Ухвала

від 27.06.2022 по справі 379/1366/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1366/20

Провадження № 1-кп/379/6/22

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2022 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження №12016110290000250, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2016, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Журавлиха Ставищенського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона, відповідно до наказу № 3/1 К товариства з обмеженою відповідальністю «Птахопідприємство - Маргус» (надалі ТОВ «Птахопідприємство - Маргус») від 12.02.2014, призначена на посаду директора ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» (ЄДРПОУ 30229881, адреса: Київська область, м. Тараща, вул. Липнева, 28).

Згідно п. 11.4 редакції статуту ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» Директор несе відповідальність за:

11.4.1. Забезпечення виконання всіх планів Товариства, затверджених Учасником (Власником), а також за виконання всіх інших рішень останніх.

11.4.2. Виконання всіх завдань і функцій покладених на нього Установчими документами та контрактом.

11.4.3.Прийом та звільнення персоналу Товариства згідно з політикою, визначеною Учасником (Власником).

11.4.4.Подання на розгляд Учасника (Власника) фінансових та інших документів.

11.5. Директор уповноважений:

11.5.1.Діяти без довіреності від імені Товариства.

11.5.2.Визначати умови оплати праці посадових осіб Товариства, за винятком тих осіб, умови оплати праці яких, згідно з Установчими документами, визначаються Учасником (Власником).

11.5.3.Укладати від імені Товариства контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання.

11.5.4.Приймати рішення про створення фондів, визначення їх цільового призначення порядок формування та використання коштів фондів, за винятком: тих фондів, умови утворення, визначення цільового призначення порядок формування та використання коштів яких визначаються Учасником (Власником).

11.5.5.Затверджувати внутрішні документи Товариства, не віднесені Установчими документами до компетенції Учасника(Власника).

11.5.6.Представляти Товариство у взаєминах з українськими, іноземними юридичними та фізичними особами, у державних юрисдикційних органах.

11.5.7.Розпоряджатись майном Товариства (враховуючи грошові кошти) в межах, встановлених Учасником (Власником).

13.5.8.Створювати консультативні та інші допоміжні органи для підвищення ефективності діяльності виконавчого апарату Товариства.

13.5.9.Вирішувати всі інші питання діяльності Товариства за винятком питань вирішення яких віднесено до компетенції інших органів Товариства.

11.5.10.Директор приймає рішення з питань, що належать до його з компетенції шляхом видачі наказів розпоряджень, вказівок та інших локальних актів, які обов`язкові для виконання персоналом Товариства.

11.5.11Директор має право відкривати та закривати розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків згідно з законодавством.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Птахопідприємство - Маргус», наділена адміністративно - господарськими та організаційно - розпорядчими функціями, тобто в силу ч.3 ст.18 КК України являється службовою особою юридичної особи приватного права.

ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має наступний вид діяльності: Код КВЕД 23.32 Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини.

Крім цього, згідно редакції статуту ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» від 2014 року предметом діяльності товариства є пошук (розвідка) корисних копалин. Пунктом 2.3 статуту ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» передбачено, що діяльність, яка за законодавством України підлягає ліцензуванню, патентуванню чи сертифікації, проводиться Товариством лише після одержання відповідної ліцензії, дозволу, сертифіката чи патента.

Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Стаття 19 Кодексу України «Про надра» визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 Постанови КМУ №59 від 27.01.1995 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» і будучи наділеною адміністративно- господарськими функціями, використовуючи своє службове становище, в порушення вимог ст. 13 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 19 Кодексу України «Про надра» та п. 4 Постанови КМУ №59 від 27.01.1995 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», усвідомлюючи протиправність своїх дій і їх правові наслідки, будучи обізнаною про відсутність, у ТОВ «Птахопідприємство - Маргус» передбачених спеціальних дозволів, в період часу з 12.02.2014 р. по 15.06.2016 на частині орендованої території, земельної ділянки загальною площею 9,5 га, що знаходиться в адміністративних межах Лісовицької сільської ради та розташована поряд із цегельним заводом, розташованим по пров. Польовий, 9 в м. Тараща в напрямку с. Лісовичі, Таращанського району, Київської області, шляхом залучення працівників вказаного товариства, які виконували усне розпорядження керівника про видобуток корисних копалин, не знаючи про наміри ОСОБА_4 , з використанням спеціальної техніки та транспортних засобів, відкритим способом незаконно видобувала глину, яка є, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 року, корисною копалиною загальнодержавного значення.

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи № 11336/20-48 від 22.07.2020 розмір шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства ОСОБА_4 становить: 11 114,38 гривень - за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, 22 315,01 гривень - за зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Загалом, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 заподіяла збитки на загальну суму 33 429,39 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України.

В судовому засіданні 27.06.2022 обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття даного кримінального провадження і звільнення її від кримінальної відповідності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК України, про що подала відповідну письмову заяву. Повідомила, що суть висунутого обвинувачення їй зрозуміла, вину в інкримінованому злочині вона не визнає. Від слідства та суду вона не ухилялася. Перебіг давності не зупинявся. Нових кримінальних правопорушень не вчиняла.

Захисник обвинуваченої підтримав її позицію та просив закрити кримінальне провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор не заперечував проти задоволення заявленого обвинуваченою клопотання і закриття провадження у справі. Додатково відзначив, що невизнання обвинуваченою вини не є перешкодою для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Цивільний позов у даному випадку підлягає залишенню без розгляду.

Представник потерпілої юридичної особи також не заперечувала проти задоволення заявленого обвинуваченою клопотання і закриття провадження у справі. Подала до суду заяву про те, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченої Таращанська міська рада не має, в подальшому пред`являти цивільний позов до неї не будуть.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши подані заяви, обвинувальний акт і матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

За положенням ч.2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Положенням п. 3 ч.1 ст. 49 КК України в редакції від 01.05.2016, чинній на час вчинення злочину, було передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно ч.3 ст. 12 КК України в редакції від 01.05.2016 злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Санкція частини 2 статті 240 КК України передбачає відповідальність за порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до пункту 1-1 ч.2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п.3-1 частини першої цієї статті.

За п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до частини першої статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною третьою статті 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно частини третьої статті 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к зроблено висновок: «відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки. За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України».

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06.12.2021 №521/8873/18 (51-413 кмо 21). У цій постанові також зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст.49 КК України в редакції від 01.05.2016 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Аналогічний п`ятирічний строк у разі вчинення нетяжкого злочину передбачено у чинній редакції ст. 49 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.240 КК України, згідно ст. 12 КК України в редакції від 01.05.2016 відносилось до злочинів середньої тяжкості, в чинній редакції - до нетяжких злочинів, санкція статті за вчинення якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Виходячи із того, що згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення глини у період часу з 12.02.2014 по 15.06.2016, - п`ятирічний строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності, передбачений п.3 ч. 1 ст.49 КК України, сплинув 16.06.2021. Ця обставина не заперечується сторонами кримінального провадження.

З огляду на наведене, з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, минуло більше 5 років, тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

Згідно вимоги УІАП ГУ НП в Київській області дані про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, наявність у неї судимостей чи обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, в період досудового розслідування або судового розгляду відсутні, такі відомості не повідомлялись суду сторонами кримінального провадження, а тому суд вбачає доведеною обвинуваченою вимогу, передбачену ч. 2 ст. 49 КК України.

Згідно п.1-1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку з підставами, передбаченими пунктом 3-1 частини першої цієї статті, зокрема, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили. Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності. За положенням ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку.

Проте, обвинувачена ОСОБА_4 не заперечує проти закриття провадження з відповідних підстав та клопоче про таке закриття перед судом, її захисником підтримано заявлене клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

З`ясувавши позицію обвинуваченої та впевнившись у її добровільності, відповідності обставинам справи і усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд вважає, що клопотання обвинуваченої про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

У даному кримінальному провадженні в порядку ст. 128 КПК України заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_8 було подано цивільний позов в інтересах держави в особі Лісовицької сільської ради Київської області, правонаступником якої судом було залучено Таращанську міську раду Київської області, до ОСОБА_4 про стягнення шкоди.

Відповідно до змісту ст. 129 КПК України суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.

Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закриттям провадження, однак згідно з ч. 7 ст. 128 КПК цивільний позов, який залишено без розгляду, може бути пред`явлений в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок суду відповідає позиції КЦС ВС, викладеній у постановах від 25.05.2021 №466/188/14-к, від 15.01.2019 №185/442/16-к, від 24.05.2018 №531/2332/14-к.

На підставі наведеного, враховуючи позицію прокурора, подану представником потерпілої юридичної особи заяву про відсутність матеріальних і моральних претензій до обвинуваченої і відсутність наміру пред`являти до неї позов в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільного позову, поданого прокурором у даному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 грудня 2021 року у справі № 449/1689/19.

Так, згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Частиною 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності є припиненням кримінально-правового переслідування особи з нереабілітуючої підстави.

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Відтак, з обвинуваченої підлягає стягненню на користь держави витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні в загальному розмірі 22 425 грн 60 коп: 15888,00 грн за проведення судової ґрунтознавчої експертизи №17121/16-34/2506-2519/17-34 від 25.02.2017 та 6537,60 грн за проведення судової інженерно-екологічної експертизи №11336/20 від 22.07.2020.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Отже, здійснивши згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, і встановивши підстави для задоволення клопотання обвинуваченої, судом встановлено наявність підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, що зумовлює можливість закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 22, 118, 122, 125, 126, 128, 129, 284-286, 288, 337, 369, 371, 372, 376 КПК України, ст.ст. 12, 49, ч.2 ст. 240 КК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12016110290000250 від 16.06.2016 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження задовольнити.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, - звільнити на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12016110290000250 від 16.06.2016 відносно ОСОБА_4 - закрити на підставі п. 3-1 ч.1, п.1-1 ч.2 ст.284 КПК України.

Цивільний позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_8 в інтересах держави в особі Лісовицької сільської ради Київської області, правонаступником якої є Таращанська міська рада Київської області, до ОСОБА_4 про стягнення шкоди залишити без розгляду.

Потерпілому Таращанській міській раді Київської області роз`яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з аналогічним позовом для вирішення питань про відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів на проведення судової ґрунтознавчої експертизи №17121/16-34/2506-2519/17-34 від 25.02.2017 у розмірі 15888,00 грн та на проведення судової інженерно-екологічної експертизи №11336/20 від 22.07.2020 у розмірі 6537,60 грн, всього - 22 425 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять п`ять) гривень 60 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Таращанський районний суд Київської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали не пізніше наступного для після постановлення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Повний текст ухвали складено та оголошено 27.06.2022 негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Головуючий суддя Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_10