлену частиною першою статті 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (зі змінами) пільгу на отримання 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами, з 19.03.2019;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок позивачу плати за житлово-комунальні послуги з 01.07.2015 по 18.03.2019, з урахуванням 50-процентної знижки, що встановлена статтею 14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XII (зі змінами) як відшкодування шкоди, завданої позивачу застосуванням відповідачем частини шостої статті 14 вказаного Закону у редакції Закону України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 № 76-VIII (підпункт 1 пункту 9 розділу I), які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей).

Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення рішення суду в цій справі, в якій він просить роз`яснити:

1) чи зобов`язано УПСЗН відшкодувати йому шкоду, завдану грошовим переказом, на особистий рахунок в період з 01.07.2015 по 18.03.2019 та здійснити перерахунок з відшкодуванням завданої шкоди в період з 19.03.2019 по 01.10.2019, оскільки в цей період позивач отримував платіжки зі 100-процентною оплатою житлово-комунальних послуг;

2) чи законні дії УПСЗН, яке нараховує пільги по нормам комунальних послуг, тоді як в Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту йдеться про 50-процентну знижку на оплату житлово-комунальних послуг, як це вказано в рішенні суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2020 зазначену заяву позивача було задоволено частково та роз`яснено судове рішення у частині зобов`язання УПСЗН здійснити перерахунок позивачу плати за житлово-комунальні послуги з 01.07.2015 по 18.03.2019, з урахуванням 50-процентної знижки, що встановлена статтею 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII зі змінами, а саме судом зазначено, що:

- відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок застосування неконституційних законів підлягає виплаті шляхом перерахування відповідної суми на його рахунок;

- різниця між сплаченою позивачу протягом періоду з 01.07.2015 по 18.03.2019 100-процентною сумою плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання, а також сумою, яка мала сплачуватись з урахуванням 50-процентної знижки плати за такі послуги в межах середніх норм споживання, може бути розрахована УПСЗН на підставі поданих позивачем документів про нарахування, сплату за вказані послуги або на підставі даних, отриманих від надавачів цих послуг у відповідний період з 01.07.2015 по 18.03.2019.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що рішення суду в цій справі не виконано і в частині щодо зобов`язання УПСЗН здійснити перерахунок позивачу плати за житлово-комунальні послуги потребує роз`яснення, а в іншій частині воно є чітким та зрозумілим.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду в частині задоволення заяви позивача, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення в цій справі.

В обґрунтування вимог своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановляючи вказану ухвалу порушив приписи ст. 254 КАС України, змінив судове рішення та встановив порядок його виконання, вийшов за межі позовних вимог та змінив немайнову вимогу на вимогу майнового характеру.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача про роз`яснення судового рішення в цій справі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, з огляду на доводи апелянта та вимоги його апеляційної скарги, оскаржувана ним ухвала суду першої інстанції підлягає перегляду в тільки частині в частині задоволення заяви позивача про роз`яснення судового рішення в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін з наступних підстав.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали..

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, правовою підставою для роз`яснення судового рішення є його незрозумілість, що зумовлена нечіткістю змісту та невизначеністю рішення, тобто наявністю в ньому положень, які викликають суперечки при його виконанні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що судове рішення в цій справі в частині щодо зобов`язання УПСЗН здійснити позивачу перерахунок плати за житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2015 по 18.03.2019 як відшкодування завданої йому шкоди дійсно є незрозумілим і, як вбачається з матеріалів цієї справи, викликає суперечки при його виконанні в цій частині.

З огляду на це, апеляційний суд вважає виваженими та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що судове рішення в цій частині потребує роз`яснення.

При цьому, аналізуючи доводи апелянта про те, що суд змінив судове рішення та встановив порядок його виконання, вийшов за межі позовних вимог та змінив немайнову вимогу на вимогу майнового характеру, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням у цій справі було зобов`язано УПСЗН вчинити конкретні дії саме як відшкодування шкоди, завданої позивачу, і виключно у межах таких позовних вимог та змісту судового рішення судом першої інстанції надано відповідне роз`яснення, яке лише конкретизує відповідні положення його резолютивної частини з метою забезпечення їх зрозумілості для виконання.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).

Отже, чіткість та зрозумілість судового рішення є необхідними критеріями для його виконання і цільовим призначенням процесуального інституту роз`яснення судового рішення є саме забезпечення їх дієвої реалізації.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Шевченкіської районної в м. Києві державної адміністрації підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року про роз`яснення судового рішення - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шевченкіської районної в м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року про роз`яснення судового рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 14 грудня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: