Ухвала

від 23.11.2022 по справі 912/2773/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 912/2773/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 27.06.2022

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат"

до Фізичної особи підприємства Скляренко В. В.

про стягнення 370 986,96 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" звернуло до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" у справі № 912/2773/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Васьковського О. В., судді - Картере І.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 підстави наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20 - визнано неповажними. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20 залишено без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 11 129,60 грн. за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучило оригінал документу (платіжне доручення № 482 від 20.10.2022), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 11 129,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" в вищезазначеній заяві зазначено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20.

В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що касаційну скаргу скаржником було подано вчасно, а саме 15.07.2022 року, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, а саме поштове відправлення було відправлено з поштового відділення ВПЗО-39, м. Одеса, відомості про причини та підстави тривалої затримки доставлення відправлення та про причини появи іншої календарної дати на конверті із касаційною скаргою відправнику невідомі. Крім того, скаржник посилається також на введення 24.02.2022 на території України воєнного стану у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20 складено та підписано 28.06.2022. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 в касаційному порядку припадав на 18.07.2022.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №912/2773/20 - 21.09.2022, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

До матеріалів касаційної скарги та до заяви про усунення недоліків касаційної скарги скаржника долучено опис вкладення з відбитком штампу від 15.07.2022 про відправку на адресу Верховного суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат".

Однак вищезазначені матеріали не можуть бути визнані судом, належними доказами відправки - 15.07.2022 матеріалів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" у справі № 912/2773/20 до Верховного суду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» поштовий зв`язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв`язку (оператор) - це суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з прийманням, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Статтею 13 цього Закону визначено, що оператори поштового зв`язку надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, положеннями яких передбачено.

Пункт 10 оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що належить до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ним самостійно згідно із законодавством

Пункт 59 - внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Пункт 61 - у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином оформлений відповідно до вищезазначених вимог опис вкладення слугує підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання/відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції.

Так як на вищезазначеному опису вкладенні відсутній підпис працівника поштовго зв`язку та відбиток календарного штемпелю, вказаний опис вкладення невідповідає встановленим Правилами, та не може слугувати доказом на підтвердження дати відправки касаційної скарги до суду.

Доказів стосовно спростування дати зазначеної на конверті Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" в якому була надіслана до Верховного Суду касаційна скарга скаржника з додатками до суду не подано.

Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, зазначені скаржником причини пропуску строку в зіставленні з відомостями про дату постановлення оскаржуваного судового рішення, датою його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також значний проміжок часу, що сплинув з дня його ухвалення до дня отримання касаційної скарги, дають підстави вважати їх необґрунтованими, а відтак неповажними для поновлення строку.

Згідно пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, наведені в якості інших, підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі № 912/2773/20 не підлягає задоволенню, а відтак у відкритті касаційного провадження у справі № 912/2773/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022 слід відмовити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/2773/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шаболат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. І. Картере