Рішення

від 17.10.2007 по справі 35/404-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/404-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.07р.

Справа № 35/404-07

За позовом  Дніпропетровського національного університету залізничного транспортуімені

                    академіка В. Лазаряна, м. Дніпропетровськ 

до   Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

                    "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ 

про визнання вимоги про сплату 864, 00 грн незаконною та стягнення 141 245, 51 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - Жовтонога М.М., проректор з економічних питань,                     дов.№06/1373-21/3 від 01.10.07 р.          

                         Костюк Н.П., начальник юр. відділу, дов.№59/1127-21/3 від 24.07.07 р.

від відповідача  - Козятинський І.П., юрисконсульт, дов.№197юр від 10.09.07 р.

                               Шевченко В.В., начальник, дов.№107 юр від 04.10.06 р. 

СУТЬ СПОРУ:

        В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.10.2007 р. по 11.10.2007 р.

Позивач просить зобов'язати визнати вимоги Відповідача про сплату суми 864,00 грн за 1000 м3  незаконними та стягнути з Відповідача 141 245,51 грн за газ, який використовується студентами, що проживають в гуртожитках.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що між сторонами укладено Договір №1041/21/62524 від 01.01.2007р. на постачання та транспортування природного газу, зокрема, в гуртожиток університету, де мешкають студенти.

Всупереч вимогам чинного законодавства Відповідач надає рахунки на оплату газу за однією ціною для всіх споживачів газу по 864,00 грн за 1000 м3 . Разом з тим, на думку Позивача, газ, що постачається для гуртожитку, повинен бути за ціною як для населення - по 686,00 грн за 1000 м3, в зв'язку з чим в спірний період січень-травень 2007 р. Відповідач безпідставно отримав спірні грошові кошти.

Представники Позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

    Відповідач проти позову заперечує, пояснюючи наступне: між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб бюджетних організацій, що визначено в самому договорі та договір не містить інформації про постачання газу для гуртожитків; умовами укладеного договору не передбачено обов'язку відповідача здійснювати перерахунок плати за газ, а зобов'язання повинні виконуватися відповідно до умов договору. Вважає, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»повинен бути укладений окремий договір на постачання газу для населення, облік якого повинен здійснюватися за окремим приладом обліку, який у позивача відсутній.  Не заперечує проти розрахунків за газ, який споживається студентами, при умові укладення окремого договору та встановлення приладу обліку для визначення кількості такого спожитого газу.

       Позивач не погодився з позицією відповідача та надав свої заперечення, в яких пояснює, що неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання газу на побутові потреби гуртожитків, але ВАТ «Дніпрогаз»відмовив йому в цьому.  Вказує, що відповідно до п. 36 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999р. №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» передбачена відповідальність газопостачальних підприємств за відмову споживачеві в проведенні перерахунку плати за фактично надані послуги з газопостачання в разі відсутності  лічильника газу (за заявою споживача). Та в цьому випадку розрахунок за газ проводиться за встановленими нормами споживання. У вказаних запереченнях просить зобов'язати визнати вимоги Відповідача про сплату суми 864,00 грн за 1000 м3  незаконними; зобов'язати ВАТ «Дніпрогаз» укласти договори на постачання газу для потреб гуртожитків; зробити перерахунок плати за газ, який використовується студентами, що проживають у гуртожитках.

        За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено  тільки вступну та резолютивну частину рішення.

       Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

        Між Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту                              імені академіка В. Лазаряна –покупець (надалі Позивач) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації  "Дніпрогаз" –продавець (надалі Відповідач) було укладено договір № 1041/21/62524 купівлі –продажу природного газу для потреб бюджетних установ та організацій, що діє в частині поставки газу до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

      Сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 01.02.2007р., від 02.02.2007р. та від 02.04.2007 р., в яких відповідно узгоджувалися обсяги постачання газу та ціна на газ.

      Відповідно до умов договору Відповідач  зобов'язався передати Позивачу у 2007р. природний газ для використання в кількості 3 410 тис. куб. м, а Позивач зобов`язався прийняти та оплатити газ.

      В п. 4.2. договору та додатковій угоді від 01.02.2007р. сторони визначили, що ціна за 1000 куб. м газу складає 864,00 грн з ПДВ, тариф на транспортування газу магістральними мережами –67,80 грн з ПДВ, тариф на постачання –22,32 грн з ПДВ.

      На виконання умов цього договору в спірний період в січні-травні 2007р. відповідач здійснив постачання та транспортування газу відповідачу за обумовленою в договорі ціною, що підтверджується актами виконаних робіт №1041/21/180054 від 28.02.2007р., №1041/21/176969 від 31.01.2007р., №1041/21/183628 від 31.03.2007р., №1041/21/189663 від 27.04.2007р., № 1041/21/191736 від 31.05.2007р., які підписані сторонами без зауважень. Спожитий за ці місяці газ позивачем сплачено в повному обсязі за обумовленою в договорі ціною, що підтверджено платіжними документами, які знаходяться в матеріалах справи (арк. 78 -91)  та підтверджено відповідачем.

      Позивач не погодився з ціною за газ, що встановлена в договорі та за якої оплатив спожитий газ, відносно газу, який споживається на потреби гуртожитків, що і стало підставою позову.

      Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

       Істотною умовою договору є ціна, яка визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 Кодексу).

    Відповідно до Закону України «Про природні монополії», Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14 березня 1995 року N 213/95 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. N 1548 ціна на постачання та транспортування газу для населення є регульованою та встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики з  урахуванням  граничних  рівнів  цін, встановлених  для  населення  Кабінетом Міністрів України та з 01.01.2007р. встановлена  Постановою НКРЕ від  19.12.2006  N 1672 «Про роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення з 01.01.2007р.»

         Згідно  Постанови    Кабінету    Міністрів    України    від 29 квітня 2006 р.  N605 "Деякі питання  діяльності Національної  акціонерної  компанії  "Нафтогаз України" (в редакції змін, внесених  Постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006р. №1697 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів», встановлено з 1  січня  2007р.  граничні  рівні  цін  на природний газ для:

         підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій,  електро-централей    та    котелень    суб'єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується  для  надання  населенню  послуг  з  опалення  та гарячого   водопостачання,  за  умови  ведення  такими  суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського  обліку  тепла  і  гарячої води),   з  урахуванням  податку  на  додану  вартість,  збору  до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів  на його транспортування,  розподіл і постачання та витрат із  зберігання  за  умови  компенсації  Національній   акціонерній компанії  "Нафтогаз  України" з державного бюджету різниці в цінах на природний газ, на рівні 686 гривень за 1 тис. куб. метрів;

        установ та  організацій,  що  фінансуються  з  державного   і місцевих  бюджетів,  промислових  споживачів  та  інших  суб'єктів господарювання,  без урахування податку на додану вартість,  збору до  затвердженого  тарифу  на  природний  газ  у  вигляді цільової надбавки,  тарифів на його транспортування,  розподіл і постачання та  витрат  із  зберігання,  на  рівні 720 гривень за 1 тис.  куб. метрів."

        Згідно довідки Міністерства транспорту та зв'язку  України  від 05.10.2007р. за №4589/16/14-07  на балансі позивача знаходяться гуртожитки №№1 –6, які розташщовані в м. Дніпропетровську по вул. Академіка Лазаряна,2.

       Відповідно до довідки №59/1490-21/3 від 08.10.2007р. гуртожитки Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна  №1, 2, 3 та 4 забезпечені газовими плитами та повністю заселені студентами; лічильники для обліку газу, що надходить до гуртожитків, окремо не встановлено.

       Як слідує з пояснень сторін, природний газ надходить до власної котельної позивача, де встановлено один прилад обліку, в подальшому використовується для вироблення теплової енергії, якою опалюється адміністративні будівлі і гуртожитки, та безпосередньо використовується для газових плит в гуртожитках №1, 2, 3 та 4.

   Як зазначено, вище господарські та цивільно-правові зобов'язання виникають, зокрема, із правочинів (договорів). За вимогами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини  між  учасниками  договірних  відносин  у  сфері житлово-комунальних послуг  здійснюються  виключно  на  договірних засадах. Споживач послуг зобов'язаний укласти договір  на  надання  житлово-комунальних  послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

        Сторонами не укладено окремого договору щодо постачання природного газу, який споживається в гуртожитках (для населення). Укладання такого договору, в тому числі і в судовому порядку, є предметом окремого спору, та не може вирішуватися судом в рамках заявлених позовних вимог.

       В договорі №1041/21/62524 від 01.01.2007р. на постачання та транспортування природного газу сторонами не обумовлено, що газ буде споживатися різними категоріями споживачів, не визначено обсяги та ціни газу, що буде споживатися по категоріях споживачів. Додаткові угоди до цього договору щодо предмету спору сторонами не укладалися.

       При складанні актів виконаних робіт сторони також вказували лише загальний обсяг спожитого газу без визначення  обсягів щодо газу, який споживається населенням та окремо для опалення і окремо для газових плит.

       Вказаний позивачем в позовній заяві  обсяг газу, який спожитий в спірний період гуртожитками, визначений в односторонньому порядку та не підтверджений належними доказами (даними розрахункових приладів обліку).  

       Як встановлено в Постанові    Кабінету    Міністрів    України    від 29 квітня 2006р. N 605 "Деякі питання  діяльності Національної  акціонерної  компанії  "Нафтогаз України" (зі змінами та доповненнями) ціна 686 грн за 1000 куб м газу застосовується для котелень суб'єктів господарювання, зокрема, блочних (модульних) котелень на обсяги газу, що використовується  для  надання  населенню  послуг  з  опалення  та гарячого   водопостачання,  за  умови  ведення  такими  суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського  обліку  тепла  і  гарячої води.

       Судом встановлено, що позивач немає окремого приладу обліку тепла,  гарячої води і газу, які використовуються для населення.

       Таким чином, відсутні підстави для застосування ціни в розмірі  686 грн за 1000 куб м газу для обсягів, газу, що використовується для потреб гуртожитків, а, отже, відсутні і підстави для здійснення перерахування плати за спожитий в спірний період січень-травень 2007р. природний газ.

        З огляду на викладене, з врахуванням всіх встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

         Керуючись  ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 19, 20, 21, 24 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», господарський суд,-  

ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 Л.П. Широбокова

 Рішення підписано  12 жовтня  2007р.