Рішення

від 16.06.2022 по справі 914/1085/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2022 Справа № 914/1085/21

за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, м. Львів

до відповідача-1 : Яворівської міської ради Львівської області, м. Яворів, Львівська обл.

до відповідача-2: ДП "Рава-Руське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1", Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1.

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1.

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: ФОП Березовська Ірина Михайлівна, АДРЕСА_1.

про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та державного акту на право постійного користування землею

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Брошко І.

За участю представників сторін:

Від прокуратури (позивача): Рапіта Ольга Василівна- прокурор

Від відповідача-1: Гринів М.В. - представник;

Від відповідача-2: Алєксєєнко Андрій - представник;

Від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_4; Скиба Б.М.

Від третьої особи-1 на стороні відповідача-1: Станько Т.Р. - представник;

Від третьої особи-2 на стороні відповідача-1: не з`явився;

Від третьої особи-3 на стороні відповідача-1: Станько Т.Р. - представник;

Від третьої особи-4 на стороні відповідача-1: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до відповідача -1: Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області, відповідача-2: Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області про: визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "Немирів" і видачу державного акта"; визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 "про затвердження земель за санаторієм "Немирів"; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.06.2021 р., залучено до участі у справі Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

25.06.2021року прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подано клопотання (вх.№2721/21) про заміну первісних відповідачів Немирівську селищну раду Яворівського району Львівської області та Завадівську сільську раду Яворівського району Львівської області на належного відповідача - Яворівську міську раду Львівської області.

Ухвалою суду від 08.07.2021 року замінено відповідача-1 Немирівську селищну раду Яворівського району Львівської області та відповідача-2 Завадівську сільську раду Яворівського району Львівської області на відповідача - Яворівську міську раду Львівської області.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2021 року, враховуючи клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження (вх.№3108/21), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.09.2021 року.

В судовому засіданні 30.09.2021 року судом встановлено, що предмет позовних вимог торкається третьої особи - ДП «Рава-Руське лісове господарство», у володінні якої перебуває спірна земельна ділянка що підтверджується інформацією, що міститься в листі №499/02 від 03.09.2019 року, який знаходиться в матеріалах справи, яка не залучена у справу, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Позивачем - заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та представниками третьої особи - Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1» заявлено спільне клопотання про повернення до підготовчого засідання і залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП «Рава-Руське лісове господарство».

Ухвалою суду від 30.09.2021 року повернуто до розгляду справи №914/1085/21 у підготовчому провадженні та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП «Рава-Руське лісове господарство».

На стадії підготовчого провадження Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подав заяву про забезпечення позову (вх.№4066/21 від 11.10.21).

Ухвалою суду від 13.10.2021 року відмовлено Заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08 лютого 2022 року Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2021 року у справі №914/1085/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону - без задоволення.

Ухвалою суду від 23.12.2021 року клопотання прокурора за вх.№5108/21 про залучення в якості співвідповідача у справі №914/1085/21 третю особу-2 - ДП "Рава-Руське лісове господарство" задоволено.

Також задоволення клопотання відповідача - 2 ДП "Рава-Руське лісове господарство" в порядку ст.48 ГПК України про розгляд справи з підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.02 2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 17.03.2022 року. Рух справи в ухвалах суду.

У судовому засіданні 16.06.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи

Аргументи позивача

Просить визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "Немирів" і видачу державного акта"; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 "про затвердження земель за санаторієм "Немирів"; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року з підстав, зазначених у позові, як такі, що порушують вимоги чинного законодавства у сфері регулювання земельних відносин.

Зокрема зазначає, що у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом , ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про Прокуратуру» випадків .коли прокурор може звертатися до суду як позивач. Держгеокадастр, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, не уповноважений звертатися до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №910/7813/18. Також наголошує, що «правовідносини вибуття земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності , такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-157цс16 від 29.06.2016 року).

Аргументи третьої особи на стороні позивача

Позовні вимоги позивача- прокуратури підтримують, позов просить задоволити та визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "Немирів" і видачу державного акта"; визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 "про затвердження земель за санаторієм "Немирів"; визнати недійсним та скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.

Також зазначають, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 року №820 - р «Про віднесення нерухомого майна у смт. Немирові до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби» виконано Акт приймання - передачі, який затверджено Головою Державної прикордонної служби України 18.02.2019 року прийнято об`єкти нерухомості ( будівлю пральні реєстраційний №1321783546258, спальний корпус №11 реєстраційний №646331646258) смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України обліковано ці об`єкти на балансі санаторію «Прикордонник - Немирів» (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України. Об`єкти передачі, які розміщені у смт. Немирів, Яворівського району Львівської області на виконання вказаного розпорядження Уряду передані із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України. Виходячи із вищезазначеного санаторій «Прикордонник - Немирів» (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України, є військовою установою не є правонаступником санаторію «Немирів» Прикарпатського відділення АТ ЛОУ ПУ «Укрпрофоздоровниця».

Аргументи відповідача - 1

У позові просить відмовити з підстав зазначених у відзиві. Зазначає, що прокурором пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також прокурор не вправі звертатися до суду самостійно як позивач, оскільки є уповноважений орган, а саме Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1"(військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України, який залучений у справу як третя особа на стороні позивача. Також зазначає, що вимог закону прийняті оскаржуваних рішень не порушено.

Аргументи відповідача - 2

У задоволенні позову просить відмовити. При цьому зазначає, виконавчі комітети Немирівської селищної і Завадівської сільської Рад народних депутатів, приймаючи оскаржувані рішення (в т.ч. в частині передачі у постійне користування та зміни цільового призначення земель, що перебувають у державній власності), діяли в межах, в порядку та у спосіб, передбачений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством. А тому підстави для їх скасування відсутні.

Крім цього, санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_1» (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України наділений в повній мірі цивільною правосуб`єктністю, в штаті якого є група юридичного забезпечення, а тому здатний самостійно здійснити представництво в суді своїх інтересів. Аналогічний висновок можна зробити і про Державну прикордонну службу в цілому.

Враховуючи той факт, що у позовній заяві прокурором не наведено фактів не здійснення (бездіяльності) чи неналежного здійснення органом державної влади (суб`єктом владних повноважень) захисту інтересів держави, а твердження позивача про відсутність такого органу не відповідає дійсності, немає підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі. Відтак позов слід залишити без розгляду.

Також просить застосувати строк позовної давності.

Аргументи третьої особи - 1,3 на стороні відповідача-1

В позові просить відмовити, оскільки прокурором не доведено підставність звернення до суду як самостійного суб`єкта, пропущено строк позовної давності. Оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, визначених законом.

Третя особа - 4 на стороні відповідача-1 також заперечила підставність позову, зазначивши, що земельна ділянка площею 69 га, згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 040020 від 1987 року, за своїм цільовим призначенням не належить до земель оздоровчого призначення; що оспорювана земельна ділянка перебувала на території вказаних рад, а тому останні вправі були розпорядитися ними.

Обставини справи.

На підставі Державного акту на право користування землею серії Б №040020 від 1987 року виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів за санаторієм «Немирів» Прикарпатської територіальної Ради Української Радянської Соціалістичної республіки по управлінню курортами профспілок Яворівського району закріплено у безстрокове і безоплатне користування для санаторного лікування земельну ділянку площею 69 га.

Рішенням Немирівської селищної ради від 30.09.1996 року №36 «Про затвердження інвентаризації земель санаторію «Немирів» і видачу державного акта» вирішено у п.1 затвердити матеріали інвентаризації земель санаторію «Немирів» на території Немирівської селищної ради народних депутатів площею 65,2 га; залишити за санаторієм «Немирів» Прикарпатського відділення АТ ЛОУ ПУ «Укрпрофоздоровниця» в постійне користування для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» землі площею 12,56 га(п.2) та передано Рава - Руському держлісгоспу 24,23 га лісових площ, що були раніше в користуванні санаторію «Немирів» /з них в кварталі 28-18,62 га в кварталі 41-5,61 га (п.3).

Рішенням виконавчого комітету Завадівської сільської ради від 27.09.1996 №47 «Про затвердження земель за санаторієм «Немирів» і видачу державного акту» вирішено надати санаторію «Немирів» в постійне користування для обслуговування споруд водозабірних свердловин мінеральної води І санітарно - захисної зони земельну ділянку в межах огорожі площею 0,23 га, що розташована із межах Рава - Руського держлісгоспу (п.2).

30.09.1996 року рішенням виконавчого комітету Немирівської селищної ради народних депутатів Яворівського району Львівської області №36 санаторію «Немирів» надано у постійне користування земельну ділянку площею 12,56 га для оздоровчого призначення, що оформлено Державним актом на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року, землю надано у постійне користування для оздоровчого призначення.

У судовому засіданні, дослідивши наявні обставини справи, пояснення сторін, судом встановлено, що рішення Немирівської селищної ради від 30.09.1996 року «Про затвердження інвентаризації земель санаторію «Немирів» і видачу державного акта» має порядковий номер №36, який відповідає формі та змісту рішення №35 (надалі - Рішення №36). Так, судом досліджено оригінал рішення №36, який наданий суду представником третьої особи -1 на стороні відповідача-1. Також посилання на Рішення №36 міститься у Державному акті на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року, а саме рішення міститься у Технічному звіті щодо видачі державного акту на право постійного користування землею санаторію «Немирів» на території Немирівської селищної Ради Яворівського району Львівської області1996 року. Також посилання на №36 міститься у листі архівного відділу Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 16.12.2019 року №99, що адресований позивачу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1062-р передано нерухоме майно в смт Немирів Львівської області за переліком згідно з додатком із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби. Зокрема, це: Столярна майстерня (літер Є-1), Надкаптажна будівля сірководневої води дж. 2-К (літер А-1), Складські приміщення харчоблоку (літер Л-1), Електростанція (трансформаторна) (літер М-1), Надкаптажна будівля сірководневої води № 1-К (літер Н-1), Гаражі (літер А-1, А'-1), Матеріальний склад (літер I-1), Котельня водолікарні (літер А-1), Конюшня (літер Н-1), Майстерня механічна (літер Д-1), Насосна КОС (літер Г-1), Очисна споруда (літер Е-1), Хлораторна ОКС (літер П-1), Клуб-їдальня (літер А-4), Спальний корпус № 6 (літер Г-3), Водоозокеритна лікарня (літер Д-2), Лікувальний корпус (літер А-3), Будівля адміністративного корпусу, тощо.

Головою Державної прикордонної служби України 28. 01. 2017 року затверджено Акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17 березня 2017 року №191/0/5-17 надано Адміністрації Державної прикордонної служби України дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема: пл.12,56 га, розташованої за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів»; пл.0,23 га, розташованої за межами населеного пункту на території Завадівської сільської ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів».

Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації від 14 липня 2017 року №637/0/5-17 затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» зі списком.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року №820-р віднесено будівлю пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Згідно наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, № інформаційної довідки 2785900405 земельна ділянка кадастровий номер 4625855900:03:000:0083 площею 8, 8783га, призначення для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів та № інформаційної довідки 278589966 щодо земельної ділянки кадастровий номер 4625855900:03:000:0082 площею 0,7716 гаправо постійного користування земельними ділянками закріплено за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу 158002726, дата 28.02.2019 року будівля пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області власником зазначених приміщень є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Норми права та мотиви суду

Предметом доказування у справі є встановлення факту порушення інтересів держави та відсутність уповноваженого органу держави на звернення до суду, а відтак можливість прокуратури бути позивачем, дотримання строку позовної давності звернення до суду, встановлення факту порушення прийнятими рішеннями інтересів держави у разі відсутності уповноваженого органу держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення суду від 5 червня 2019 року №4-р(ІІ)/2019 справа №3-234/2018(3058/18) зазначив, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Подаючи позов прокурор визначив себе як позивача у справі, оскільки, на його думку, відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення до суду і захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Серед іншого, прокурор зазначає, що «Держгеокадастр, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, не уповноважений звертатися до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. При цьому посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №910/7813/18. Також наголошує, що «правовідносини вибуття земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності , такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-157цс16 від 29.06.2016 року).

Отже, набувши статусу позивача у цій справі, прокурор набув і комплекс прав та обов`язків

Дослідивши матеріали справи, заслухавши аргументи учасників справи, суд критично оцінює позицію позивача - прокуратури про відсутність органу, який вправі звернутися до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу і зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 вказала на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(п.57,58).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі №923/129/17 зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду й замінювати собою належного суб`єкта владних повноважень, який може та бажає захищати інтереси держави.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1062-р передано нерухоме майно в смт Немирів Львівської області за переліком згідно з додатком із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби. Зокрема, це: Столярна майстерня (літер Є-1), Надкаптажна будівля сірководневої води дж. 2-К (літер А-1), Складські приміщення харчоблоку (літер Л-1), Електростанція (трансформаторна) (літер М-1), Надкаптажна будівля сірководневої води № 1-К (літер Н-1), Гаражі (літер А-1, А'-1), Матеріальний склад (літер I-1), Котельня водолікарні (літер А-1), Конюшня (літер Н-1), Майстерня механічна (літер Д-1), Насосна КОС (літер Г-1), Очисна споруда (літер Е-1), Хлораторна ОКС (літер П-1), Клуб-їдальня (літер А-4), Спальний корпус № 6 (літер Г-3), Водоозокеритна лікарня (літер Д-2), Лікувальний корпус (літер А-3), Будівля адміністративного корпусу, тощо.

Головою Державної прикордонної служби України 28. 01. 2017 року затверджено Акт приймання-передачі зазначеного нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17 березня 2017 року №191/0/5-17 надано Адміністрації Державної прикордонної служби України дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема: пл.12,56 га, розташованої за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів»; пл.0,23 га, розташованої за межами населеного пункту на території Завадівської сільської ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів».

Розпорядженням голови Львівської облдержадміністрації від 14 липня 2017 року №637/0/5-17 затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» зі списком.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 року №820-р віднесено будівлю пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер витягу 158002726, дата 28.02.2019 року будівля пральні (реєстраційний номер 1321783546258) по вул. Курортній, 39, та корпус спальний № 11 (реєстраційний номер 646331646258) по вул. Курортній, 38, у смт Немирові Львівської області власником зазначених приміщень є Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Ця обставина підтверджується також і поясненнями третьої особи на стороні позивача (вх.№3402/22), що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 року №820 - р «Про віднесення нерухомого майна у смт. Немирові до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України оформлено акт приймання - передачі від 18.02.2019 року згідно з яким від Фонду Державного майна України передано об`єкти нерухомості у смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України та обліковано ці об`єкти нерухомого майна будівлю пральні (реєстраційний номер 1321783546258) смт. Немирів, вул. Курортна, 39 спальний корпус №11 (реєстраційний номер 646331646258) смт. Немирів, вул. Курортна, 38 на балансі санаторію «Прикордонник - Немирів».

Отже, суд повинен перевірити відсутність уповноваженого органу незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову у цій справі є вимога про:- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №36 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "Немирів" і видачу державного акта"; - визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 року №47 "про затвердження земель за санаторієм "Немирів"; - визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ №57 від 08.12.1997 року.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Відповідно до п.1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку що у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, є орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо усунення таких порушень. Адміністрація Державної прикордонної служби України як власник приміщень, землекористувач є уповноваженим органом, право та законний інтерес якої є порушеним, яка вправі звернутися до суду за захистом порушеного права. Подібний висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/466/17. У випадку невиконання своїх функцій чи неналежного виконання, прокуратура, при наданні відповідних підтверджуючих доказів, вправі звернутися до суду, але в інтересах органу державної влади. Про те підтверджуючих доказів суду не надано. Відтак позиція прокуратури про відсутність відповідного органу державної влади є необгрунтованою і судом відхиляється.

Судом відхиляється також аргументи прокуратури у цій справі про представництво інтересів суспільства вцілому. З цього приводу суд застосовує правову позицію, зазначену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №910/7813/18 у п.34, де Верховний Суд вказав на те, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Подаючи позов прокурор визначив себе як позивача у справі, оскільки на його думку, відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення до суду і захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Зокрема, прокурор зазначає, що «Держгеокадастр, здійснюючи функції щодо нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, не уповноважений звертатися до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. З цього приводу суд зазначає таке та використовує правову позицію, викладену у п.44-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19.

Суд критично оцінює ці доводи виходячи з наступного.

За змістом статей 92, 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: - додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; - виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; - додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; - веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням (п.п.33 п.4).

Також вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону (п.п.37 п.4)

Відповідно до п.6 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і додержання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру виконують функцію державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Як зазначено вище, згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру також можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. А тому позиція прокуратури з цього приводу необгрунтована, як і посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №910/7813/18, оскільки предметом спору у цій справі було визнання незаконним і скасування рішення (оформленого висновком до кадастрової справи № А-22499) постійної комісії міськради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 27.10.2016 про поновлення ТОВ "ФОК-Сігма" на 5 років договору оренди земельної ділянки; визнання недійсною угоди від 05.10.2017 № 322 про поновлення договору оренди земельної ділянки; визнання відсутнім у ТОВ "ФОК-Сігма" права користування земельною ділянкою. Питання скасування рішення органу місцевого самоврядування не досліджувалося.

Предметом позову за зверненням прокурора у згаданій вище справі було визнати незаконним та скасувати рішення Нагірнянської сільської ради від 04 серпня 2016 року № 11-З/VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду», визнати недійсним договір оренди землі від 30 листопада 2016 року. У п.51, 52 постанови у справі № 925/929/19 зазначено, що ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що органи Держгеокадастру не наділені правом звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Як установлено судом апеляційної інстанції, прокурор у 2018 році звертався до відділу у Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, однак указаний орган не вчинив жодних дій щодо звернення до суду, тому прокурор правомірно подав позов до суду, проте позивачем мав зазначити відповідний орган Держгеокадастру.

Відповідно до ч.5 ст.53 ГПК України прокурор у справі набув статусу позивача. Як зазначено у ст.45 ГПК України, позивачем є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Порушене право повинно бути актуальним, тобто існувати на момент звернення та особистим, тобто належати особі, яка звертається до суду. Відтак, якщо особа не доведе порушення свого права, вона вважається неналежним позивачем, а оскільки порядок заміни неналежного позивача у ГПК не передбачений, то у позові слід відмовити за безпідставністю вимоги. У даній справі прокурор вказав себе позивачем у справі, покликаючись на відсутність відповідного органу держави, що уповноважений здійснювати відповідні функції. Ці доводи судом відхилено, а відтак доведено, що прокурор не вправі представляти у цьому випадку інтереси держави самостійно, а саме бути позивачем, а отже й права на звернення до суду.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Судовий збір

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір, сплачений позивачем, покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2022 року.

Суддя Коссак С.М.