Рішення

від 13.06.2022 по справі 914/3058/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022 Справа № 914/3058/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос», м. Теребовля, Тернопільська область,

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності в розмірі 1794861,04 грн.

За участі представників:

від позивача: Заяць Я.А. представник,

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос», м. Теребовля, безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності в розмірі 1794861,04грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 01.08.2018 р. до 31.07.2021р. використовує земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 1,2720 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0012), № 7 площею 1,1683 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0023), № 8 площею 0,1653 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0029) та № 9 площею 0,0123 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0014). Ці земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки використовуються відповідачем для обслуговування належних йому на праві власності нежитлових приміщень, за відсутності рішень Львівської міської ради про передачу їх у власність або надання у користування (оренду). Позивач наполягає на тому, що земельні ділянки використовуються відповідачем за відсутності вчиненого правочину щодо них.

Тому позивач вважає, що відповідач за період з 01.08.2018 р. до 31.07.2021р. безпідставно зберіг кошти за користування земельними ділянками у сумі 1794861,04грн., і просить суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовних вимог не спростував.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 14.03.2022р. про відкладення судового засідання у справі на 23.05.2022р. скеровувалась відповідачу за його юридичною та поштовою адресами. Цю ухвалу отримано відповідачем 04.04.2022р. та 19.03.2022р. відповідно. Вказане підтверджується Списками № 251, № 1132 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих 17.03.2022р. в Львів 14 Господарським судом Львівської області та відстеженнями поштових відправлень суду за штрихкодовими ідентифікаторами 7901414478983 та 7901414478878.

Ухвалу суду від 23.05.2022р. скеровано відповідачу за його юридичною адресою 26.05.2022р. та отримано ним 01.06.2022р. Вказане підтверджується Списком № 1956 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Львів 14 26.05.2022р. та відстеженням поштового відправлення суду з штрихкодовим ідентифікатором 7901414564685.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання.

Ухвалою суду від 13.10.2021р. позовну заяву Львівської міської ради залишено без руху.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Підготовчі засідання у справі відкладались та строк підготовчого провадження у справі продовжувався з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.02.2022р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3058/21 до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Позивач у судовому засіданні 23.05.2022 р. повідомив суду про наявність договорів оренди земельних ділянок № 6, № 7, № 8 та № 9, які укладено між ним та відповідачем.

Позивачем 08.06.2022 р. та 14.06.2022 р. подано суду пояснення по суті позовних вимог.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту фактичного використання відповідачем з 01.08.2018 р. до 31.07.2021р. земельних ділянок комунальної власності № 6 площею 1,2720 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0012), № 7 площею 1,1683 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0023), № 8 площею 0,1653 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0029) та № 9 площею 0,0123 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0014), які розташовані по АДРЕСА_1 , за відсутності рішень Львівської міської ради про передачу їх у власність або надання у користування (оренду), а також за відсутності вчиненого правочину щодо вказаних земельних ділянок або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність кожної з обставин, що належить до предмета доказування у справі, зазначено ним у додатках до позовної заяви у справі, клопотання про усунення недоліків позовної заяви та пояснень.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта в приватній власності відповідача (код ЄДРПОУ 21130758) перебувають об`єкти нерухомого мана, розташовані у м. Львові, на земельних ділнках по АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи Інформаційними довідками (а.с. 27-31).

Ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2008р. № 1798 «Про користування ТзОВ НВП «Геліос» земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові» (зі змінами, внесеними ухвалою № 2542 від 19.03.2009 р.) надано ТзОВ НВП «Геліос» земельні ділянки №№ 6, 7, 9 на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих будівель за функцією використання землі промисловості. Цією ж ухвалою вирішено, що відповідачу слід у місячний термін укласти з позивачем договори оренди землі та провести їх державну реєстрацію, а також угоду про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельними ділянками.

Ухвалою Львівської міської ради від 31.07.2014 року № 3747 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання ТзОВ НВП «Геліос» земельної ділянки на АДРЕСА_1 » затверджено ТзОВ НВП «Геліос» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1653 га (кадастровий номер 4610137500:12:001:0029). Цією ж ухвалою вирішено, що відповідачу слід у тримісячний термін укласти з позивачем договір оренди землі та провести його державну реєстрацію, а також договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою.

Позивачем, 08.06.2022 р., на вимогу ухвали суду від 23.05.2022 р., надано суду належно завірені копії Договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4610137500:12:001:0012, 4610137500:12:001:0023, 4610137500:12:001:0029 та 4610137500:12:001:0014. Ці договори укладено між сторонами у справі 10 вересня 2008 р., 22 червня 2010 р. та 01 жовтня 2014 р. разом з актами приймання-передачі об`єктів оренди.

Укладаючи згадані договори оренди земельних ділянок, сторони за взаємною згодою у п. 8 кожного договору оренди погодили, що: договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:001:0012 укладено 10 вересня 2008 р. на десять років до 15 травня 2018 р.;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:001:0014 укладено 10 вересня 2008 р. на десять років до 15 травня 2018 р.;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:001:0023 укладено 22 червня 2010 р. на десять років до 15 травня 2018 р.;

договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:12:001:0029 укладено 01 жовтня 2014 р. на п`ять років до 31 липня 2019 р.

Позивач у позовній заяві, поясненнях від 14.06.2022 р. та у судових засіданнях визнає та наполягав на тому, що останнім днем дії згаданих вище договорів оренди земельних ділянок були 15 травня 2018 р. та 31 липня 2019 р. відповідно.

Зрозуміло, що з 10 вересня 2008 р. та з 22 червня 2010 р. до 15 травня 2018 р. не може минути десять років, а з 01 жовтня 2014 р. до 31 липня 2019 р. не мине 5 років.

Проте, згідно з приписами статей 204 та 629 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У матеріалах справи немає доказів, які б спростовували презумпцію правомірності згаданих вище договорів оренди земельних ділянок, або свідчили про те, що вони визнані судом недійсними, чи оспорені в судовому порядку. Особи, які укладали ці договори від імені сторін, усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними.

Учасниками справи у згаданих вище договорах оренди землі за взаємною згодою визначено календарні дати, які неминуче мають настати, що є останнім днем дії цих договорів. У матеріалах справи немає доказів вчинення учасниками справи дій з визначення умов цих договорів оренди з порушенням ч. 1 ст. 12 та ст. 627 ЦК України. За таких обставин, суд вважає дійсними пункти 8 Договорів оренди землі, в частині визначеної сторонами цих договорів останньої календарної дати їх дії.

У матеріалах справи немає доказів продовження дії договорів оренди землі.

Актом обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 та суміжних з ними земельних ділянок від 21.10.2020р. за № 140 (а.с. 22-24) підтверджується факт використання відповідачем спірних земельних ділянок за відсутності рішень позивача про передачу цих земельних ділянок у власність відповідачу та за відсутності ухвал позивача про продовження терміну договорів оренди згаданих земельних ділянок.

Відповідачем суду не надано доказів прийняття позивачем таких рішень.

За відсутності вище згаданих доказів не спростованими станом на день вирішення справи судом є доводи позивача про те, що відповідач не є ані власником, ані орендарем, чи постійним користувачем згаданих вище земельних ділянок.

Наявними у матеріалах справи Витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок № 1487 від 18.06.2021р., № 1484, № 1489, № 1485 від 18.06.2021р. (а. с. 14-17) підтверджується той факт, що загальна сума збитків позивача, спричинених фактичним використання відповідачем з 01.08.2018р. до 31.07.2021р. земельних ділянок комунальної власності становила б 1794861,04грн. (3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. В силу п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані сплачувати орендну плату.

Наведені правові норми свідчать про те, що у відповідача, як власника нерухомого майна, з моменту набуття права власності на нерухоме майно виник обов`язок оплачувати використання землі, а у позивача існує право на отримання такої плати.

У матеріалах справи немає доказів того, що відповідач оплатив фактичне використання ним земельних ділянок, починаючи з 01.08.2018р. до 31.07.2021р.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, ТзОВ НПВ «Геліос», як фактичний користувач земельних ділянок на АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування чотирма земельними ділянками їхньому власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельних ділянок) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18.

Однак, суд встановив, що фактичне використання відповідачем земельної ділянки № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4610137500:12:001:0029 без достатніх правових підстав мало місце з 01.07.2019 р., а не з 01.08.2018 р., як зазначає у позові позивач. До 31 липня 2019 р. діяв договір оренди землі, укладений між сторонами у справі, і відповідач мав обов`язок сплачувати орендну плату, встановлену договором оренди.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в сумі 1757083,87 грн.

При цьому суд виходить з того, що ухвалою Львівської міської ради № 1675 від 26.07.2012 р. затверджено Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові.

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Згідно з п. 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку, розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п. 7.16 Розділу 7 Порядку орендна плата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів тощо встановлюється на підставі ухвали міської ради про передачу ділянки в оренду та не може бути нижчою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст.ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м. Львова, як власник спірних земельних ділянок, делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що згідно зі ст.ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Геліос» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Шевченка, б.171, код ЄДРПОУ 21130758) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Геліос» (48100, Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Шевченка, б.171, код ЄДРПОУ 21130758) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 1757083,87 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності та 26356,26 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.06.2022 р.

Суддя Бортник О.Ю.