Постанова

від 14.06.2022 по справі 910/18053/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18053/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Лаптєва О.А.,

відповідачки - Богдана С.В. ,

Коновальчук В.В. - Лаптєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коновальчук Вікторії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Л»,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Стасюк С.В.)

від 19.08.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.)

від 26.01.2022,

за позовом Коновальчук Вікторії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Л»

до ОСОБА_3

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2020 року Коновальчук В. В. в інтересах ТОВ «Фортуна-Л» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою ОСОБА_3 у сумі 43 742,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.12.2012 до 31.07.2019 ОСОБА_3 була директором ТОВ «Фортуна-Л» і за період перебування на цій посаді належним чином не виконувала свої обов`язки щодо керівництва товариством, внаслідок чого заподіяла ТОВ збитки. Зокрема, відповідачка не забезпечила одержання товариством у ПрАТ «АТ «Київводоканал» умов на скид стічних вод на період з 01.06.2016 до 28.02.2019, в результаті чого у Товариства виникла заборгованість перед ПрАТ «АТ «Київводоканал» за скид стічних вод, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19, яким стягнуто з ТОВ «Фортуна-Л» на користь ПрАТ «АТ «Київводоканал» 37 507, 88 грн плати за скид стічних вод за період з 01.06.2016 до 28.02.2019. Посилається на наявність в діях відповідачки всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка полягала в неотриманні умов на скид стічних вод у ПрАТ «АТ «Київводоканал», обов`язок щодо отримання яких був у директора ТОВ ОСОБА_3 ; шкідливий результат поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою - скид стічних вод без відповідних умов спричинив порушення договірних зобов`язань та законодавства в сфері користування системами комунального водопостачання та водовідведення, в результаті чого у Товариства виникла заборгованість перед ПрАТ «АТ «Київводоканал» та судовий спір про стягнення збитків; розмір збитків складається із суми основного боргу - 37 507, 88 грн, судового збору - 1 921, 00 грн, основної винагороди виконавця - 3 942, 89 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження - 371, 00 грн, а всього 43 742, 77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

18.02.2022 Коновальчук В.В. в інтересах ТОВ «Фортуна-Л» подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовані норми права без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16. Зазначає, що існує велика кількість висновків судів вищих інстанцій у подібних правовідносинах, однак суди першої і апеляційної інстанцій при вирішенні спору їх не врахували і порушили принцип «res judicata», який неодноразово застосовувався як судами касаційної інстанції, так і Європейським судом з прав людини. Вказує, що судами неправильно досліджено докази, не надано їм належної оцінки, внаслідок чого було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, що є підставою касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Посилається на те, що на момент винесення рішення у справі № 910/16989/19 ОСОБА_3 припинила повноваження з управління Товариством, однак в період, за який відбулося стягнення, саме ОСОБА_3 була посадовою особою Товариства і його мажоритарним учасником. Вказує, що протиправна поведінка відповідачки виразилась в її бездіяльності як директора Товариства в період з 01.06.2016 до 28.02.2019 - неотримання умов на скид стічних вод, що було її обов`язком з огляду на вимоги ч. 3 ст. 65 ГК України, п. п. 14.1, 14.3 Статуту ТОВ «Фортуна-Л»; завдання збитків на суму 43 742, 77 грн підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19; причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями/бездіяльністю директора ТОВ «Фортуна-Л» та збитками є очевидними, оскільки збитки настали через невиконання ОСОБА_3 своїх обов`язків (бездіяльність); у разі своєчасного виконання цього обов`язку і отримання умов на скид стічних вод до ТОВ «Фортуна-Л» не були б застосовані штрафні санкції); неотримання умов на скид стічних вод відбулось з вини директора ОСОБА_3 .

У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що позивач несе тягар доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, за наявності яких стягуються збитки з посадової особи на користь ТОВ. Коновальчук В.В. жодними доказами не підтвердила зв`язок між заборгованістю, яка стягується ПрАТ «АТ «Київводоканал» з ТОВ «Фортуна-Л», та порушенням відповідачкою як працівницею конкретних трудових обов`язків. Посилається на відсутність вини у відповідачки у виникненні заборгованості ТОВ «Фортуна-Л» перед ПрАТ «АТ «Київводоканал». Стверджує, що матеріали справи містять договір оренди, за яким ТОВ «Фортуна-Л» передало ФОП Порвіну О.А. у платне користування майно за адресою: вул. Вишгородська, м. Київ і саме у ФОП Порвіна О.А. існував обов`язок щодо забезпечення належного водовідведення на об`єкті у спірний період, що вбачається із п. 7.1.2 договору оренди. Зазначає про безпідставність посилання скаржниці на постанови Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду з огляду на неподібність правовідносин у них і справі, яка переглядається. Стверджує про суперечність в діях Коновальчук В.В. , адже вона одночасно вказує на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах і, в цей же час, посилається на наявність висновків суду касаційної інстанції, які не були враховані при винесенні рішень судів. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 03.12.2019 між ОСОБА_3 (продавець) та Коновальчук В.В. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Фортуна-Л», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 2724. Також було складено і підписано акт приймання-передачі частки в розмірі 27 750,00 грн, що становить 60 % у статутному капіталі Товариства.

Відповідно до ст. 2 Статуту ТОВ «Фортуна-Л», затвердженого рішеннями загальних зборів учасників, оформлених протоколом № 02/12 від 03.12.2019, Коновальчук В.В. є єдиним учасником указаного Товариства, якій належить частка в його статутному капіталі загальною вартістю 46 250,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства (п. 7.2.1. ст. 7 Статуту).

Судами встановлено, що ОСОБА_3 обіймала посаду директора ТОВ «Фортуна-Л» і здійснювала керівництво господарською діяльністю Товариством у період з 05.12.2012 до 31.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом про призначення директора № 2-К від 05.12.2012 та наказом про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Товариства № 2-к від 31.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 задоволено позов ПрАТ «АК «Київводоканал». Вирішено стягнути з ТОВ «Фортуна-Л» на користь позивача 37 507,88 грн за скид стічних вод без умов на скид за період з 01.06.2016 до 28.02.2019 та 1 921, 00 грн судового збору.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61932167 накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Фортуна-Л» у загальній сумі 43 742,77 грн, яка складаються з плати за скид стічних вод без відповідних умов - 37 507,88 грн, компенсації судового збору позивача у справі № 910/16989/19 - 1 921,00 грн, винагороди приватного виконавця - 3 942,89 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження - 371,00 грн.

Згідно з платіжним доручення № 8 від 10.06.2020 ТОВ «Фортуна-Л» перерахувало на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. 35 063,31 грн із зазначенням у призначенні платежу: «оплата стягнення на користь ПрАТ «Київводоканал» згідно з постановою ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ», а за платіжним дорученням № 9 від 10.06.2020 - 3 506,33 грн із зазначенням у призначенні платежу: «оплата винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ».

Позивач зазначає, що ТОВ «Фортуна-Л» були завдані збитки відповідачкою, про що свідчить і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19, які просить стягнути з останньої відповідно до вимог ст. 89 ГК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що в діях відповідачки, яка на час прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 не перебувала на посаді директора ТОВ «Фортуна-Л» та не була його учасником, відсутній склад цивільного правопорушення - протиправна поведінка (дії/бездіяльність); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина; а за відсутності хоча б одного із цих елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Також суди дійшли висновку, що саме Коновальчук В.В. , яка була уповноважена діяти в інтересах Товариства, не здійснювала оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 в апеляційному порядку, не проявила належної зацікавленості та добросовісності у питаннях керівництва справами Товариства, що і призвело до виникнення збитків. Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до норм ГПК України, апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є обов`язком сторони, це є її правом, однак, у цьому випадку використання Коновальчук В.В. цього права могло б гарантувати відновлення порушених прав, якщо такі були.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку і про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин з огляду на невстановлення порушення прав позивача у цій справі.

Проте, Верховний Суд не погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. ст. 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

За ч. ч. 1-4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною 5 ст. 65 ГК України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, на яку скаржниця посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з ТОВ за невиконання ним зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Щодо складу цивільного правопорушення необхідно зазначити таке.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, на яку скаржниця посилається в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, міститься висновок, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

ЦК України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією ст. 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини» (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, на яку скаржниця посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

У випадку, якщо директор усвідомлював (або мав усвідомлювати), що він не володіє відповідними знаннями у тій чи іншій сфері, останній не позбавлений можливості найняти кваліфікованого спеціаліста для надання професійної допомоги та консультацій з відповідного питання щодо господарської діяльності товариства (вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові суду касаційної інстанції від 24.02.2021 у справі 904/982/19).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 була директором ТОВ «Фортуна-Л», призначена наказом № 2-К від 05.12.2012, тобто посадовою особою вказаного Товариства, повноваження якої на момент звернення до суду припинені на підставі наказу № 2-к від 31.07.2019.

Неотримання умов на стічні води, внаслідок чого з ТОВ «Фортуна-Л» було стягнуто 37 507, 88 грн за скид стічних вод без відповідних умов, було здійснено за період з 01.06.2016 до 28.02.2019, що вбачається також із рішення суду першої інстанції у справі № 910/16989/19, тобто в період здійснення ОСОБА_3 своїх повноважень як посадової особи - директора підприємства, що відповідає висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, на які скаржниця посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та помилково досліджували наявність чи відсутність цивільного правопорушення (його складу) саме на момент винесення рішення про стягнення з Товариства заборгованості за скид стічних вод без відповідних умов у справі № 910/16989/19, а не на момент вчинення самого порушення - неотримання в ПрАТ «АТ «Київводоканал» умови на скид стічних вод відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011, обов`язок щодо отримання яких існував у директора Товариства з огляду на умови п. 14.1, 14.3, 14.5 Статуту товариства.

Судами залишено поза увагою і те, що за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно встановили момент вчинення правопорушення, то неправильно і встановили склад цього правопорушення (його елементів) в діях/бездіяльності ОСОБА_3 , який повинне був судами досліджуватись і встановлюватись саме на момент вчиненого правопорушення.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на те, що збитки були наслідком бездіяльності Коновальчук В.В. , яка не проявила належної зацікавленості та добросовісності у питаннях керівництва справами товариства та не оскаржила рішення суду першої інстанції від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 до апеляційного господарського суд, то, роблячи цей висновок, апеляційний господарський суд, не звернув увагу на те, що Коновальчук В.В. на момент здійснення скиду стічних вод без відповідних умов не була ні учасником, ні посадовою особою цього товариства, а тому жодних збитків не могла заподіяти вказаному Товариству в цей період. Неоскарження Коновальчук В.В. рішення суду першої інстанції у справі № 910/16989/19 не свідчить про заподіяння нею збитків ТОВ, адже підставою виникнення вказаних збитків у сумі чотирикратного розміру тарифу за скид стічних вод є неотримання умов на скид стічних вод, а не відсутність оскарження судового рішення.

Отже господарські суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення збитків з відповідачки.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені ч. 2 ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином встановити момент вчинення порушення, внаслідок чого з ТОВ «Фортуна-Л» на користь ПрАТ «АТ «Київводоканал» було стягнуто 37 507, 88 грн згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19; встановити чи існував в ОСОБА_3 , відповідно до покладених на неї обов`язків, обов`язок отримати в ПрАТ «АТ «Київводоканал» умови на скид стічних вод у період з 01.06.2016 до 28.02.2019, на підставі чого встановити наявність чи відсутність в її діях чи бездіяльності складу цивільного правопорушення та розмір збитків, враховуючи, що позивач здійснив скид стічних вод без відповідних умов на суму 37 507, 88

грн. У випадку встановлення наявності підстав для задоволення позову, вирішити питання щодо застосування позовної давності.

З огляду на передання справи на новий розгляд, відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Коновальчук Вікторії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна-Л» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18053/20 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець