Ухвала

від 15.06.2022 по справі 2-3112/10

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3112/10

Провадження № 4-с/0182/11/2022

У Х В А Л А

Іменем України

16.06.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Рунчевої О.В., секретаря Девезенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни,-

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни в якій просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною 08 серпня 2020 року у Виконавчому провадженні № 62767497 при виконанні Виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку Оксану Олександрівну повернути стягувачу ПАТ „Укргазбанк Виконавчий лист Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року у виконавчому провадженні № 62767497 протягом трьох днів з моменту отримання ухвали суду з підстав, передбачених п.п.9,10 ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження;

- визнати неправомірними та скасувати у виконавчому провадженні № 62767497 при виконанні Виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про:

- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08 серпня 2020 року

- стягнення з боржника основної винагороди від 08 серпня 2020 року

- арешт майна боржника від 08 серпня 2020 року

- опис та арешт майна боржника від 21 серпня 2020 року

- розшук майна боржника від 25 серпня 2021 року

- арешт коштів боржника від 25 серпня 2021 року

- призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 25 жовтня 2021 року

- визнати неправомірними та скасувати у виконавчому провадженні № 62776497 при виконанні Виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року Звіт про оцінку майна від 25 жовтня 2021 року.

Своївимоги мотивуєтим,що впровадженні Приватноговиконавця виконавчогоокругу ДніпропетровськоїРусецької ОксаниОлександрівни перебуває Виконавчий листНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті №2-3112-2010від 28.12.2010року.

14 лютого 2022 року ОСОБА_2 його знайомий повідомив, що належна йому на праві власності квартира, яка є єдиним його житлом і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - реалізується через Систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ) і електронні торги призначені на 24 лютого 2022 року. 15 лютого 2022 року ним було здійснено фотографування матеріалів вказаного виконавчого провадження в інтересах ОСОБА_2 .

Ознайомившись зі вказаними матеріалами, ним 18 лютого 2022 року була направлена Приватному виконавцю Русецькій Оксані Олександрівні Заява з проханням скасувати її незаконні рішення та повернути виконавчий лист стягувачу. На даний час, вказана заява залишена без уваги і вирішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України - «Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи».

Відповідно до ст. 448 ЦПК України: «Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції».

Відповідно до ст. 449 ЦПК України «Скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи». Про порушення прав ОСОБА_2 незаконними рішеннями Приватного виконавця Русецької О.О. вони дізналися лише 15 лютого 2022 року при першому і єдиному ознайомленні з матеріалами його виконавчого провадження.

Наголошує про незаконність існування цього виконавчого провадження у приватного виконавця Русецької О.О. та протиправність деяких виконавчих дій/бездіяльності, які є безумовними перепонами на даний час для реалізації майна ОСОБА_2 з прилюдних торгів 24 лютого 2022 року, як і в цілому продовження будь - яких виконавчих дій.

По-перше, щодо відкриття виконавчого провадження:

Резолютивна частина Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі № 2-3112/10, а відповідно і виконавчого листа який перебуває на виконанні приватного виконавця Русецької О.О., в своєму третьому абзаці чітко передбачає: «Реалізацію предмета іпотеки провести Державній виконавчій службі шляхом проведення прилюдних торгів».

Вказане Рішення суду чітко вказує на орган, який має право на реалізацію предмета іпотеки, і повноважень приватного виконавця для проведення прилюдних торгів у вказаному рішенні не передбачено.

Відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 , як Приватним виконавцем, та неодноразова спроба реалізації предмета іпотеки суперечить вказаному рішенню суду та створює її діями склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, адже вона умисно не виконуєте рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до його приписів та прийняттям його до свого провадження перешкоджаєте його належному виконанню Державною виконавчою службою.

Відповідно дост.1Закону України«Про виконавчепровадження» «Виконавчепровадження якзавершальна стадіясудового провадженняі примусовевиконання судовихрішень тарішень іншихорганів (посадовихосіб)(далі-рішення)-сукупність дійвизначених уцьому Законіорганів іосіб,що спрямованіна примусовевиконання рішеньі проводяться напідставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче проводження» «Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців».

Відповідно до п.п. 9,10 ч. 4 ст. 43аконуУкраїни «Про виконавчепровадження»:«Виконавчий документповертається стягувачуорганом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю».

На підставі викладеного вважає, що єдиним законним рішенням на той час було б повернення приватним виконавцем Русецькою О.О. Виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року стягувачу ПАТ «Укргазбанк» протягом трьох днів з моменту його пред`явлення тобто до 10 серпня 2020 року, натомість 08 серпня 2020 року приватний виконавець Русецька О.О. протиправно винесла Постанову про відкриття виконавчого провадження без наявних на те повноважень та всупереч приписам виконавчого листа суду.

Відповідно дост.28Закону України«Про виконавчепровадження»:«Копії постановвиконавця таінші документивиконавчого провадження(далі-документи виконавчогопровадження)доводяться виконавцем довідома сторінта іншихучасників виконавчогопровадження,надсилаються адресатам простимпоштовим відправленнямабо доставляютьсякур`єром,крім постанов провідкриття виконавчогопровадження,про поверненнявиконавчого документастягувачу,повідомлення стягувачупро поверненнявиконавчого документабез прийняттядо виконання,постанов,передбачених пунктами1-4частини дев`ятоїстатті 71цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення».

Хочу наголосити, що Постанова про відкриття виконавчого провадження від 08 серпня 2020 року ОСОБА_2 не пізніше 09 серпня 2020 року приватним виконавцем надіслана не була, про що свідчать матеріали виконавчого провадження. Це позбавило його можливості скористатися своїми правами, зокрема щодо її оскарження і взагалі ставить під сумнів законність подальшого виконавчого провадження. Ця постанова взагалі ніколи ОСОБА_2 не надсилалась та ним не отримувалась.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» - «Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про зверненнястягнення намайно боржникавиконавець виноситьпостанову» Жодної постанови про звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем Русецькою О.О. винесено не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» «Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження».

Постанов про опис та арешт майна ОСОБА_2 останньому також надіслано не було.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»: «Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10- денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна».

У зв`язку з тим, що приватний виконавець Русецька О.О. не надіслала ОСОБА_2 . Постанову про арешт його майна це позбавило його права на узгодження вартості іпотечного майна для реалізації або її оскарження, що в свою чергу позбавило права приватного виконавця на залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, Постанову про призначення якого ОСОБА_2 також надіслано не було та її взагалі немає в матеріалах виконавчого провадження. Немає в матеріалах виконавчого провадження і жодних інших документів, пов`язаних з призначенням та проведенням перших та других електронних торгів, та постанов про уцінку майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»: «Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем».

Приватним виконавцем також не було повідомлено ОСОБА_2 про Звіт про оцінку майна, що позбавило його права на його оскарження. Приватним виконавцем Русецькою О.О. також достеменно було відомо, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, адже в матеріалах провадження є конверти які повернулися через не проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою, однак вона протиправно не з`ясувала дійсну адресу реєстрації та проживання боржника не з`ясувала вона в повній мірі і всіх зареєстрованих осіб на об`єкті який вона подала на реалізацію, про що свідчать матеріали виконавчого провадження.

Зазначає, що жодного документу цього виконавчого провадження ОСОБА_2 приватним виконавцем не надсилалося та ним не отримувалося, що позбавило його права бути в курсі проведених виконавчих дій та можливість контролювали законність ходу виконавчого провадження майже два роки їх здійснення.

Також наголошує, що підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом шляхом доступу до нього. Такий висновок зробив ВС в постанові №753/3055/18 від 07 квітня 2021 року, що свідчить про недійсність оцінки майна. Ця позиція підтверджується і Постановою КЦС ВС від 10 серпня 2021 року, справа № 461/4240/17, провадження № 61-13852св20 відповідно до якої, Оцінка майна за якою приватний виконавець проводить електронні торги є недійсною, адже експертом не було безпосередньо досліджено оцінюваний об`єкт нерухомого майна. До схожих за змістом висновків дійшов ВС у постановах від 19.112.2019 у справі №211/2171/15, від 01.10.2020 у справі № 2-2394/10, від 15.10.2020 у справі №917/628/17.

Оскаржувана Експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснив повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, що вплинуло на визначення вартості оцінюваного майна та відповідно призвело до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною. У матеріалах виконавчого провадження немає доказів того, що виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки.

Під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження державним виконавцем було порушено положення Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.

У судове засідання представник скаржника ОСОБА_1 не з`явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, причини його нявки суду не відомі.

У судове засідання представник Приватного виконавця Русецької О.О. - Мальцев В.П. не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення скарги заперечує, та просить відмовити скаржнику у її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали, копії матеріалів виконавчого провадження № 62767497 прийшов до наступного висновку.

Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення для вирішення справи.

Згідно ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.124Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до приписів ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. перебуває виконавче провадження № 62767497 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3112-2010 року виданого 28 грудня 2010 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про «стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» грошових коштів у розмірі 944 433,18 грн. та 15779,25 грн., судового збору, 1700 грн., витрат на інформаційно -технічне забезпечення в розмірі 30 грн., а вського 961 942, 43 грн.

Згідно резолютивної частини виконавчого листа№ 2-3112-2010 року виданого 28 грудня 2010 року встановлено в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_3 .

Реалізацію предмета іпотеки провести Державній виконавчій службі шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації 531 000,00 грн.

Рішення по справі щодо стягнення заборгованості набрало законної сили 04.12.2010 року, неодноразово пред`являлось до органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, а відтак Скаржнику було відомо про наявну заборгованість, але за увесь цей час боржником так і не було вчинено дій щодо виконання з його боку обов`язків, покладених на нього судовим рішенням.

При винесенні рішення Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 04.12.2010 році не існувало іншого органу примусового виконання рішень судів, окрім державної виконавчої служби. Звичайно, на виконання законодавства, яке існувало на момент прийняття рішення суду, судом абсолютно вірно було зазначено спосіб та порядок проведення реалізації предмета іпотеки, тим більше, що це було передбачено так само і в Законі України «Про іпотеку» і в Законі України «Про виконавче провадження».

Оскільки, виконавчий лист № 2-3112-2010 виданий 28.12.2010 року Нікопольським міськрайонним судом передбачає стягнення заборгованості з фізичної особи на користь юридичної особи, такий виконавчий документ підлягає виконанню як органами державної виконавчої служби так і приватними виконавцями без будь-яких застережень.

Згідно зістаттею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другоюстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. ст. 1, 5Закону України «Провиконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються стаття 4Закону України «Прооргани таосіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).

Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Пункт 6 частини першої статті 4Закону №1403-VIII та пункт 4 частини першої статті 2Закону №1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5Закону №1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішеннями Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» встановлено правову позицію, відповідно до якої, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормоюстатті 129-1 Конституції України.

Скаржник посилається на не направлення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на її адресу.

Зазначене не відповідає дійсності та спростовується матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатампростим поштовим відправленнямабо доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаютьсярекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Адреса ОСОБА_2 зазначена у виконавчому листі є АДРЕСА_2 .

Саме на цю адресу приватний виконавець Русецька О.О. у відповідності до ст. 28 Закону, 10.08.2020 року (наступний робочий день) на адресу боржника направила постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2020 року ВП № 62767497 рекомендованим листом зі штрих-кодом № 4900084598394.

Таким чином твердження скаржника про те, що йому не була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідають дійсності.

Таким чином, виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечать положенню частини першої статті 28 Закону, за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15 (провадження № 61- 10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61- 7198св20).

Отже, всі дії вчиненні при відкритті виконавчого провадження вчинені у відповідності до чинного законодавства без порушення прав сторін виконавчого провадження.

Щодо послань скаржника на незаконність постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та основної винагороди, а також інших постанов.

Згідно положень чинної редакції ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приватний виконавець, на виконання вищевказаних норм профільних законів при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження здійснила розрахунок суми основної винагороди приватного виконавця (ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 року).

Так саме, приватним виконавцем було виконано норми ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 954/5 від 54.03.2017 року зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1468/5 від 08.05.2018 року, встановлено плату за користування АСВПу розмірі 69,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження, та наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 року, встановлено види та розміри витрат виконавчого провадження. Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових. При проведенні виконавчих дій за даним виконавчим провадженням виникла необхідність у стягненні витрат виконавчого провадження з боржника по забезпеченню примусового виконання рішення - 69,00 грн. за користування АСВП та 431,00 грн. - витрат на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження(конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги поштового зв`язку, у загальному розмірі 500,00 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат.

Зазначені постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця та про розмір мінімальних витрат по виконавчому провадженню були також направлені на адресу Боржника (Скаржника) звичайною кореспонденцією, як це передбачає ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, всі дії вчиненні при відкритті виконавчого провадження та подальшому проведенні виконавчих дій, вчинені у відповідності до чинного законодавства без порушення прав сторін виконавчого провадження.

Щодо не направлення на адресу скаржника постанови про опис та арешт майна боржника.

Згідно ч.2ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

На виконання норм ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 21.10.2020 року, приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, яку було направлено на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі.

Зазначене підтверджується конвертом із штрих-кодом № 4900085190470, що міститься у матеріалах виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець дотрималась вимог закону щодо направлення на адресу Боржника відповідної постанови про опис майна боржника, що доводить законність її дій.

Щодо проведення огляду об`єкту нерухомого майна.

Сума вартості предмету іпотеки, визначена судовим рішенням на виконання якого видано виконавчий лист № 2-3112-2010 від 28 грудня 2010 року, яка визначена у розмірі 531 000,00 грн., а отже посилання скаржника, щодо проведення оцінки майна боржника є недоречними.

Крім того,відповідно дост.19Закону України«Про виконавчепровадження» боржник зобов`язаний:

1.утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2.допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3.за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4.повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5.своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6.надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Боржником у виконавчому провадженні № 62767497 порушено всі пункти ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження.

Виходячи,з вищевикладеноговбачається,що скарга ОСОБА_2 на неправомірнідії приватноговиконавця РусецькоїО.О.щодо неповідомленняїї прохід виконавчихдій повністюспростовується наявнимидоказами виконавчогопровадження,вимоги щодоневідповідності звітупро оцінкумайна боржникане підтвердженіналежними тадопустимими доказами,як торецензія назвіт прооцінку майна,альтернативний звітпро вартістьнерухомого майначи судоверішення провизнання звітунедійсним зпідстав,визначених нормамиЗакону України«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Більш того, у виконавчому листі вказано початкову ціну реалізації предмета іпотеки у розмірі 531000 грн., у той час як згідно звіту суб`єкту оціночної діяльності від 25.10.2021 року вартість майна ОСОБА_2 , визначена у розмірі 586000 грн., що повністю нівелює посилання скаржника на заниження вартості майна, яке було передано на прилюдні торги, а отже це твердження є хибним та неогрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статей 55 і 124 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16ЦК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних норм права та матеріалів виконавчого провадження свідчить про те, що приватний виконавець здійснив усі заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленими законом, натомість рішення суду боржником (скаржником) не виконано в межах та у спосіб, передбачений виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено порушення його прав державним виконавцем в ході виконавчого провадження в межах доводів скарги, у зв`язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.447- 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня її повного складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О. В. Рунчева