Постанова

від 14.06.2022 по справі 369/8751/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/8751/20 Головуючий 1 інстанція - Дубас Т.В.

Провадження №22-ц/824/5951 /2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ивільних справах:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Рудик О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гуцола Руслана Івановича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тюріна Валерія Броніславівна про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача - ОСОБА_4 , про що 13 квітня 2020 року Виконавчим комітетом Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області було видано свідоцтво про смерть, актовий запис № 25.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, позивач по справі у визначений законом строк звернулись до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тюріної Валерії Броніславівни з заявою про прийняття спадщини за законом від 25.05.2020 року, що підтверджується копією заяви долученої до позову, оскільки ОСОБА_4 заповіт за час життя не складав.

До складу спадкового майна входить: земельна ділянка, площа 0,1 га (кадастровий номер 3222482004:02:001:5288, адреса: АДРЕСА_1 ); житловий будинок, загальною площею 204,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площа 6,0959 га (кадастровий номер 3222482004:02:001:5118, адреса: АДРЕСА_1 ); житловий будинок, загальною площею 216,4 кв.м. адреса: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,5684 га (кадастровий номер 3220887600:06:002:0284, адреса: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Старівська); земельна ділянка, площа 1,9699 га кадастровий номер 3220887600:04:014:0014, адреса: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Старівська); земельна ділянка, площею 1,9701 га (кадастровий номер 3220887600:04:013:0031, адреса: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Старівська); земельна ділянка, площею 0,5685 га (кадастровий номер 3220887600:06:002:0283, адреса: Київська обл., Бориспільський район, с/рада Старівська); земельна ділянка, площею 1,7628 га (кадастровий номер 2620885001:02:001:0092, адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Кривопілля); земельна ділянка, площею 0,25 га (кадастровий номер 2620885001:02:001:0091, адреса: Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Кривопілля); житловий будинок, загальною плошею 230,3 кв.м. адреса: АДРЕСА_2 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира, загальною площею 48,1 кв.м. (адреса: АДРЕСА_4 ).

Зазначений перелік майна, отриманий з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 21283803 і від 17.06.2020 року, не є вичерпним.

Як стало відомо позивачу, окрім неї до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тюріної Валерії Броніславівни з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , звернулась відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (що підтверджується витягом № 60216311 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 18.05.2020 року), з якою рідний брат позивача перебував у зареєстрованому шлюбі, проте останні 10 років ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом не проживали, спільного господарства не вели, спільних дітей не мають.

За відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу має відповідач ОСОБА_3 , оскільки дітей померлий не мав, його батьки також померли.

У другу чергу право на спадкування за законом має рідна сестра померлого - ОСОБА_1 .

Проте, померлий ОСОБА_4 через тяжку хворобу тривалий час перебував в безпорадному стані, а ОСОБА_3 , як його офіційна дружина будь-якої допомоги йому не надавала.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_5 , проте більш ніж останні 10 років вони проживали окремо.

ОСОБА_4 проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 , куди йому перед смертю викликалась швидка медична допомога (підтверджується Лікарським свідоцтвом про смерть № 303 від 13 квітня 2020 року, видане Комунальним закладом Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи»).

Відповідач ОСОБА_3 проживала та наразі проживає в Черкаській області село Цибулів, її повна адреса місця проживання позивачу не відома.

Факт перебування померлого ОСОБА_4 , через триваючу тяжку хворобу, в безпорадному стані підтверджується медичними довідками та іншими документами.

З урахуванням таких тяжких захворювань ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував постійного піклування та догляду, відповідач ОСОБА_3 знаючи про проблеми зі здоров`ям її чоловіка, разом з ним не проживала, будь-якого піклування та догляду йому не надавала, більш того взагалі не цікавилась його самопочуттям, станом здоров`я, тривалий час та не спілкувалась з ним навіть в телефонному режимі, що свідчить про її бездіяльність спрямовану на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу ОСОБА_4 .. Тобто, відповідач мала можливість виконувати свій обов`язок по відношенню до чоловіка ОСОБА_4 , але не вчиняла необхідних дій.

Тому позивач просила суд усунути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку село Княжики, Монастирищенського району, Черкаської області (паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Стоянка, Києво-Святошинського району, Київської області, актовий запис № 25.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тюріна Валерія Броніславівна про усунення від права на спадкування - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріалшьного права та ухвалив рішення суду, що суперечить вимогам закону. Просить скасувати рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року в повному обсязі та ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тюріною В.Б. була заведена спадкова справа № 2/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Спадщину після померлого ОСОБА_4 прийняли його дружина ОСОБА_3 (відповідач по справі) та його сестра ОСОБА_1 (позивач по справі).

Також до нотаріуса надійшла заява від ОСОБА_5 діючої від імені свого малолітнього сина ОСОБА_6 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 1263 ЦК України визначено, що спадкоємцями третьої черги є рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні (повно рідні або неповно рідні) брати та сестри батьків спадкодавця. Племінники не належать до спадкоємців за законом черги, а спадкують за правом представлення, рівно як і діти рідного дядька та тітка спадкодавця, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.

Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині (ч. ст. 1259 ЦК України).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст. ст. 1261-1265 ЦК України.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (ч. 1 ст. 1224 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.03.2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20); у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18); у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.07.2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

До того ж, системне тлумачення положень ст. ст. 1258, 1259 ЦК України та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.09.2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню ч. 2 ст. 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач належних, допустимих та достовірних доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження наявності умов, передбачених ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, не наддала. Такі докази не було надано позивачем і до суду апеляційної інстанції.

Відповідачем до суду першої інстанції був наданий акт від 09.11.2020 року складений комісією у складі депутата Гореницької сільської ради Мишути Ю.А. та сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про те, що починаючи з 2007 року подружжя ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 до моменту раптової смерті чоловіка у квітні 2020 року. За час спільного проживання ОСОБА_3 у зв`язку зі зловживанням своїм чоловіком ОСОБА_4 алкогольними напитками та як наслідок агресивної поведінки останнього виїжджала на деякий час до місця проживання своєї матері, яка у свою чергу потребувала додаткової допомоги внаслідок похилого віку та поганого стану здоров`я.

Також виконавчим комітетом Гореницької сільської ради видано довідку № 02- 16/550 від 18.11.2020 року про те, що громадянка ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , тимчасово перебувала (проживала) в АДРЕСА_1 , до моменту смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно листа Національного університету харчових технологій померлий ОСОБА_4 перебував на посаді ректора з 07.04.2015 року по 07.04.2020 рік та на посаді головного наукового співробітника проблемної науково-дослідної лабораторії з 08.04.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, як суду першої та апеляційної інстанцій не надано належних доказів, про те що померлий ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги.

Колегія суддів погоджується із висновком про те, що тимчасове непроживання відповідача з померлим не являється ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2021 року по справі №359/9293/18 визначено правову позицію, що для усунення особи від спадкування судом має бути встановлене ще й ухилення останнього від надання такої допомоги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновком суду щодо їх оцінки. Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2022 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Л.П. Сушко

В.І. Олійник