Постанова від 21.06.2022 по справі 640/8426/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/8426/19

адміністративне провадження № К/9901/26270/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/8426/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. О. Беспалов, В. Ю. Ключкович, Г. В. Земляна) від 03 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» (далі - ТОВ «Телеканал СТБ», позивач, скаржник) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий/податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 березня 2019 року № 0001974402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено виправлення помилки шляхом корегування відомостей у звіті за січень 2019 року при наданні звіту за лютий 2019 року, що призвело до зменшення зобов`язань, обов`язок сплати яких і сам факт сплати є відсутніми. Вказане на думку позивача свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення від 18 березня 2019 року № 0001974402.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року позов задоволено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Телеканал СТБ» відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 13 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року залишити в силі.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено позивачу строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

7. 11 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 лютого 2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування Форма Д 4 (місячна) за січень 2019 року де самостійно визначено суму зобов`язання із сплати єдиного внеску в розмірі 5 057 995,41 грн., а до 20 лютого 2019 року фактично сплачено 4 608 426,86 грн.

10. У подальшому, позивачем виявлено помилку у Звіті за січень 2019 року, яку виправлено у Звіті за лютий 2019 року, а саме: в Таблиці № 1 «Нарахування єдиного внеску» в загальній сумі та Таблиця № 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» поособово, інформацію щодо виявленої помилки та виправлено її, зокрема, у рядку « 5. Зменшення нарахування» відображено зменшення зобов`язання з єдиного внеску на 483 183,94 грн., у зв`язку із допущенною помилкою у попередньому періоді .

11. Також, позивачем у рядку « 6 загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» зазначено суму - 4 863 287,14 грн. (рядок 3 «Нараховано єдиного внеску всього» + рядок 4 «донараховано, доутримано, у зв`язку із виправленням помилки допущеної у попередньому періоді» - рядок 5 «Зменшення нарахування у зв`язку із виправленням помилки допущеної у попередньому періоді»).

12. Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 18 березня 2019 року прийнято рішення № 0001974402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або не своєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування застосовано до ТОВ «Телеканал СТБ» штраф у розмірі 89913,71 грн. та пеню за період 21 лютого 2019 року - 22 лютого 2019 року в сумі 899,14 грн.

13. Рішенням Державної фіскальної служби України від 24 квітня 2019 року № 20337/6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення від 18 березня 2019 року № 0001974402 - без змін.

14. Незгода позивача із рішенням від 18 березня 2019 року № 0001974402 зумовила його звернення до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем у Звіті за січень 2019 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті, натомість оплату зобов`язання здійснено у належному розмірі, без урахування суми помилкового завищення зобов`язання.

16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову задоволенні позову, виходив з того, що вносячи коригування в частині зменшення нарахованого раніше зобов`язання ( рядок 5) платником податку зменшується сума зобов`язання, що підлягає сплаті за поточний період, при цьому розмір зобов`язання попереднього звітного періоду залишається незмінним. Відтак, переплата з зобов`язання виникне лише в тому випадку, якщо платником податку фактичну оплату буде здійснено у розмірі більшому ніж ним визначено у звіті. Натомість коригування у звітності за наступні податкові періоди зменшує не суму зобов`язання попереднього звітного періоду, а поточного.

17. Отже, оскільки позивачем у січні 2019 року самостійно визначено суму зобов`язання як 5 057 995,41 грн., тому саме ця сума підлягала сплаті до бюджету не пізніше 20 числі, натомість, позивачем сплачена лише в частині, а саме в розмірі 4 608 426,86грн, відтак суд апеляційної інстанції погодився з доводами податкового органу щодо порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого зобов`язання з єдиного внеску.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

19. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права статті 7 База нарахування єдиного внеску Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 806/230/17 та порушив норму процесуального права частину першу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановивши обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України - підстави, на яких подається касаційна скарга).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

21. Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI).

22. Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

23. Відповідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

24. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону № 2464 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

26. Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

27. Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

28. У відповідності до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

29. Згідно пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ, базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

30. Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі - Порядок № 435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

31. Частиною першою статті 13 Закону № 2464-VІ передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

32. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

33. Установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що позивачем у Звіті за січень 2019 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягав сплаті, проте Товариством самостійно було усунуто допущені ним помилки шляхом коригування податкової звітності у лютому 2019 року. Разом з тим, правильність зазначення інформації в Звіті за лютий 2019 року, в тому числі виправлення інформації за січень 2019 року не заперечується відповідачем.

34. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що відомості зазначені позивачем у Звіті за січень 2019 року є достовірними, а тому сплаті підлягає сума єдиного внеску, яка в ньому зазначена у встановлені законом строки.

35. Проте, як вірно визнав суд першої інстанції, що в період, з якого у суб`єкта господарювання виникає обов`язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів.

36. Тому, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє правопорушення, покладене в основу спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, адже виправлення допущеної помилки у звіті за січень 2019 року шляхом зменшення абсолютного значення зобов`язань, які не були та не могли бути обов`язком їх сплати, виключає відповідальність позивача як платника єдиного соціального внеску.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 814/3880/14 та від 04 грудня 2018 року у справі № 806/230/17, у якій Верховний Суд звертає увагу на наступне: «підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об`єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, відсутність у межах спірних відносин обов`язку сплати виключає застосування санкцій. Зменшення абсолютного до сплати значення за звітом внаслідок допущеної помилки не посвідчує сплату (несплату), перерахування (неперерахування) єдиного внеску, виключає склад правопорушення та як наслідок цього застосування штрафу та нарахування пені».

38. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

39. Підсумовуючи викладене, Суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення, а тому судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

40. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

41. Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 640/8426/19 скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року у справі № 640/8426/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов