Постанова

від 15.02.2023 по справі 910/18053/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 910/18053/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Лаптєв О.А. (в залі суду);

від відповідача: Богдан С.В. (в залі суду);

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022, повний текст рішення складено 16.12.2022

у справі № 910/18053/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л"

до ОСОБА_1

про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" збитки в розмірі 43 742,77 грн, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 2 102,00 грн, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 3 153,00 грн, судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції 4 204,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що виходячи з положень Статуту ТОВ "Фортуна-Л", саме на відповідача було покладено персональну відповідальність за належне здійснення господарської діяльності Товариством та відповідно перевірку дотримання ФОП Порвіним О.А. виконання умов укладеного з Товариством договору оренди нерухомого майна. Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт протиправної поведінки ОСОБА_1 , яка полягає у бездіяльності щодо отримання у ПрАТ "АТ "Київводоканал" умов на скид стічних вод, відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, та відповідно приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог чинного законодавства; наявність збитків (збитки - це грошовий вираз шкоди) - у розмірі 43 742,77 грн, що підтверджується матеріалами справи; причинний зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та завданими збитками; вина відповідача як посадової особи, яка не спростована відповідачем належними засобами доказування. Як свідчать матеріали справи, інформацію щодо вчинення відповідачем цивільного правопорушення позивачу стало відомо після винесення рішення суду у справі № 910/16989/19 та пред`явлення наказу № 910/16989/19 від 06.04.20200 до примусового виконання, тобто не раніше 29.04.2020, натомість, з позовом про відшкодування збитків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 16.11.2020, що підтверджується поштовим конвертом долученим до справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі № 910/18053/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20; задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не дослідив та послався на п. 5.5 таких договорів оренди, але належно не дослідив умови, передбачені іншим пунктом договорів оренди, на який неодноразово скаржником зверталась увага суду як письмово, так і в ході судових засідань, а саме - пункт 7.1.2, що вказує на існування у період, за який ПАТ "АК "Київводоканал" нараховано заборгованість у розмірі 37 507,88 грн, відповідальності у ФОП Порвіна О.А., як орендаря приміщень ТОВ "Фортуна-Л", забезпечити належне водовідведення на об`єкті, чим спростовується наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою), як елементу складу цивільного правопорушення у спірний період з 01.06.2016 до 28.02.2019.

Скаржник зазначає про те, що у період за який ПАТ "АК "Київводоканал" нараховано ТОВ "Фортуна-Л" заборгованість, що стягується позивачем з відповідача, існували договірні відносини оренди приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 31/33, за умовами яких було покладено обов`язок саме на орендаря дотримуватись норм і правил щодо водовідведення, у т.ч. отримання відповідних дозволів і документів щодо збільшення потужності мереж водовідведення, а не тільки обов`язок орендаря з оплати вартості комунальних послуг за кожний місяць, до переоформлення прямих договорів з постачальниками цих послуг, як помилково зазначає суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Скаржник вказує на те, що у матеріалах справи № 910/18053/20 відсутні достатні підтвердження майнових вимог та доказів про винне порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника, у яких чітко визначено відповідальність відповідача за виниклу заборгованість ТОВ "Фортуна-Л". Жодними доказами та/або нормами матеріального права не підтверджено протягом розгляду справи судами трьох інстанцій зв`язок між виниклою заборгованістю, що стягується ПАТ "АК "Київводоканал" з ТОВ "Фортуна-Л", та порушенням відповідачем, як працівником, конкретних трудових обов`язків.

На думку скаржника, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не прийняв до уваги факту покладення 20.02.2020 Господарським судом міста Києва у справі № 910/16989/19 не існуючого боргу на позивача та позбавлення права участі відповідача у цій справі, адже ні моменту порушення, ні самого цивільного правопорушення, на яке вказує Верховний Суд у постанові від 15.06.2022, не існує. Оскарження рішення, яким було стягнуто кошти на користь ПАТ "АК "Київводоканал", у апеляційному порядку не було здійснено, незважаючи на спірний характер обставин. Фактично кошти стягнуті судом з ТОВ "Фортуна-Л" безспірно та з підстави не формування та відстоювання позиції підприємства перед судом у справі № 910/16989/19, тобто з підстави повної бездіяльності органів управління товариства стосовно майнових прав та інтересів підприємства, внаслідок чого можна стверджувати про бездіяльність і відсутність наміру заперечення органами управління ТОВ "Фортуна-Л" щодо стягнення з підприємства коштів, з огляду на що, покладення на відповідача, як колишнього керівника, відповідальності за виникнення та стягнення в судовому порядку в межах справи № 910/16989/19 коштів з ТОВ "Фортуна-Л" є необґрунтованими та безпідставними. Водночас у матеріалах справи № 910/18053/20 відсутні достатні та належні докази щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідача завданих товариству збитків у розмірі 43 742,77 грн. Судом першої інстанції безпідставно визнано доведеною вину відповідача за відсутності складу цивільного правопорушення в її діях/бездіяльності, незважаючи на наведені факти не забезпечення судом права відповідача у справі № 910/16989/19 захищати свої інтереси та надуманих з боку АТ "Київводоканал" підстав позову у даній справі та нічим необґрунтованої вартості послуги з відведення стічних вод не підтвердженої первинними документами, а лише визначеної позивачем розрахунковим шляхом та безпідставно стягнутої судом.

Щодо позовної давності, то скаржник вказує на те, що ОСОБА_2 подано позов в інтересах ТОВ "Фортуна-Л", яке, у свою чергу, як зазначено вище, було повідомлено 18.10.2019 вимогою ПАТ "АК "Київводоканал" від 17.10.2019 вих. № 6011/12/36/02-19 про необхідність сплати коштів за скид стічних вод без умов на скид у сумі 37 507,88 грн, позивачем у справі № 910/18053/20 є саме ТОВ "Фортуна-Л" і заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, у зв`язку із чим, зміна засновників, на яке рішенням суду у справі № 910/16989/19 покладено обов`язок сплати коштів, не є підставою для зміни порядку обчислення та/або перебігу річної позовної давності, визначеною частиною третьою статті 233 КЗпП України. ОСОБА_2 , як покупець за умовами договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Фортуна-Л" від 03.12.2019, а саме, п. 1.4 даного договору, підтвердила, що усвідомлювала характер діяльності та фінансовий стан товариства, тобто, була повідомлена про наявність не підтвердженої судом, проте виставленої до сплати кредитором ПАТ "АТ "Київводоканал" претензії (вимоги) у сумі 37 507,88 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказує на те, що відповідно до договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.12.2006 № 07123/5-07, саме ТОВ "Фортуна-Л", як абонент, зобов`язане забезпечити наявність та своєчасне подовження дозволу на скид стічних вод. Отримуючи орендну плату з врахуванням комунальних платежів, було очевидно, що ФОП Порвін О.А., як орендар, не укладав договорів з надавачами комунальних послуг, і таким чином не був абонентом ПАТ "АК "Київводоканал" і не міг отримувати умови на скид стічних вод.

Згідно із п. 14.1 Статуту, саме на відповідача було покладено персональну відповідальність за належне здійснення господарської діяльності Товариством та відповідно перевірку дотримання ФОП Порвіним О.А. виконання умов укладеного з Товариством договору оренди нерухомого майна, а переукладення щороку договору оренди з ФОП Порвін свідчить про відсутність зауважень до орендаря, тобто, директор не виявила належної зацікавленості і проявила бездіяльність при виконанні обов`язків керування товариством.

Так, на думку позивача, протиправна поведінка виражена в бездіяльності ОСОБА_1 , як директора в період з 01.06.2016 по 28.02.2019, а саме: не отримання умов на скид стічних вод, завдання збитків підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16989/19, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями директора ТОВ "Фонтуна-Л" - збитки настали через невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, відповідач не спростував своєї вини, не довів, що він вчинив дії, спрямовані на покращення становища товариства та досягнення мети товариства - отримання прибутку.

Також позивач зазначає про те, що ОСОБА_2 на момент здійснення скиду січних вод без відповідних умов не була ні учасником, ні посадовою особою цього товариства, а тому жодних збитків не могла заподіяти вказаному товариству в цей період, а не оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 910/16989/19 не свідчить про заподіяння нею збитків ТОВ, адже підставою виникнення вказаних збитків у сумі чотирикратного розміру тарифу за скид стічних вод є неотримання умов на скид стічних вод, а не відсутність оскарження судового рішення. Таким чином, наявність заборгованості ТОВ "Фортуна-Л" перед ПАТ "АК "Київводоканал" встановлено рішенням суду, має преюдиціальне значення і розгляду в даній справі не підлягає.

Представником відповідача допущено помилку у визначенні початку періоду позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_2 не могла довідатись про вимогу № 6011/12/36/02-19 від 17.10.2019 про сплату коштів за скид стічних вод без умов на скид, оскільки стала учасником Товариства 03.12.2019, що підтверджується договорами купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства, крім того, в п. 7 акту прийому-передачі документів і майна до договорів купівлі-продажу часток статутного капіталу вказано, що інші види кредиторської заборгованості відсутні, а в довідці до акту прийому-передачі документів і майна від 03.12.2019 № 45/ф, вказано, що "Заборгованість за комунальні послуги, а також зобов`язань перед іншими кредиторами, станом на 01.12.2019, відсутня".

Узагальнені доводи заперечення на відзив позивача

Відповідач вказує на те, що умовами договорів, в частині п. 7.1.2, визначено (передано) обов`язок орендаря ФОП Порвіна О.А. здійснювати за свій рахунок утримання у відповідних комунальних службах дозволів на опалення приміщення, збільшення чи зменшення потужностей мереж, лімітів використання енергоносіїв і водопостачання. Усувати за свій рахунок наслідки аварій, які стались в Приміщенні, а також нести експлуатаційні витрати мереж і приладів обліку електроенергії, холодної води і централізованого опалення, їх заміни і повірки. Дотримуватись норм і правил щодо забезпечення контролю якості питної води і водовідведення, у т.ч. отримання відповідних дозволів і документів щодо якості питної води чи збільшення потужності мереж водовідведення. І дані обставини вказують на існування у період, за який ПАТ "АК "Київводоканал" нараховано заборгованість у розмірі 37 507,88 грн, відповідальності у ФОП Порвіна О.А., як орендаря приміщень ТОВ "Фортуна-Л", забезпечити належне водовідведення на об`єкті, чим спростовується наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою), як елементу складу цивільного правопорушення у спірний період з 01.06.2016 до 28.02.2019.

Відповідач зазначає про те, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 910/18053/20 судами було аргументовано встановлено, що позивач не здійснив оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 в апеляційному порядку, не проявив належної зацікавленості та добросовісності у питаннях керівництва справами Товариства, що і призвело до виникнення збитків.

На думку відповідача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у справі № 910/18053/20 безпідставно визнав доведеною вину відповідача за відсутності складу цивільного правопорушення в її діях/бездіяльності, незважаючи на факти не забезпечення судом права відповідача у справі № 910/16989/19 захищати свої інтереси та надуманих з боку АТ "Київводоканал" підстав позову у даній справі та нічим необґрунтованої вартості послуги з відведення стічних вод не підтвердженої первинними документами, а лише визначеної позивачем розрахунковим шляхом та безпідставно стягнутої судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/18053/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20. Призначено справу № 910/18053/20 до розгляду у судовому засіданні 15.02.2023.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.12.2019 між ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" (ідентифікаційний код 30437697), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 2724 та складено і підписано сторонами акт прийому-передачі частки в розмірі 27 750,00 грн, що становить 60% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л".

Відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" (надалі - Товариство), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12, ОСОБА_2 є єдиним учасником вказаного Товариства, а пунктом 7.2.1. статті 7 Статуту визначено, що учаснику Товариства ОСОБА_2 належить частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн, що становить 100%.

Відповідач - ОСОБА_1 обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" і здійснювала керівництво господарською діяльністю Товариством у період з 05.12.2012 по 31.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом про призначення директора № 2-К від 05.12.2012 та наказом про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства № 2-к від 31.07.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" плати за скид стічних вод без умов на скид у період з 01.06.2016 по 28.02.2019 у п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення, що становить суму 37 507,88 грн.

Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61932167 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" у загальному розмірі 43 742,77 грн, що складаються з плати за скид стічних вод без умов на скид у сумі 37 507,88 грн, компенсації судового збору позивача у справі № 910/16989/19 у сумі 1 921,00 грн, винагороди приватного виконавця у розмірі 3 942,89 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 371,00 грн.

Згідно із платіжним дорученням № 8 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 35 063,31 грн, із зазначенням у призначенні платежу "Оплата стягнення на користь ПрАТ "Київводоканал" згідно постанови ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Також, згідно із платіжним дорученням № 9 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 3 506,33 грн із зазначенням у призначенні платежу "Оплата винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".

Позивач зазначає, що ТОВ "Фортуна-Л" були завдані збитки відповідачкою, про що свідчить і рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19, які просить стягнути з останньої відповідно до вимог ст. 89 ГК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. ст. 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Положеннями ч. 1-4 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частиною 5 ст. 65 ГК України встановлено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

За приписами ст. 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).

Із аналізу вищенаведених норм матеріального права вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі (в тому числі, і посадовою особою Товариству), а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №904/982/19).

Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення чи стягнення за рішенням суду коштів з ТОВ за невиконання ним зобов`язань, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.

Щодо складу цивільного правопорушення суд відзначає наступне.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Положення Цивільного кодексу України не містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього Кодексу, згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією ст. 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини" (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, на яку скаржниця посилається в обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.

У випадку, якщо директор усвідомлював (або мав усвідомлювати), що він не володіє відповідними знаннями у тій чи іншій сфері, останній не позбавлений можливості найняти кваліфікованого спеціаліста для надання професійної допомоги та консультацій з відповідного питання щодо господарської діяльності товариства (вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові суду касаційної інстанції від 24.02.2021 у справі № 904/982/19).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1. була директором ТОВ "Фортуна-Л", призначена наказом № 2-К від 05.12.2012, тобто посадовою особою вказаного Товариства, повноваження якої на момент звернення до суду припинені на підставі наказу № 2-к від 31.07.2019.

Неотримання умов на стічні води, внаслідок чого з ТОВ "Фортуна-Л" було стягнуто 37 507,88 грн за скид стічних вод без відповідних умов, було здійснено за період з 01.06.2016 до 28.02.2019, що вбачається також із рішення суду у справі № 910/16989/19, тобто в період здійснення ОСОБА_1. своїх повноважень як посадової особи - директора підприємства, що відповідає висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19.

Таким чином, з огляду на обставини, наведені в рішенні суду у справі № 910/16989/19, неналежне виконання ОСОБА_1 своїх повноважень, як посадової особи - директора товариства, виникло, починаючи з 01.06.2016, тобто з момент вчинення самого порушення - неотримання в ПрАТ "АТ "Київводоканал" умови на скид стічних вод відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011, обов`язок щодо отримання яких існував у директора Товариства з огляду на умови п. 14.1, 14.3, 14.5 Статуту товариства, а не з дати винесення рішення судом.

Доводи скаржника про те, що обов`язок відносно забезпечення належного водовідведення на об`єкті у спірний період було покладено на ФОП Порвіна О.А., спростовуються умовами п. 5.5. договорів оренди нерухомого майна № 1/17Ф від 01.07.2017, № 1/18Ф від 01.07.2018, № 2/19Ф від 05.01.2019, укладених з ФОП Порвіним О.А., в яких зазначено, що вартість комунальних послуг за кожний місяць, до часу переоформлення прямих договорів з постачальниками цих послуг входить до суми орендної плати, тобто, із отримання орендної плати з врахуванням комунальних платежів вбачалось, що ФОП Порвін О.А., як орендар, не укладав договорів з надавачами комунальних послуг і не міг отримувати умови на скид стічних вод.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про укладання ФОП Порвіним О.А. окремих договорів з постачальниками комунальних послуг.

Так, відповідно до п. 14.1 Статуту Товариства, у редакції, що діяла у спірний період, директор є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю згідно компетенції, та діє у відповідності з чинним законодавством, а відповідно до п. 14.3 - директор організує роботу Товариства і не персональну відповідальність за його діяльність.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи положення Статуту ТОВ "Фортуна-Л", погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що саме на відповідача було покладено персональну відповідальність за належне здійснення господарської діяльності Товариством та відповідно перевірку дотримання ФОП Порвіним О.А. виконання умов укладеного з Товариством договору оренди нерухомого майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки правовідносини, які виникли між учасниками справами за своєю суттю є господарськими, відповідно положення Кодексу законів про працю України застосуванню до них не підлягають і на правовідносини сторін у даній справі розповсюджується загальні строки позовної давності.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 придбала частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" 03.12.2019.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що як свідчать матеріали справи, інформацію щодо вчинення відповідачем цивільного правопорушення позивачу стало відомо після винесення рішення суду у справі № 910/16989/19 та пред`явлення наказу № 910/16989/19 від 06.04.20200 до примусового виконання, тобто не раніше 29.04.2020, натомість з позовом про відшкодування збитків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 16.11.2020, що підтверджується поштовим конвертом долученим до справи, тобто, в межах позовної давності, визначеній у ст. 257 ЦК України.

Крім того, на правовідносини у даній справі розповсюджуються загальні строки позовної давності, оскільки вони за своєю суттю є господарськими і положення Кодексу законів про працю України не підлягає застосуванню у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та те, що відповідач, отримуючи орендну плату з врахуванням комунальних платежів, був обізнаним із тим, що ФОП Порвін О.А., як орендар, не укладав договорів з надавачами комунальних послуг, і таким чином не був абонентом ПАТ "АК "Київводоканал" і не міг отримувати умови на скид стічних вод.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, те, що матеріалами справи підтверджується факт протиправної поведінки ОСОБА_1., яка полягає у бездіяльності щодо отримання у ПрАТ "АТ "Київводоканал" умов на скид стічних вод, відповідно до вимог п. 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, та відповідно приведення діяльності Товариства у відповідність до вимог чинного законодавства; наявність збитків (збитки - це грошовий вираз шкоди) - у розмірі 43 742,77 грн, причинний зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та завданими збитками; вина відповідача як посадової особи, яка не спростована відповідачем належними засобами доказування. колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі № 910/18053/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/18053/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 27.02.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

С.А. Пашкіна