Постанова

від 13.06.2022 по справі 915/517/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/517/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, - Мірошниченка К. Є.,

за участю представників:

позивача - Трохимчука О. І. (адвоката),

відповідача - Іноземцева Є. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 (колегія суддів: Головей В. М. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ"

про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" (далі - ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - АТ "Миколаївгаз") про визнання незаконним та скасування рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення, яким було задоволено акт про порушення від 20.12.2019, та стягнення з відповідача на користь позивача 317 039,65 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно донарахував природний газ в об`ємі 87 408,3 м3, тому кошти, які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" (далі - ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ") в рамках виконання договору про переведення боргу, підлягають поверненню новому боржнику на підставі статей 522, 1212 Цивільного кодексу України та пункту 3.1 договору про переведення боргу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 (суддя Ржепецький В. О.) у справі № 915/517/21 відмовлено в повному обсязі у задоволені позовних вимог ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" до АТ "Миколаївгаз".

2.2. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що право позивача як нового боржника, визначене статтею 522 Цивільного кодексу України, є обмеженим відносинами між кредитором і первісним боржником, зміст відповідного права нового боржника є тотожним праву первісного боржника, а тому у зв`язку з укладенням договору про переведення боргу та обставинами його сплати, він вважається прийнятим новим боржником без заперечень щодо підстав його виникнення. В контексті обсягу прав та обов`язків, які передані позивачу, господарський суд зазначив, що, як свідчить предмет договору про переведення боргу від 12.05.2020, у нового боржника - позивача виник безумовний обов`язок сплатити на користь кредитора чітко визначену суму коштів у встановлений строк. При цьому обсяг його прав за цим правочином складається виключно з сукупності прав, спрямованих на забезпечення виконання обов`язку, якому вони кореспондують.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 у справі № 915/517/21 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано рішення постійно діючої робочої комісії АТ "Миколаївгаз" з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом від 23.01.2020 № 3, в частині задоволення акта про порушення № 10000480 від 20.12.2019 щодо споживача ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" та визначення об`єму необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача за період з 12.12.2019 до 20.12.2019. Стягнуто з АТ "Миколаївгаз" на користь ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" 317 039,65 грн.

2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив із того, що ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" своєчасно повідомило відповідача про позаштатний режим роботи лічильника, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в цьому випадку не можуть застосовуватися положення підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС). У зв`язку з цим апеляційний господарський дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення постійно діючої робочої комісії АТ "Миколаївгаз" з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 23.01.2020 № 3, в частині задоволення акта про порушення № 10000480 від 20.12.2019 щодо споживача ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" та визначення об`єму необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача за період з 12.12.2019 до 20.12.2019.

3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 915/517/21, до Верховного Суду звернулося АТ "Миколаївгаз" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 у справі № 915/517/21 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Миколаївгаз" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Миколаївгаз", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 15.04.2021 у справі № 903/741/19, від 11.02.2021 у справі № 927/770/18, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20.

3.4. 30.05.2022 Верховний Суд зареєстрував відзив ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" на касаційну скаргу АТ "Миколаївгаз", сформований 28.05.2022 в системі "Електронний суд". Оскільки відзив поданий з порушенням строку (на 1 день), який було встановлено Верховним Судом, ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" просить поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що представник позивача тільки нещодавно дізнався про відкриття касаційного провадження з офіційного веб сайту Судової влади України, у зв`язку з чим одразу звернувся до Верховного Суду із заявою від 18.05.2022 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді за допомогою системи "Електронний суд".

Однак переведення матеріалів справи, зокрема касаційної скарги, в електронний вигляд тривалий час не відбувалося з технічних причин, тому представник позивача звернувся до Верховного Суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 25.05.2022 вже в приміщенні суду. У подальшому переведення касаційної скарги в електронний вигляд відбулося, що дало змогу належним чином ознайомитися з касаційною скаргою. Крім того, заявник зазначає, що касаційна скарга у паперовому вигляді так і не була отримана позивачем, що пояснюється умовами воєнного стану.

3.5. Верховний Суд, розглянувши це клопотання, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки доводи, викладені у зазначеному клопотанні, є обґрунтованими. Отже, відзив ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" на касаційну скаргу АТ "Миколаївгаз" враховується Верховним Судом під час розгляду цієї справи.

3.6. У судовому засіданні, яке відбулось 14.06.2022 представник позивача заявив, що надасть суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, у строки встановлені процесуальним законодавством.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.06.2016 ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" та АТ "Миколаївгаз" уклали договір розподілу природного газу шляхом підписання споживачем заяви-приєднання № 094214В29ТАР066 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір розподілу природного газу).

4.2. 12.12.2019 на об`єкті ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" за адресою: м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 301, представниками АТ "Миколаївгаз" було виконано заміну газового лічильника та встановлено газовий лічильник КУРС-01 G 250 АЗ, заводський номер 15096, що підтверджується актом технічної перевірки вузла обліку від 12.12.2019.

4.3. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.12.2019 лічильник КУРС-01 G 250 АЗ, заводський номер 15096, пройшов повірку та був придатним до використання, що підтверджується протоколом повірки лічильника газу № 386 від 11.12.2019.

4.4. 17.12.2019 ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" листом за вих. № П/2019/21 повідомило АТ "Миколаївгаз" що з 12.12.2019 відбувається некоректна передача інформації за допомогою засобів дистанційної передачі даних, а саме показник значно перевищує фактичне споживання газу.

4.5. 20.12.2019 представниками АТ "Миколаївгаз" на об`єкті споживача було виявлено порушення в роботі лічильника газу, а саме: "Розділ XI глава 2 пункт 3 пп. 1 (повідомлення про порушення в роботі ЗВТ, а саме фіксація коректором перевищення верхньої межі витрати газу)", про що складено акт про порушення № 10000480 від 20.12.2019.

4.6. Відповідно до протоколу від 20.12.2019 лічильник газу КУРС-01 G 250 АЗ, заводський номер 15096, було замінено та направлено на позачергову повірку. Відповідальним за доставку засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) на повірку визначено споживача - ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ".

4.7. 10.01.2020 за результатами позачергової повірки зазначений лічильник був визнаний непридатним, що підтверджується довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 376/371 та протоколом повірки лічильника газу № 1.

4.8. 23.01.2020 постійно діючою робочою комісією з розгляду актів про порушення розглянуто акт про порушення від 20.12.2019 та вирішено акт задовольнити, нарахування провести згідно з Кодексом ГРС.

4.9. Листом від 11.02.2020 АТ "Миколаївгаз" повідомило ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" про здійснення донарахування споживання природного газу в об`ємі 87 408,3 м3 на суму 675 018,80 грн на підставі акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу та його вартості № 02-01/20, та просило підписати акт наданих послуг від 31.01.2020 і оплатити рахунок на оплату від 31.01.2020.

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 12.05.2020 між ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" (первісний боржник, споживач), ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" (новий боржник) та АТ "Миколаївгаз" (оператор газорозподільних мереж, кредитор) було укладено договір про переведення боргу, умовами якого регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору про надання послуг з розподілу природного газу від 01.06.2016, укладеного між первісним боржником та кредитором.

4.11. Згідно з пунктом 1.2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов`язання) на загальну суму 427 442,20 грн, що виник на підставі договору розподілу природного газу станом на 30.04.2020.

4.12. Пунктом 1.3 договору про переведення боргу встановлено, що новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в пункті 1.2 цього договору у термін до 01.08.2020 або в інші строки за узгодженням з кредитором.

4.13. Згідно з пунктом 4.2 договору про переведення боргу первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику до 10.05.2020 документи (їхні засвідчені копії), що підтверджують дійсність вимог кредитора за договором розподілу природного газу.

4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання цієї умови договору про переведення боргу первісний боржник передав новому боржнику акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.04.2020 заборгованість становить 427 442,20 грн, з яких 110 402,55 грн - заборгованість за послуги, надані АТ "Миколаївгаз" первісному боржнику, та 317 039,65 грн - сума вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

4.15. Суди констатували, що ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" здійснило оплату за договором про переведення боргу на користь АТ "Миколаївгаз" у розмірі 427 442,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

4.16. Водночас листом вих. № 18.03/1 від 18.03.2021 ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" повідомило АТ "Миколаївгаз", що здійснена оплата не свідчить про згоду ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" із сумою боргу за договором про переведення боргу.

4.17. З метою перевірки законності донарахування оператором газорозподільних мереж (далі - Оператор ГРМ) необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу представник позивача звернувся до АТ "Миколаївгаз" із адвокатським запитом від 22.03.2021 про надання інформації та документів стосовно порушення, виявленого в роботі лічильника газу, на об`єкті за адресою: м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 301, про що складено акт про порушення № 10000480 від 20.12.2019.

4.18. У відповідь на адвокатський запит від 22.03.2021 АТ "Миколаївгаз" у своєму листі № 54001.1-ЛВ-6582-0321 від 29.03.2021 повідомило, що не має можливості надати запитувану інформацію та документи, тому що вони є конфіденційними, та можуть бути поширені за бажанням відповідної особи (ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ").

4.19. Разом із цим, судами констатовано, що відповідно до пункту 3.1 договору про переведення боргу, новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником.

4.20. ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" звернулось до суду із цим позовом, вважаючи, що відповідачем неправомірно донараховано об`єм необлікованого природного газу, неправомірно застосовано підпункт 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, порушено строки проведення позачергової повірки, порушено порядок оформлення акта про порушення,.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення грошових коштів.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", є неправомірне донарахування відповідачем природного газу в об`ємі 87 408,3 м3. У зв`язку з цим кошти, які були сплачені ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" в рамках виконання договору про переведення боргу, на думку позивача, підлягають поверненню новому боржнику на підставі статей 522, 1212 Цивільного кодексу України та пункту 3.1 договору про переведення боргу.

5.4. Верховний Суд зазначає, що взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс ГРС (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІХ якого комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

5.6. В пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС міститься визначення комерційного вузла обліку/комерційного ВОГ - це вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку. Крім того, лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку.

5.7. Відповідно до пункту 6 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС за підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник Оператора ГРМ на місці перевірки повинен скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу).

5.8. Якщо під час перевірки комерційного ВОГ (за умови відсутності ознак порушень, передбачених розділом XI цього Кодексу) між сторонами виникає сумнів щодо результатів вимірювання об`єму природного газу та/або метрологічних характеристик комерційного ВОГ чи його складових, за домовленістю сторін або за ініціативою однієї зі сторін - Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх позачергова чи експертна повірка у порядку, визначеному цим розділом. При цьому в акті обстеження / акті контрольного огляду вузла обліку (або в акті про порушення) Оператор ГРМ має зазначити про проведення певних дій щодо позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ чи його складових.

5.9. Якщо за результатами позачергової чи експертної повірки комерційного ВОГ (ЗВТ) буде підтверджена його невідповідність нормативним документам у сфері метрології та/або факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках за відсутності дублюючого чи підмінного ВОГ (ЗВТ) або припинення газопостачання об`єм розподіленого в точці вимірювання природного газу за період порушення та відсутності комерційного ВОГ (ЗВТ) розраховується у порядку, визначеному розділом XI цього Кодексу, зі складенням акта про порушення.

5.10. У главі 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначені види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування. Зокрема, пунктом 3 цієї глави передбачено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

5.11. Згідно з підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням того, що при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

5.12. Разом із цим, відповідно до абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі своєчасного (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності) та за умови відсутності пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу процедура, передбачена цією главою, не застосовується (крім періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку).

5.13. Таким чином, положеннями абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено заохочувальну норму, яка виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника оператора ГРМ до виявлення порушення, тобто у випадку вжиття споживачем всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно з договором. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16.

5.14. Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

5.15. Крім того, відповідно до положень статті 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

5.16. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.17. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.18. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, установив та констатував, що 17.12.2019 ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" листом вих. № П/2019/21 повідомило АТ "Миколаївгаз", що з 12.12.2019 відбувається некоректна передача інформації за допомогою засобів дистанційної передачі даних, а саме: показник значно перевищує фактичне споживання газу. Після цього повідомлення 20.12.2019 представниками АТ "Миколаївгаз" на об`єкті споживача було виявлено порушення в роботі лічильника газу, а саме: "Розділ XI Глава 2 пункт 3 підпункт 1 (повідомлення про порушення в роботі ЗВТ, а саме фіксація коректором перевищення верхньої межі витрати газу)", про що складено акт про порушення № 10000480 від 20.12.2019.

5.19. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки споживач - ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" своєчасно (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмово повідомив відповідача про некоректну роботу лічильника, при цьому цілісність пломб ЗВТ/лічильника газу не була пошкоджена, то це дає підстави застосувати у спірних правовідносинах положення абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, які містять заохочувальну норму, що виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника оператора ГРМ до виявлення порушення.

5.20. При цьому суд врахував, що ні в акті про порушення №10000480 від 20.12.2019, ні в довідці про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №376/371 від 10.01.2020, ні в протоколі повірки лічильника газу №1 від 10.01.2020 не зафіксовано пошкодження цілісності пломби лічильника, його незадовільний зовнішній вид, не зафіксовано також, що відбиток пломб на лічильнику не відповідає відбитку тавра ДЦСМ, або що відліковий механізмі має пошкодження.

5.21. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення постійно діючої робочої комісії АТ "Миколаївгаз" з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 23.01.2020 року № 3, в частині задоволення акта про порушення № 10000480 від 20.12.2019 щодо споживача ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" та визначення об`єму необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача за період з 12.12.2019 до 20.12.2019.

5.22. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що з урахуванням скасування рішення постійно діючої робочої комісії АТ "Миколаївгаз" з розгляду актів про порушення, та факту сплати новим боржником (позивачем) на користь кредитора (відповідача) 427 442,20 грн (317 039,65 грн. + 110 402,55 грн) в рамках виконання договору про переведення боргу, 317039,65 грн - сума вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу підлягає поверненню новому боржнику (позивачу) на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України та пункту 3.1 Договору про переведення боргу.

5.23. АТ "Миколаївгаз" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою. АТ "Миколаївгаз", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.25. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 15.04.2021 у справі № 903/741/19, від 11.02.2021 у справі № 927/770/18, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20.

5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.27. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.28. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

5.29. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівітіс" про визнання недійсним договору.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17".

5.30. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 903/741/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"8.12. Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

8.13. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

8.14. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

8.15. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

8.16. Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

8.17. Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом".

5.31. Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, наведених у пунктах 5.30-5.31 цієї постанови, з огляду на таке. Господарськими судами встановлено, що, укладаючи тристоронній договір про переведення боргу, сторони погодили його умови і, зокрема, в пункті 3.1 цього договору сторони передбачили, що новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником. Наведена умова договору узгоджується з положеннями статті 522 Цивільного кодексу України. Тому зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 15.04.2021 у справі № 903/741/19, на які посилається скаржник.

5.32. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 927/770/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" про визнання недійсним рішення та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про стягнення 427121,82 грн.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"Згідно з п. 8 гл. 4 розд. ХІ Кодексу ГРС у разі своєчасного (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності) та за умови відсутності пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу процедура, передбачена цією главою, не застосовується (крім періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку).

Отже, процедура перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу не застосовується, якщо: 1) споживач своєчасно (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) письмово повідомив оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності); 2) відсутні пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, приписами абз. 1 п. 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено заохочувальну норму, яка виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника до виявлення порушення оператором ГРМ, тобто у випадку вжиття споживачем всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно з договором".

5.33. Разом із цим, скаржник зазначає, що аналогічні правові позиції також викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16.

5.34. Проте Верховний Суд вважає необгрунтованими такі доводи скаржника, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить, що апеляційним господарським судом ураховано такі висновки, і мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення містить відповідні посилання на висновки, про які зазначає скаржник. Отже, зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постановах від 11.02.2021 у справі № 927/770/18, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16.

5.35. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення 245 256 728,17 грн.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"8.59. Колегія суддів наголошує, що суди при вирішенні питання щодо застосування пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів".

5.36. Перевіривши наведені доводи скаржника, Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, установив та констатував, що 17.12.2019 ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" листом вих. № П/2019/21 повідомило АТ "Миколаївгаз", що з 12.12.2019 відбувається некоректна передача інформації за допомогою засобів дистанційної передачі даних, а саме показник значно перевищує фактичне споживання газу, та після цього повідомлення 20.12.2019 представниками АТ "Миколаївгаз" на об`єкті споживача було виявлено порушення в роботі лічильника газу, а саме: "Розділ XI Глава 2 пункт 3 підпункт 1 (повідомлення про порушення в роботі ЗВТ, а саме фіксація коректором перевищення верхньої межі витрати газу)", про що складено акт про порушення №10000480 від 20.12.2019.

5.37. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки споживач - ТОВ "ПІВДЕНЬЕКОГАЗ" своєчасно (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмово повідомив відповідача про некоректну роботу лічильника, при цьому цілісність пломб ЗВТ/лічильника газу не була пошкоджена, то це дає підстави застосувати у спірних правовідносинах положення абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, які містять заохочувальну норму, що виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника оператора ГРМ до виявлення порушення. При цьому суд врахував, що ні в акті про порушення №10000480 від 20.12.2019, ні в довідці про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №376/371 від 10.01.2020, ні в протоколі повірки лічильника газу №1 від 10.01.2020 не зафіксовано пошкодження цілісності пломби лічильника, його незадовільній зовнішній вид, що відбиток пломб на лічильнику не відповідає відбитку тавра ДЦСМ, або що відліковий механізмі має пошкодження.

5.38. Отже, встановлені обставини свідчать, що апеляційний господарський суд при вирішенні питання щодо застосування пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС надав оцінку та дослідив конкретні обставини цієї справи. Крім того, суд установив, що сам скаржник, згідно з довідкою від 10.01.2020 № 376/371 підтвердив, що за результатами позачергової повірки зазначений лічильник був визнаний непридатним. Отже, зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20, на яку посилається скаржник.

5.39. Ураховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 15.04.2021 у справі № 903/741/19, від 11.02.2021 у справі № 927/770/18, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 27.06.2019 у справі № 922/4735/16, від 11.11.2021 у справі № 904/6468/20.

5.40. Крім того, в контексті доводів скаржника про застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

5.41. Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

5.42. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

5.43. При цьому положення статті 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

5.44. Беручи до уваги визнання незаконним та скасування рішення постійно діючої робочої комісії АТ "Миколаївгаз" з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом від 23.01.2020 № 3, в частині задоволення акта про порушення № 10000480 від 20.12.2019 щодо споживача ТОВ "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" та визначення об`єму необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача за період з 12.12.2019 по 20.12.2019, тобто скасування в установленому порядку правової підстави, на якій було сплачено АТ "Миколаївгаз" відповідну суму, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про виникнення у АТ "Миколаївгаз" обов`язку повернути зазначені кошти.

5.45. Отже, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цих підстав.

5.46. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.47. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних та обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

6.3. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 915/517/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова