Рішення

від 17.11.2022 по справі 910/18053/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2022Справа № 910/18053/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/18053/20

За позовом ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л"

до ОСОБА_2

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою

За участю представників сторін:

від позивача: Лаптєва О.А.;

від відповідача: Богдана С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою у розмірі 43 742,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 05.12.2012 до 31.07.2019 ОСОБА_2 обіймала посаду директора ТОВ "Фортуна-Л" і за період перебування на цій посаді належним чином не виконувала свої обов`язки щодо керівництва товариством, внаслідок чого заподіяла ТОВ збитки. Зокрема, відповідачка не забезпечила одержання Товариством у ПрАТ "АТ "Київводоканал" умов на скид стічних вод на період з 01.06.2016 до 28.02.2019, в результаті чого у Товариства виникла заборгованість перед ПрАТ "АТ "Київводоканал" за скид стічних вод, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19, яким стягнуто з ТОВ "Фортуна-Л" на користь ПрАТ "АТ "Київводоканал" 37 507, 88 грн плати за скид стічних вод за період з 01.06.2016 до 28.02.2019. Позивач посилається на наявність в діях відповідачки всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка полягала в неотриманні умов на скид стічних вод у ПрАТ "АТ "Київводоканал", обов`язок щодо отримання яких був у директора ТОВ ОСОБА_2.; шкідливий результат поведінки; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою - скид стічних вод без відповідних умов спричинив порушення договірних зобов`язань та законодавства в сфері користування системами комунального водопостачання та водовідведення, в результаті чого у Товариства виникла заборгованість перед ПрАТ "АТ "Київводоканал" та судовий спір про стягнення збитків; розмір збитків складається із суми основного боргу - 37 507, 88 грн, судового збору - 1 921, 00 грн, основної винагороди виконавця - 3 942, 89 грн, мінімальних витрат виконавчого провадження - 371, 00 грн, а всього 43 742, 77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі №910/18053/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/18053/20 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 прийнято справу №910/18053/20 до провадження. Ухвалено справу № 910/18053/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.08.2022.

01.08.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

В підготовчому засіданні 04.08.2022 за усним клопотання представника позивача судом було оголошено перерву до 15.09.2022.

25.08.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, в якій викладено письмові пояснення по суті спору.

14.09.2022 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

Підготовче засідання 15.09.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 підготовче засідання у справі призначено на 13.10.2022.

30.09.2022 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В підготовчому засіданні 13.10.2022, враховуючи відсутність інших заяв та клопотань учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/18053/20 до судового розгляду по суті на 27.10.2022.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у будівлях суду, судове засідання 27.10.2022 не відбулося та було перенесено на 17.11.2022, про що повідомлено представників сторін під розписку.

Присутній у судовому засіданні 17.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, вказуючи на те, що саме позивач несе тягар доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, що мають наслідком відшкодування шкоди юридичній особі її посадовою особою. ОСОБА_1 жодними доказами не підтвердила зв`язок між заборгованістю, яка була стягнута за рішенням суду на користь ПрАТ "АТ "Київводоканал" з ТОВ "Фортуна-Л", та порушенням відповідачем, як працівником, конкретних трудових обов`язків. Крім того, у відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості ТОВ "Фортуна-Л" перед ПрАТ "АТ "Київводоканал", оскільки матеріали справи містять Договір оренди від 05.01.2019, за яким ТОВ "Фортуна-Л" передало ФОП Порвіну О.А. у платне користування майно за адресою: АДРЕСА_1 , і саме у ФОП Порвіна О.А. існував обов`язок щодо забезпечення належного водовідведення на об`єкті у спірний період, що вбачається із п. 7.1.2 договору оренди.

Також, представник відповідача зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, виходячи з приписів ч. 3 ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.11.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.12.2019 між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (ідентифікаційний код 30437697), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 2724 та складено і підписано сторонами акт прийому-передачі частки в розмірі 27 750,00 грн., що становить 60% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л".

Відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (надалі за текстом також - Товариство), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12, ОСОБА_1 є єдиним учасником вказаного Товариства, а пунктом 7.2.1. статті 7 Статуту визначено, що учаснику Товариства ОСОБА_1 належить частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн., що становить 100%.

Відповідач - ОСОБА_2 обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" і здійснювала керівництво господарською діяльністю Товариством у період з 05.12.2012 по 31.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом про призначення директора № 2-К від 05.12.2012 та наказом про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства № 2-к від 31.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" плати за скид стічних вод без умов на скид у період з 01.06.2016 по 28.02.2019 у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення, що становить суму 37 507,88 грн.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61932167 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" у загальному розмірі 43 742,77 грн., що складаються з плати за скид стічних вод без умов на скид у сумі 37 507,88 грн., компенсації судового збору позивача у справі №910/16989/19 у сумі 1 921,00 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 3 942,89 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 371,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 8 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 35 063,31 грн., із вказанням у призначенні платежу "Оплата стягнення на користь ПрАТ "Київводоканал" згідно постанови ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Також, згідно платіжного доручення №9 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 3 506,33 грн. із вказанням у призначенні платежу "Оплата винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Позивач зазначає, що ТОВ "Фортуна-Л" були завдані збитки відповідачкою, про що свідчить і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19, які просить стягнути з останньої відповідно до вимог ст. 89 ГК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. ст. 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Положеннями ч. 1-4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною 5 ст. 65 ГК України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За приписами ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №904/982/19).

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з ТОВ за невиконання ним зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Щодо складу цивільного правопорушення суд відзначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16 міститься висновок, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Положення Цивільного кодексу України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією ст. 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини" (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, на яку скаржниця посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

У випадку, якщо директор усвідомлював (або мав усвідомлювати), що він не володіє відповідними знаннями у тій чи іншій сфері, останній не позбавлений можливості найняти кваліфікованого спеціаліста для надання професійної допомоги та консультацій з відповідного питання щодо господарської діяльності товариства (вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові суду касаційної інстанції від 24.02.2021 у справі 904/982/19).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2. була директором ТОВ "Фортуна-Л", призначена наказом № 2-К від 05.12.2012, тобто посадовою особою вказаного Товариства, повноваження якої на момент звернення до суду припинені на підставі наказу № 2-к від 31.07.2019.

Неотримання умов на стічні води, внаслідок чого з ТОВ "Фортуна-Л" було стягнуто 37 507, 88 грн за скид стічних вод без відповідних умов, було здійснено за період з 01.06.2016 до 28.02.2019, що вбачається також із рішення суду у справі №910/16989/19, тобто в період здійснення ОСОБА_2. своїх повноважень як посадової особи - директора підприємства, що відповідає висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі №910/12217/19.

Таким чином, з огляду на обставини, наведені в рішенні суду у справі №910/16989/19, неналежне виконання ОСОБА_2 своїх повноважень, як посадової особи - директора товариства, виникло, починаючи з 01.06.2016, тобто з момент вчинення самого порушення - неотримання в ПрАТ "АТ "Київводоканал" умови на скид стічних вод відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011, обов`язок щодо отримання яких існував у директора Товариства з огляду на умови п. 14.1, 14.3, 14.5 Статуту товариства, а не з дати винесення рішення судом.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що обов`язок відносно забезпечення належного водовідведення на об`єкті у спірний період було покладено на ФОП Порвіна О.А., оскільки умовами п. 5.5. договорів оренди нерухомого майна № 1/17Ф від 01.07.2017, № 1/18Ф від 01.07.2018, № 2/19Ф від 05.01.2019, укладених з ФОП Порвіним О.А. зазначено, що вартість комунальних послуг за кожний місяць, до часу переоформлення прямих договорів з постачальниками цих послуг входить до суми орендної плати.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про укладання ФОП Порвіним О.А. окремих договорів з постачальниками комунальних послуг.

Водночас, відповідно до п. 14.1 Статуту Товариства, у редакції, що діяла у спірний період, директор є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю згідно компетенції, та діє у відповідності з чинним законодавством, а відповідно до п.14.3 - директор організує роботу Товариства і не персональну відповідальність за його діяльність.

Таким чином, виходячи з положень Статуту ТОВ "Фортуна-Л", саме на відповідача було покладено персональну відповідальність за належне здійснення господарської діяльності Товариством та відповідно перевірку дотримання ФОП Порвіним О.А. виконання умов укладеного з Товариством договору оренди нерухомого майна.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт протиправної поведінки ОСОБА_2., яка полягає у бездіяльності щодо отримання у ПрАТ "АТ "Київводоканал" умов на скид стічних вод, відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, та відповідно приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог чинного законодавства; наявність збитків (збитки - це грошовий вираз шкоди) - у розмірі 43742,77 грн., що підтверджується матеріалами справи; причинний зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та завданими збитками; вина відповідача як посадової особи, яка не спростована відповідачем належними засобами доказування.

Відносно доводів відповідача щодо застосування строків позовної давності у відповідності до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, суд відзначає наступне.

Як випливає з назви статті 233 Кодексу законів про працю України "Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів" дана стаття встановлює строки позовної давності для трудових спорів, які розглядаються місцевими судами.

Однак, аналіз змісту та підстав позову, поданого ОСОБА_1. в інтересах ТОВ «Фортуна - Л», свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо завданих юридичній особі збитків діями її посадової особи, повноваження якої припинені. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення з посади генерального директора цього товариства, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, оскільки правовідносини, які виникли між учасниками справами за своєю суттю є господарськими, відповідно положення Кодексу законів про працю України застосуванню до них не підлягають. На правовідносини сторін у даній справі розповсюджується загальні строки позовної давності.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 придбала частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" 03.12.2019.

Водночас, як свідчать матеріали справи, інформацію щодо вчинення відповідачем цивільного правопорушення позивачу стало відомо після винесення рішення суду у справі №910/16989/19 та пред`явлення наказу № 910/16989/19 від 06.04.20200 до примусового виконання, тобто не раніше 29.04.2020.

З позовом про відшкодування збитків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 16.11.2020, що підтверджується поштовим конвертом долученим до справи.

Відтак, визначений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності позивачем на звернення до господарського суду з даним позовом пропущений не був.

Також, суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 31-А; ідентифікаційний код 30437697) збитки в розмірі 43742 грн 77 коп., судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 2102,00 грн, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 3153,00 грн, судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції 4204,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2022

Суддя А.І. Привалов