Постанова

від 21.06.2022 по справі 583/3016/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м.Суми

Справа №583/3016/20

Номер провадження 22-ц/816/379/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року в складі судді Сидоренка Р.В., ухвалене в м. Охтирка,

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 112588 від 24 червня 2011 року. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру. Крім того, згідно даного договору дарування їй передано у власність житловий будинок житловою площею 67,9 м 2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа та побутові споруди: сарай - л.кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1, 2 за цією ж адресою. Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996, є відповідач ОСОБА_2 . На цій ділянці також знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. В цьому будинку фактично проживають батьки відповідача. Сама ОСОБА_2 зареєстрована за цією адресою, а фактично проживає у АДРЕСА_3 . На даний час відповідачем самовільно побудована на належній їй земельній ділянці, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 з боку її домоволодіння капітальна споруда бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу та являє собою повздовжню капітальну забудову довжиною 24 метри, яка влаштована на території її домоволодіння. Цей фундамент побудовано на відстані 0,7 метрів від стіни її будинку. Фундамент має ширину близько 30 см. та висоту над землею близько 40 см. Відразу за фундаментом відповідно посаджені кущі винограду, який розрісся і на її будинок. Кам`яний фундамент розміщений на її приватній території без дозволу, у їхню відсутність (не проживали). Вони не дарували і не відчужували цю частину землі. Самовільно влаштований фундамент не дозволяє їй загородити до кінця свою ділянку з четвертої сторони в її законних межах, отримати безперешкодний доступ до свого будинку і, в тому числі, для продовження утеплення будинку, яке розпочате 5 років тому. В результаті вона обмежена в користуванні частиною свого домоволодіння та своєю земельною ділянкою, їй заважає як фундамент, так і виноград. Конфігурація належної їй земельної ділянки має таку форму, що з боку домоволодіння відповідача вона має пряму лінію довжиною 119,72 метри. Це підтверджується і державним актом на землю, і витягом з державного земельного кадастру, і технічним паспортом на домоволодіння. Згідно правовстановлюючих документів ця лінія не є паралельною стіні її будинку. Від кутка будинку з боку АДРЕСА_4 до межі повинно бути 1,40 метрів. Від іншого кутка будинку з боку городу повинно бути 2,35 метрів. Довжина стіни будинку відповідно до технічного паспорту становить 17,93 м (ці дані підтверджуються генеральним планом земельної ділянки М 1:500 АДРЕСА_1 ). Проте, відповідач самовільно влаштувала фундамент паралельно стіні її будинку на відстані 0,7 метрів без згоди. В результаті частина належної їй земельної ділянки знаходиться в користуванні відповідача під її фундаментом та за ним. По межі між земельними ділянками на огороді знаходяться металеві стовпи, до яких приєднана металева сітка. В цій частині межі між ними спору немає. 03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на її земельній ділянці, оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м, а повинен знаходитися на відстані 1,40 м та 2,35 м від стіни її будинку. 31 січня 2020 року вона направила на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан придатний для використання. Однак, ці листи відповідач не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім цього, вона неодноразово у розмові із ОСОБА_2 вимагала від неї прибрати фундамент, пересадити виноград і звільнити земельну ділянку, але та відмовлялася.

Посилаючись на відсутність доступу до належної їй частини земельної ділянки з урахуванням уточнених вимог позивач просила усунути їй ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованою по АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент із цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованої по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованою по АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки, площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, розташованої по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15565 гривень 90 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є неналежним позивачем, а також зазначає, що на момент будівництва бетонного фундаменту позивач ОСОБА_1 не був власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказує, що згідно з правовстановлюючих документів, доданих до матеріалів даної справи станом на 2005 рік власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920386900:01:001:0996 за адресою: АДРЕСА_2 була ОСОБА_2 , а власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920386900:01:001:0001 та будинку на ній відповідно до договору дарування за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 , а ніяким чином не позивач ОСОБА_1 , котра стала власником вказаної земельної ділянки лише 24 червня 2011 року, змінивши кадастровий номер землі із 5920386900:01:001:0001 на номер 5920386900:01:002:4116 за новою технічною документацією від 2010-2011 року та із зміненим каталогом координат земельної ділянки й деякими її розмірами.

Зазначає, що письмовими або іншими доказами неналежним позивачем ОСОБА_1 не спростовано ті обставини, що ОСОБА_2 не є власником бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу довжиною 22,82 метри, фінансування будівництва фундаменту відповідач не проводив та будь-якого дозволу щодо узгодження межі між сусідніми земельними ділянками та будівництва на ній огорожі ОСОБА_4 не надавав.

Посилається на те, що судову експертизу по даній справі проведено без усіх необхідних документів, а матеріали, що були у справі, є недостатніми.

Також зазначає, що в даній справі необхідно застосувати строк позовної давності.

Стверджує в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості стягнення правничої допомоги в сумі 9000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Абрамович О.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони належним чином повідомлені, в судове засідання не з`явилися, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду не є обов`язковою, позиція сторін є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 112588 від 24 червня 2011 року. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру (а.с. 8, 9, 14).

Згідно даного договору дарування від 03 вересня 2009 року ОСОБА_1 передано у власність житловий будинок, житловою площею 67,9 м2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа та побутові споруди: сарай-л, кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1,2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 20).

Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996 та житлового будинку з надвірними спорудами є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 22 серпня 2003 року, державним актом про право власності на земельну ділянку СМ № 044195 від 18 травня 2005 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (реєстрація проведена 14 березня 2005 р.).

03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на земельній ділянці ОСОБА_1 , оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м, а повинен знаходитися на відстані 1,40 м та 2,35 м від стіни її будинку (а.с. 16).

31 січня 2020 року позивач направила на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан, придатний для використання. Однак, ці листи відповідач не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 17-19).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14 червня 2021 року фактичне розташування бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 не відповідає межі земельних ділянок АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 та АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5920386900:01:001:0996, яка вказана у правовстановлюючих документах зазначених земельних ділянок. Фундамент під огорожу розміщений в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5920386900:01:002:4116) на відстані 0,77 м - 0,78 м від житлового будинку АДРЕСА_1 . Таке розташування фундаменту під огорожу не відповідає вимогам Земельного кодексу України ст. ст. 103, 105, 106, 108, 109; п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011. За результатами проведеного дослідження встановлено, що більшість кущів винограду, координати яких визначені при проведенні топографо - геодезичних робіт, розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 згідно правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 Відстані від кущів винограду, які розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 до межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,17 м, 0,13 м, 0,03 м, 0,32 м, 0,39 м, 0,09 м, 0,33 м, 0,30 м, 0,55 м, 0,06 м, 0,91 м, 0,07 м, 0,65 м, 1,16 м, 0,36 м, 1,00 м. Відстані від кущів винограду, які висаджені в межах земельної ділянки АДРЕСА_2 до межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та № 124 згідно правовстановлюючих документів становлять: 0,51 м, 0,64 м, 0,18 м, 0,02 м, 0,93 м, 0,38 м, 0,12 м, 0,44 м, 0,06 м (а.с. 122-139).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами, у тому числі листом Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру, якими були проведені польові топографо-геодезичні роботи на вказаних земельних ділянках та дослідною частиною висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14 червня 2021 року підтверджено, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 самовільно зайнята відповідачем ОСОБА_2 шляхом влаштування на ній фундаменту та насаджень винограду, а тому прийшов до висновку, що права ОСОБА_1 підлягають захисту в зазначений нею в позові спосіб.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частини 1, 2 ст. 78 ЗК України передбачає, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Стаття 212 ЗК України регламентує, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено наявність порушення її права на користування земельною ділянкою, які обумовлені діями відповідача, тому правомірно задовольнив вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Відповідачем у суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування позовної давності, в якому він вказав, що ще в 2005 році позивач мав можливість довідатися про порушення своїх прав під час будівництва огорожі та розміщення кущів винограду, проте упродовж трьох років не здійснив жодної дії, спрямованої на виправлення ситуації, що склалася, просив відмовити в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

За правилами статей 256 - 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують провідносини та правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 527/605/17-ц, які згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при вирішенні цього спору.

Доводи апеляційної скарги про неналежність позивача та про те, що на момент будівництва бетонного фундаменту позивач ОСОБА_1 не являється власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки ОСОБА_1 є належним позивачем по даній справі, оскільки на момент її звернення до суду саме вона була і є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 і саме її право власності на вищезазначену земельну ділянку (право володіти та користуватися) обмежене.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем по даній справі, є безпідставними, оскільки як на момент встановлення фундаменту (2005 рік), так і на момент звернення до суду саме вона була і є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 . Саме з її погодження, про що вона особисто зазначила в місцевому суді під звукозапис, самовільно встановлено цей фундамент без згоди сусідів.

З матеріалів справи вбачається, що фундамент встановлено з боку домоволодіння АДРЕСА_2 . Саме ОСОБА_2 , як власник даного домоволодіння, забезпечила та надала доступ до цього місця людям, які безпосередньо під керівництвом її батька встановлювали цей фундамент. ОСОБА_2 погодила встановлення фундаменту та надала доступ до місця його встановлення з двору, як власник. Фундамент не встановлений на вулиці, він знаходиться в середині двору за парканом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судову експертизу по даній справі проведено без усіх необхідних документів, а матеріали, що були у справі, є недостатніми, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки достатність наданих матеріалів для проведення судової експертизи визначає не сторона чи її представник, а експерт. З матеріалів справи вбачається, що експертом подавалося до суду клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи (т. 1 а.с. 117-118). Клопотання виконане, матеріали надані, в тому числі обмінні файли на дві суміжні земельні ділянки сторін, копія технічної документації із землеустрою, матеріали топографо-геодезичних обстежень цих ділянок, тощо. Отримавши всі ці матеріали, експерт зазначив, що їх достатньо для проведення експертизи та надання висновку.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі щодо необхідності застосування строку позовної давності, то вони є безпідставними, оскільки як вірно зазначив місцевий суд позов ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є негаторним позовом і він може бути поданий протягом всього терміну тривання порушення без застосування строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується і з доводами в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості стягнення правничої допомоги в сумі 9000 грн.

На думку колегії суддів апеляційного суду, стягнутий місцевим судом з відповідача на користь позивача розмір витрат за надану правничу допомогу в сумі 9000 грн є співмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, зазначена сума гонорару відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак, місцевий суд обґрунтовано стягнув 9000 грн витрат на правничу допомогу і ця сума відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, зводяться до переоцінки доказів у справі, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Рішення суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив дійсні обставини справи, надавши їм оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, принципу верховенства права та справедливості.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 27 червня 2022 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

Т. А. Левченко