Рішення

від 20.06.2022 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2022 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/357/22)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання П`ятак А.С.

учасники справи не з`явились, уповноважених представників не направили, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Харківської області матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Азов Механомонтаж" (87515, Донецька область, м.Маріуполь, гавань Шмідта, 6, код ЄДРПОУ 35705670) до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) про стягнення коштів 806 669,08 грн. в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Азов Механомонтаж" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості за Договором підряду №329дп від 08.05.2019 у розмірі 648648,00 грн. основного боргу, 39452,02 грн. пені, 28342,12 грн. - 3% річних та 90 226,94 інфляційних втрат.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 12 100,03 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 357/22 від 01.02.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2022, крім іншого, прийнято позовну заяву Приватного підприємства "Азов Механомонтаж" (вх. 357/22 від 01.02.2022) в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі, призначеносправу до розгляду у підготовчому засіданні на 17.02.2022.

11.02.2022 на електрону адресу суду від ПП "Азов Механомонтаж" надійшла заява (вх. 1049) про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.02.2022 об 09:50, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви (вх. 1049 від 11.02.2022) ПП "Азов Механомонтаж" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 17.02.2022 ухвалою суду, яку внесено до протоколу судового засідання на підставі ст. 183 ГПК Укравідкладено підготовче засідання на 23.03.2022 об 11:00.

17.02.22 до суду від ПП "Азов Механомонтаж" надійшла заява (вх. 3823 від 17.02.22) про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.03.2022 об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

18.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх.№3978), в якому останній просить в задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені. Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 21.02.2022 задоволено заяву (вх. 3823 від 17.02.2022) ПП "Азов Механомонтаж" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.Судове засідання, призначене на 23.03.2022 об 11:00, постановлено провести в режимі відеоконференції за допомоги використання комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З метою убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема, учасників справи та працівників суду, судове засідання, призначене на 23.03.2022, не відбулося.

З метою подальшого розгляду справи, ухвалою суду від 12.05.22, крім іншого, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 31.05.2022.

Ухвалою суду від 31.05.2022, крім іншого, відкладено підготовче засідання на 14.06.2022.

Ухвалою суду від 14.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.06.2022.

21.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5749) про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Клопотання з додатком долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 21.06.2022 сторони своїх представників не направили, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ПП «АЗОВ МЕХАНОМОНТАЖ» та ДП «ЗАВОД імені В.О. МАЛИШЕВА» 08 травня 2019 року було укладено Договір підряду за № 329дп.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи/надати послуги, надалі - «роботи» з проведення капітального ремонту і модернізації напівавтомата спеціального плоскопрофільного глибинного шліфування моделі ЛШ220 інв. № 484738 цеху 351. (далі - «об`єкт виконання робіт»), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.

У відповідності до п.1.4. Договору, роботи виконуються підрядником за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13 та на виробничих ділянках підрядника, за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гавань Шмідта, 6.

Передача об`єкту виконання робіт від замовника підряднику фіксується шляхом підписання акту приймання-передачі верстату в ремонт (Додаток №7). Доставка об`єкту виконання робіт для проведення ремонту та повернення з ремонту здійснюється силами та за рахунок підрядника на підставі товарно- транспортної накладної.

Згідно п.2.1.Договору, загальна вартість робіт підрядника складає 2162160,00 грн., в т.ч. ПДВ 360 360,00 грн.

Відповідно п.2.2. Договору, вартість робіт підрядника, окремо по кожному найменуванню (виду) робіт, визначається сторонами в кошторисі на виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Вартість робіт включає всі витрати підрядника, зокрема: податки та збори, заробітна плата працівників, інша плата, витрати на інструмент, перевезення тощо, а також інші витрати, що виникли не з вини замовника, окрім вартості комплектуючих матеріалів, наданих замовником.

Пунктом 2.4. Договору,замовник зобов`язується здійснити підряднику попередню оплату у розмірі 40% від загальної вартості робіт, що становить 864864,00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 144144,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

Згідно п.2.5. Договору, замовник зобов`язується оплатити підряднику 30% від загальної вартості робіт, що становить 648 648,00 (шістсот сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 108108,00 грн., протягом ЗО (тридцяти) календарних днів після надходження першого платежу.

Пунктом 2.6. Договору,замовник зобов`язується оплатити підряднику остаточний платіж (30%) у розмірі 648 648,00 (шістсот сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 108 108,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт сторонами.

У відповідності до п.2.7. Договору, оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника в безготівковій формі.

Згідно п. 3.1. Договору, строк виконання підрядником робіт в повному обсязі та/або окремо по кожному виду робіт визначається сторонами в графіку виконання робіт.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що Акт виконаних робіт підписується замовником тільки після виконання наступних вимог:

- здача-приймання об`єкту виконаних робіт здійснюється на території замовника після проведення пусконалагоджувальних робіт, перевірки верстата на технологічну точність згідно паспорта верстата, проведення тестових випробувань верстата;

- об`єкт виконання робіт має безперебійно відпрацювати під навантаженням протягом 72 робочих годин по наданим замовником деталям;

- замовник повинен отримати від підрядника повний пакет технічної документації (оригінал та переклад російською):

проект модернізації об`єкту виконання робіт;

повний набір електромонтажних схем;

повні креслення схем електрообладнання, включаючи принципову схему з повним переліком комплектуючих, їх назв і виробників по кожній із них;

керівництво по сервісному обслуговуванню обладнання з регламентом робіт по обслуговуванню та повними специфікаціями по встановленим комплектуючим, їх назвам та виробникам, включаючи витратні матеріали;

керівництво по експлуатації об`єкту виконання робіт;

керівництво по експлуатації та програмуванню системи числового програмного керування (надалі - ЧПК);

керівництво з техніки безпеки;

коди помилок, виявлення та способи їх усунення;

на ЧПК та контролери - паспорт та керівництво по експлуатації та програмуванню з програмою управління верстату в елекронному та друкованому вигляді;

на приводи - паспорти та керівництво по експлуатації та програмуванню;

на двигуни та насоси - паспорти, керівництво по експлуатації та інструкція по ремонту.

Передача технічної документації фіксуються Актом приймання-передачі технічної документації (Додаток №9).

Підрядник зобов`язаний провести навчання представників замовника згідно програми навчання з експлуатації та обслуговування об`єкту виконання робіт (Додаток №6), про що складається відповідний акт. Обов`язок по складенню акту покладений на підрядника.

Згідно п.3.10. Договору, якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, які виникли не з вини замовника, замовник має право відмовитись від підписання Акту виконаних робіт, замість цього сторони складають Дефектний акт (Додаток №4), в якому вказують повний перелік недоліків, включаючи відповідність виконаних робіт та використаних матеріалів вимогам, викладеним у Додатках: №1, №2, №3 до Договору.

У разі якщо підрядник відмовляється від підписання Дефектного акту, такий акт підписується замовником в односторонньому порядку, про що робиться відповідна відмітка.

У відповідності до п. 4.3. Договору, приймання замовником виконаних підрядником робіт фіксується шляхом підписання двостороннього Акту виконаних робіт ( Додаок№10) в повному обсязі або окремо по кожному етапу виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання акту виконаних робіт.

Згідно до п. 5.1.2. Договору, підрядник має право вимагати оплати замовником належним чином виконаних робіт.

У відповідності до п. 5.2.5. Договору, підрядник зобов`язується протягом 5 календарних днів з дня закінчення виконання робіт скласти та надати замовнику два примірники Акту виконаних робіт, підписаних та скріплених печаткою підрядника (за наявності).

Пунктом 5.4.3. Договору сторони погодили, що замовник зобов`язується при відсутності претензій до виконаних підрядником робіт підписати Акт виконаних робіт та повернути один примірник підряднику.

Згідно п. 7.2.1. Договору, замовник несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати вартості виконаних робіт підрядника, що триває більше 10 календарних днів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен календарний день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 30%, від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

Відповідно п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками і діє до 31 грудня 2019 , а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Згідно п.11.13.Договору,невід`ємними частинами до Договору є:

11.13.1.Технічне завдання (Додаток №1);

11.13.2.Графік виконання робіт (Додаток №2);

11.13.3.Кошторис (Додаток №3).

11.13.4.Дефектний акт (Додаток №4);

11.13.5.Рекламаційний акт (Додаток №5);

11.13.6.Програма навчання по ремонту та обслуговуванню об єкту виконання робіт (Додаток №6);

11.13.7.Акт приймання-передачі верстату в ремонт (Додаток №7);

11.13.8.Акт приймання-передачі верстату після ремонту (Додаток №8);

11.13.9.Акт приймання-передачі технічної документації (Додаток №9);

11.13.10.Акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №10);

26.12.2019 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору підряду №329дп від 08.05.2019.

У своєму позові, позивач зазначає, що загальна сума виконаних робіт за Договором підряду №329дп від 08.05.2019 складає 2162160,00 грн.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме у розмірі 1513512,00 грн.

Враховуючи те, що замовник у визначені в Договорі строки не розрахувався з виконавцем за виконані роботи в повному обсязі та не виконав належним чином господарських зобов`язань, позивач вважає свої права та інтереси порушеними, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти за Договором підряду №329дп від 08.05.2019 у розмірі 648648,00 грн. основного боргу, 39452,02 грн. пені, 28342,12 грн. 3% річних та 90 226,94 інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі Договору №329дп від 08.05.2019, який за своєю правовою природою є договором підряду, та підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 4 ст.882 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору підряду №329дп від 08.05.2019 за виконані роботи/надані послуги, надалі - «роботи» з проведення капітального ремонту і модернізації напівавтомата спеціального плоскопрофільного глибинного шліфування моделі ЛШ220 інв. № 484738 цеху 351, позивачем були здійснені роботи на загальну суму 2162160,00 грн., про що свідчать підписаний між сторонами Акт приймання-передачі виконаних робіт від 04.08.2020 напівавтомата спеціального плоскопрофільного глибинного шліфування моделі ЛШ220 інв. № 484738 цеху 351 після капітального ремонту та модернізації за Договором №329дп від 08.05.2019.

Пунктом 2.4. Договору,замовник зобов`язується здійснити підряднику попередню оплату у розмірі 40% від загальної вартості робіт, що становить 864864,00 (вісімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 144144,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання рахунку Підрядника.

Згідно п.2.5. Договору, замовник зобов`язується оплатити підряднику 30% від загальної вартості робіт, що становить 648 648,00 (шістсот сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 108108,00 грн., протягом ЗО (тридцяти) календарних днів після надходження першого платежу.

Пунктом 2.6. Договору,замовник зобов`язується оплатити підряднику остаточний платіж (30%) у розмірі 648 648,00 (шістсот сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 108 108,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт сторонами.

У відповідності до п. 2.6. Договору, відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто до 11.08.2020 року включно.

Позивач стверджує, що відповідач на виконання умов передбачених Договором, здійснив часткову оплату, перерахувавши на рахунок позивача суму грошових коштів у загальному розмірі 1513512,00 грн. та заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду у розмірі 648648,00 грн. залишилась не сплаченою

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основного боргу за Договором у розмірі 648648,00 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не спростовується.

Тому, відповідач визнається судом таким, що прострочив зобов`язання за Договором підряду №329 дп від 08.05.2019.

За таких обставин, суд визнає позовну вимогу про стягнення заборгованості за виконані роботи за Договором підряду №329 дп від 08.05.2019 у розмірі 648648,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28342,12 грн. за період з 12.08.2020 по 25.01.2022 та інфляційних втрат у розмірі 90226,94 грн. за період з серпня 2020 по грудень 2021 , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних у розмірі 28342,12 грн. за період з 12.08.2020 по 25.01.2022 та інфляційних втрат у розмірі 90226,94 грн. за період з серпня 2020 по грудень 2021 , суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 28342,12 грн. та інфляційних у розмірі 90226,94 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 39452,02 грн. за період 22.08.2020 по 22.02.2021, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2.1. Договору, замовник несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати вартості виконаних робіт підрядника, що триває більше 10 календарних днів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен календарний день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 30%, від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 22.08.2020 по 22.02.2021 становить 39452,02 грн.

Відповідач надав власний контррозрахунок пені, в якому зазначає, що у відповідності до умов спірного Договору, коректним перебігом строку нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання слід вважати 12.08.2020. Окрім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності, з урахуванням чого розмір пені за період з 12.08.2020 по 12.02.2021 становить 4051,83 грн.,

Як було зазначено судом вище, Акт приймання-передачі виконаних робіт підписано та скріплено печатками сторін 04.08.2020.

Пунктом 2.6. Договору,замовник зобов`язується оплатити підряднику остаточний платіж (30%) у розмірі 648 648,00 (шістсот сорок вісім тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 108 108,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт сторонами.

У відповідності до п. 2.6. Договору, відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем протягом 5 банківських днів після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто до 11.08.2020 року включно.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що коректним перебігом строку нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання слід вважати 12.08.2020.

З приводу застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України)

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного Суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Разом з тим, Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України,2003 р., №№40-44, ст.356) доповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами та доповненнями) постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

В подальшому відповідними Постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався та триває до 31.08.22.

Враховуючи те, що позов подано до суду 01.02.2022, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, оскільки річний строк для заявлення вказаних вимог припадав на період дії карантину.

Судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", із урахуванням вимог ч. 6 ст.232 ГК України встановлено, що до стягнення підлягає пеня , нарахована за період з 12.08.2020 по 12.02.2021 у розмірі 39369,28 грн.

В решті нарахованої суми пені у розмірі 82,74 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Відповідно до статті 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі Проніна проти України (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягненню з відповідача за Договором підряду №329дп від 08.05.2019 у розмірі 648648,00 грн. основного боргу, 39369,28 грн. пені, 28342,12 грн. - 3% річних та 90226,94 інфляційних втрат. В частині стягнення пені у розмірі 82,74 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 12098,80 на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Приватного підприємства "Азов Механомонтаж" (87515, Донецька область, м.Маріуполь, гавань Шмідта, 6, код ЄДРПОУ 35705670) за Договором підряду №329дп від 08.05.2019 основний борг у розмірі 648648,00 грн. , 39369,28 грн. пені, 28342,12 грн. - 3% річних та 90 226,94 інфляційних втрат. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 12098,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 82,74 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Приватне підприємство "Азов Механомонтаж" (87515, Донецька область, м.Маріуполь, гавань Шмідта, 6, код ЄДРПОУ 35705670).

Відповідач: Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець