Ухвала

від 23.06.2022 по справі 522/21541/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/810/22

Справа № 522/21541/21 1-кс/522/3534/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року, щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працюючого представником за довіреністю юристом відділу продажів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ІТ Пространство»,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190 КК, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України, -

встановив:

В провадженні слідчого відділення ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12021162510001445 від 02.11.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України, вчинених за обставин, викладених у клопотанні слідчого.

14.01.2022 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Того ж дня, старший слідчий СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави та покладання обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

18.01.2022 року ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 11.02.2022 року, із визначенням застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Згодом, 18.01.2022 року, заставодавцем ОСОБА_12 внесена застава у сумі 744300 грн., відповідно до платіжного доручення №5 від 18.01.2022 року та підозрюваного ОСОБА_9 звільнено з-під варти.

В подальшому, 08.02.2022 року, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.04.2022 року. Вказане клопотання задоволене ухвалою слідчого судді.

26.02.2022 року постановою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 кримінальне провадження №12021162510001445 від 02.11.2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 - закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Однак, 31.05.2022 року, вказана постанова прокурора ОСОБА_7 від 26.02.2022 року була скасована постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13

31.05.2022 року, в рамках кримінального провадження №12021162510001445 від 02.11.2021 року, ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України. Того ж дня, слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.07.2022 року.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2022 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 та підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 01.07.2022 року, із визначенням застави в розмірі 350 (трьохсот п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 868350 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) грн., з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_9 може вжити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду; може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Врахувавши вагомість доказів про вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що слідчий суддя незаконно застосував до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки до підозрюваного у даному кримінальному провадженні вже був застосований запобіжний захід у виді застави, який не втратив свою дію, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року на даний час не завершене.

Крім того, захисник посилається на необґрунтованість підозри, відсутність ризиків, не врахування слідчим суддею даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має місце мешкання та місце працевлаштування, підозрюваний раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного ОСОБА_9 , який не заявляв клопотання про здійснення розгляду за його участю, а його захисник ОСОБА_8 не наполягав на обов`язковій участі підозрюваного в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача;пояснення захисника,який підтримавапеляційну скаргута просивїї задовольнити;думку прокурорів,які заперечувалипроти задоволенняапеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК до повноважень слідчого судді першої інстанції належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, щодо підозрюваного ОСОБА_9 слідчий суддя не дотримався вимог КПК, що потягло за собою постановлення необґрунтованого та незаконного рішення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до приписів ст. 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України та існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК, але, на думку колегії суддів, клопотання не відповідає вимогам КПК, що залишилося поза увагою слідчого судді, з огляду на таке.

18.01.2022 року підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, яка була внесена, а підозрюваний звільнений з під-варти, що підтверджується платіжне дорученням №5 від 18.01.2022 року.

08.02.2022року прокурорвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ст.194 КПК, в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.04.2022 року. Зазначене клопотання задоволено ухвалою слідчого судді та продовжено строк дії покладених на підозрюваного обов`язків.

Водночас, 26.02.2022 року, постановою прокурора відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_7 кримінальне провадження №12021162510001445 від 02.11.2021 року відносно підозрюваного ОСОБА_9 закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК.

Згодом, 31.05.2022 року, постанова про закриття кримінального провадження від 26.02.2022 року скасована постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13

31.05.2022 року, у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року, ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України.

Оскарженою ухвалою слідчого судді від 07.06.2022 року підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 01.07.2022 року, із визначенням застави в розмірі 350 (трьохсот п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 868350 (вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п`ятдесят) гривень, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК.

Однак, на думку апеляційного суду, оскаржена ухвала слідчого судді не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 182КПК, з моменту обрання запобіжного заходу у виді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Частиною 7 статті 194КПК визначено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цьогоКодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно з частиною 4статті 196 КПК слідчий суддя, суд зобов`язані визначати дату закінчення дії ухвали лише в разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та домашнього арешту. Проте, відповідно до частини 2статті 196 КПК із запобіжним заходом, не пов`язаним із триманням під вартою, зазначають конкретні обов`язки, передбачені частиною 5статті 194 КПК України.

Тобто, слід констатувати, що у разі застосування до особи запобіжного заходу у виді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, саме строк дії обов`язків, що покладаються на підозрюваного обмежено строком у два місяці, а запобіжний захід у виді застави діє на протязі всього строку досудового розслідування.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст.182 КПК питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора, або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положеньчастини сьомої статті 194цього Кодексу.

Крім того, положеннями ч. 11 ст. 182КПК встановленіпідстави і умови повернення застави. Застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави.

Таким чином, системний аналіз положень ст.ст.182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у виді тримання під вартою і домашнього арешту, а також обмеження, передбачені ч. 5 ст. 194КПК, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Запобіжні заходи, у тому числі застава, застосовуються для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків: як тих, що визначені ухвалою слідчого судді відповідно до ч.5 ст.194КПК України, так і тих, що передбачені безпосередньо п.п. 1, 3, 4 ч. 7 ст. 42КПК.

З урахуванням наведеного, закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194КПК України, що були покладені на підозрюваного відповідною ухвалою слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу, не припиняє строку дії запобіжного заходу у виді застави та не є підставою для повернення суми застави заставодавцю.

Визначені в ч. 5 ст. 194КПК обов`язкиможуть бути застосовані додатково до обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу, який не пов`язаний із триманням під вартою. Обов`язки підозрюваного, передбачені ч. 7 ст. 42КПК, покладаються на нього процесуальним законом і діють з часу набуття особою статусу підозрюваного, незалежно від застосування відносно нього запобіжного заходу.

Апеляційним судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні застава визначена підозрюваному ОСОБА_9 ухвалою слідчого судді від 18.01.2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказана застава була внесена заставодавцем, підозрюваний звільнений з-під варти, а тому вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Згідно зі ст. 203КПК, ухвалапро застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Доводи прокурорів про те, що наявність постанови про закриття кримінального провадження від 26.02.2022 року, дає підстави вважати, що на виконання приписів ч.1 ст.203 КПК запобіжний захід у виді застави відносно підозрюваного ОСОБА_9 припинив свою дію, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на особливості даного кримінального провадження.

Матеріали провадження містять постанову прокурора від 30.05.2022 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12021162510001445 від 03.11.2021 року. Існування такого процесуального рішення не заперечується прокурорами.

Разом з тим, строки досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, з моменту повідомлення про зміну повідомленої підозри ОСОБА_9 після скасування постанови про закриття провадження продовжуються, так само як і продовжується застосований щодо нього запобіжний захід в рамках даного кримінального провадження у виді застави, який відповідно до матеріалів провадження та відомостей з ЄДРСР не скасовувався, не змінювався, застава не поверталася заставодавцю, та не зверталася в дохід держави у передбаченому процесуальним законом порядку.

Наведені вище обставини даного кримінального провадження не спростовані прокурорами в суді апеляційної інстанції.

Більш того, прокурор ОСОБА_7 повідомив апеляційному суду, що закриття кримінального провадження його постановою від 26.02.2022 року було обумовлено необхідністю «збереження строків досудового розслідування» з огляду на введення на території України воєнного стану. Однак, за повідомленням прокурора, питання про скасування будь-яких заходів кримінального провадження при закритті кримінального провадження прокурором не вирішувалось, а внесена за підозрюваного ОСОБА_9 сума застави, заставодавцю не поверталася.

Апеляційний суд звертає увагу, що діючий КПК передбачає підстави для зміни запобіжного заходу, але не передбачає можливість щодо застосування до підозрюваного (обвинуваченого) іншого, більш суворого запобіжного заходу, за наявності існування попереднього не скасованого запобіжного заходу.

Таким чином, у даному конкретному випадку, враховуючи той факт, що після внесення застави в даному кримінальному провадженні, підозрюваний ОСОБА_9 є особою, відносно якої застосований запобіжний захід у виді застави на період всього строку досудового розслідування, а кримінальне провадження, незважаючи на його формальне закриття відносно підозрюваного (з мотивів не передбачених процесуальним законом), фактично було відновлено постановою заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 30.05.2022 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження, що потягло за собою фактичне продовження дії запобіжного заходу у виді застави, оскільки після закриття провадження застава не була повернута заставодавцю та не звернута в дохід держави. В даному випадку, після фактичного поновлення досудового розслідування (внаслідок скасування постанови про закриття кримінального провадження), лише за наявністю достатніх законних підстав для цього, слідчий мав законне право на звернення до суду із клопотанням в порядку ч.7 ст.194 КПК про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, або мав ініціювати питання про зміну запобіжного заходу із застави на інший (у разі існування підстав для цього).

Натомість, слідчий, незважаючи на існування не скасованого запобіжного заходу у виді застави, звернувся з новим клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 іншого більш суворого запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням права підозрюваного на свободу, а слідчий суддя, в свою чергу, маючи в даному випадку лише повноваження щодо вирішення питання, передбаченого ч.10 ст.182 КПК, при наявності факту формального закриття кримінального провадження та діючого запобіжного заходу у виді застави (оскільки постанова про закриття кримінального провадження не була вручена стороні захисту та застава не була повернута заставодавцю), задовольнив клопотання слідчого та застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою та збільшив розмір застави, тобто ухвали в судове рішення, яке фактично погіршило становище підозрюваного за відсутності обставин, які свідчили про невиконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги, що досудове розслідування у кримінальному проваджені щодо підозрюваного ОСОБА_9 на даний час не завершене, відомості щодо зміни чи скасування обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді застави, або повернення застави заставодавцю у визначеному процесуальним законом порядку, в матеріалах кримінального провадження №12021162510001445 від 03.11.2021 року відсутні, апеляційний суд вважає, що застосований до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді застави продовжує свою дію, а строк його дії обмежений процесуальним законом лише строком досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Наведена позиція апеляційного суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка повинна застосовуватися відповідно до приписів ст. 9 Конституції України та ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК.

Так, відповідно до п.70 рішення ЄСПЛ «Меріт проти України» (Заява №66561/01) «..... Суд нагадує, що у кримінальних справах перебіг «розумного строку», про який ідеться в п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту, коли особу «обвинувачено»; це може трапитися до того, як справа надійшла до суду першої інстанції (див., наприклад, згадуване рішення у справі «Девеєр проти Бельгії», с. 22, п.42), тобто з дня арешту, дати, коли особу, про яку йдеться, було офіційно повідомлено, що його буде обвинувачено, чи з дати, коли розпочалося досудове слідство (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року, серія A, №7, с.2627, п.19; рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), ухвалене того самого дня, серія A, № 8, с.41, п.18, та рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії» (Ringeisen v. Austria), від 16 липня 1971 року, серія A, №13, с.45, п.110). «Обвинувачення» для цілей п.1 ст. 6 може бути визначено як «офіційне повідомлення особі компетентним органом, в якому стверджується, що вона вчинила злочин», визначення, яке також відповідає перевірці того, чи «на становище підозрюваного це значно вплинуло» (див. згадуване вище рішення у справі «Девеєр проти Бельгії», с.24, п.46; рішення у справі «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy) від 10 грудня 1982 року, серія A, №56, п.52). Що стосується закінчення «строку», в кримінальних справах період, на який поширюється дія п. 1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, про яке йдеться, включаючи апеляційне провадження (див. рішення у справі «Кеніґ проти Німеччини» ( Konig v.Germany) від 28 червня 1978 року, серія A, №27, с.33, п.98).

Таким чином, з урахуванням наведеного слід констатувати, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи формальне закриття провадження (з метою збереження строків), що не заперечували прокурори в суді апеляційної інстанції, в період часу з дня винесення прокурором-процесуальним керівником постанови про закриття кримінального провадження до дня винесення заступником керівника Одеської обласної прокуратури постанови про скасування постановипро закриттякримінального провадження,підозрюваний ОСОБА_9 фактично невтратив статусупідозрюваного тавідносно ньогопродовжував діятизапобіжний західу видізастави,що позбавлялослідчого тапрокурора правана ініціювання клопотанняпро застосуваннядо підозрюваногонового запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,оскільки цесуперечило положеннямКПК тапрактиці ЄСПЛ.

Що стосується питання обґрунтованості та вмотивованості клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відповідно доводів апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, то вони не оцінюються колегією суддів, оскільки, як зазначалося вище, таке клопотання за наявності існуючого запобіжного заходу у виді застави відносно підозрюваного в даному кримінальному провадженні, в будь-якому випадку не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За наведених обставин апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні №12021162510001445 від 02.11.2021 року щодо ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.190, ч.2 ст.27 ч.ч.1,3 ст.28 ч.1 ст.32 ч.4 ст.358 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_11 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти.

Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4