Постанова

від 13.06.2023 по справі 308/13965/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13965/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 червня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Чічкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2022 року (у складі судді Малюка В.М.) за позовом Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міська рада звернулася до суду з позовом у грудні 2018 р.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму збитків у розмірі 174583,75 грн. завданих використанням земельних ділянок площею 0,0814 га та 0,0991 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

На обґрунтування позовних вимог указала, що відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію від 13.06.2018 р. № 127374739 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 : будівлі літ. А, В, Е, Д, К, Л, М, О, П набуті за договором купівлі-продажу від 04.07.2007 р., які розміщені на земельних ділянках загальною площею 0,1805 га: земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231).

12.09.2014 р. пунктом 1.34 рішення Ужгородської міської ради № 1431, ОСОБА_1 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,1805 га: земельної ділянки площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та земельної ділянки площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , та надано їх в оренду строком на 3 роки до 12.09.2017 р.

Листом від 30.05.2016 р. № 24.01-12/1498 Ужгородська міська рада направила відповідачу проект договору оренди земельної ділянки, на який відповідач не відреагував.

12.09.2016 р. у ході виїзного огляду проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка по периметру огороджена. На її території наявне нерухоме майно (складські приміщення), використання здійснюється без відповідних на те правових підстав. Результати обстеження зафіксовано у відповідних актах обстеження умов використання земельної ділянки від 12.09.2016 р.

У подальшому листом від 09.11.2017 р. № 24.01-12/2484 Ужгородська міська рада повторно направила відповідачу лист, в якому запропоновано з`явитись до Департаменту та повідомлено про можливе ініціювання питання стягнення збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, однак такий був проігнорований.

Указує, що за період із 2015 р. по 2018 р., ОСОБА_1 використовувала земельні ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів, ухилялася від підписання договору оренди земельної ділянки, хоча земельні ділянки використовувались для розміщення об`єкта нерухомого майна.

За користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів (договорів оренди) за період із 01.01.2015 р. по 31.12.2017 p., комісією із визначення і відшкодування збитків за користування земельної ділянкою комунальної власності без належного оформлення правовстановлюючих документів визначено розмір збитків у вигляді не отриманої орендної плати за користування земельними ділянками на загальну суму 174 583,75 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2022 р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради 8960,27 грн. за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави та 134,46 грн. у відшкодування судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ужгородська міська рада просить скасувати це рішення і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-земельні ділянки площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) є сформованими об`єктами цивільних прав на підставі п. 1,34 рішення Ужгородської міської ради № 1431 від 12.09.2014 р. котрим затверджено проекти відведення указаних земельних ділянок;

-розмір земельної ділянки необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не може бути визначений периметром нерухомого майна, оскільки у будь-якому випадку обумовлюються наявністю у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням;

-спірні земельні ділянки перебувають у приватній власності відповідача на підставі договорів купівлі-продажу № 90 та № 91 від 01.02.2019 р.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

13 червня 2023 р. представником Ужгородської міської ради подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомляла.

Апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, з таких мотивів.

При визначенні суми безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельними ділянками суд узяв до уваги, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містяться в матеріалах справи, загальна площа нерухомого майна складає 116,6 кв. м. (літ. Н 4-1, 4-2 площею 36,7 кв. м. 3, 4, 10, - площею 79,9 кв. м.).

Відтак, відповідач користувався фактично тільки земельними ділянками, які по своїй площі є співмірними площі нерухомих об`єктів, які знаходяться на території земельних ділянках загальною площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231), а не всією площею зазначених земельних ділянок.

Тому, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів розраховується відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів, оскільки розрахунок розміру завданих збитків проведений із визначенням всієї площі земельних ділянок, за які відповідач не сплачував орендні платежі за період із 2015 р. по 2018 р. у той час як загальна площа нерухомого майна, що розміщене на земельних ділянках кадастровий номер 2110100000:34:001:0231 та 2110100000:34:001:0232, складає 116,6 кв. м., відтак розрахунок необхідно проводити саме із зазначеної площі.

Судом встановлено, що земельні ділянки: кадастровий номер 2110100000:34:001:0231 та 2110100000:34:001:0232 мають однакове цільове призначення (11.02) та згідно з наявними в матеріалах судової справи витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок мають однакові показники нормативної грошової оцінки, а саме: за 2015 р. 723,16 грн. / 1 м. кв.; за 2016 р. 1036,29 грн. / 1 м. кв.; за 2017 та 2018 р. р. 1098,74 грн. / 1 м. кв.

Відповідно, правильним розрахунком суми безпідставно збережених коштів позивачем за користування земельною ділянкою є добуток площі будівель, що знаходяться у власності відповідача, помножений на 3% розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 р. № 1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а саме: за 2015 р. (723,16 грн. / 1 м. кв. * 3%) * 116,6 кв. м. = 2529,61 грн.; за 2016 р. (1036,29 грн. / 1 м. кв. * 3%) * 116,6 = 3624,96 грн.; за 2017 р. (1098,74 грн. / 1 м. кв. * 3%) * 116,6 = 3843,39 грн.; за 2018 р. - (1098,74 грн. / 1 м. кв. * 3%) * 116,6) / 12 міс.) * 4 міс = 1281,13 грн.

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 04.12.2018 р.

Із огляду на подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд приймає її та задовольняє у частині вимог за період із 01.01.2015 р. по 01.12.2015 р., а розрахунок суми стягнення безпідставно збережених коштів, що підлягали сплаті на користь позивача як орендні платежі за 2015 р., виглядає наступним чином: (723,16 грн. / 1 м кв. * 3%) * 116,6 кв. м. = 2529,61 грн. / 12 міс. = 210,80 грн.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2007 р. на праві власності належить нерухоме майно, а саме будівлі літ. А, В, Г, Д, К, Л, М, О, П, Н, по АДРЕСА_1 .

Наявність права приватної власності на нерухоме майно будівлі літ. А, В, Г, Д, К, Л, М, О, П, Н, по АДРЕСА_1 підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з доданим до позовної заяви збірним кадастровим планом убачається наявність вказаних будівель на територіях земельних ділянок загальною площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) відповідно.

Після прийняття рішення Ужгородською міською радою № 1431 від 12.09.2014 р. ОСОБА_1 було надіслано на поштову адресу лист-пропозицію та проект договору оренди вказаних земельних ділянок, що підтверджується копією листа наявного в матеріалах справи.

Однак, відповідачка не уклала договору оренди земельних ділянок у належний спосіб та порядок, починаючи з 2015 р. по квітень 2018 р. і не відреагувала на звернення позивача, як це зазначається у відповідних актах, що містяться в матеріалах справи.

Актами про фактичне обстеження земельних ділянок від 12.09.2016 р., а саме: земельної ділянки загальною площею 0,0814 га та земельної ділянки загальною площею 0,0991 га встановлено, що на земельних ділянках, які обстежуються, розміщено нерухоме майно (складські приміщення), використання землі здійснюється ОСОБА_1 без належного оформлення правовстановлюючих документів на землю, в тому числі договору оренди землі.

Відтак, фактичне обстеження земельних ділянок відбулось комісією зі сторони позивача, однак на вказаних актах відсутні дані про присутність відповідача при такому обстеженні, чи про підписання ним таких актів.

Актом від 03.05.2018 р. комісією для визначення збитків, яка діє на підставі рішення Ужгородської міської ради від 30.08.2016 р. № 356 визначено розмір збитків завданих територіальній громаді м. Ужгород за використання ОСОБА_1 земельних ділянок без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування землею, станом на 01.05.2018 р., які складають 174 583,75 грн. (за період з 01.01.2015 р. по 01.05.2018 р.).

Встановлено, що розрахунок збитків здійснено позивачем із застосуванням розміру ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.2015 р. № 1651, які діяли на момент виникнення таких збитків, а також на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 рр., які були надані Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Ставка орендної плати у розмірі 3 відсотків застосована до нормативної грошової оцінки землі, яка діяла у 2015, 2016 та 2017 рр.

Відповідно до змісту частини 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша ст. 123 ЗК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України (288.5) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.14.1.125 ПК України 14.1.125. нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. При цьому розмір такої орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, який вираховується виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Встановлено, що відповідач, попри те, що рішенням Ужгородської міської ради № 1431 від 12.09.2014 було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 0,1805 га, земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232), земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , та надано їх в оренду строком на 3 роки до 12.09.2017 р., не оформила у встановленому законом порядку право користування цими земельними ділянками та використовувала їх без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, ухилялася від підписання договору оренди земельних ділянок, хоча земельні ділянки використовувались для розміщення об`єктів нерухомого майна, що призвело до неотримання Ужгородською міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Спірні земельні ділянки були придбані ОСОБА_1 01.02.2019 р. відповідно до договорів купівлі-продажу № 90 та 91.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) вказано на те, що у спорах про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 Цивільного кодексу України.

Звертаючись із вимогами про стягнення збитків, Ужгородська міська рада зазначала, що грошові кошти в сумі 174583,75 грн. підлягають стягненню із відповідача як орендна плата за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди.

Встановлено, що відповідач фактично користувалася спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів, після затвердження їй проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,1805 га, земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232), земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 договір оренди вказаних земельних ділянок відповідач до 12.09.2017 р., не уклала, орендної плати за договором не сплачувала. Бездіяльність відповідача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів.

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти відповідача.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Із огляду на це відповідач як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих земельних ділянок зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування ними, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що відповідач користувався фактично тільки земельними ділянками, які по своїй площі є співмірними площі нерухомих об`єктів, що знаходяться на території земельних ділянках загальною площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232) та 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231), а не всією площею зазначених земельних ділянок безпідставними, оскільки ОСОБА_1 за її власним волевиявленням, реалізованим у формі подання відповідних заяв, розробки проекту землеустрою, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1805 га, земельна ділянка площею 0,0814 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0232), земельна ділянка площею 0,0991 га (кадастровий номер 2110100000:34:001:0231) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 , та надано їх в оренду строком на 3 роки до 12.09.2017 р.

Також апеляційним судом встановлено, що 01 лютого 2019 року між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0231, АДРЕСА_1 , площа 0,0991 га (т.2 а.с.7-11), і цього ж числа між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0232, площа 0,0814 (т.2 а.с.12-16).

Також встановлено, що розмір коштів, які підлягали оплаті відповідачем, визначався виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку, якою користувалася відповідач, а належного спростування такого розрахунку або обґрунтованого контр-розрахунку відповідачем не надано.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково вважав, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка містяться в матеріалах справи, загальна площа нерухомого майна складає 116,6 кв. м. (літ. Н 4-1, 4-2 площею 36,7 кв. м. 3, 4, 10, - площею 79,9 кв. м.), відтак, відповідач користувався фактично тільки земельними ділянками, які по своїй площі є співмірними площі нерухомих об`єктів, які знаходяться на території земельних ділянках загальною площею 0,0814 га.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що, відповідно ч.1 п.4, ч.4 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення, при цьому резолютивну частину рішення належить викласти у новій редакції.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.4 ч.1, ч.4 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради задовольнити. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2022 року змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ:33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) 174 583 грн. (сто сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят три) гривні 75 (сімдесят п`ять) копійок за користування земельною ділянкою без відповідної правової підстави. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ:33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) судовий збір у розмірі 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень. 3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_2 ) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ:33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги. 4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 5.Повне судове рішення складено 27 червня 2023 р.

Судді: