Ухвала

від 22.06.2022 по справі 380/6899/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 червня 2022 року

м. Київ

справа №380/6899/21

адміністративне провадження № К/990/15185/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №380/6899/21 за позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, соціальних послуг (захисту) Глинянської міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: відділу освіти, культури, молоді та спорту Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування припису в частині та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

Відділ освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, соціальних послуг (захисту) Глинянської міської ради Львівського району Львівської області звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю за № ЛВ6398/394/АВ/П від 25 березня 2021 року в частині пунктів 3-6;

- прийняти рішення (окрему ухвалу) про проведення інспекційного контролю належного об`єкта відвідування, а саме: Відділу культури Золочівської РДА, та/або його правонаступника - Відділу з питань культури Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, соціальних послуг (захисту) Глинянської міської ради Львівського району Львівської області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 380/6899/21 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов Відділу освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, соціальних послуг (захисту) Глинянської міської ради Львівського району Львівської області задоволено частково. Скасовано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю за № ЛВ6398/394/АВ/П від 25 березня 2021 року в частині пунктів 3-6. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 380/6899/21 залишено без змін.

Не погодившись з цим судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області подало касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 червня 2022 року.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідивши додані до скарги матеріали суд дійшов висновку про таке.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Колегія суддів наголошує, що у касаційній скарзі скаржник лише процитував положення пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, проте не зазначив, які саме підпункти Суд може вважати підставами для обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Суд також не бере до уваги твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, вирішення якої, шляхом формулювання позиції Верховним Судом може мати фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становити значний суспільний інтерес. Крім того, така необхідність належним чином не обґрунтована у касаційній скарзі Головного управління Держпраці у Львівській області.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені ст. 328 КАС України підстави для перегляду Верховним Судом цієї справи відсутні у касаційній скарзі, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі №380/6899/21 за позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я, соціальних послуг (захисту) Глинянської міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: відділу освіти, культури, молоді та спорту Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування припису в частині та зобов`язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз С.Г. Стеценко А.І. Рибачук