Рішення

від 15.06.2022 по справі 383/964/21

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/964/21

Номер провадження 2/383/34/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування права оренди земельної ділянки площею 6,8002 га кадастровий номер 3520886900:02:000:0062.

Позов обґрунтований тим, що позивачу належить вказана земельна ділянка, яка була передана відповідачу згідно договору оренди у користування. Відповідач не забезпечив у визначеному законодавством порядку державну реєстрацію договору оренди. Так, станом на час реєстрації договору 17.10.2012 року він мав бути зареєстрований не у відділі Держкомзему, а у відділі Держземагенства з тих підстав, що в силу змін до законодавства, що регулює питання земельних відносин, станом на 17 жовтня 2012 року відділ Держкомзему у Бобринецькому районі було припинено як юридичну особу.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.12.2021 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.

11 січня 2022 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача. У наданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив, зазначив, що заявлені позовні вимоги не обґрунтовані з тих підстав, що договір оренди землі від 10.01.2011 року, укладений між позивачем і відповідачем щодо земельної ділянки 17 жовтня 2012 року належним чином виконується сторонами та не є припиненим або розірваним. Відповідач має право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062 до 17.10.2061 року, з правом пролонгації.

Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Заперечив відсутність повноважень відділу Держкомзему у Бобринецькому районні на реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Закон України "Про державний земельний кадастр" був прийнятий 7 липня 2011 року. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень цього закону Кабінету Міністрів України доручалось до 1 січня 2012 року забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру та перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень, обтяжень у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель, який вівся у відповідності до Наказу №174 від 02.07.2003. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації", який був прийнятий 9 грудня 2011 року термін внесення інформації був продовжений до 1 січня 2013 року. Кабінет Міністрів України до 1 січня 2013 року також мав забезпечити створення нормативної та матеріально-технічної баз ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011, № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг" визначено, що функції з ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також функції, передбачені Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2263), покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

І лише у відповідності до постанови КМ України від 05.12.2012, № 1217 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 р. № 835" функції з ведення Поземельної книги, передбачені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №394-4, як на нормативно правовий документ, який прирівнюється до постанови КМ України та такий, що прийнятий пізніше постанови КМ України від 01.08.2011р. №835 є недоречним та невірним, оскільки згідно § 29 «Постанови» і § 30. Розпорядження Глави 1 Розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 року №950 в редакції, яка діяла в 2011-2012 роках, постанова є актом Кабінету Міністрів нормативного характеру, а розпорядження є акт Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №345431, виданого 27 березня 2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,8002 га, розташованої за межами населеного пункту Солонцюватської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520886900:02:000:0062.

10 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на сорок дев`ять років. Згідно відмітки у договорі він зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2012 року за № 352088694002453. Посадова особа, яка провела реєстрацію - начальник відділу ОСОБА_5, головний спеціаліст відділу ОСОБА_4 (а.с.15).

Запис про державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.12.2019 року за номером 34646102 (а.с.11).

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 10 січня 2011 року земельну ділянку, належну ОСОБА_1 в розмірі 6,8002 га в натурі передана орендарю ОСОБА_2 (а.с.16).

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 10 січня 2011 року, ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані спеціальним законом - Законом України "Про оренду землі".

У редакції, чинній на час укладення договору визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 1 статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону "Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 01.01.2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітуту) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок проводилася територіальними органами земельних ресурсів.

Порядок реєстрації договорів оренди землі було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності не земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Згідно п. 1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Пунктом 16-1 цього Порядку передбачено, що державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

За умов п. 11 цього порядку, дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до п. 13 цього Порядку, державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

За відміткою в спірному договорі, договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 жовтня 2012 року за № 352088694002453.

За інформацією з листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.09.2021 року № 29-11-0.2-5427/2-21, згідно земельно-кадастрових даних спірний договір зареєстровано 17.10.2012 року у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі.

Разом з тим, Державний комітет України по земельних ресурсах як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяв на підставі Указу Президента України від 14 серпня 2000 року № 970 "Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах" зі змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 69 від 31.01.2007 року Державний комітет України по земельних ресурсах реорганізовано в Державне агентство земельних ресурсів України та Постановою Кабінету Міністрів України № 614 від 04.04.2007 року затверджено положення останнього.

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008 року Державне агентство земельних ресурсів України перетворено в Державний комітет України із земельних ресурсів та затверджено положення про нього.

За вимог ч. 1 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України.

За умов ч. 4 та 5 статті 5, міністерство, Інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади, а, в свою чергу, міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 7 статті 5 передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 статті 5, Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Згідно ч. 9 статті 5, порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074.

Відповідно до п. 6 Порядку, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: (1) у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; (2) у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; (3) у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; (4) у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; (5) у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Президента України.

За умов п. 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Президентом України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Президента України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Президентом України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.02.2011 року Державне агентство земельних ресурсів України було зареєстровано як юридичну особу (а.с.17-18).

20 квітня 2011 року набрав чинності Указ Президента України "Про Державне агентство земельних ресурсів" № 445 від 08.04.2011 року, яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України (надалі - Положення Держземагентства).

Згідно п. 1 та п. 14 Положення, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

За умов пп. 17 п. 4 Положення, Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію права власності, права користування земельними ділянками (сервітут), права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Пунктом 2 Указу № 445 від 08.04.2011 р. визначено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів

Пунктом 3 Указу визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 14 серпня 2000 року № 970 "Про Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах" зі змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1409 визнано такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 224 "Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 394-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення Державним агентством земельних ресурсів покладених на нього Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 445 "Про Державне агентство земельних ресурсів України" функцій і повноважень Державного комітету із земельних ресурсів, що припиняється.

Таким чином, згідно п. 12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з 31 травня 2012 року єдиним в України центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів стало Держземагентство України.

Відповідно ч. 3 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Відділ Держкомзему у Бобринецькому районі діяв на підставі Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 року №123, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 р. за № 623/15314.

Згідно п. 1 та п. 11 Положення, управління (відділ) Держкомзему в районі є територіальним органом Держкомзему та є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно п. 2 Положення управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головного управління Держкомзему в області, а також цим Положенням.

З 26 вересня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 974 "Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів", реорганізовано територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів, зокрема відділ Держкомзему у Бобринецькому районі приєднано до відділу Держземагентства у Бобринецькому районі.

З 22 червня 2012 року пунктом 2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 р. за № 851/21163 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 червня 2008 року № 123 про затвердження положень територіальні органи земельних ресурсів, яким було затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, на підставі якого діяв відділ Держкомзему у Бобринецькому районі.

Отже, з 22 червня 2012 року відділ Держкомзему у Бобринецькому районі не міг здійснювати свої повноваження, зокрема щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі, у зв`язку із відсутністю чинного положення про відділ, а тому як суб`єкт владних повноважень діяв не у межах повноважень, встановлених законом.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на визначену дату - 17.10.2012 року (дата реєстрації спірного договору), 26.01.2011 року до відомостей про відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області (ЄДРПОУ 24151882), який було зареєстровано 18.08.2008 року № запису 14221450000000543, було внесено рішення щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації, а також актуальний стан цієї юридичної особи в Єдиному державному реєстрі, на визначену дату (17.10.2012 р.) та час формування (24.09.2021 р.), має статут «припинено» (а.с.19-23).

Отже, станом на 17 жовтня 2012 року (дата реєстрації спірного договору) відділ Держкомзему у Бобринецькому районі було припинено як юридичну особу, відтак як суб`єкт владних повноважень, реєструючи спірний договір, діяв не на підставах, визначених Конституцією і законами України.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", територіальні органи центрального органу виконавчої влади створюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про центральний орган виконавчої влади, затвердженим Президентом України.

Відповідно до п. 7 Положення Держземагентства, затвердженого Президентом України, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

3 26 вересня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 974, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, в тому числі відділ Держземагентства у Бобринецькому районі.

З 22 червня 2012 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року № 258 затверджено Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі.

Згідно п. 1 та 14 цього Положення, управління (відділ) Держземагентства у районі є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

За умов пп. 4.18 п. 4 цього Положення, управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію права власності, права користування земельними ділянками (сервітут), права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Отже, з 22 червня 2012 року проводити державну реєстрацію договорів оренди землі могли лише територіальні органи Держземагентства, а не територіальні органи Держкомзему.

З 05 серпня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року № 791 до Порядку ведення Книги записів внесено зміни, зокрема у тексті Порядку слово «Держкомзем» в усіх відмінках замінено словом «Держземагентство» у відповідному відмінку.

З 06 серпня 2011 року пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835, установлено, що до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів функції з ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі покладаються на територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що до 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться органами земельних ресурсів.

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" визначено, що орган виконавчої влади, що припиняється (у даному випадку Держкомзем), продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції до набрання чинності акту Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення новоутвореним органом виконавчої влади (у даному випадку Держземагентство) його повноважень та виконання функцій.

31 травня 2012 року набрав чинності акт (розпорядження) Кабінету Міністрів України № 394-р щодо можливості забезпечення здійснення Держземагентством його повноважень та виконання функцій.

Отже, з 31 травня 2012 року, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 не застосовується як норма права.

За умов п. 8 Порядку ведення Книги записів, в редакції з 05.08.2011 року, записи із зазначенням дати вносяться до розділів Книги записів у паперовому вигляді посадовою особою територіального органу Держземагентства, яка має вищу освіту за спеціальністю «землевпорядкування та кадастр» і уповноважена в установленому Держземагентством порядку вести державний реєстр земель на рівні району, міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, міст Києва та Севастополя. Запис завіряється підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держземагентства. Не завірений зазначеним підписом та не скріплений печаткою запис вважається недійсним.

Отже, враховуючи імперативні вимоги п. 3 розділу II Закону України від 11.02.2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", що до 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться виключно територіальними органами земельних ресурсів, а з 31 травня 2012 року єдиним в України органом земельних ресурсів стало Держземагентство України, втрату чинності з 22 червня 2012 року положень про територіальні органи Держкомзему, припинення відділу Держкомзему у Бобринецькому районі як юридичної особи на дату проведення державної реєстрації спірного договору, затвердження з 22 червня 2012 року положення про територіальні органи Держземагентства, то станом на 17 жовтня 2012 року записи до розділів Книги записів у паперовому вигляді щодо державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Бобринецького району Кіровоградської області, могли вноситися виключно посадовою особою територіального органу Держземагентства - відділу Держземагентства у Бобринецькому районі Кіровоградської області, а не посадовою особою територіального органу Держкомзему - відділу Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області.

Оскільки Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі є складовою частиною Державного реєстру земель (п. 1 Порядку ведення Книги записів), а запис № 352088694002453 від 17.10.2012 року до Державного реєстру земель внесено начальником та головним спеціалістом територіального органу Держкомзему, а не посадовою особою територіального органу Держземагентства, та скріплений печаткою територіального органу Держкомзему, а не печаткою територіального органу Держземагентства, отже посадові особи відділу Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області діяли не у спосіб встановленої законом процедури, а тому цей запис, в силу імперативних умов п. 8 Порядку ведення Книги записів, є недійсним, а отже не створює жодних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права оренди, а вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення інших речових прав на нерухоме майно.

За умов ч. 3 ст. 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Оскільки до 01 січня 2013 року не було проведено державної реєстрації спірного договору оренди землі відповідно до законодавства, тому у відповідача не виникло право оренди на цю земельну ділянку, а отже це право оренди не є дійсним.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обґрунтування заперечень не спростували наведених позивачем обставин.

За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає нормам законодавства.

Відповідно до норм ст. 16 ЦК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2021 року по справі № 916/1415/19, погодилася з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Тому, обраний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме визнання відсутнім права оренди, є ефективним.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (п.7.17.та 7.18.постанови ВП ВС від 16.06.2020 по справі № 145/2047/16-ц).

Так як спірний договір є не вчиненим (неукладеним), тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, то у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом повернення такої ділянки.

Спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та припинення права оренди забезпечить реальне відновлення порушеного права в частині його державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З метою ефективного захисту порушених прав закон містить уточнення, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). (Аналогічна позиція підтримана в постанові Верховного суду від 11 серпня 2021 року 329/253/20).

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2724 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката Плаксія Романа Володимировича підтверджуються ордером серії АІ № 1155807 від 26 вересня 2021 року (а.с.27).

На підтвердження наданих адвокатом позивачу послуг додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги (витяг) № 60/Ц від 10.09.2021 року, розрахунок витрат на правничу (правову) допомогу на підставі договору №60/Ц від 10.09.2021 року, акт про надання правничої (правової) допомоги від 30.11.2021 року із розміром загальної вартості наданої правничої (правової) допомоги, яка складає 20000 грн., Додаток №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №60/Ц від 10.09.2021 року, рахунок-фактуру №60/Ц від 10.09.2021 року на суму 20000 грн., квитанцію №14 від 10.09.2021 року про оплату ОСОБА_1 на користь Адвокатського бюро «Романа Плаксія» 20000 грн. витрат на правничу допомогу (а.с.26-28, 83-88).

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди у ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права - права оренди ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3520886900:02:000:0062 від 10.12.2019 року №34646102.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3520886900:02:000:0062.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2724 грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Повне судове рішення складено 27.06.2022 року.

Суддя О.В. Замша