Постанова

від 11.09.2022 по справі 915/517/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/517/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Соловйова Д. В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв Денисенко О.М. за ордером;

від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз, м.Миколаїв Іноземцев Є.С. за довіреністю;

від Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬЕКОГАЗ, м. Миколаїв не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв про розподіл судових витрат від 14.02.2022 року за вх. №594/22

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст рішення складено та підписано 29.10.2021 року

у справі №915/517/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв

до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз, м.Миколаїв

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬЕКОГАЗ, м. Миколаїв

про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬЕКОГАЗ, м. Миколаїв про визнання незаконним та скасування рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення, яким було задоволено акт про порушення від 20.12.2019 року, та стягнення з відповідача на користь позивача 317 039 грн. 65 коп.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року (суддя Ржепецький В. О.) у справі № 915/517/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв відмовлено в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило апеляційний суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/517/21 скасувати, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення грошових коштів задовольнити.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/517/21 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; визнано незаконним та скасовано рішення постійно діючої робочої комісії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв з розгляду актів про порушення, оформлене протоколом від 23.01.2020 року № 3, в частині задоволення акта про порушення № 10000480 від 20.12.2019 року щодо споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв та визначення об`єму необлікованого природного газу за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання споживача за період з 12.12.2019 року до 20.12.2019 року; стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ" 317 039 грн. 65 коп.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м.Миколаїв з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від від 09.02.2022 року у справі №915/517/21 також не погодилося та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі № 915/517/21 залишити в силі.

Постановою Верховного Суду від 14.06.2022 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 915/517/21 залишено без змін.

14.02.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл (вх. №594/22), у якому скаржник просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи №915/517/21 докази, які обґрунтовують розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв`язку з розглядом справи №915/517/21 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 204548 грн. 40 коп.

Зокрема, вказане клопотання позивача обґрунтоване тим, що у позовній заяві, апеляційній скарзі та у судових дебатах останній повідомив суд про те, що попередній розрахунок судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом першої та апеляційної інстанції відповідно, складається з витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі гонорару.

При цьому, у вказаному клопотанні, заявник вказав, що деталізація до виставленого Юридичною фірмою рахунку містить погодинні ставки спеціалістів Юридичної фірми, детальний опис та обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Зазначаючи про те, що для ведення даної справи позивачем були залучені досвічені фахівці Юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та посилаючись на умови договору про надання правничої допомоги та Умов надання послуг, позивач зазначив, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи становить 204 548 грн. 40 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв до апеляційного господарського суду було надано такі документи:

1.Договір про надання правової допомоги від 01.06.2020 року №1870-491;

2.Умови надання юридичних послуг Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери»;

3.Рахунок від 11.02.2022 року №36401 з деталізацією наданих послуг;

4.Паперові копії профайлів адвокатів Юридичної фірми «Ілляшев та Партнери».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 року, у зв`язку із тим, що суддя зі складу колегії суддів Разюк Г.П. з 14.02.2022 року була тимчасово непрацездатна, а головуючого суддю зі складу колегії суддів Головея В.М. рішенням ВРП від 17.02.2022 року №139/0/15-22 звільнено у відставку та відповідно до наказу в.о. Голови суду С.І. Колоколова від 18.02.2022 року №46-к відраховано зі штату суду, справу №915/517/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ», м. Миколаїв про розподіл судових витрат від 14.02.2022 року за вх. №594/22 до судового розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 року у справі №915/517/21, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв про розподіл судових витрат від 14.02.2022 року за вх. №594/22 за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв.

04.05.2022 року справу №915/517/21 було витребувано Верховним Судом у зв`язку із надходженням від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 року.

27.07.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду з касаційного суду надійшли матеріали справи №915/517/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 року призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв від 14.02.2022 року вх. № 594/22 у справі № 915/517/21.

Раніше, 01.03.2022 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м.Миколаїв надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зменшення суми витрат на надання правничої допомоги (вх. №4504/21/Д3), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції відкласти судове засідання та призначити розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат на іншу дату; зменшити розмір витрат на надання правничої допомоги до 11473 грн. 13 коп. Клопотання колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, вказане вище клопотання ґрунтується на тому, що відповідач не погоджується із розміром заявлених позивачем витрат на надання правничої допомоги у зв`язку із тим, що стягувана останнім сума вказаних витрат є надмірно високою та фактично складає 65 відсотків від ціни позову, є неспівмірною зі складністю справи, а участь у справі трьох адвокатів свідчить про свідоме збільшення вартості послуг на надання правничої допомоги.

Зважаючи на наявні у матеріалах справи договір про надання правничої допомоги та Умови надання юридичних послуг юридичною фірмою, відповідач наголошує, що позивачем не надано жодного документального підтвердження частини витрат, зазначених у деталізації рахунку та не підтверджується розмір витраченого на виконання юридичної роботи часу.

В судовому засіданні представник заявника підтримав доводи та вимоги заяви про розподіл судових витрат, викладені письмово. Просив суд заяву про розподіл витрат задовольнити.

Представник відповідача частково заперечував проти задоволення заяви про розподіл судових витрат, підтримав доводи, зазначені ним у запереченні на вказану заяву, викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції задовольнити вказану заяву в частині підтверджених документально судових витрат.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду заяви позивача повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про призначення заяви до розгляду на електронну адресу. Про причини неявки в суд не повідомив, будь-яких клопотань суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду заяви, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, строк розгляду заяви є скороченим і добігає кінця, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬЕКОГАЗ, м. Миколаїв.

Обговоривши доводи та вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв про розподіл у справі №915/517/21 судових витрат, судова колегія вважає, що вказана заява є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Разом з тим, положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19).

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документах, представником Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв в суді першої та апеляційної інстанції був адвокат Скворцов Микола Олександрович, відповідно до ордера на надання правничої допомоги від 19.03.2021 року ВН №1030806, виданого Юридичною фірмою «Іллішев та партнери», на підставі договору про надання правової допомоги від 01.06.2020 року №1870-491.

При цьому, вказаним адвокатом, за підписом якого до суду першої інстанції подано позовну заяву, у якій визначено, що орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 250000 грн., апеляційну скаргу, під час розгляду справи апеляційним судом було зроблено заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв у справі №915/517/21.

14.02.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв надійшло клопотання про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл (вх. №594/22), у якому скаржник просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи №915/517/21 докази, які обґрунтовують розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв`язку з розглядом справи №915/517/21 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 204548 грн. 40 коп.

Зокрема, вказане клопотання позивача обґрунтоване тим, що у позовній заяві, апеляційній скарзі та у судових дебатах останній повідомив суд про те, що попередній розрахунок судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом першої та апеляційної інстанції відповідно, складається з витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі гонорару.

При цьому, у вказаному клопотанні, заявник вказав, що деталізація до виставленого Юридичною фірмою рахунку містить погодинні ставки спеціалістів Юридичної фірми, детальний опис та обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Зазначаючи про те, що для ведення даної справи позивачем були залучені досвічені фахівці Юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та посилаючись на умови договору про надання правничої допомоги та Умов надання послуг, позивач зазначив, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи становить 204 548 грн. 40 коп.

Як колегією суддів вбачається з матеріалів справи, а також з доданих заявником до заяви, що розглядається, письмових доказів, 01.06.2020 року між Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв було укладено договір № 1870-491 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов вказаного договору Юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах, визначених договором та "Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери" (надалі - "Умови надання послуг"), які є невід`ємною частиною договору.

Розділом 5 договору визначено, що вартість послуг Юридичної фірми, що надаються відповідно до договору, визначається згідно з Умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному Умовами надання послуг.

Згідно з пп. 8.1 п. 8 договору, він набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання робіт та може бути пролонгований за погодженням сторін додатковим договором.

Відповідно до п. 5 Умов надання послуг Юридичною фірмою, вартість послуг "Ілляшев та Партнери", якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна. Вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування в робочий час у справах клієнта в іншому місці за межами офісу "Ілляшев та Партнери", протягом якого завдання клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим), розраховується, виходячи з 50 % почасової ставки, встановленої для виконавця. Очікування в будь-якому місці за межами офісу "Ілляшев та Партнери" враховується як виконання завдання. У випадку одночасного виконання завдання кількома виконавцями (спільна участь в судових засіданнях, зустрічах з клієнтом, внутрішньоофісні наради тощо) вартість послуг розраховується окремо для кожного виконавця, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев та Партнери" для кожного виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта.

Розділом 6 Умов надання послуг передбачено, що "Ілляшев та Партнери" встановлює для кожного з спеціалістів почасову ставку, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару "Ілляшев та Партнери". Зазначена ставка може час від часу змінюватись партнерами "Ілляшев та Партнери" на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись в будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів "Ілляшев та Партнери" та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час розмір почасової ставки всіх спеціалістів "Ілляшев та Партнери" становить від 120 євро до 360 євро (з ПДВ).

За змістом рахунку від 11.02.2022 року №36401 судова колегія встановила, що Юридична фірма «Ілляшев та партнери» надала Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ", м. Миколаїв юридичні послуг на суму 209450 грн. 67 коп.

У Деталізації рахунку № 36401 від 11.02.2022 року наведено види робіт, дати їх виконання, час, витрачений на їх виконання, кількість годин, затрачених на дорогу, виконавців робіт, а також витрати, пов`язані з наданням адвокатських послуг (відрядження, відправка документів поштою та кур`єром).

Крім того, зі вказаної вище Деталізації рахунку вбачається, що у підготовці документів, які було подано до суду першої інстанції також приймали участь адвокати Денисенко О.М. та Неділько С.М., профайли яких заявником додано до матеріалів заяви про розподіл судових витрат.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2022 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", м. Миколаїв надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зменшення суми витрат на надання правничої допомоги (вх. №4504/21/Д3), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції відкласти судове засідання та призначити розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат на іншу дату; зменшити розмір витрат на надання правничої допомоги до 11473 грн. 13 коп.

Зокрема, у вказаному клопотанні, відповідач не погоджується із розміром заявлених позивачем витрат на надання правничої допомоги у зв`язку із тим, що стягувана останнім сума вказаних витрат є надмірно високою та фактично складає 65 відсотків від ціни позову, є неспівмірною зі складністю справи, а участь у справі трьох адвокатів свідчить про свідоме збільшення вартості послуг на надання правничої допомоги. При цьому, останній наголошує, що позивачем не надано жодного документального підтвердження частини витрат, зазначених у деталізації рахунку та не підтверджується розмір витраченого на виконання юридичної роботи часу.

Дослідивши вказане клопотання та мотиви, з яких воно подано, судова колегія зазначає таке.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Так, у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 922/2749/19.

Так, заперечуючи проти задоволення заяви позивача про стягання витрат на професійну правничу допомогу відповідач фактично посилається на неспівмірність суми таких витрат зі складністю справи та витраченим часом.

Дослідивши вказане твердження, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про наступне.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.. 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 922/3787/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі № 914/4/20 зазначено, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 року у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відтак, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9243/20.

Так, з клопотання про розподіл судових витрат та Деталізації рахунку №36401 від 11.02.2022 року вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 209450 грн. 67 коп., розмір яких складається з витрат, понесених у зв`язку з розглядом як позовної заяви позивача, поданої ним до Господарського суду Миколаївської області, так і апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/517/21, а також з витрат на відрядження та відправку кореспонденції поштою.

Проте, як встановлено колегією суддів, вид таких робіт як: підготовка позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз, м.Миколаїв про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення грошових коштів частково адвокатами Денисенком О.М., Скворцовим М.О. опрацювання документів, наданих позивачем в рамках договору про переведення боргу адвокатами Скворцовим М.О., Недільком С.М., згідно Деталізації рахунку було здійснено за 18,9 годин на суму 2942, 5 ЄВРО, що є суттєво завищеним.

Також, як вбачається з поданої заявником Деталізації, підготовка процесуальних заяв у справі щодо проведення судового засідання в режимі відео конференції, підготовка до таких засідань та участь в них, під час розгляду справи судом першої інстанції коштує 336 ЄВРО, що також є завищеним, оскільки представник позивача представляв інтереси останнього у режимі відео конференції лише 0,5 години, підготовка до судових засідань не потребувала значного часу з огляду на те, що правова позиція позивача на час проведення судових засідань вже була сформована, а час, необхідний для написання заяв про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції не може перевищувати реальних часових затрат для створення однакових за змістом таких заяв.

Аналогічної позиції також заслуговує і вирахування часу щодо складення представником позивача Деталізації рахунку щодо опрацювання відзиву відповідача та підготовки відповіді на відзив, що фактично позиціонується судом апеляційної інстанції як підготовка відповіді на відзив, яка не потребувала, при сформованій правовій позиції, такого обсягу часу як 8,2 години. Відтак, сума винагороди Юридичній фірмі за вказані дії у розмірі 984 ЄВРО є неспівмірною з виконаною адвокатом Скворцовим М.О. роботою.

Крім того, як вбачається з матеріалів, наданих позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, адвокатом під час складення ним апеляційної скарги витрачено 9,2 години, що, за його розрахунком коштує 1104 ЄВРО.

Апеляційний суд не погоджується зі вказаною вище вартістю, вважає її необґрунтованою та неспівмірною з предметом судового розгляду, оскільки позиція позивача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились останнім у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду позивачем фактично не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Щодо витрат представника позивача на відрядження 13.09.2021 року, 19.10.2021 року, відправку поштової кореспонденції, які, на переконання позивача відповідач має йому відшкодувати, колегія суддів зазначає таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, наразі сформовано широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат, зокрема таких, які є суто технічними (витрати на відрядження, проживання, харчування, поштові відправлення). Такими доказами можуть бути: акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протоколи наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, тощо, при цьому, перелік таких доказів не є вичерпним.

Відтак, зважаючи на те, що витрати Юридичної фірми на відрядження 13.09.2021 року та 19.10.2021 року до Господарського суду Миколаївської області для представництва інтересів позивача жодним чином належними та допустимими доказами на підтвердження реальності витрат не доведено заявником, у задоволенні вимог про стягнення витрат у розмірі 130, 73 ЄВРО належить відмовити, як і відмовити у стягненні з відповідача витрат на поштові відправлення та відправлення кур`єром у розмірі 9,07 ЄВРО, оскільки механізму розрахунку вказаних у деталізації витрат у євро позивач не навів, посилаючись на конкретні пункти Умов, які регулюють відшкодування додаткових витрат, а також не обґрунтував визначення вартості додаткових витрат у євро.

Відтак, в цій частині заяви, додаткові витрати Юридичної фірми є непідтвердженими, у зв`язку з чим не підлягають розподілу, як і 10% адміністрування на суму 13,98 ЕВРО.

З урахуванням викладених обставин, у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 204548 грн. 40 коп. колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що такий розмір не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №915/517/21 у суді першої та апеляційної інстанцій у зазначеному вище розмірі є неспівмірною. При цьому, розумним та співмірним розміром витрат позивача є сума у 100 000 грн., що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін, з відмовою у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат в іншій частині.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244, 281-284, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв від 14.02.2022 року за вх. №594/22 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м.Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/517/21 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (54000, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ (54055, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, буд. 301, код ЄДРПОУ 43583037) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій у сумі 100 000 грн.

В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв від 14.02.2022 року за вх. №594/22 про розподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬГАЗЗБУТ, м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2021 року у справі №915/517/21 у розмірі 104548 грн. 40 коп. залишити без задоволення.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Вступна і резолютивна частина додаткової постанови проголошені в судовому засіданні 12.09.2022 року.

Повний текст додаткової постанови складено 13 вересня 2022 року.

Додаткова постанова в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош