Рішення

від 22.06.2022 по справі 924/173/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2022 р. Справа № 924/173/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи:

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації

про визнання недійсним статуту релігійної організації.

Представники сторін:

від позивача - Пасічник Я.С.;

від відповідача - Степанишин В.О.;

від третьої особи - Чухась О.О.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

23.02.2022 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи ОСОБА_1 до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" про визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019, як статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.03.2022.

Окрім того, зазначеною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.03.2022 та позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив до 31.03.2022.

24.03.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.03.2022 продовжено строк підготовчого засідання у справі на тридцять днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницьку обласну державну адміністрацію та відкладено підготовче засідання у справі на 14.04.2022.

14.04.2022 представником позивача подано клопотання про поновлення строку для подання доказів надсилання позовної заяви з додатками третій особі у справі та долучення останніх до позовної заяви.

Судом у підготовчому засіданні 14.04.2022 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу та відповідачу строку для подання доказів у справі та про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.04.2022. Ухвалою суду від 14.04.2022 повідомлено відсутніх учасників процесу про дату наступного засідання у справі.

26.04.2022 представником третьої особи подано до суду пояснення щодо позовних вимог.

Судом в підготовчому засіданні суду 26.04.2022, постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 10.05.2022.

05.05.2022 відповідачем подано до суду клопотання про витребування доказів у справі.

Позивачем 05.05.2022 також подано до суду додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів у справі.

В підготовчому засіданні 10.05.2022, судом, постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 16.05.2022.

12.05.2022 представником позивача подано до суду додаткові пояснення по справі.

Судом, в підготовчому засіданні 16.05.2022, постановлено ухвалу з занесення до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26 травня 2022 року.

26.05.2022 представником третьої особи подано до суду пояснення щодо додаткових пояснень позивача від 12.05.2022.

В судовому засіданні 26.05.2022, судом постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 23.06.2022 року. Ухвалою суду від 27.05.2022 повідомлено відсутніх учасників процесу про дату наступного засідання у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" про визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019, як статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 23.02.2019 у Будинку культури с. Сутківці за ініціативи сільського голови ОСОБА_2 були організовані та відбулись збори місцевих жителів, представників влади та ЗМІ на яких 124 осіб з присутніх проголосували за зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях і внесення змін до статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". Повідомляє, що підписантом протиправно прийнятої нової редакції статуту Релігійної громади виступив ОСОБА_3 , житель села Сутківці, колишній працівник правоохоронних органів який не був членом Релігійної громади. Вказує, що відповідно до протоколу №1 від 23.02.2019 було уповноважено подати статут і заяву до Хмельницької ОДА, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити інші дії таких осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В той же час, зауважує позивач, до Хмельницької ОДА за реєстрацією статуту в новій редакції 28 лютого 2019 року звернувся ОСОБА_3 , який не був на це уповноважений. 27 березня 2019 року розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрацій №2-13/2019-р було зареєстровано статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Вважає, що затвердження 28.02.2019 статуту "Релігійної громади Свято-Покровської парафії, села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції "керуючим Хмельницькою єпархією Православної Церкви України, митрополитом Хмельницьким і Кам`янець-Подільським" - Андрнієм Махотою також є безпідставним, оскільки на час прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження №213/2019-р від 27.03.2019 юридична особа з найменуванням "Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)" не була зареєстрована. Натомість, зауважує позивач, за кодом ЄДРПОУ 23656594 станом на 12.04.2019 було зареєстроване "Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви Київського Патріархату". Зазначає, що збори від 23.02.2019 були проведені фактично, як збори територіальної громади, яка не уповноважена вирішувати питання релігійного характеру. Стверджує, що кількість членів Релігійної громади, які одноголосно сприйняли рішення про залишення в Українській Православній Церкві (228 осіб), є значно більшою, ніж кількість осіб, зазначена у протоколі від 23.02.2019 (124 особи). Пояснює, що у зв`язку з прийняттям нової редакції статуту позивача позбавлено можливості вільного волевиявлення своєї волі, щодо всіх питань, які стосуються релігійної організації, оскільки прийняття нової редакції статуту порушує права всіх парафіян та обмежує право членів релігійної організацій вільно проводити парафіяльні збори та суперечить чинному законодавству, а саме нормам Закону України "Про свободу совісті та релігійні, організації". Звертаємо увагу суду, що єпархіальний архієрей Хмельницької єпархії Української Православної Церкви не надавав згоду на внесення змін до Статуту релігійної громади та не затверджував його нову редакцію, а керівник Релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви до Хмельницької ОДА. Вказує, що протокол №1 від 23 лютого 2019 року складено з порушенням положень чинного законодавства України, Статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви є нікчемним, а відображені у ньому рішення не є рішеннями загальних парафіяльних зборів релігійної громади. Зазначає, що незважаючи на визначення у Статуті релігійної організації в редакції 2019 року, що парафія є суб`єктом некомерційного господарювання та неприбутковою, організацією (п. 1.9 статуту), він не відповідає вимогам ст. 133.4.1 Податкового кодексу України. Позивач підсумував, що статут релігійної організації в редакції від 23 лютого 2019 року було прийнято: із порушенням компетенції органу, що видав цей акт, зокрема особами, що не є членами релігійної організації за відсутністю кворуму, без дотримання процедур передбачених діючим на той час статутом; із порушенням компетенції органу, що затвердив нову редакцію Статуту зокрема посадовими особами ОДА не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та статуту релігійної громади чинному на момент внесення змін у статут, а також прийнято документи за неповним переліком; із порушенням прав членів Релігійної громади, що висловились за духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Вважає, що внаслідок неправомірних дій було порушено права позивача на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості Релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує права на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу. Просить задовольнити позовну заяву.

24.03.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що обставини, наведені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві відповідають дійсності. Відповідач вказав, що оскаржуваний статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрований розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації 213/2019-р від 27.03.2019, як Статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції, не відповідає волевиявленню членів Релігійної організації, положення статуту в новій редакції порушують права та охоронювані законом інтереси позивача та не відповідають вимогам законодавства. Порушення, допущені при прийнятті та затвердженні статуту в новій редакції, не можуть бути усунені. У зв`язку з цим, відповідач Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" позов визнає та просить задовольнити.

26.04.2022 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницькою обласною державною адміністрацією, подано до суду пояснення по справі, згідно яких остання вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Повідомляє, що до ОДА надійшла заява уповноваженого релігійною громадою Білошкурка Л.А від 28.02.2019 року із додатками передбаченими статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме статут релігійної організації у 3 примірниках, Протокол загальних (парафіяльних) зборів релігійної громади, із додатками. Вказує, що подані документи для прийняття рішення про реєстрацію статуту, у новій редакції, відповідали вимогам законодавства та підстав для відмови у реєстрації статуту не було. Звертає увагу суду, що обласна державна адміністрація не повинна і не вивчає компетенцію осіб, які подають документи для реєстрації статуту релігійної громади, протокол чи списки членів громади, правомірність проведення загальних зборів громади, з огляду на те, що це внутрішня справа громади, а держава в межах Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" не втручається в діяльність релігійних організацій. Саме на загальних зборах віруючих громадян вирішуються питання, пов`язані з діяльністю релігійної організації як юридичної особи, яка користується правами і несе обов`язки відповідно до законодавства і статуту. Зауважує, що правомірність прийняття розпорядження голови адміністрації від 27.03.2022 № 213/2019-р та реєстрації Статуту у новій редакції підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 за позовом РО "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької ОДА №213/2019-р від 27.03.2019 року. Пояснює, що позивач не позбавлена, а навпаки, окремо наділена, правом утворити нову релігійну громаду, у разі незгоди з рішенням загальними зборами РО "Свято-Покровська парафія с. Сутківці УПЦ", оформленим протоколом №1 від 23.02.2019 року, про зміну своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях на користь Православної Церкви України. Зауважує, що як зазначено в Протоколі від 23.02.2019 року №1, причиною зміни канонічного підпорядкування було створення помісної автокефальної Православної Церкви України, яка підпорядковується релігійному центру в м. Києві, а не прийняття Закону України "Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України" від 20.12.2018 року. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

05.05.2022 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, де викладено доводи аналогічні наведеним у позовній заяві.

12.05.2022 представником позивача подано до суду додаткові пояснення та звернуто увагу суду, на те, що висновки щодо правомірності розпорядження та реєстрації статуту по суті спору Велика Палата Верховного Суду у справі №910/10011/19 06.04.2021 не робила. Зазначив, що той факт, що позивач є фізичною особою, жодним чином не спростовує її права на оскарження протиправних дій, спрямованих на прийняття статуту в новій редакції. Це може вважатись і внутрішнім питанням релігійної громади, але таке прийняття має здійснюватись в порядку передбаченому законом, а також статутними документами релігійної організації. Вказав, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 червня 2007 року (заява № 77703/01) у справі "Свято-Михайлівська парафія проти України" (пункти 146-151) висловив позицію про значення статуту релігійної організації та вимог щодо членства в релігійній громаді. Стверджує, що особи, які приймали оскаржуваний статут, не були і не є членами Релігійної громади. Вони з 2019 року не зверталися ні до державного реєстратора після прийняття оскаржуваного статуту для внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ні до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". Тому їхні права і охоронювані законом інтереси не порушуються. Пояснює, що задоволення позову у даній справі також не порушує права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Хмельницької обласної державної адміністрації, яка виконує функцію державного реєстратора юридичних осіб - релігійних організацій.

26.05.2022 представник Хмельницької обласної державної адміністрації подав до суду пояснення щодо додаткових пояснень позивача від 12.05.2012, де звернув увагу суду, що саме Білошкурко підписав заяву до облдержадміністрації, згідно наданих релігійною громадою повноважень. Вважає, що порушення під час подачі заяви відсутні, відтак, порядок та процедура реєстрації статуту дотримано згідно вимог чинного законодавства. Також, згідно поданих документів на реєстрацію, жодним чином не слідує, що відбувалися збори територіальної громади с. Сутківці, а не Парафіяльні збори релігійної громади. Зазначив, що позивач жодним чином не довів те, що особи, які прийняли нову редакцію статуту не набули членства у Релігійній громаді Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви та не беруть участі у Богослужіннях і житті Релігійної громади, не сповідуються чи не причащаються тощо. Зі вказаного позивачем рішення Європейського суду з прав людини від 14.06.2007, можна зробити висновок, що обласна державна адміністрація не маючи достатніх законодавчих підстав для відмови у реєстрації змін до статуту не мала повноважень для відмови у реєстрації Статуту у новій редакції. В іншому випадку, відмова у реєстрації статуту суперечила б чинному законодавству та означала б перевищення наданих повноважень облдержадміністрацією.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях, в тому числі 23.06.2022 підтримали позовні вимоги.

Представник третьої особи в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Як вбачається з матеріалів справи, Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" була створена у 1991 році відповідно до ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з ініціативи віруючих громадян - жителів села Сутківці. Дата державної реєстрації 20.11.1991.

Як зазначає позивач, з моменту створення релігійна організація належала до Української православної церкви і її статут був затверджений керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ Митрополитом Антонієм.

Згідно рішення оформленого Протоколом №1/12 Парафіяльних зборів Церква Свято-Покровська (села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви) від:05 грудня 2016 року: 1. Прийнято в засновники (члени) Церкви Свято-Покровської (села Сутківці Хмельницької єпархії) з наданням права голосу по питанням порядку денного 28 громадян, мешканців села Сутківці Ярмолинецького району); 2. Підтверджено повноваження головуючого на цих зборах та повноваження керівника парафії за протоієреєм ОСОБА_6 ; 3. Обрано секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1 ; 4. Змінено найменування громади Церква Свято-Покровська та викладено його у наступній редакції: "Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". Визначено скорочене найменування: РО "Свято-Покровська парафія с. Сутківці УПЦ"; 5. Затверджено на зборах нову редакцію Статуту Церква Свято-Цокровська (села Сутківці Хмшпшйцької єпархії). Доручено настоятелю провести реєстрацію цього статуту та підписати статут. 6. Обрано на посаду скарбника ОСОБА_1 . 7. Затверджено членами парафіяльної ради наступних громадян: протоієрей ОСОБА_6 - голова Парафіяльної ради; ОСОБА_7 - помічник голови Парафіяльної ради; ОСОБА_1 - член Парафіяльної ради.

Пунктами 1, 3 статуту, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №423/2018-р. від 03.05.2018 (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" (надалі - парафія) є неприбутковою релігійною організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії УПЦ. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширенні православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Згідно з п.п. 2.4., 2.5. Статуту (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (п. 2.1. Статуту).

Пунктом 2.7. Статуту парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів (п. 2.8. Статуту).

Згідно з п. 2.10. Статуту Парафіяльні збори на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів.

Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів Парафіяльних зборів (п. 2.11. Статуту).

Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) та секретарем (п. 2.14. Статуту).

Головою Парафіяльної ради за посадою є настоятель (п. 2.1. Статуту).

Як зазначено в п. 2.20. Статуту усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради.

Зміни і доповнення до Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і набирають чинності лише після їх затвердження керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ і реєструються в тому ж порядку що і Статут (п. 5.1. Статуту).

Сторони справи стверджують, що 17.02.2019 загальними парафіяльними зборами релігійної громади було прийнято рішення, що релігійна громада входить до складу та підзвітна Хмельницькій єпархії Української православної церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Баженнійшого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

У матеріалах справи наявна копія протоколу №1 Загальних парафіяльних зборів віруючих, Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 17.02.2019 за головуванням настоятеля парафії про визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади.

Так, у питанні 5 вказаного протоколу парафіяльних зборів вирішено: "підтвердити, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви, та релігійна громада підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія".

Зазначений протокол підписано головою парафіяльних зборів (настоятелем) ОСОБА_6 , секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1 , затверджено керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і ОСОБА_8 , а також скріплено печаткою Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви. У змісті протоколу відображено, що всього членів релігійної громади 300, присутніх 228, по всім питанням голосували за - 300, проти - 0, утримались -0.

Згідно Протоколу №1 загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" від 23.02.2019, проведених в Будинку культури с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області в присутності 126 осіб ухвалено:

1. Головою зборів обрати ОСОБА_9 , секретарем зборів обрати ОСОБА_10 .

2. Обрати членами лічильної комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

3. Змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" та перейти під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної церкви України (за - 124 особи, 2 - утрималось).

4. Внести зміни до Статуту релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної громади на таку: релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

5. Обрати парафіяльну раду релігійної громади у складі: голова - Білошкурко Л.А., помічник - Слободян Н.С., скарбник - ОСОБА_13 .

6. Уповноважити підписати Статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію голову її парафіяльної ради Білошкурка Леоніда Антоновича. Уповноважити подати Статут та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отриманих виписок, витягів, тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів таких осіб: 1. ОСОБА_4 ; 2. ОСОБА_5 .

З Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" ухваленого загальними (парафіяльними) зборами 23.02.2019 Протокол №1, вбачається, що він був затвердженим Керуючим Хмельницькою єпархією Православної церкви України, Митрополитом Хмельницьким і Кам`янець-Подільським 28.02.2019, з поставленням відтиску печатки Української православної церкви Київського патріархату Митрополита Хмельницького і Кам`янець-Подільського Антонія.

З заяви уповноваженої особи релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ Білошкурка Леоніда Антоновича від 28.02.2019 до начальника управління культур національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації вбачається, що заявник просить надати засвідчену належним чином копію останньої редакції статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви", а також належним чином засвідчену копію розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації, яким цей статут зареєстрований.

28.02.2019 Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви звернулась з заявою, за підписом уповноваженого релігійною громадою ОСОБА_3 до голови Хмельницької обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади в новій редакції із назвою "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

27.03.2019 розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Підставою для винесення розпорядження стала заява від 28.02.2019 зареєстрована в облдержадміністрації 28.02.2019 подана від імені релігійної громади, та рішення загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 23.02.2019, оформлене протоколом від 23.02.2019 №1.

У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" зверталась до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції".

Господарський суд міста Києва рішенням від 26.02.2020 у справі №910/10011/19 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Стягнув з Хмельницької обласної державної адміністрації на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.07.2020 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.2020 справу №910/10011/19, за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження разом із касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 касаційну скаргу Хмельницької обласної державної адміністрації задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" на користь Хмельницької обласної державної адміністрації судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарги в розмірі 6723,50 грн.

У зазначеній Постанові Велика Палата дійшла наступних висновків: "Спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. Судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19)."

В послідуючому Фізична особа ОСОБА_1 звернулась з позовом до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" про визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019, як Статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції, керуючись ст. ст. 3 та 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися, як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як стверджується з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрований розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019, як статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції, про що було прийнято рішення на парафіяльних зборах релігійної громади с. Сутківці, оформлене протоколом №1 від 23.02.2019 щодо зміни канонічної підлеглості релігійної організації, зміни назви та прийняття статуту у новій редакції.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах ВП ВС неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Положеннями частин 1-5 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

ВП ВС у постанові від 06.04.2021 по справі №910/10011/19 також звернула увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України. (Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а, від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, від 03.11.2020 у справі №922/88/20).

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 року у даній справі зазначив, що фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколами від 23 лютого 2019 року №1 та від 27 лютого 2019 року №2, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. Позивач убачає порушення своїх прав в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

Тобто, має місце спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), який відноситься до спорів щодо управління такою юридичною особою.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом судового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Частинами 1 та 2 ст. 12 вказаного Закону визначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону передбачено, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Отже, статут - це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація.

Підставами для визнання акту, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 922/2200/19).

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Водночас надаючи оцінку змісту оскаржуваному статуту, суд не знаходить у ньому положень, які б не відповідали чи суперечили чинному законодавству. При цьому і сам позивач не наводить таких обставин. Навпаки судом встановлено, що статут за результатами загальних зборів від 23 лютого 2019 року, оформлених протоколом №1, приведено у відповідність із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", як того вимагає п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17 січня 2019 року.

Судом встановлено, що позивач відповідно до протоколу парафіяльних зборів Церква Свято-Покровська №1/12 від 15.12.2016 була скарбником та членом парафіяльної ради відповідача. ОСОБА_14 стверджує, що оскаржуваними рішеннями було грубо порушено її право та інших прихожан на свободу сповідувати свою релігію. Також порушене особисте немайнове право на свободу совісті та релігії.

Взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації". Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Європейським судом з прав людини по справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що визначена у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин "демократичного суспільства" у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про "свободу сповідувати релігію чи переконання" (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

У даній справі встановлено, що на зборах релігійної громади села Сутківці 23.02.2019 року приймалось рішення лише про вихід з юрисдикції Хмельницької єпархії УПЦ та перехід до ПЦУ, про внесення змін до Статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. Будь - якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Докази заборони для вірян відвідувати храм в селі Стуфчинці матеріали справи не містять.

Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання. До аналогічних висновків дійшов ВС у постанові від 27.01.2020 року у справі №598/157/15-ц.

Окрім того, відповідно до п. 8 ч. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

За положення ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Таким чином, право відповідача на зміну канонічної підлеглості, яке мало місце 23 лютого 2019 року, шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами закріплено ст. 8 Закону № 987-ХІІ.

Тобто громадяни вправі змінювати свою релігію та спільно задовольняти релігійні потреби, що й було визначено на загальних зборах релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Аналіз зазначених положень Закону, вказує на те, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади саме у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 вказаного Закону.

Більше того це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади.

Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України).

Жоден суб`єкт (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади.

Також суд звертає увагу на положення Закону № 987-ХІІ, згідно із якими загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) (ч. 2 та 3 статті 8 Закону). Тобто, Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям.

Що стосується членства в релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), то воно в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону).

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону.

Досліджуючи зміст статуту відповідача у редакції від 03 травня 2018 року, судом не встановлено будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади. Натомість положеннями п.2.5. цього статуту визначено, що до складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і у Законі № 987-ХІІ.

З вище наведеного слідує, що будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у с. Сутківці, можна вважати членом релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви.

Таким чином, у суду відсутні жодні правові підстави вважати, що збори релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви, оформлені протоколом №1, що відбулися 23 лютого 2019 року у Будинку культури села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області, на яких, зокрема, прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та прийнято статут релігійної громади у новій редакції, відбулися в порушення вимог чинного законодавства чи положень чинного на момент їх проведення статуту. Адже вони могли скликатися будь-ким із членів громади, що так і відбулося, рішення приймалося загальними (парафіяльними) зборами, як то передбачає ст. 8 Закону. При цьому рішення було прийнято більше ніж 2/3 від усіх присутніх (124 голосів із 126). Тобто, судом не встановлено, а позивачем не наведено жодних порушень чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача, що вказані дії щодо зміни підлеглості суперечать статуту у попередній редакції, що стосується членства у релігійній громаді, оскільки, як зазначалося судом, в силу п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17 січня 2019 року статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

В даному випадку положення статуту у редакції від 03 травня 2018 року суперечили положенням законодавства щодо процедури зміни підлеглості, тому, на переконання суду, застосовуватися мав Закон № 987-ХІІ.

Поряд із цим оцінюючи протокол №1 загальних зборів парафіян релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви від 17 лютого 2019 року, на котрий посилається позивач, і за змістом питання №5 якого 300 осіб висловили від імені релігійної громади вірність Українській Православній Церкві на чолі з Предстоятилем - Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським та всієї України, відтак були проти зміни канонічної підлеглості, суд не вважає, що вказаний доказ підтверджує обґрунтованість позовних вимог та спростовує висновків загальних зборів релігійної громади 23.02.2019. Окремо враховується і те, що за змістом вказаного протоколу №1 від 17.02.2019р. на зборах присутні 228 членів релігійної громади. У змісті протоколу відображено, що всього членів релігійної громади 300, присутніх 228, по всім питанням голосували за - 300, проти - 0, утримались -0. Тобто у протоколі містяться відомості, які суперечать одні одним, а тому він судом оцінюється критично. Окремо, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували кількість членів релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області 300, а не 126, як це визначено в протоколі від 23 лютого 2019.

На підставі вище наведеного, суд не знайшов підстав для визнання оскаржуваного статуту недійсним, як будь-яких інших доказів, які б спростовували волевиявлення членів релігійної громади змінити канонічну підлеглість.

В свою чергу, відповідно до п. 16 Статуту відповідача в редакції 2018 року, до складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідаються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Ні законодавство України, ні Статут релігійної громади УПЦ с. Сутківці не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді, не містить визначеної процедури прийняття в члени релігійної громади. Позивачем не надано жодного доказу, на якій підставі вона не вважає жителів села Сутківці, які прийшли на парафіяльні збори та прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування, не парафіянами релігійної громади.

В той же час, позивачем не надано доказів про загальну кількість парафіян релігійної громади станом на час прийняття рішення про зміну канонічного підпорядкування. Натомість, наявними доказами (протоколами парафіяльних зборів) вбачається різна кількість членів релігійної громади с. Сутківці.

Відтак, суд приходить до висновку, що частина жителів села Сутківці вирішила добровільно змінити канонічну приналежність, перейшовши до ПЦУ, чим виразили своє право на свободу віросповідування, необхідне у демократичному суспільстві.

Разом з цим, позивач не позбавлений можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, оскільки будь-якого рішення про заборону відвідувати храм, заборону позивача на свободу віросповідання прийнятим рішенням про зміну канонічного підпорядкування не приймалось. Окрім того, як зазначалося вище, відповідно до п. 8 ч. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем), відтак, позивач не позбавлена права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві.

Інші доводи позивача також не спростовують вищевикладеного.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" зазначив, що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави.

Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці суду, бути нейтральною та безсторонньою.

Відтак, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення її прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також про неправомірність його прийняття.

Окрім того, про відсутність порушення відповідачем прав позивача, а також про відсутності спору між останніми свідчить та обставина, що відповідач сам звертався до суду про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019 "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції", а також те, що згідно поданого відзиву від 24.03.2022 та змісту наданих в судових засіданнях пояснень відповідач ніяким чином не оспорює прав позивача.

Стосовно порушень при проведенні державної реєстрації нової редакції статуту судом враховується, що 31 січня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи" від 17.01.2019 року № 2673-VІІ, згідно якого визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п. 2, 3 Прикінцевих положень до Закону встановлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ст. 13 Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно до ч. 3 ст. 14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до ч. 19 ст. 14 Закону орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Матеріалами справи стверджується, що 23.02.2019 року релігійною громадою с. Сутківці прийнято нову редакцію статуту, яку зареєстровано відповідно до розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 27.03.2019 року "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

Позивач у свою чергу вказує, що в порушення ст. 14 Закону № 987-ХІІ статут відповідача у новій редакції подано на реєстрацію неповноважною особою.

Проте досліджуючи матеріали господарської справи, встановлено, що наявними у ній доказами спростовуються твердження позивача щодо подання документів неповноважною особою. Так, за змістом протоколу №1 від 23 лютого 2019 року голову парафіяльної ради релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" Булошкурка Л.А. уповноважено підписати Статут релігійної організації у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію. Факт такого підписання звернення підтверджується заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 28 лютого 2019 року.

У п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин №4" від 25.02.2016 року роз`яснено, що спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею.

У пунктах 13, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. При вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно враховувати, що статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Судом вище встановлено, що рішення парафіяльних зборів від 23.02.2019, на яких прийнято статут в новій редакції, є чинним; позивачем не наведено, а судом не здобуто доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства, відтак, відсутні підстави для визнання його недійсним, тому в задоволенні відповідної позовної вимоги суд відмовляє.

Окремо судом враховується, що відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З всього вищевикладеного, в позові фізичної особи ОСОБА_1 до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27.03.2019, як статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції, слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.06.2022.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. у 2 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - 32134, вул. Героїв України, 43, с. Сутківці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл. - рек. з пов. про вручення

Надіслати на адреси електронної пошти:

відповідачу - Otec.Vladimir.555@gmail.com

третій особі - regadm@adm-km.gov.ua