Рішення

від 05.06.2022 по справі 308/13965/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13965/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Матіко Я.Ю.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Радь І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Ужгородської міської ради до ОСОБА_2 , про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, -

В С Т А Н О В И В :

Ужгородська міська рада звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із вищезазначеною позовною заявою яка обґрунтована тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію від 13.06.2018 року № 127374739, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 : будівлі літ. А, В, Е, Д, К, Л, М, О, П, набуті за договором купівлі-продажу від 04.07.2007 року, які розміщені на земельних ділянках загальною площею 0,1805 га: земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232), земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231).

12.09.2014 року пунктом 1.34 рішення Ужгородської міської ради № 1431 г року, ОСОБА_2 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,1805 га, земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232), земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 та надано їх в оренду строком на 3 роки до 12.09.2017 року.

Листом від 30.05.2016 № 24.01-12/1498 Ужгородська міська рада направила відповідачу проект договору оренди земельної ділянки, на який відповідач не відреагував.

12.09.2016 року у ході виїзного огляду проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по периметру огороджена. На її території наявне нерухоме майно (складські приміщення) використання здійснюється без відповідних на те правових підстав. Результати обстеження зафіксовано у відповідних актах обстеження умов використання земельної ділянки від 12.09.2016 року.

У подальшому листом від 09.11.2017 року № 24.01-12/2484 Ужгородська міська рада повторно направила відповідачу лист, в якому запропоновано з`явитись до Департаменту та повідомлено про можливе ініціювання питання стягнення збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, однак такий був проігнорований.

Вказує, що за період з 2015 року по 2018 рік, ОСОБА_2 використовувала земельні ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів, ухилялася від підписання договору оренди земельної ділянки, хоча земельні ділянки використовувались для розміщення об`єкта нерухомого майна.

За користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів (договорів оренди) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 p.р., комісією з визначення та відшкодування збитків за користування земельної ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів визначено розмір збитків у вигляді не отриманої орендної плати за користування земельними ділянками на загальну суму 174 583,75 грн.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму збитків у розмірі 174583, 75 грн., завданих використанням земельних ділянок площею 0,0814 га та 0,0991 га по АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів. Також просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі за викладеними мотивами та просив такі задоволити.

Представник відповідача адвокат Радь І.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, яким обґрунтовує безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позовна заява Ужгородської міської ради подана з підстав, що унеможливлюють задоволення судом позовних вимог, а саме відсутністю правової підстави стягнення збитків за користування земельною ділянкою. Наводить ряд судових рішень вищих судових інстанцій по аналогічним справам, де обґрунтовується неможливість задоволення вимоги про стягнення збитків, а про необхідність пред`явлення позивачем позову про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Зазначає також про необхідність застосування до частини вимог строку позовної давності та про відсутність доказу про користування всією площею зазначених земельних ділянок.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року на праві власності належить нерухоме майно, а саме будівлі літ. А, В, Г, Д, К, Л, М, О, П, Н, по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що наявність права приватної власності на нерухоме майно будівлі літ. А, В, Г, Д, К, Л, М, О, П, Н, по АДРЕСА_1 підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи.

Згідно доданого до позовної заяви збірного кадастрового плану вбачається наявність вказаних будівель на територіях земельних ділянок загальною площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) відповідно.

Після прийняття рішення Ужгородською міською радою №1431 від 12.09.2014 року, ОСОБА_2 було надіслано на поштову адресу лист-пропозицію та проект договору оренди вказаних земельних ділянок, що підтверджується копією листа наявного в матеріалах справи.

Однак, відповідачка не уклала договору оренди земельних ділянок в належний спосіб та порядок, починаючи з 2015 року по квітень 2018 року та не відреагувала на звернення позивача, як це зазначається в відповідних актах, які містяться в матеріалах справи.

Актами про фактичне обстеження земельних ділянок від 12.09.2016 року, а саме земельної ділянки загальною площею 0,0814 га та земельної ділянки загальною площею 0,0991 га встановлено, що на земельних ділянках, що обстежуються, розміщено нерухоме майно (складські приміщення), використання землі здійснюється ОСОБА_2 без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, в тому числі договору оренди землі.

Відтак, фактичне обстеження земельних ділянок відбулось комісією зі сторони позивача, однак на вказаних актах відсутні дані про присутність відповідача при такому обстеженні, чи про підписання ним таких актів.

Актом від 03.05.2018 року комісією для визначення збитків, яка діє на підставі рішення Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року №356 визначено розмір збитків завданих територіальній громаді м. Ужгород за використання ОСОБА_2 земельних ділянок без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування землею, станом на 01.05.2018 року, які складають 174 583,75 грн. (за період з 01.01.2015 року по 01.05.2018 року).

Встановлено, що розрахунок збитків здійснено позивачем із застосуванням розміру ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 року № 1651, які діяли на момент виникнення таких збитків, а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки, які були надані Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Ставка орендної плати у розмірі 3 відсотків застосована до нормативної грошової оцінки землі, яка діяла у 2015, 2016 та 2017 роках.

Ст. 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ст. 4 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

Згідно частини 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно частини 3 ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до змісту частини 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша ст. 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини другої ст. 25 ЗУ "Про землеустрій").

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша ст. 26 ЗУ "Про землеустрій").

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт "г" частини другої ст. 28 ЗУ "Про землеустрій").

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста ст. 123 ЗК України).

Перехід права на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої ст.. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відповідно до пункту 2 частини другої ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" частини першої ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга ст. 1166 ЦК України).

В даному випадку суд бере до уваги позицію відповідача, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки (частина друга ст. 1166 ЦК України) відсутні.

В той же час, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі фактично є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені і суд вправі з огляду на знання Закону, застосувати до спірних правовідносин саме таке правове регулювання.

Як встановлено судом, відповідач є власником нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, які по факту перебували в його користуванні, а відтак відповідач безпідставно зберігав в себе кошти, які повинен був сплачувати у формі орендних платежів на користь позивача за таке користування.

Така позиція також висловлена в Постанові від 20.11.2018 року Великою Палатою Верховного Суду по справі №922/3412/17, яка передбачає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При визначенні суми безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельними ділянками, суд також бере до уваги, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містяться в матеріалах справи, загальна площа нерухомого майна складає 116,6 кв.м. (літ. Н 4-1, 4-2 площею 36,7 кв.м. 3, 4, 10, - площею 79,9 кв.м.). Відтак, відповідач користувався фактично тільки земельними ділянками, яка по своїй площі є співмірною площі нерухомих об`єктів, які знаходяться на території земельних ділянках загальною площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231), а не всією площею зазначених земельних ділянок. Позивач не може належним чином підтвердити зворотного та не надав суду таких доказів.

Відповідно, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів розраховується у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. За частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

При цьому, 14.07.2014 року Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода», яким затверджено нову технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв. забудованої території в розрізі економіко - планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту.

Розрахунок неодержаного доходу здійснюється із застосуванням 3-х відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0231 та 2110100000:34:001:0232 з 01.01.2015 року по 01.05.2018 рік, які були надані Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та приєднані позивачем до позовної заяви.

Однак, судом не може бути взято до уваги наданий позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів, оскільки розрахунок розміру завданих збитків проведений з визначенням всієї площі земельних ділянок, за які відповідач не сплачував орендні платежі за період з 2015 року по 2018 рік, в той час як загальна площа нерухомого майна, що розміщене на земельних ділянках кадастровий номер 2110100000:34:001:0231 та 2110100000:34:001:0232, складає 116,6 кв. м., відтак розрахунок необхідно проводити саме з зазначеної площі.

Судом встановлено, що земельні ділянки: кадастровий номер 2110100000:34:001:0231 та 2110100000:34:001:0232 мають однакове цільове призначення (11.02) та згідно наявних в матеріалах судової справи витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, мають однакові показники нормативної грошової оцінки, а саме: за 2015 рік 723,16 грн. / 1 м.кв; за 2016 рік 1036,29 грн. / 1 м.кв.; за 2017 та 2018 роки 1098,74 грн. / 1 м.кв.

Відповідно, правильним розрахунком суми безпідставно збережених коштів позивачем за користування земельною ділянко, є добуток площі будівель, що знаходяться у власності відповідачки помножений на 3% розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а саме: за 2015 рік (723,16 грн. / 1 м.кв * 3%) * 116,6 кв.м. = 2529,61 грн.; за 2016 рік (1036,29 грн. / 1 м.кв. * 3%) * 116,6 = 3624,96 грн.; за 2017 рік (1098,74 грн. / 1 м.кв. * 3%) * 116,6 = 3843,39 грн.; за 2018 рік - (1098,74 грн. / 1 м.кв. * 3%) * 116,6) / 12 міс.) * 4 міс = 1281,13 грн..

Судом встановлено, що позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 04.12.2018 року.

В силу ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Абзацом другим ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відтак, з огляду на подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд приймає її та задовольняє в частині вимог за період з 01.01.2015 року по 01.12.2015 року, з огляду на що, розрахунок суми стягнення безпідставно збережених коштів, що підлягали сплаті на користь позивача, як орендні платежі, виглядає наступним чином: за 2015 рік (723,16 грн. / 1 м.кв * 3%) * 116,6 кв.м. = 2529,61 грн. / 12 міс. = 210,80 грн.

З огляду на зазначене з відповідачки ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача суму безпідставно збережених коштів, що підлягали сплаті, як орендні платежі, в розмірі 8 960,27 грн.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258, 259, 264, 265, 279 ЦПК України, ст. ст.1166, 1212 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ:33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) - 8960,27 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень двадцять сім копійок) за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ:33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) судовий збір у розмірі - 134,46 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 13.06.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк