Постанова

від 26.06.2022 по справі 442/7579/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 442/7579/18

провадження № 61-19709 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого

2021 року у складі судді Крамара О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2006 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними набуто рухоме та нерухоме майно, а саме: у 2008 році придбано нежитлове приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, розташоване у корпусі 5 по АДРЕСА_1 ; у 2009 році придбано автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 ; у 2011 році проведено реконструкцію нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , що була придбана ОСОБА_3 у 1999 році, унаслідок чого за рахунок їх спільних коштів загальна площа об`єкта збільшилась з 55 кв. м до 335,2 кв. м; у 2014 році придбано земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташовану по АДРЕСА_1 ; збудовано дачний будинок АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту) та об`єкт будівництва - відпочинковий комплекс у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост розташований, у тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером 4621286100:04:000:0021, право власності на яку зареєстровано за відповідачем згідно зі свідоцтвом про право власності від 22 жовтня 2014 року № 28468270.

Оскільки усе вищезазначене майно набуто у власність за час перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні грошові кошти подружжя, унаслідок спільної праці, тому відповідно до положень статей 60, 62, 69-71 СК України це майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними. У добровільному порядку дійти згоди щодо розподілу вищевказаного майна вони не можуть.

З урахуванням викладеного та заяви про зміну позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя: нежитлове приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, розташоване у корпусі 5 по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташовану по АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 ; дачний будинок АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту); об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва, у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост; автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за відповідачем відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 березня 2009 року.

Також просила визначити рівними частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на майно подружжя; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити їй в особисту приватну власність та визнати право власності на: нежитлову будівлю, загальною площею 335,2 кв. м по АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, розташовані у корпусі 5 по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку для обслуговування павільйону, площею 0,0147 га, по АДРЕСА_2 . Виділити в особисту приватну власність та визнати право власності ОСОБА_3 на дачний будинок АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту); автомобіль марки «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 ; об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва, у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост; припинити право власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю, загальною площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для обслуговування павільйону, площею 0,0147 га, по АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, корпус 5 по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, по АДРЕСА_1 .

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, визнання факту припинення шлюбних відносин.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що нежитлова будівля, площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 придбана ним у 1999 році, тобто до шлюбу з ОСОБА_1 , а її реконструкція проведена за його кошти, відповідачка участі у будівництві вказаної будівлі не приймала, а отже, таке нерухоме майно є його особистою приватною власністю.

Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621286100:04:000:0021, площею 0,7281, яка розташована на території Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, та земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га, яка розташована у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області, набуті ним у власність у межах безоплатної приватизації, тому є його особистою приватною власністю відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України.

З серпня 2015 року шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 припинено, спільний побут вони не ведуть, він почав проживати окремо. Після фактичного припинення шлюбних відносини він за власні кошти розпочав будівництво дачного будинку, який розташовано на земельній ділянці, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га. Отже, вказаний дачний будинок є його особистою приватною власністю.

ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено існування об`єкта будівництва у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області.

Спільною сумісною власністю подружжя є нежитлове приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, корпус 5 по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташована по АДРЕСА_1 ; автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 . Він не заперечує проти визнання за відповідачкою права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, корпус 5 по АДРЕСА_1 і земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, а за ним - на автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд визнати його особистою приватною власністю нежитлову будівлю, площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621286100:04:000:0021, площею 0,7281 га, розташовану на території Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області; земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га, розташовану у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області; дачний будинок, який знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га, у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області; автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за ним. Також просив визнати факт припинення шлюбних відносин між подружжям ним та ОСОБА_4 з 15 серпня 2015 року.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 лютого 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : нежитлові приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, корпус 5 по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 335,2 кв. м, розташовану за адресою АДРЕСА_2 ; дачний будинок АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту); об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва, розташовані у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост; автомобіль «Audi Q5» номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, корпус 5 по АДРЕСА_1 .

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частки земельної ділянки для обслуговування павільйону, загальною площею 0,0147 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку дачного будинку АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,2719 га, для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку об`єкта будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 51/100 частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку дачного будинку АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту).

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_3 на автомобіль «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджено факт припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у серпні 2015 року, показання свідків не узгоджувалися між собою та були суперечливими. Крім того, показаннями свідків за відсутності інших належних і допустимих доказів не може бути встановлений факт окремого проживання чоловіка та жінки.

ОСОБА_3 у зустрічному позові не заперечував щодо залишення в його власності автомобіля «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв. м і на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Нежитлова будівля, загальною площею 55 кв. м, розташована по АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, як майно, що набуте ним до шлюбу. Проте вартість цієї нежитлової будівлі істотно збільшилася унаслідок спільних грошових затрат подружжя, а саме на 5 391 948 грн, а площа збільшилася з 55 кв. м до 335,2 кв. м, що підтверджується висновком будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 17 вересня 2020 року № 447/20. Таким чином, нежитлова будівля по АДРЕСА_2 є спільним майном подружжя. Спільна сумісна власність сторін виникла лише на частку майна, яка істотно збільшилася, тому ОСОБА_3 належить 51/100 частки вказаного нежитлового приміщення, а ОСОБА_1 - 49/100 його частки.

Оскільки нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , загальною площею 335,2 кв. м, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому до ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України перейшло відповідне право на частку земельної ділянки, площею 0,0147 га, на якій розташована належна їй частка майна, тобто на 49/100 частки.

Дачний будинок АДРЕСА_3 розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022. Відповідно до декларації про готовність до експлуатації від 01 вересня 2016 року № ЛВ 142162442417 будинок споруджено у період з 2015 року по 2016 рік, тобто за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, а отже, є спільним майном подружжя.

Оскільки на земельній ділянці, площею 0,2719 га, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, яка набута ОСОБА_3 у власність шляхом приватизації, розташований вказаний дачний будинок, який підлягає поділу між сторонами, тому ОСОБА_4 належить частка цієї земельної ділянки, на якій розташовано вказаний будинок.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будівельних матеріалів та обладнання, які були використані при будівництві об`єкта відпочинкового комплексу « Зарічний » у с. Раневичі Дрогобицького району, який не введено до експлуатації, оскільки таке будівництво відбувалося за час перебування сторін у шлюбі, а відповідачем не спростовано презумпцію спільної власності подружжя.

При ухваленні судового рішення міськрайонний суд керувався відповідною практикою Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не заперечував щодо залишення в його власності автомобіля «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв. м, і на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно врахував визнання ОСОБА_3 вказаної частини позовних вимог, взявши до уваги те, що ОСОБА_3 у зустрічному позові не просив про стягнення компенсації вартості за виділення йому в особисту власність частини майна, вартість якого є меншою за ту частину, яка виділяється ОСОБА_1 . При цьому фактично його частка у такому майні не зменшувалася, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 59 620,50 грн, як грошової компенсації за зменшення його частки у спільному майні, відсутні.

Нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , яке набуто у власність ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу, є об`єктом права спільної власності подружжя, оскільки воно за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості унаслідок спільних трудових та грошових затрат обох з подружжя, при цьому після реконструкції нежитлова будівля збільшилась у площі з 55 кв. м до 335,2 кв. м, а його вартість збільшилася на 5 391 948 грн. Право спільної сумісної власності подружжя у вказаному нежитловому приміщенні виникло на частку майна, яка істотно збільшилася, тому ОСОБА_1 належить 49/100 частки спірного нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 - 51/100 його частки. До ОСОБА_1 також перейшло право власності на 49/100 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0147 га, по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , тобто пропорційно її частки у праві власності на нежитлову будівлю, яка розташована на цій земельній

АДРЕСА_3 споруджено у період з 2015 року по 2016 рік, тобто за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку дачного будинку НОМЕР_3 та на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,2719 га, для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 4621286100:04:000 АДРЕСА_3 , на якій розташований вказаний дачний будинок.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку об`єкта будівництва (відпочинкового комплексу), який побудовано за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте до експлуатації не введено, у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва, у с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області урочище Корост.

ОСОБА_3 належними доказами не підтверджено факт припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у серпні 2015 року та його окремого проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя його та ОСОБА_1 нежитлової будівлі, загальною площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 ; дачного будинку АДРЕСА_3 ; об`єкта будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані у процесі такого будівництва; визнання за ОСОБА_1 права власності на: 49/100 частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 ; 49/100 частки земельної ділянки для обслуговування павільйону, загальною площею 0,0147 га по АДРЕСА_2 ; 1/2 частку дачного будинку НОМЕР_3 ; 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,2719 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022; 1/2 частку об`єкта будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання; визнання за ОСОБА_3 права власності на: 51/100 частки нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 ; 1/2 частки дачного будинку НОМЕР_3 й увалити у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а саме у частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 : нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 ; дачного будинку НОМЕР_3 ; земельної ділянки, площею 0,2719 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0022; визнання факту припинення шлюбних відносин між подружжям з 15 серпня 2015 року, стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку у спільному сумісному майні подружжя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 442/7579/18 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди вийшли за межі позовних вимог ОСОБА_1 , визнавши за нею право власності на: 1/2 частку дачного будинку НОМЕР_3 , 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га, 1/2 частку об`єкта будівництва (відпочинкового комплексу) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, оскільки позивачкою такі вимоги не заявлялися.

Нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_2 , придбана ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Реконструкція вказаної нежитлової будівлі здійснена за особисті кошти ОСОБА_3 , які він отримав від здійснення підприємницької діяльності, а отже, вищевказані обставини свідчать, що таке нерухоме майно є його особистою приватною власністю й поділу між сторонами не підлягає. ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами своєї участі у реконструкції вказаної нежитлової будівлі.

Дачний будинок НОМЕР_3 побудовано ОСОБА_3 за його особисті кошти, після фактичного припинення шлюбних відносин, що підтверджується належними доказами.

Вартість майна, виділеного ОСОБА_1 , а саме нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв. м та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, становить 579 061 грн, а вартість виділеного ОСОБА_3 автомобіля «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , становить 459 820 грн, тобто на користь останнього слід було стягнути компенсацію вартості частки майна у розмірі 59 620,50 грн, проте суди у порушення положень статті 71 СК України таку компенсацію не стягнули.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Судами вірно здійснено поділ майна подружжя з урахуванням інтересів сторін у справі. ОСОБА_3 не доведено факт припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у серпні 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб від 22 березня 2016 року, виданим повторно, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано 23 лютого 2006 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 березня 2009 року автомобіль «Audi Q5», 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 05 березня 2008 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв. м, за ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 грудня 2014 року № 30979723 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з договором купівлі-продажу павільйона від 12 лютого 1999 року ОСОБА_3 придбано павільйон, прощею 55 кв. м, декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2011 року № ЛВ 14311042014 встановлено, що реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 була проведена у 2011 році. Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 11 жовтня 2011 року № 296 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна вирішено оформити право власності на реконструйовані існуючі магазини, загальною площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 жовтня 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав від 14 жовтня 2011 року № 31661839 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 335,2 кв. м, по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 22 жовтня 2014 року № 28468270 ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,7281 га, для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0021.

Відповідно до державного актоу про право власності на землю серія ЛВ № 030218 земельна ділянка, загальною площею 0,0147 га, розташована по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2000 року.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 22 жовтня 2014 року № 28468270 ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,2719 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022. Після зміни цільового призначення на підставі розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації від 15 травня 2015 року № 126, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 червня 2015 року № 238510612 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,2719 га, для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 4621286100:04:000:0021.

Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 01 вересня 2016 року № ЛВ 142162442417 ОСОБА_3 введено до експлуатації дачний будинок, площею 71 кв. м, у с.Раневичі, урочище «Корост» Дрогобицького району Львівської області на земельній ділянці кадастровий номер №4621286100:04:000:0022.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 26 травня 2020 року № 438/20 середня ринкова вартість автомобіля «Audi Q5», 2.0 TDI, 2009 року випуску, становить 459 820 грн.

Відповідно до висновку будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 17 вересня 2020 року № 447/20 вартість нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , унаслідок її реконструкції у 2011 році з 55 кв. м до 335,2 кв. м загальної площі збільшилась на 5 391 948 грн.

Ринкова вартість кожного з наведених у переліку нижче об`єктів на дату оцінки 11 вересня 2020 року становить: нежитлові приміщення, загальною площею 31,4 кв. м, розташованих по АДРЕСА_4 - 500 193 грн; земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 - 78 868 грн; нежитлової будівлі, загальною площею 335,2 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_2 - 5 506 666 грн; дачного будинку АДРЕСА_3 (за межами населеного пункту), та земельної ділянки, кадастровий номер № 4621286100:04:000:0022 на якій він розташований - 1 113 142 грн.

Готовність об`єкту будівництва у вигляді відпочинкового комплексу « Зарічна » у с. Раневичі Дрогобицького району урочище Корост, на день огляду становить 100 %, а ринкова вартість об`єктів подібних до об`єкту у вигляді відпочинкового комплексу « Зарічна » у с. Раневичі Дрогобицького району урочище Корост при умові готовності 100 % становить від 4 175 190 грн до 9 742 110 грн. Надати відповідь про вартість будівельних матеріалів та робіт використаних при будівництві відпочинкового комплексу « Зарічна » не надалося можливим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Частиною першою статті 62 СК України передбачено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом на тих підставах, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення вартості майна; таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Таке збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114 цс 20).

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що вартість нежитлової будівлі, загальною площею 55 кв. м, розташованої по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, істотно збільшилася унаслідок спільних трудових й грошових затрат подружжя, а саме на 5 391 948 грн. Площа вказаної будівлі збільшилася з 55 кв. м до 335,2 кв. м, що підтверджується висновком будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 17 вересня 2020 року № 447/20.

Отже, частина зазначеної нежитлової будівлі, яка істотно збільшилася за рахунок витрат подружжя є їх спільним сумісним майном, що відповідає положенням частини першої статті 62 СК України, а саме ОСОБА_3 належить 51/100 частки вказаного нежитлового приміщення, а ОСОБА_1 49/100 його частки. Крім того, до ОСОБА_1 перейшло відповідне право на частку земельної ділянки, площею 0,0147 га, на якій розташована належна їй частка майна, тобто на 49/100 її частки.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про залишення у власності ОСОБА_3 автомобіля «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 31,4 кв. м і на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, площею 0,0035 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_3 у зустрічному позові, апеляційній та касаційній скаргах щодо такого розподілу спільного сумісного майна не заперечував.

Суди дійшли вірного висновку про те, що спільним сумісним майном подружжя є дачний будинок АДРЕСА_3 розташований на земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, який згідно з декларацією про готовність до експлуатації від 01 вересня 2016 року № ЛВ 142162442417 споруджено у період з 2015 року по 2016 рік, тобто за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Також земельна ділянка, площею 0,2719 га, кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, набута ОСОБА_3 у власність шляхом приватизації, на якій розташований вказаний дачний будинок, підлягає поділу між сторонами, а саме ОСОБА_4 належить частка цієї земельної ділянки, яка відповідає її частці у дачному будинку.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-814 цс 15 та у постановах Верховного Суду: від 25 лютого 2019 року у справі № 199/2099/17 (провадження № 61-35533 св 18), від 16 червня 2021 року у справі № 1008/339/12 (провадження № 61-16290 св 19).

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є співвласниками будівельних матеріалів та обладнання, які були використані при будівництві об`єкта відпочинкового комплексу « Зарічний » у с. Раневичі Дрогобицького району, який не введено до експлуатації, оскільки таке будівництво відбувалося за час перебування сторін у шлюбі. ОСОБА_3 не спростовано презумпції спільної власності подружжя щодо цього майна.

Посилання касаційної скарги на припинення шлюбних відносин ОСОБА_3 з ОСОБА_1 у серпні 2015 року, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються висновками судів про те, що такі обставини ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджено, показання свідків не узгоджувалися між собою та були суперечливими. Доведення цих обставин є процесуальним обов`язком ОСОБА_3 , який посилається на них, як на підставо своїх вимог (статті 12, 81 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що суди вийшли за межі позовних вимог, є безпідставними, так як ОСОБА_1 було заявлено вимоги про розподіл усього спільного майна подружжя, яке встановлено на підставі наданих сторонами доказів, такі вимоги не змінювалися, а порядок поділу визначено судом.

Посилання касаційної скарги на те, що нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_2 , придбана ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , реконструкція вказаної нежитлової будівлі здійснена за особисті кошти ОСОБА_3 , які він отримав від здійснення підприємницької діяльності, на увагу не заслуговують, оскільки реконструкція зазначеної нежитлової будівлі здійснена за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Крім того, кошти отриманні ОСОБА_3 , як одним із подружжя, від здійснення підприємницької діяльності, є об`єктом права спільної сумісної власності, що відповідає положенням частини другої статті 61 СК України.

Доводи касаційної скарги про те, що вартість майна виділеного ОСОБА_1 , а саме нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 4611500000:01:014:0125, перевищує вартість виділеного ОСОБА_3 автомобіля «Audi Q5», номерний знак НОМЕР_1 , тому на користь останнього судами безпідставно не було стягнуто компенсацію вартості частки майна, на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися з окремим позовом про стягнення такої компенсації, а таких вимог у суді він не заявляв.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць