Рішення

від 26.02.2021 по справі 442/7579/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/7579/18

Провадження №2/442/55/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В..

з участю секретаря судового засідання Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, визнання факту припинення шлюбних відносин,-

в с т а н о в и в :

09.11.2018 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; дачний будинок АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту); об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі такого будівництва, в с.Раневичі, Дрогобицького району Львівської області урочище Корост; автомобіль марки Audi Q5 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 ; визначити рівними частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на майно подружжя; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити в особисту приватну власність та визнати право власності ОСОБА_1 на: нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 ; виділити в особисту приватну власність та визнати право власності ОСОБА_2 на дачний будинок АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту); автомобіль марки Audi Q5 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 ; об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі такого будівництва, в с. Раневичі, Дрогобицького району Львівської області урочище Корост; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для обслуговування павільйону площею 0,0147 за адресою АДРЕСА_3 , припинити право власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; земельну ділянку для обслуговування павільйону площею 0,0147 за адресою АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 ; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з лютого 2006 року. За період перебування у шлюбі ними набуто спірне майно, а саме: у 2009 році придбано автомобіль марки AUDIQ5 н.з. НОМЕР_1 ; у 2008 р. нежитлове приміщення загальною площею 31,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; у 2014 р. земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 ; у 2011 році проведено реконструкцію нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , що була придбана ОСОБА_3 у 1999 році, внаслідок чого загальна площа об`єкт збільшилась з 55 кв.м. до 335,2 кв.м.; збудовано дачний будинок АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту) та об`єкт будівництва - відпочинковий комплекс в с.Раневичі, Дрогобицького району Львівської області урочище Корост. Оскільки всі ці об`єкти набуті у власність в період шлюбу, за спільні грошові кошти та спільною трудовою участю, вважає, що на підставі 60, 62, 69-71 СК України таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року забезпечено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та накладено арешт на спірні об`єкти.

04.12.2018 відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 нежитлову будівлю площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0021 площею 0,7281 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада; земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 площею 0,2719 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада; дачний будинок, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 площею 0,2719 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада; автомобіль марки AudiQ5 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .. Визнати факт припинення шлюбних вдіносин між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 15 серпня 2015 року. У задоволенні первісного позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що нежитлова будівля площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 придбана ним до шлюбу у 1999 році, а її реконструкція проведена за його кошти, ОСОБА_1 жодної участі у процесі будівництва не приймала, а отже таке майно є його особистою приватною власністю. Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0021 площею 0,7281 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада та земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 площею 0,2719 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада, зазначає, що такі набуті ним у власність в межах безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, в результаті чого є його особистою приватною власністю в силу приписів ст.81, 116 Земельного кодексу України. Стверджує, що за власні кошти розпочав будівництво дачного будинку, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 площею 0,2719 га за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, Раневицька сільська рада, так як з серпня 2015 року подружні стосунки між ним та ОСОБА_1 припинено. Відтак дачний будинок не може належати йому та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Заперечує існування об`єкта будівництва в с.Раневичі, Дрогобицького району Львівської області. Не заперечує належності на праві спільної сумісної власності подружжя нежитлових приміщень загальною площею 31,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 та автомобіля марки Audi Q5 2009р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 .

11.01.2019 представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 , подала Відзив на зустрічний позов, в якому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

01.02.2019 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подав Відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, визнання факту припинення шлюбних відносин, об`єднано в одне провадження з первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року призначено експертизу у справі та зупинено провадження на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року провадження поновлено.

11.12.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач за первинним позовом, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 , допитана як свідок, пояснила, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з лютого 2006 року. Усе спірне майно вони набули у власність у період шлюбу. Вона завжди працювала, здійснювала підприємницьку діяльність, отримувала стабільний дохід. Торговий комплекс у м.Трускавці по вул. Річки, 4 вони з чоловіком будували разом спільною фінансовою та трудовою участю, провівши реконструкцію об`єкту у 2011 році. У 2015 році після того як набули у с.Раневичі дві земельні ділянки розпочали будівництво туристичного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а дачний будинок у с.Раневичі є частиною цього відпочинкового комплексу. Влітку 2017 року відбулося відкриття комплексу Зарічна . Стосунки між подружжя припинились на початку 2018 року, до цього часу вони проживали сім`єю у її будинку в АДРЕСА_5 .

Представник позивача за первиним позовом - адвокат Теслюк Я., позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просить первинний позов задоволити, а у задоволенні зустрічного - відмовити.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що все спірне майно набуто ним за власні кошти. З 15 серпня 2015 року по жовтень 2015 року він проживав у сина, так як змушений був залишити помешкання на АДРЕСА_5 , де проживав з дружиною ОСОБА_1 . В цей час розпочав будівництво дачного будинку в с.Раневиці Дрогобицького району, куди в жовтні 2015 року вселився та проживає і досі. Шлюбні відносини з ОСОБА_1 припинено з серпня 2015 року. Вважає, що спільне користування майном з ОСОБА_1 є неможливим.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до переконання, що первинний позов слід задовольнити частково, зустрічний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 виданого 22.03.2016р. (повторно), шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 23 лютого 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області про що зроблено відповідний актовий запис № 80 від 23.02.2006 року.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Дрогобицьким ВРЕВ ДАІ ГУМВС України у Львівській області на ім`я ОСОБА_3 19.03.2009р. зареєстровано автомобіль марки AUDIQ5 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 05.03.2008 року на ім`я ОСОБА_3 ,. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_2 , загальною площею 31,4 кв. м.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30979723 від 15.12.2014 р. на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу павільйона від 12.02.1999 року, ОСОБА_3 придбано павільйон прощею 55 кв.м. Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 14.09.2011р. № ЛВ 14311042014 встановлено, що реконструкція нежитлової будівлі у АДРЕСА_3 була проведена у 2011 р.. Рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 296 від 11.10.2011 р. про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна вирішено оформити право власності на реконструкцію існуючих магазинів загальною площею 335, 2 кв.м. по АДРЕСА_3 на ОСОБА_3 . Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.10.2011 року та Витягу про державну реєстрацію прав від 14.10.2011 р. № 31661839 нежитлова будівля загальною площею 335, 2 кв.м. по АДРЕСА_3 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на зазначений об`єкт.

Відповідно до Державного акту про право власності на землю Серія ЛВ № 030218 земельна ділянка загальною площею 0,0147 га у АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2000 р.

Згідно Свідоцтва про право власності № 28468270 від 22.10.2014 р. ОСОБА_3 , Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28470400 від 22.10.2014р. належить земельна ділянка площею 0,7281 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0021.

Згідно з Свідоцтвом про право власності № 28468270 від 22.10.2014р. ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2719 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0022.Після зміни цільового призначення на підставі Розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації № 126 від 15 травня 2015 року, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 238510612 від 04.06.2015 р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2719 га для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 4621286100:04:000:0021.

Відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 01.09.2016 р. № ЛВ 142162442417 ОСОБА_3 здано в експлуатацію дачний будинок площею 71 кв. м. в с.Раневичі, урочище Корост Дрогобицького району Львівської області на земельній ділянці кадастровий номер №4621286100:04:000:0022.

Згідно з Довідкою виданою Дрогобицької об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області Трускавецькою ДПІ Дрогобицького управління Головного Управління ДФС у Львівській області № 1246/10/13-09-13-01-18 від 06.11.2018 р. ОСОБА_1 перебуває на облку як субєкт господарювання-фізична особа з 2002 року і обсяг її доходу за період з 2002 по 2017 рік складає 3 460 379 грн. Відповідно до Довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Льівській області про індивідуальні відомості про застраховану особу № 2013 за ОСОБА_1 з 1998 року по 2017 рік було сплачено страхові внески з її доходів.

Згідно з Довідкою виданою Трускавецькою ДПІ Дрогобицького управління Головного Управління ДФС у Львівській області № 40913/10/13-01-57-43-01 від 27.11.2018 р. ОСОБА_3 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа з 1996 року та отримував дохід, що за період з 1996 по 2017 рік складає 239 680 грн..

Згідно з Висновком експерта № 438/20 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, складеного 26.05.2020 року судовим експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, визначено середню ринкову ціну автомобіля AUDIQ5 2.0 TDI 2009 року випуску, яка на момент виконання експертизи становить 459820, 00 грн.

Згідно з Висновком експерта № 447/20 за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівеної та оціночно-земельної експертизи, складеного 17.09.2020 року судовим експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, вартість нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 внаслідок її реконструкції у 2011 р. з 55 кв.м. до 335, 2 кв.м. загальної площі збільшилась на 5391948, 00 грн. Ринкова вартість кожного з наведених у переліку нижче об`єктів на дату оцінки 11.09.2020 року становить: нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв. м. розташованих по АДРЕСА_1 - 500193,0 грн.; земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - 78868,0 грн.; нежитлової будівлі загальною площею 335, 2 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_3 - 5506666, 0 грн.; дачного будинку АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту), та земельної ділянки кадастровий номер №4621286100:04:000:0022 на якій він розташований - 1113142, 0 грн. Цим же Висновком експертизи встановлено, що готовність об`єкту будівництва у вигляді відпочинкового комплексу Зарічна у с.Раневичі Дрогобицького району урочище Корост, на день огляду становить 100%, а ринкова вартість об`єктів подібних до об`єкту у вигляді відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Раневичі Дрогобицького району урочище Корост при умові готовності 100 % знаходиться в межах 4175190,0 грн. до 9742110,0 грн. Надати відповідь про вартість будівельних матеріалів та робіт використаних при будівництві відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Раневичі Дрогобицького району урочище Корост, не надається можливим.

Листом Головного управління ДПС у Львівській області № 91679/13-01-55-01-10 від 26.11.2020 р. наданого суду на виконання Ухвали суду від 20.22.2020 року про задоволення клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів, надано інформацію про дохід ОСОБА_1 та копії податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи підприємця за період 2017 - 2019 роки, де її дохід аналогічний доходу згідно з Довідкою № 1246/10/13-09-13-01-18 від 06.11.2018 р.

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснив, що проживав у відпочинковому комплексі Зарічна з 28 по 30 грудня 2018 року. Розрахунок за проживання провадив з господарем комплексу. По приїзді його зустріла жінка, яка провела його в номер. Номер облаштований всіма зручностями. Підтвердив, що на фото в матеріалах справи він під час перебування у відпочинковому комплексі Зарічна .

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою колишнього подружжя та кумою ОСОБА_1 . Щодня забирає з дому сестру, яка живе по сусідству з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 та бачить автомобіль ОСОБА_10 на подвірї їх будинку по АДРЕСА_5 . Бачила, як ОСОБА_11 привозила додому білизну з бази відпочинку для прання. Знає, що подружжя вело будівництва у АДРЕСА_3 . Стверджує, що сторони припинили стосунки як сім`я на початку 2018 р.

Свідок ОСОБА_12 повідомила суду, що є сусідкою подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_13 . Бачила ОСОБА_14 на подвір`ї, в дворі завжди стояв його автомобіль. Згадує, що часто бувала вдома у подружжя в період після 2015р. у будинку по АДРЕСА_5 , бо робить уколи матері ОСОБА_4 , і бачила там ОСОБА_14 як чоловіка ОСОБА_15 . Вважає, що ОСОБА_16 не проживає з ОСОБА_4 з початку 2018 року.

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що працювала продавцем у ФОП ОСОБА_15 . Стверджує, що ОСОБА_4 отримувала стабільний та високий дохід. Їй відомо про будівництво подружжям торговельного центру в АДРЕСА_3 . Розповідає, що подружжя разом приїжджали на роботу і їхали з роботи. Пригадує про подарунки, які вона їм пробила як подружжю, а саме керамічні каструлі, а також як допомагала ОСОБА_4 вибирати подарунок ОСОБА_18 на Миколая. Це було у 2017 році. Стверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_16 розійшлись на початку 2018 р.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що працювала продавцем у ОСОБА_10 ще за довго до його одруження з ОСОБА_4 у 2006 році. Подружжя разом приїжджало на роботу і їхали з роботи аж до кінця 2017 року. Після цього їх стосунки припинились.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що давно знає подружжя, у них були дружні відносини. Знає, що подружжя разом за спільні кошти здійснювало будівництво в АДРЕСА_3 . У будівництві брав участь батько ОСОБА_15 . Сама ОСОБА_4 з дочкою прибирали будівлю на Річки, 4 після ремонту. Знає, що влітку 2017 року було відкриття відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 , там була ОСОБА_4 часто буває вдома у подружжя у будинку по АДРЕСА_5 , бо робить там косметичні процедури у дочки ОСОБА_4 і бачила там ОСОБА_21 . Стверджує, що подружні стосунки між сторонами припинились у 2018 році.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що є сином ОСОБА_22 . Часто навідувався в гості до подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в будинок де, вони проживали в АДРЕСА_5 . Востаннє там був на Великдень 2015 року. Стверджує, що батько проживав з ним з 15 серпня 2015 року по жовтень 2015 року, коли пішов від ОСОБА_23 2015 року батько проживає з ОСОБА_24 , яку представив йому як свою дружину.

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що доводиться чоловіком рідної сестри ОСОБА_10 та проживає по АДРЕСА_6 . Знає, що в період з серпня 2015 року по жовтень 2015 року ОСОБА_16 проживав в сина за адресою АДРЕСА_7 .

Свідок ОСОБА_26 повідомив суду, що возив бетонний розчин в с. Раневичі на будівництво дачного будинку. Бачив там ОСОБА_14 проте не бачив ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що знає про припинення стосунків між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 з серпня 2015 року. 22 вересня 2015 року він особисто познайомив ОСОБА_14 зі ОСОБА_24 , з якою ОСОБА_16 став проживати з жовтня 2015 року. Також сказав, що був присутній на відкриття відпочинкового комплексу Зарічна у 2017 році і там була ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_28 повідомила суду, що познайомилась з ОСОБА_9 22 вересня 2015 року. Знала, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі. Стала з ним проживати з жовтня 2015 року у дачному будинку в с.Раневичі Дрогобицького району. Стверджує, що була на відкритті відпочинкового комплексу Зарічна .

Показання вищевказаних свідків в частині припинення подружніх стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та часу з якого вони проживають окремо, не узгоджуються між собою, суперечать одні одним, даються заінтересованими особами, відтак суд оцінює їх критично та не бере до уваги.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення закріплено в ч. 3 ст. 368 ЦК України, де передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом..

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Як встановлено судом, автомобіль марки AUDI Q5 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , нежитлове приміщення у АДРЕСА_2 , загальною площею 31,4 кв.м. та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 набуті подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Таким чином зазначене майно є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, як таке, що набуте подружжям за час шлюбу. Крім цього, зазначена обставина визнається сторонами.

У зустрічному позові ОСОБА_3 не заперечує щодо поділу наведено вище майна у спосіб залишення у власності ОСОБА_3 автомобіля марки AUDI Q5 2009 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення у АДРЕСА_2 , загальною площею 31,4 кв. м. та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Частиною 1 ст. 62 Сімейного кодексу України передбачено, що, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна.

Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного суду від 22.09.2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

Так, нежитлова будівля загальною площею 55 кв.м. по АДРЕСА_3 належала ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності, як майно, що набуте ним до шлюбу. У 2011 році, в час перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_1 , було проведено реконструкцію об`єкту, внаслідок якої, така нежитлова будівля збільшилась у площі в шість разів - з 55 кв. м. до 335, 2 кв. м., та згідно Висновку експерта № 447/20, вартість нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 збільшилась на 5391948,0 грн. Відповідно до згаданого Висновку експерта вартість будівлі збільшилась саме внаслідок реконструкції проведеної у 2011 році, а не внаслідок зміни курсу валют, інфляції чи інших чинників. Суд приходить до висновку, що реконструкція нежитлової будівлі проводилась фінансовою участю ОСОБА_1 . Мотивами для такого висновку є Довідка про доходи ОСОБА_1 № 1246/10/13-09-13-01-18 від 06.11.2018р. та Довідка про доходи ОСОБА_3 № 40913/10/13-01-57-43-01 від 27.11.2018р. Згідно вказаних документів доходи ОСОБА_3 не позволяли провести реконструкцію, де відповідно до Проекту організації будівництва по реконструкції існуючих магазинів по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 , орієнтовний обсяг самих лише будівельно-вантажних робіт у найбільш напружений період будівництва становить 420 тис. грн. Дохід ОСОБА_29 за період з 1996 року по рік реконструкції - 2011 включно, становив - 170 022 грн., що абсолютно не відповідає вартості реконструкції. В матеріалах справи відсутні докази інших доходів чи джерел надходження коштів ОСОБА_3 . В той же час дохід ОСОБА_1 за період 2002 р. - 2011 рік становив 1 202 801,14 грн. Відтак саме внаслідок фінансової участі ОСОБА_1 відбулась реконструкція нежитлового приміщення по АДРЕСА_3 . Трудова та фінансова участь ОСОБА_1 у реконструкції об`єкту стверджується і показами свідків, які стверджували, що подружжя спільно проводили будівництва в АДРЕСА_3 .

З наведеного слідує, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 є спільним майном подружжя за приписами ст. 62 Сімейного кодексу України.

Суд визначаючи розмір часток кожного з подружжя у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , виходить з того, що майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності на підставі ст. 57 СК України автоматично усе не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом. Частка того з подружжя, якому належало майно, збільшується на суму його вартості до покращення. Аналогічне наведено у Постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 722/1882/16-ц.

Відповідно до Висновку експерта № 447/20 вартість нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 внаслідок її реконструкції у 2011 р. з 55 кв.м. до 335,2 кв.м. загальної площі збільшилась на 5391948,00 грн. Ринкова вартість на дату оцінки 11.09.2020 року нежитлової будівлі загальною площею 335,2 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_3 - 5506666,00 грн.. Також висновком визначено, що вартість нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 становить 114718, 00 грн.

Враховуючи правила визначення розміру часток встановлені Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна затвердженою Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. № 55, суд визначає розміри часток подружжя у праві власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 наступним чином:

5391948,00 грн. : 2 = 2695974,00 грн. - вартість частки кожного з подружжя у справі спільної сумісної власності

2695974,00 грн. + 114718 грн. = 2810692,00 грн. - вартість частки ОСОБА_3 з врахуванням вартості майна до поліпшення

Перевірка: 2695974,00 грн. + 2810692,00 грн. = 5506666,00 грн. - вартість будівлі на дату проведення експертизи визначена експертом

5506666,00 грн. = 100% вартості будівлі.

2695974,00 грн. х 100% : 5506666,00 грн. = 49 % - частка ОСОБА_1 у загальній вартості будівлі

2810692,00 грн. х 100% : 5506666,00 грн. = 51 % - частка ОСОБА_3 у загальній вартості будівлі

Перевірка: 49% + 51% = 100 %

335,2 кв.м. х 49 % : 100 % = 164, 25 кв.м.

335,2 кв.м. х 51 % : 100 % = 170,95 кв.м.

Перевірка: 164, 25 кв.м. + 170, 95 кв.м. = 335, 2 кв.м. - загальна плаща будівлі після реконструкції.

164, 25 кв.м. х 100 % : 335, 2 кв. м. = 49% або 49/100 - частка ОСОБА_1 у праві власності на нежитлову будівлю загальною площею 335, 2 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_9 , 95 кв. м. х 100 % : 335, 2 кв. м. = 51% або 51/100 - частка ОСОБА_3 у праві власності на нежитлову будівлю загальною площею 335, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3

Нежитлова будівля загальною площею 335, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 розташована на земельній ділянці за цією ж адресою з цільовим призначенням для обслуговування павільйону. Земельна ділянка у АДРЕСА_3 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2000 р. згідно з Державним актом право власності на землю Серія ЛВ № 030218.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Як зазначив Верховний Суд у своїй Постанові від 13.06.2018 р. у справі № 742/388/16-ц, зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.

Відтак земельна ділянка на якій розміщено об`єкт нерухомості (жилий будинок, будівлю або споруду), переходить у власність того, хто набуває право власності на такий об`єкт (жилий будинок, будівлю або споруду). А у випадку визнання за особою права власності на частину будинку, будівлі або споруди, така особа набуде права власності на земельну ділянку, що на ній розміщена у розмірі пропорційному такій частці.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, оскільки нежитлові приміщення у АДРЕСА_3 загальною площею 335, 2 кв.м. є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і до ОСОБА_1 перейде право власності на нього в порядку ст. 62 Сімейного кодексу України, на підставі ч. 1 ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до останньої перейде відповідно право власності на частину земельної ділянки у АДРЕСА_3 пропорційно її частці у праві власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_3 на якій розташована будівля, тобто на 49/100 частин земельної ділянки у АДРЕСА_3 загальною площею 0,0147 га.

Щодо позовної вимоги зустрічного позову про визнання факту припинення шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 15 серпня 2015 року, то суд виходить з наступного.

Показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт окремого проживання чоловіка та жінки. При цьому покази таких свідків суперечать показам інших свідків у справі. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача за зустрічним позовом про припинення шлюбних відносин між ним та ОСОБА_1 , і існування в той же час між ним та ОСОБА_24 відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту у матеріалах справи відсутні. Щодо Довідки виданої Виконавчим комітетом Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 46 від 15.01.2019 року, то викладена в ній інформація, про те, що ОСОБА_3 проживає в дачному будинку АДРЕСА_4 з 01.10.2015 р. без реєстрації та інших членів сім`ї, не свідчить про припинення шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , адже Сімейний кодекс України допускає роздільне проживання подружжя (ст. 3)..

Дачний будинок АДРЕСА_4 на земельній ділянцікадастровий номер 4621286100:04:000:0022. Як вбачається з Декларації про готовність до експлуатації від 01.09.2016 р. № ЛВ 142162442417 будинок споруджено у період з 2015 по 2016 роки, тобто за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що вказаний дачний будинок споруджено ним за позичені кошти та у серпні-жовтні 2015 року, тобто в період припинення шлюбних відносин з ОСОБА_5 , зважаючи на недоведеність факту припинення шлюбних відносин з наведених вище мотивів. Крім цього в матеріалах справи відсутні докази позики коштів, а час спорудження дачного будинку, про який стверджує позивач за зустрічним позовом суперечить письмовим доказам, зокремаДекларації про готовність до експлуатації.

Відтак дачний будинок АДРЕСА_4 на земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення містить і в статті 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначене узгоджується з судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 року № 430/1281/14-ц.

Установивши, що шлюб між сторонами укладено 2006 року і не розірвано на час розгляду справи про поділ мана подружжя, а спірне майно було набуто подружжям за час перебування у шлюбі, суд приходить до висновку про те, що таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, - відсутні.

В свою чергу судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,2719 га для індивідуального дачного будівництва кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 та земельна ділянка площею 0,7281 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0021 набуті ОСОБА_3 в порядку приватизації.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 686/9580/16-ц, згідно з яким навіть якщо земельна ділянка була одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації та є його особистою приватною власністю, проте на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу ІНФОРМАЦІЯ_2 - збудоване на землі слідує за нею.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться і у Постанові Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі № 199/2099/17, Постанові Верховного суду від 21.03.2018 року у справі № 686/9580/16-ц.

Щодо об`єкту будівництва у вигляді відпочинкового комплексу у с.Раневичі Дрогобицького району, Львівської області розташованого в с.Раневичі Дрогобицького району, урочище Корост на земельній ділянці з кадастровим номером 4621286100:04:000:0021 та земельній ділянці кадастровим номером 4621286100:04:000:0022, то згідно з Висновком експерта № 447/20 ступінь готовності об`єкту будівництва у вигляді відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Раневичі Дрогобицького району, урочище Корост на день проведення огляду становить 100 %. В експлуатацію комплекс не здано. Експертом при проведенні огляду встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0022, площею 0,2719 га, крім дачного будинку АДРЕСА_4 зблокованого з трьома подібними будинками в одну будівлю, розташовані інші допоміжні будівлі та споруди, які розташовані на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 4621286100:04:000:0021, площею 0,7281, а саме відпочинкові альтанки, басейн, ставок та інше. Всі зазначені будівлі та споруди разом утворюють єдиний готельно-відпочинковий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналогічні пояснення про організацію комплексу надала ОСОБА_1 .

Заперечення ОСОБА_3 існування та функціонування відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 спростовується наявними у справі доказами, а саме: Висновком експерта № 477/20, показаннями свідка ОСОБА_30 , показаннями свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , які згадували, що були на відкритті Відпочинкового комплексу Зарічна , товарним чеком про оплатку проживання з 28 по 30.12.2018 року, підтвердження бронювання з сайту booking.com , фотографії, роздруківки з інтернет оголошень відпочинкового комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)

Аналогічне викладено у Постанові Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року №5 Про судову практику в правах про захист права власності та інших речових прав , у п. 15 якої роз`яснено, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає. У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які використані в процесі будівництва ( створення майна).

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними (Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15).

Викладене дозволяє зробити висновок про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будівельних матеріалів та обладнання, які були використані при будівництві об`єкта відпочинкового комплексу у с.Раневичі Дрогобицького району, так як таке будівництво відбувалося за час перебування сторін у шлюбі, а відповідачем не спростовано презумпції спільної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує .

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року №17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільно сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у раз неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Враховуючи вищевказане, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності прийшов до переконання, що як первинний так і зустрічний позов підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 133 ЦПК України Види судових витрат : До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З огляду на це до стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 підлягають витрати в сумі 24335 грн. 00 коп. (повна вартість експертизи 48670 грн.) як оплата за складення Висновку експерта № 44/20 від 17.09.2020.

Щодо витрат сторін по оплаті судового збору, то суд прийшов до переконання, що такі фактично одинакові, а тому відшкодуванню однією стороною іншій - не підлягають.

На підставі ст.ст. 60-62, 69-71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 80, 81, 139, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволити частково.

Визнати об`єктами спільної сумісної власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 .

нежитлову будівлю загальною площею 335,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

дачний будинок АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту);

об`єкт будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі такого будівництва, в с.Раневичі, Дрогобицького району Львівської області урочище Корост.

автомобіль марки Audi Q5 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 .

Визнати право власності особистої приватної власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення загальною площею 31,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ;

Визнати право власності особистої приватної власності ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі кадастровий номер 4611500000:01:014:0125 площею 0,0035 га за адресою АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 49/100 частин нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 правовласності на 49/100 частин земельної ділянки для обслуговування павільйону загальною площею 0,0147 га за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки земельна ділянка площею 0,2719 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 4621286100:04:000:0022 в с. Раневичі Дрогобицького району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об`єкта будівництва (відпочинковий комплекс) у вигляді будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі такого будівництва, в с.Раневичі, Дрогобицького району Львівської області урочище Корост.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, визнання факту припинення шлюбних відносин задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 51/100 частин нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину дачного будинку АДРЕСА_4 (за межами населеного пункту).

Визнати право власності особистої приватної власності ОСОБА_3 на автомобіль марки Audi Q5 2009 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертизи в розмірі 24335 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2021 року.

Суддя