Ухвала

від 22.06.2022 по справі 607/81/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2022 року

м. Київ

справа № 607/81/20

провадження № 61-5253ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", Тернопільської міської ради, відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ), державне підприємство "Сетам", Товариство з обмеженою відповідальністю "Коменерго Тернопіль 3", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання торгів недійсними, припинення речових прав,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження № 47542 від 21 травня 2018 року, видане міським бюро технічної інвентаризації; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане міським бюро технічної інвентаризації 21 травня 2018 року, яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у рівних частках; визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - 1/4 частини трикімнатної квартири, загальною площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, а також актом проведення електронних торгів від 26 грудня 2019 року; припинити речові права ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 грудня 2021 року , яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним розпорядження органу приватизації за №47542 від 21 травня 2018, видане міським бюро технічної інвентаризації Тернопільської міської ради, а також свідоцтво про право власності на житло, видане 21 травня 2018 року Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації про право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - 1/4 частини трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , результати яких оформлено протоколом № 454113 проведення електронних торгів від 17 грудня 2019 року, реєстраційний номер лота 392289.

Припинено речове право спільної часткової власності ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_1 09 червня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року, повний текст якої виготовлено 21 квітня 2022 року.

У касаційній скарзі заявлено клопотання, в якому заявниця просить поновити пропущений нею строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржувану постанову було отримано нею 13 травня 2022 року, що підтверджується відміткою на копії постанови Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.(частина третя статті 390 ЦПК України).

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, Верховний Суд вважає за можливе його поновити.

Проте, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявниця має право надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником за подання касаційної скарги сплачено судовий збір не у повному обсязі.

Частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову,

але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

Позов ОСОБА_2 містить три вимоги немайнового характеру (скасування розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання торгів недійсними) та вимоги майнового характеру (припинення речових прав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо спірного об`єкту нерухомого майна).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції у грудні 2019 року, то заявниця за подання касаційної скарги в частині вимог немайнового характеру має сплатити судовий збір у розмірі 4 610,40 грн (((1 921,00 грн х 0,4) х 3) х 200 %).

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що 1/4 частини трикімнатної квартири ОСОБА_2 загальною площею 81,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реалізовано ДП «Сетам» за ціною продажу 230 525,00 грн.

Отже, ціна позову в частині вимог майнового характеру становить

691 575,00 грн (230 525,00 грн х 3 (1/4 частки речових прав ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спірного об`єкту нерухомого майна), тому в цій частині вимог судовий збір підлягає сплаті в розмірі 13 831,50 грн ((691 575,00 х 1%) х 200 %)

Ураховуючи викладене, що заявниця за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 18 441,90 грн (4 610,40 грн + 13 831,50 грн). Оскільки, до касаційної скарги заявницею додано квитанцією № 11 від 09 червня 2022 року про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн, то

ОСОБА_1 необхідно доплатити 17 449,50 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Однак, вказаних вимог заявницею не виконано та надано лише одну копію скарги, тому їй необхідно надіслати на адресу суду копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська