Рішення

від 14.06.2022 по справі 298/173/20

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/173/20

Номер провадження 2/298/20/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Костринської сільської ради Мушинського Д.О.

представників третіх осіб: Могилевич П.М., Дацьо В.В., Келемен І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Костринської сільської ради Ужгородського району, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великоберезнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання права на приватизацію державного житлового фонду, визнання рішення незаконним та визнання технічного паспорта недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Лютянської сільської ради Великоберезнянського району, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великоберезнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини, про визнання права на приватизацію державного нерухомого майна та визнання рішення незаконним.06 серпня 2020 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, в якій зазначила, що просить також визнати недійсним технічний паспорт.Так, в позові ОСОБА_2 посилалася на те, що 19.10.1983 року Великоберезнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини на законних підставах вселила ОСОБА_3 разом із сім`єю в житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який був в оперативному управлінні лікарні ветеринарної медицини. Також в позові зазначається, що 02.01.2002 року між її чоловіком ОСОБА_3 та Великоберезнянською районної державною лікарнею ветеринарної медицини було укладено договір найму житлового приміщення. Та з 1983 року її сім`я проживає в спірному будинку, регулярно сплачувала орендну плату. Також з довідки №174 від 14.02.2020 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19.10.2015 року позивачка отримала в КП «ВРБТІ» технічний паспорт на житловий будинок, де згідно внутрішніх обмірювань та розрахунки площ приміщень зазначено: три житлові кімнати, кладова, коридор, кухня, що згідно з ДБН підтверджує наявність цього будинку до житлового. Позивачка зазначала, що 15.11.2019 року Великоберезнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Лютянської сільської ради з метою оформлення права приватної власності на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок, в якому вона проживає зі своєю сім`єю на законних підставах. До клопотання було додано технічний паспорт на будинок за адресою АДРЕСА_1 від 29.11.2018 року, виданий КП`ВРБТІ» на замовлення Великоберезнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини, який суперечить технічному паспорту від 19.10.2015 року. Позивачка вказувала на те, що відповідно до технічного паспорта від 19.10.2015 року будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , є житловим, а відповідно до технічного паспорта від 29.11.2018 року на цей же будинок, він є адмінбудинком. Тому відповідно до ст.8 Житлового кодексу Української РСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі не допускається. Позивачка вважає, що технічний паспорт від 29.11.2018 року було видано із порушенням норм законодавства. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна технічний паспорт це документ, що складається на основі відомості про нього(місцезнаходження, адреса, склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я, найменування власника, замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. КП`ВРБТІ» видав технічний паспорт від 29.11.2018 року без проведення технічної інвентаризації будинку. В позові позивачка зазначала, що 05.12.2019 року вона звернулася до Лютянської сільської ради зі скаргою на дії Великоберезнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини та заявою про надання права на приватизацію житлового будинку в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». 18.12.2019 року Лютянська сільська рада прийняла рішення про відмову їй в приватизації житлового будинку, вказавши, що будівля за адресою АДРЕСА_1 є нежитловою, а адмінбудинком, власником якого є Державна служба з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Тому позивачка вважає, що відповідач у справі Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів порушила механізм реалізації права на переведення житлових приміщень у нежитлові, оскільки переведення житлового приміщення у нежитлове може бути здійснено лише за умови, якщо у цьому житловому приміщенні ніхто не проживає. Керуючись вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Житлового кодексу Української РСР, позивачка просить: - визнати за нею право на приватизацію житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ; - визнати рішення Лютянської сільської ради №225 від 18.12.2019 року про відмову у передачі їй у приватну власність спірного будинку шляхом приватизації незаконним; -визнати технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , виданий КП «ВРБТІ» від 29.11.2018 року по інвентаризаційній справі №6230 недійсним.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2020 року залучено до участі у справі Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 14 квітня 2021 року залучено Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області як правонаступника Лютянської сільської ради Великоберезнянського району.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила, що вона зі своєю сім`єю проживає у спірному будинку з 1983 року. Вона справно сплачувала квартплату та інші належні платежі, проводила ремонт будинку. На даний час у неї немає іншого житла, її чоловік ОСОБА_3 , який отримував у користування будинок помер, і з нею разом проживає її донька з онуком, яким нема куди йти. Вона вважає, що має право на приватизацію будинку, в якому вона та її сім`я проживала та на даний час проживає з 1983 року, просить позов задовольнити.

Представник відповідача Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що оскільки нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не є об`єктом житлової нерухомості, а є адмінбудинком, а отже таким, що не підлягає приватизації. Враховуючи витяги та технічний паспорт на вказаний вище об`єкт нерухомого майна, останній не є об`єктом приватизації в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», знаходиться у державній власності в особі Держпродспоживслужби на праві оперативного управління Великоберезнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Представник Костринської сільської ради Ужгородського району Мушинський Д.О. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскільки сільська рада не є ні власником, ні розпорядником спірного майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 , тому вважає, що рішення Лютянської сільської ради №225 від 18.12.2019 року про відмову у передачі позивачу ОСОБА_1 вказаного вище будинку у приватну власність шляхом приватизації є законним.

Представники Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області Дацьо В.В. та Келемен І.І. в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що будівля за адресою АДРЕСА_1 не є об`єктом приватизації державного житлового фонду. Так, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначена будівля це адмінбудинок, що не є об`єктом житлової нерухомості. Будівля належить до державної форми власності в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. І вона закріплена на праві оперативного управління за Великоберезнянською районною державною лікарнею ветеринарної медицини Дердпродспоживслужби. Крім того, зазначили, що будівля знаходиться на земельній ділянці, що зареєстрована на праві постійного користування за Великоберезнянською районною державною лікарнею ветеринарної медицини Держпродспоживслужби з кадастровим номером 2120883200:10:002:0012 площею 0,1 га. Технічний паспорт 2015 року, договір утримання та будинкова книга, на які посилається позивач, не породжують права власності для позивача. Тому просять відмовити у задоволенні позову.

Представник Великоберезнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини Могилевич П.М. в судовому засіданні позов не визнав, однак пояснив, що сім`я позивача дійсно проживає у спірному будинку з 1983 року і вона мала право на приватизацію у відповідні роки нерухомого майна, проте, не скористалася цим правом у відповідний час, тому вважає, що у позові слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно паспорта громадянина України та домової книги, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її донька ОСОБА_4 , 1989 року народження, зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що 02 січня 2001 року між головним ветлікарем району ОСОБА_5 та громадянином ОСОБА_3 , 1960 року народження, укладено типовий договір про надання останньому для тимчасового користування приміщення за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 зобов`язується, як квартиронаймач виплачувати щомісячно квартплату згідно розцінок. Загальна площа становить 48,5 м.кв.

В матеріалах справи наявні копії квитанцій, з яких видно, що позивачка та її сім`я належно та в строк сплачувала за квартплату, тобто винаймаючи квартиру, справно вносила кошти за користування вказаним вище житлом.

З матеріалів справи видно, що позивачка виявила бажання приватизувати вищезазначену квартиру, в зв`язку з чим звернулисьдо відповідачаКостринської( колишньої Лютянської) сільської ради з відповідною заявою, однак рішенням №225 від 18.12.2019 року їй та її доньці ОСОБА_4 було відмовлено в приватизації, оскільки будівля за адресою АДРЕСА_1 є нежитловою, а є адмінбудинком, власником якого є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та ця будівля не знаходиться на балансі Лютянської сільської ради.

За змістом відмови, сільська радане оспорюєзаконність проживання позивачів у вказаному вище будинку, вказує на неможливість її приватизації з тих підстав, що будівля не знаходиться на балансі ради, за цих підстав сільська радане є уповноваженим органом на приватизацію будинку.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за №109/17404.

Відповідно до ст.1 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень(підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст.2 Закону до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках( житлові кімнати, житлові блоки(секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів(далі - квартири(будинки),які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначені об`єкти, які не підлягають приватизації:квартири-музеї; квартири(будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири(будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані(в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири(кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири(будинки), житлові приміщення в гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначений перелік є вичерпним.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини першоїстатті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.5 статті 5 Закону передбачено, що кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Згідно з вимогами частини першоїстатті 8 цього ж Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.

Частиною четвертоюстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства), а частиною третьою цієї жстатті Законувстановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

За частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках), здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті в гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири, будинку, кімнати в гуртожитку.

Пунктом 11статті 8 цього ж Законупередбачено, що спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до пунктів 4, 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян на підставі заяви та документів, передбачених пунктом 18 цього ж Положення, а саме: довідки про склад сім`ї та займані приміщення; копії ордеру про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитках); документу, що підтверджуєневикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копії документу, що підтверджує право на пільгові умови; заяви-згоди тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири(будинку) жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах.

Згідно з пунктом 19 цього Положення, відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюються згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла.

Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитках, оформлює відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо жилих приміщень, на підставі яких видає свідоцтво про право власності на жиле приміщення, як це визначено у пунктах 21, 22 цього Положення.

Підстави для відмови у приватизації житла передбачені частиною другоюстатті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Як вбачається, житловий будинок АДРЕСА_1 до такого визначеного переліку не входить, а тому підлягає приватизації відповідно до вимог законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 мала право на безоплатну приватизацію житлового будинку, вказаного вище. Іншого житла вона не має, зареєстрована та проживає в будинку вже тривалий час( з 1983 року).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвободтаіншими міжнародно-правовимидокументами про права людини закріплено право на повагу до житла.

З системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир(будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами. Суд в даному випадку не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.

В свою чергу, суд констатує, що будинок АДРЕСА_1 належить до державної форми власності в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. І він закріплений на праві оперативного управління за Великоберезнянською районною державною лікарнею ветеринарної медицини Дердпродспоживслужби.

Тому вимога позивача щодо визнання незаконним рішення Лютянської сільської ради №225 від 18.12.2019 року про відмову у передачі їй у приватну власність спірного будинку шляхом приватизації є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача щодо визнання недійсним технічного паспорта на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , виданий КП «ВРБТІ» від 29.11.2018 року по інвентаризаційній справі №6230, позаяк такий відноситься до технічної документації, та не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Відповідно дост. 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті четвертої ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх прав порушених, невизнанихабо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5статті 2 цьогоЗакону.

Отже, так як вказане вище житло, в якому проживає позивачка з донькою, є квартирою, однак не відноситься до житла, що не підлягає приватизації, а також враховуючи наявність передбачених законом підстав для приватизації житлового будинку позивачкою, як її наймачем, суд приходить довисновку, що за позивачкою слід визнати право на приватизацію спірного житла.

Керуючись ст.ст. 12,76-81,259, 263- 265, 268 ЦПК України, ст.328 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Костринської сільської ради Ужгородського району, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великоберезнянська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання права на приватизацію державного житлового фонду, визнання рішення незаконним та визнання технічного паспорта недійсним - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 право на приватизацію житлового будинку АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 червня 2022 року.

Головуюча : М.С. Лютянська