Постанова

від 26.06.2022 по справі 912/2773/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2022 року м.Дніпро Справа № 912/2773/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г. Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від відповідача: Брожко Наталія Ігорівна (поза межами суду)

представник позивача до судового засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 (повний текст оформлений 30.12.2020, суддя Глушков М.С.) у справі №912/2773/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат", с. Шабо, Білгород-Дністровський район, Одеська область

до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича, смт. Компаніївка, Кіровоградська область

про стягнення 370 986,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (далі ТОВ "Агрофірма "Шаболат", позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича (далі ФОП Скляренко В.В., відповідач) про стягнення 150 002,40 грн безпідставно одержаних коштів та 220984,56 грн відсотків за користування грошовими коштами з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Скляренка В.В. на користь ТОВ "Агрофірма "Шаболат" 2, 40 грн основного боргу, 3,54 грн 30 % річних та 0,09 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти в сумі 150 000,00 грн отримані відповідачем за платіжним дорученням № 413 від 27.08.2015 (а.с. 26) не є оплатою наданих послуг, відповідно до акта № 3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), оскільки перераховані на підставі рахунку, який складено після підписання акта № 3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), в якому сторони погодили відсутність претензій одна до одної. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували виконання робіт відповідачем на підставі Договору №03 від 24.03.2015 після підписання акта № 3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) позивачем суду надано не було.

Різниця між вартістю робіт за актом № 3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 12.07.2015р. (866 333,60 грн) та оплатою отриманих послуг позивачем (866 336,00 грн) становить 2,40 грн, доказів повернення яких позивачу не надано, а тому позовні вимоги в цій частині визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню. 30 % річних за період з 08.09.2015 по 06.08.2020 на суму 2,40 грн складає 3,54 грн., яка визнана судом першої інстанції такою, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки умовами п. 3.10 Договору сторони погодили збільшення строку позовної давності по всім вимогам до 7 років, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна давність Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" не пропущена.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 скасовано в частині відмови у стягненні 150 000,00 грн безпідставно одержаних коштів та 2 250,00 грн судового збору. Прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з ФОП Скляренка В.В. на користь ТОВ "Агрофірма "Шаболат 150000,00 грн безпідставно одержаних коштів, 2 250,00 грн судового збору. В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі № 912/2773/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Скляренка Василя Володимировича задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 912/2773/20 скасовано. Справу № 91/2773/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" звернулось з апеляційною скаргою, де просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти новогшо рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" 150 002,40 грн. безпідставно одержаних коштів, 220 984,56 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- місцевим господарським судом безпідставно виокремлено одне платіжне доручення №413 від 27.08.2015 із посиланням на той факт, що призначення платежу у ньому містило посилання на рахунок, який відсутній в матеріалах справи та складання його після підписання акту №3 від 12.07.2015. Між тим, станом на час підписання акту №3 від 12.07.2015 позивачем сплачено лише 190 000,00 грн. За доводами апелянта, у місцевого господарського суду із невідомих причин не виникло сумнівів щодо зарахування грошових коштів в сумі 676 336,00 грн., перерахованих згідно з платіжними дорученнями №312 від 23.07.2015, №344 від 04.08.2015, №435 від 08.09.2015 як оплату за договором №03 від 24.03.2015.

- надмірне перерахування коштів у сумі 150 002,40 грн. відбулося у період дії між сторонами договірних відносин на підставі договору №03 від 24.03.2015, тому вказані кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно отримані зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами у розмірі, передбаченому договором 30% річних, у сумі 220 984,56 грн.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Фізична особа-підприємець Скляренко Василь Володимирович у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що:

- Відповідач неодноразово наголошував на підписанні Договору, викладеному на 2 сторінках. Тобто насправді Відповідач погодився на умови, викладені на 1 і 3 сторінках варіанту Договору, наданого Позивачем.

- аналізуючи матеріали справи та вивчаючи пояснення Відповідача щодо підробки сторінки Договору, на якій викладені п.п. 3.3-3.10, слід звернути увагу на абсолютно нелогічні умови цих пунктів, які Позивач умисно без згоди Відповідача вказав як продовження розділу 3 Договору «Порядок розрахунків», а саме умови про позовну давність та повернення безпідставно отриманих коштів, які не властиві звичайній договірній практиці. Та й ще у той час, коли питанню відповідальності сторін присвячено розділ 4 Договору. А це свідчить, що пунктами 3.3-3.10 на окремій сторінці було в односторонньому порядку розширено умови Договору, аби неправомірні позовні вимоги було задоволено.

- навіть, за умови існування Договору на 3-х сторінках, друга з якого має п.п.3.3-3.10 (на умови яких Відповідач не погоджувався, оскільки цей аркуш було створено після укладення Договору), на правовідносини щодо повернення безпідставно набутого майна (про що стверджує Позивач) мала б поширюватись загальна позовна давність. А позовні вимоги слід було залишити без задоволення.

Адже до позадоговірних відносин не може застосовуватись загальна позовна давність.

- Натомість до позовної заяви було додано ордер, виданий адвокатським об`єднанням, без підпису адвоката.

Наявна одна з підстав, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України - позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її. А тому ще й наявні підстави для скасування Рішення та залишення позову без розгляду.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Скляренка Василя Володимировича задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 912/2773/20 скасовано. Справу № 912/2773/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

28.09.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 912/2773/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2021 для розгляду справи №912/2773/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято справу №912/2773/20 до свого провадження. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 10.11.2021 на 12:00 годин.

Від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 03.11.2021 судові засідання у справі №912/2773/20 вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 10.11.2021 клопотання Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича про призначення експертизи задоволено. Призначено у справі №912/2773/20 технічну експертизу документів, проведення якої доручено спеціалістам ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. Провадження у справі №912/2773/20 зупинено на час проведення експертизи.

25.05.2022 до Центрального апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 912/2773/20 разом з висновком експертів № 6510/6511/6510-21 за результатами проведення комплексної судової технічної експертизи документів від 29.03.2022.

Ухвалою суду від 06.06.2022 поновлено провадження у справі №912/2773/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 року. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 27.06.2022 о 12:00 годин.

Ухвалою суду від 24.06.2022 судові засідання у справі №912/2773/20 вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

21.06.2022 від представника позивача надійшла заява про надсилання на електронну адресу матеріалів справи, починаючи з дати призначення судом експертизи.

24.06.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладнення розгляду справи, призначенного на 27.08.2022р. через запровадження на території України воєнного стану.

Дослідивши вказане клопотання позивача, колегія суддів вважає за необхідне залиши їх без розгляду, з огляду на наступне:

Відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2022 №06-21/219/22 заява вих.№б/н від б/д у справі № 912/2773/20 не містить кваліфікованого електронного підпису.

Також, відповідно до довідки Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2022 №06-21/228/22 клопотання вих.№б/н від б/д у справі № 912/2773/20 не містить кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до вимог ч.8 ст. 60 ГПК України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України).

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується надсиланням до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладенняя судового засідання, яке було призначено на 27.06.2022.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

27.06.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

24.03.2015 між Сільськогосподарським кооперативом "Шаболат", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Скляренком Василем Володимировичем (виконавець) укладено договір на виконання робіт по збиранню урожаю №03.

На виконання умов договору №03 від 24.03.2015 Фізичною особою-підприємцем Скляренком Василем Володимировичем надані позивачу послуги щодо збирання врожаю на суму 866 333,60 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №3.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" зазначає, що на оплату послуг ним перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича грошові кошти у сумі 1 016 336,00 грн. згідно платіжних доручень №155 від 15.06.2015 на суму 70 000,00 грн., №211 від 26.06.2015 на суму 70 000,00 грн., №255 від 10.07.2015 на суму 50 000,00 грн., №312 від 23.07.2015 на суму 300 000,00 грн., №344 від 04.08.2015 на суму 150 000,00 грн., №413 від 27.08.2015 на суму 150 000,00 грн., №435 від 08.09.2015 на суму 226 336,00 грн.

04.05.2018, 21.12.2018, 09.04.2019 та 29.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" направлялись Фізичній особі-підприємцю Скляренку Василю Володимировичу листи за вих. № 71, №247, № 120, №141 з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. у зв`язку з переплатою за послуги по збиранню врожаю згідно з договором №03 від 24.03.2015.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича на користь позивача 150 002,40 грн надмірно перерахованих коштів за виконані роботи та 220984,56 грн відсотків за користування грошовими коштами.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" сплатило Фізичній особі-підприємцю Скляренку Василю Володимировичу згідно з платіжними дорученнями №155 від 15.06.2015 на суму 70 000,00 грн. з призначенням платежу "За послуги по збиранню оз.зернових врожаю 2015 згідно рахунку №1 від 15.06.2015"; №211 від 26.06.2015 на суму 70 000,00 грн. з призначенням платежу: "За послуги по збиранню оз.зернових врожаю 2015 згідно рахунку №2 від 26.06.2015"; №255 від 10.07.2015 на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу: "За послуги по збиранню врожаю згідно рахунку №б/н від 10.07.2015" саме на виконання умов договору №03 від 24.03.2015 (роботи виконані 12.07.2015).

Відносно тверджень апеляційної скарги в частині :« … щодо грошових коштів в сумі 676 336 грн., перерахованих згідно платіжних дорученнь № 312 від 23.07.2015, № 344 від 04.08.2015, № 435 від 08.09.2015, у суду були відсутні будь-які сумніви щодо їх сплати в порядку перерахування грошових коштів за договором № 03 від 24.03.2015…», колегія суддів виходить за наступного:

В перелічених вище платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу» зазначено наступне :

Платіжне доручення №312 від 23.07.2015 на суму 300 000,00 грн. з призначенням платежу: "За послуги по збиранню оз.зернових врожаю 2015 згідно рахунку №2 від 26.06.2015" (т.1 а.с. 24);

Платіжне доручення №344 від 04.08.2015 на суму 150 000,00 грн. з призначенням платежу: "За послуги по збиранню оз.зернових врожаю 2015 згідно рахунку №2 від 26.06.2015"(т.1 а.с.25) .

Платіжне доручення №435 від 08.09.2015 на суму 226 336,00 грн. з призначення платежу: "За послуги по збиранню оз.зернових врожаю 2015 згідно рахунку №1 від 15.06.2015" (т.1 а.с. 27)

Тобто, вищенаведені платіжні доручення в якості підстав для здійснення перерахунку грошових коштів, містять дату, яка передує даті підписання акта №3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 12.07.2015р.

В той час, як в графі «Призначення платежу» платіжного доручення № 413 міститься вказівка «за послуги збирання врожаю зг.рахунку № б/н від 26.08.2015р.» , тобто рахунок за який здійснено перерахування спірної суми 150 000,00 грн оформлено хронологічно пізніше дати підписання сторонами акту №3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 12.07.2015р. (т.1 а.с. 26).

Колегія суддів констатує, що доказів виставлення Фізичною особою-підприємцем Скляренком Василем Володимировичем Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" рахунку №б/н від 26.08.2015 після закінчення виконання робіт 12.07.2015р. на виконання умов договору №03 від 24.03.2015 матеріали справи не містять.

Відповідно, висновок суду першої інстанції в частині того, що кошти в сумі 150 000,00 грн, які перераховані платіжним дорученням № 413 від 27.08.2015, з призначенням платежу за послуги збирання врожаю згідно з рахунком № б/н від 26.08.2015, не є оплатою послуг, наданих відповідно до акта № 3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), визнається колегією суддів таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно, висновок суду першої інстанції в частині того, що переплата за договором №03 від 24.03.2015р. становила лише 2,40 грн визнається колегією суддів таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Однією із підстав для задоволення позовних вимог в позовній заяві зазначено положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій мали самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі 905/2419/18).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням відсутності заперечень щодо отримання відповідачем грошових коштів за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015р., колегія суддів доходить висновку, що відповідна сума 150 000,00 грн отримана позивачем без достатніх правових підстав, а дому до них підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, яка регулює набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідні доводи апеляційної скарги приймає до уваги.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року, якою касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Скляренка Василя Володимировича задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 912/2773/20 скасувано, а справу № 91/2773/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, містяться наступні вказівки:

« … у порушення вимог статей 236, 237 ГПК України обставини справи та висновки суду першої інстанції, пов`язані з фактом обізнаності або об`єктивної можливості позивача бути обізнаним щодо порушення його інтересів, а відтак і обставини справи, пов`язані з визначенням початку перебігу і закінчення строку позовної давності за вимогами, що є предметом позову, зважаючи на подані відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, не були предметом дослідження та перевірки суду апеляційної інстанції

Крім того, апеляційним судом були проігноровані заперечення відповідача про достовірність доказів, наданих позивачем на підтвердження звернення до суду в межах збільшеного строку позовної давності, і необхідності здійснення їх додаткової перевірки…».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції були подані заяви про застосування позовної даності, в обґрунтування яких посилався на те, що термін дії договору закріплено в п. 7 договору і становить 10.11.2015, зобов`язання по розрахунку були виконані в цей строк, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, відтак позовна давність сплила 10.11.2018р., однак позивач з позовом у справі, що розглядається, звернувся до суду лише в 2020 році (т.1 а.с .136).

Відповідно до висновку експертів №6510/6511/6510-21 за результатами проведення комплексної мудової експертизи документів по справі №912/2773/20.

По питанню №1:

На аркуші Договору на виконання робіт по збиранню урожаю № 3 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.149-151) було застосовано примусову термічну обробку аркушів, тобто на документ здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документу.

По питанню № 2:

Друкований текст на першому та третьому аркушах, виконаний на одному друкуючому пристрої з електрографічним (лазерним) способом друку, а друкований текст на другому аркуші виконаний на іншому друкуючому пристрої з електрографічним (лазерним) способом друку

По питанню № 3 (у частині дослідження матеріалів документів):

Папір, на якому виготовлені перша та третя сторінки Договору на виконання робіт по збиранню урожаю № 3 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.149, 151) відрізняється від паперу другої сторінки цього договору (т.1 а.с.150) за елементним складом та кольором.

Отже, перший та третій аркуші паперу Договору на виконання робіт по збиранню урожаю № 3 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.149. 151) відрізняються від другого аркушу паперу (т.1 а.с.150) вказаного документу.

По питанню 3 (комісія судових експертів з дослідження технічної експертизи документів та дослідження матеріалів документів):

Перша та третя сторінки Договору на виконання робіт по збиранню урожаю № 3 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.149,151) становили раніше один документ та були виконані одночасно на відміну від другої сторінки Договору на виконання робіт по збиранню урожаю № 3 від 24.03.2015р. (т.1 а.с.150), яка була виконана у інший час (т.3 а.с.50-62)

З урахуванням вищевикладеного, другий аркуш паперу (т.1 а.с. 150), який містить умову збільшення строку позовної давності по всім вимогам до 7 років ( п. 3.10 Договору), є визнається колегіє суддів недостовірним в розумінні статті 78 Господарського процесуального кодексу України доказом і не приймається до уваги колегії суддів, як такий, що створено за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для неї.

Відповідно, висновок суду першої інстанції про погодження сторонами збільшення строку позовної давності по всім вимогам до 7 років і , відповідно, не пропущення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" позовної давності, визнається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги в частині стягнення 2, 40 грн основного боргу, 3,54 грн 30 % річних є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо строків позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів у сумі 150 000,00 грн, отриманих позивачем за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015р. без достатніх правових підстав, колегії суддів керується положеннями про застосування строків загальної позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі зі спливом яого пов`язана дія чи подія, яка має юридичну силу.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день стоку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки 27.08.2018р., згідно календаря було понеділком, загальний строк позовної давності щодо вимог про повернення отриманих позивачем за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015р. без достатніх правових підстав 150 000,00 грн, спривав 28.08.2018р.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

04.05.2018, 19.12.2018, 09.04.2019 та 28.07.2020 на адресу відповідача направлялись листи відповідно за № 71, №247, № 120, №141 з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 150 000,00 грн у зв`язку з переплатою за послуги по збиранню врожаю згідно з договором № 03 від 24.03.2015 (а.с. 28-37).

Вищенаведені докази свідчать про обізнаність позивача про порушення його прав в травні 2018 року.

Перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, з метою захисту якого подано позов до суду. Відсутність порушення такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості. І лише за умови дійсного порушення права або охоронюваного законом інтересу особи та одночасного спливу строку позовної давності, про що зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, в позові необхідно відмовити у зв`язку зі закінченням вказаного строку за відсутності поважних причин пропуску позовної давності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З викладеного вбачається, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Оскільки відповідачем заявлено в суді першої інстанції про сплив позовної давності, а вимоги, які є предметом позову не входять до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, визначених статтею 268 Цивільного кодексу України, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для застосування позовної давності і відмови в задоволені позовних вимог 150 002,40 грн надмірно перерахованих коштів за виконані роботи та 220984,56 грн відсотків за користування грошовими коштами.

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення місцевого господарського суду і відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв`язку із спливом позовної давності.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8 347,50 грн. (т. 1 а.с. 222) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020 у справі №912/2773/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 5 564,81 грн., апеляційної скарги у сумі 8 347,50 грн., за подання покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (67700, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, 120-Б, код ЄДРПОУ 03768767).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (67700, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, 120-Б, код ЄДРПОУ 03768767) на користь Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича ( АДРЕСА_1 , індетифікаційний код НОМЕР_1 ) 11 129,60 грн. за подання касаційної скарги та 16 474,56 грн. витрат з проведення експертизи.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видачу наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.06.2022

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяО.Г. Іванов

СуддяС.Г. Антонік