Постанова

від 06.10.2022 по справі 924/173/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року Справа № 924/173/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Пасічник Я.С.

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 (повний текст складено 29 червня 2022 року, суддя Яроцький А.М.)

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації

про визнання недійсним статуту релігійної організації

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 відмовлено у позові фізичної особи ОСОБА_1 до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним статуту релігійної організації.

Вказане рішення мотивоване тим, що на зборах релігійної громади села Сутківці 23 лютого 2019 року приймалось рішення лише про вихід з юрисдикції Хмельницької єпархії УПЦ та перехід до ПЦУ, про внесення змін до Статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. Будь - якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Докази заборони для вірян відвідувати храм в селі Сутківці матеріали справи не містять. Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання.

Суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що збори релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви, оформлені протоколом №1, що відбулися 23 лютого 2019 року у Будинку культури села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області, на яких, зокрема, прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та прийнято статут релігійної громади у новій редакції, відбулися в порушення вимог чинного законодавства чи положень чинного на момент їх проведення статуту. Адже вони могли скликатися будь-ким із членів громади, що так і відбулося, рішення приймалося загальними (парафіяльними) зборами, як то передбачає стаття 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні, організації". При цьому рішення було прийнято більше ніж 2/3 від усіх присутніх (124 голосів із 126). Тобто, судом не встановлено, а позивачем не наведено жодних порушень чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи. Позивач не позбавлений можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, оскільки будь-якого рішення про заборону відвідувати храм, заборону позивача на свободу віросповідання прийнятим рішенням про зміну канонічного підпорядкування не приймалось. Відтак, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем порушення її прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також про неправомірність його прийняття.

Крім того, місцевим судом встановлено, що рішення парафіяльних зборів від 23 лютого 2019 року, на яких прийнято статут в новій редакції, є чинним; позивачем не наведено, а судом не здобуто доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства, відтак, відсутні підстави для визнання його недійсним, тому в задоволенні відповідної позовної вимоги суд відмовив.

Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що висновок Суду про відсутність в оскаржуваному статуті положень, які б не відповідали чи суперечили чинному законодавству, та незазначення позивачем таких обставин спростовується матеріалами справи (позовною заявою і самим текстом оскаржуваного статуту). Зокрема, положення оскаржуваного статуту суперечать частині 5 статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статті 133.4.1 Податкового кодексу України. Дані обставини судом нез`ясовані та не розглянуті.

Крім цього, скаржник зауважує, що збори 23 лютого 2019 року були проведені фактично як збори територіальної громади, яка не уповноважена вирішувати питання релігійного характеру. Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені у розділі 11 Конституції України та розділі 2 Закону України "Про місцеве самоврядування". Зокрема, до їх повноважень не належить вирішення питань щодо організації діяльності релігійних громад. Втручання територіальної громади в діяльність релігійних організацій буде порушенням статей 11, 35, 37 140 Конституції України. Отже, всі питання, які виникають відносно релігії, в тому числі і питання щодо зміни конфесій, належать виключно до компетенції Релігійних громад.

Апелянт також звертає увагу на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Хмельницька обласна державна адміністрація на підтвердження своїх пояснень щодо позову не надала матеріалів реєстраційної справи юридичної особи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". ОСОБА_2 , житель села Сутківці, колишній працівник правоохоронних органів, ніколи не був членом Релігійної громади. Це підтверджується протоколами зборів Релігійної громади. Те ж саме стосується інших учасників зборів у Будинку культури 23 лютого 2019 року. Критерії членства у Релігійній громаді повністю кореспондують з положеннями частини 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідно до якої членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

В апеляційній скарзі також зазначено, що той факт, що позивач є фізичною особою, жодним чином не спростовує її права на оскарження протиправних дій, спрямованих на прийняття статуту в новій редакції. Це може вважатись і внутрішнім питанням релігійної громади, але таке прийняття має вчинятись в порядку передбаченому законом, а також статутними документами релігійної організації.

Скаржник зауважує, що на стадії підготовчого провадження суд не вирішив питання щодо визнання позову відповідачем і всупереч частини 4 статті 191 ГПК України не постановив рішення про задоволення позову чи ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду. Згідно з частиною 6 статті 236 ГПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Судом також не обґрунтовано, що відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу). Аналогічно під час вирішення справи по суті суд не зазначив, що задоволення позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу).

На переконання апелянта, при затвердженні статуту в новій редакції не було дотримано порядку та процедури його прийняття, затвердження та внесення на розгляд органів державної влади для реєстрації. Прийняття рішення про внесення змін до статуту порушило право на участь в прийнятті рішення щодо конфесійної належності громади, тобто фактично порушило право на свободу віросповідання, гарантоване статтею 35 Конституції України та статтею 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Враховуючи норми Статуту Релігійної громади та Закону України №4128-Д, 27 січня 2019 року Релігійною громадою Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, членом якої є позивач, проведено парафіяльні збори, на яких прийнято рішення щодо залишення громади в лоні Української Православної Церкви. На вказаних зборах, рішень щодо зміни конфесійного спрямування чи внесення змін до Статуту не приймалось. Тобто, право на зміну канонічної підлеглості відповідачем, про що зазначає суд, у легітимний спосіб не реалізовувалось. Більше того, відповідач прийняв протилежне рішення про залишення в УПЦ. В подальшому будь-які зміни в ЄДР не відбулись, а відповідач продовжує свою статутну Богослужбову діяльність.

Враховуючи викладені доводи, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Листом №924/173/22/3936/22 від 25 липня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

01 серпня 2022 року матеріали справи №924/173/22 надійшли до апеляційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Мельника О.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 та призначено дату судового засідання на "23" серпня 2022 р. об 11:30 год.

17 серпня 2022 року від відповідача - Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання повністю і безумовно визнає позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги. Даний відзив підписаний протоієреєм Володимиром Степанишиним .

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Петухова М.Г. судове засідання у справі №924/173/22 23 серпня 2022 року не відбулось.

23 серпня 2022 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Хмельницької обласної державної адміністрації надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, у яких остання просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення. Обласна державна адміністрація звертає увагу суду на те, що вона виступає лише реєструючим органом, який при прийнятті рішення керується виключно зазначеними нормами закону і перевіряє та вивчає лише ту інформацію, яка міститься в поданій релігійною громадою заявою по суті. Згідно поданого Статуту у новій редакції, вважає, що його положення відповідають вимогам статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Також, третя особа зазначає, що надання оцінки відповідності положень Статуту громадської організації вимогам статті 133.4.1. Податкового кодексу України згідно Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою КМУ від 13 липня 2016 р. № 440 покладено на контролюючий орган (Державну податкову службу України). Позивач жодним чином не довів те, що особи, які прийняли нову редакцію статуту, в тому числі ОСОБА_2 не набули членства у Релігійній громаді Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви та не беруть участі у Богослужіннях і житті Релігійної громади, не сповідуються чи не причащаються тощо.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року розгляд апеляційної скарги було призначено на "06" жовтня 2022 р. об 15:30 год.

30 вересня 2022 року від Хмельницької обласної державної адміністрації надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Безпосередньо в судовому засіданні 06 жовтня 2022 року представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Хмельницької обласної державної адміністрації з технічних причин на зв`язок не вийшов. Відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Враховуючи, що третьою особою було надані письмові пояснення щодо апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу без участі представника Хмельницької обласної державної адмінстрації.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" була створена у 1991 році відповідно до статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" з ініціативи віруючих громадян - жителів села Сутківці. Дата державної реєстрації 20 листопада 1991 року.

Як зазначає позивач, з моменту створення релігійна організація належала до Української православної церкви і її статут був затверджений керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ Митрополитом Антонієм.

Згідно рішення оформленого Протоколом №1/12 Парафіяльних зборів Церква Свято-Покровська (села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви) від:05 грудня 2016 року: 1. Прийнято в засновники (члени) Церкви Свято-Покровської (села Сутківці Хмельницької єпархії) з наданням права голосу по питанням порядку денного 28 громадян, мешканців села Сутківці Ярмолинецького району); 2. Підтверджено повноваження головуючого на цих зборах та повноваження керівника парафії за протоієреєм Степаншниним Володимиром Олеговичем ; 3. Обрано секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1 ; 4. Змінено найменування громади Церква Свято-Покровська та викладено його у наступній редакції: "Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви". Визначено скорочене найменування: РО "Свято-Покровська парафія с. Сутківці УПЦ"; 5. Затверджено на зборах нову редакцію Статуту Церква Свято-Цокровська (села Сутківці Хмшпшйцької єпархії). Доручено настоятелю провести реєстрацію цього статуту та підписати статут. 6. Обрано на посаду скарбника ОСОБА_1 . 7. Затверджено членами парафіяльної ради наступних громадян: протоієрей Степанишин Володимир Олегович - голова Парафіяльної ради; Перхойло Ніна Миколаївна - помічник голови Парафіяльної ради; ОСОБА_1 - член Парафіяльної ради.

Пунктами 1, 3 статуту, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №423/2018-р. від 03 травня 2018 року (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" (надалі - парафія) є неприбутковою релігійною організацією, первинним канонічним підрозділом Української Православної Церкви та знаходиться в організаційному підпорядкуванні Хмельницької єпархії УПЦ. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу сповідання та поширенні православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. Статуту (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) вищим органом парафіяльного управління є парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей (пункт 2.1 Статуту).

Пунктом 2.7 Статуту парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів (пункт 2.8 Статуту).

Згідно з пунктом 2.10 Статуту Парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів.

Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів Парафіяльних зборів (пункт 2.11. Статуту).

Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим) та секретарем (пункт 2.14 Статуту).

Головою Парафіяльної ради за посадою є настоятель (пункт 2.1. Статуту).

Як зазначено в пункті 2.20 Статуту усі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради.

Зміни і доповнення до Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії і набирають чинності лише після їх затвердження керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ і реєструються в тому ж порядку, що і Статут (пункт 5.1 Статуту).

Сторони справи стверджують, що 17 лютого 2019 року загальними парафіяльними зборами релігійної громади було прийнято рішення, що релігійна громада входить до складу та підзвітна Хмельницькій єпархії Української православної церкви та підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

У матеріалах справи наявна копія протоколу №1 Загальних парафіяльних зборів віруючих, Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 17 лютого 2019 року за головуванням настоятеля парафії про визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади.

Так, у питанні 5 вказаного протоколу парафіяльних зборів вирішено: "підтвердити, що Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" входить до складу та підзвітна Хмельницькій Єпархії Української православної церкви, та релігійна громада підтверджує свою духовну і канонічну єдність з Українською православною церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія".

Зазначений протокол підписано головою парафіяльних зборів (настоятелем) Степанишиним В.О. , секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1 , затверджено керуючим Хмельницькою єпархією Української Православної Церкви Митрополитом Хмельницьким і Старокостянтинівським Антонієм , а також скріплено печаткою Управління Хмельницької єпархії Української Православної Церкви. У змісті протоколу відображено, що всього членів релігійної громади 300, присутніх 228, по всім питанням голосували за - 300, проти - 0, утримались -0.

Реєстрація змін внесених рішенням парафіяльних зборів 17.02.19 року не відбулася.

Згідно Протоколу №1 загальних (парафіяльних) зборів членів релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" від 23 лютого 2019 року, проведених в Будинку культури с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області в присутності 126 осіб ухвалено:

1. Головою зборів обрати Григорчука Олега Михайловича , секретарем зборів обрати Слободян Надію Степанівну .

2. Обрати членами лічильної комісії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

3. Змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" та перейти під канонічне підпорядкування Управління Хмельницької єпархії Православної церкви України (за - 124 особи, 2 - утрималось).

4. Внести зміни до Статуту релігійної організації "Релігійна Громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ" шляхом прийняття його в новій редакції зі зміною назви релігійної громади на таку: релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

5. Обрати парафіяльну раду релігійної громади у складі: голова - ОСОБА_2., помічник - Слободян Н.С., скарбник - Католік Л.О .

6. Уповноважити підписати Статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію голову її парафіяльної ради ОСОБА_2. Уповноважити подати Статут та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинити дії щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отриманих виписок, витягів, тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів таких осіб: 1. ОСОБА_13 ; 2. ОСОБА_9 .

З Статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" ухваленого загальними (парафіяльними) зборами 23 лютого 2019 року Протокол №1, вбачається, що він був затвердженим Керуючим Хмельницькою єпархією Православної церкви України, Митрополитом Хмельницьким і Кам`янець-Подільським 28 лютого 2019 року, з поставленням відтиску печатки Української православної церкви Київського патріархату Митрополита Хмельницького і Кам`янець-Подільського Антонія.

З заяви уповноваженої особи релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії УПЦ ОСОБА_2 від 28 лютого 2019 року до начальника Управління культур національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації вбачається, що заявник просить надати засвідчену належним чином копію останньої редакції статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви", а також належним чином засвідчену копію розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації, яким цей статут зареєстрований.

28 лютого 2019 року Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви звернулась з заявою, за підписом уповноваженого релігійною громадою ОСОБА_2 до голови Хмельницької обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади в новій редакції із назвою "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

27 березня 2019 року розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р було зареєстровано статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Підставою для винесення розпорядження стала заява від 28 лютого 2019 року зареєстрована в облдержадміністрації 28 лютого 2019 року подана від імені релігійної громади, та рішення загальних (парафіяльних) зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви" від 23 лютого 2019 року, оформлене протоколом від 23 лютого 2019 року №1.

У липні 2019 року Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" зверталась до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції".

Господарський суд міста Києва рішенням від 26 лютого 2020 року у справі №910/10011/19 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції. Стягнув з Хмельницької обласної державної адміністрації на користь Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 13 липня 2020 року залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 листопада 2020 року справу №910/10011/19, за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" до Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження разом із касаційною скаргою Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 касаційну скаргу Хмельницької обласної державної адміністрації задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" на користь Хмельницької обласної державної адміністрації судовий збір за подання апеляційної і касаційної скарги в розмірі 6723,50 грн.

У зазначеній Постанові Велика Палата дійшла наступних висновків: "Спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. Судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19)."

В подальшому Фізична особа ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" про визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрованого розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27 березня 2019 року, як Статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції, керуючись статтями 3 та 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися, як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить визнати недійсним статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", зареєстрований розпорядженням першого заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27 березня 2019 року, як статут релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви" у новій редакції, про що було прийнято рішення на парафіяльних зборах релігійної громади с. Сутківці, оформлене протоколом №1 від 23 лютого 2019 року щодо зміни канонічної підлеглості релігійної організації, зміни назви та прийняття статуту у новій редакції.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах ВП ВС неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Положеннями частин 1-5 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у даній справі зазначив, що фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколами від 23 лютого 2019 року №1 та від 27 лютого 2019 року №2, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. Позивач убачає порушення своїх прав в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

Тобто, має місце спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), який відноситься до спорів щодо управління такою юридичною особою.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом судового захисту.

Згідно з частиною 1 статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Статут юридичної особи за змістом частини 2 статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Частинами 1 та 2 статті 12 вказаного Закону визначено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону передбачено, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Отже, статут - це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №922/2200/19).

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що у змісті оскаржуваного статуту відсутні положення, які б не відповідали чи суперечили чинному законодавству. Вбачається, що статут за результатами загальних зборів від 23 лютого 2019 року, оформлених протоколом №1, навпаки приведено у відповідність із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", як того вимагає пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17 січня 2019 року.

Щодо доводів апелянт про те, що положення оскаржуваного статуту суперечать частині 5 статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та вимогам статті 133.4.1. Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації порядком позовного провадження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України, за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

В свою чергу, помилкове зазначення Господарського процесуального кодексу на переконання суду є технічною помилкою, яка жодним чином не порушує права позивача.

Надання оцінки відповідності положень Статуту громадської організації вимогам статті 133.4.1. Податкового кодексу України згідно Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 покладено на контролюючий орган, яким є Державна податкова служба України. Суд та обласна державна адміністрація не вправі перебирати на себе повноваження контролюючого органу, а позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що контролюючий орган виявив порушення статті 133.3.1 Податкового кодексу України. ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися до контролюючих органів з метою перевірки дотримання відповідачем норм податкового законодавства.

Судами встановлено, що позивач відповідно до протоколу парафіяльних зборів Церква Свято-Покровська №1/12 від 15 грудня 2016 року була скарбником та членом парафіяльної ради відповідача. ОСОБА_14 стверджує, що оскаржуваними рішеннями було грубо порушено її право та інших прихожан на свободу сповідувати свою релігію. Також порушене особисте немайнове право на свободу совісті та релігії.

Взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації". Правовою формою цих відносин є режим відокремлення держави від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Європейським судом з прав людини по справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У своєму рішенні по справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що визначена у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин "демократичного суспільства" у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про "свободу сповідувати релігію чи переконання" (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отже, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

У даній справі встановлено, що на зборах релігійної громади села Сутківці 23 лютого 2019 року приймалось рішення лише про вихід з юрисдикції Хмельницької єпархії УПЦ та перехід до ПЦУ, про внесення змін до Статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. Будь - якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Докази заборони для вірян відвідувати храм в селі Стутківці матеріали справи не містять.

Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі №598/157/15-ц.

Окрім того, відповідно до пункту 8 частини 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

За положення статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Таким чином, право відповідача на зміну канонічної підлеглості, яке мало місце 23 лютого 2019 року, шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади на підставі рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту, які ухвалені загальними зборами релігійної громади, скликаними її членами закріплено статтею 8 Закону № 987-ХІІ.

Тобто громадяни вправі змінювати підлеглість релігійної громади та спільно задовольняти релігійні потреби, що й було визначено на загальних зборах релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Аналіз зазначених положень Закону, вказує на те, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади саме у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 8 вказаного Закону.

Більше того це питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади.

Загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (відповідно до вимог статті 98 Цивільного кодексу України).

Жоден суб`єкт (включно із священнослужителем чи органами управління громади) не може позбавити загальні збори права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади.

Положення Закону № 987-ХІІ передбачають, що загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи) (частини 2 та 3 статті 8 Закону). Тобто, Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям.

Щодо доводів апелянта стосовно членства в релігійній громаді Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та тверджень про те, що певні особи не були членами релігійної громади, колегія суддів зазначає наступне.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади (частина друга статті 8 Закону).

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону.

Досліджуючи зміст статуту відповідача у редакції від 03 травня 2018 року, судами не встановлено будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади. Натомість положеннями пункту 2.5. цього статуту визначено, що до складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті. Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і у Законі № 987-ХІІ.

З вище наведеного слідує, що будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у с. Сутківці, можна вважати членом релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви.

Таким чином, як у суду першої так і апеляційної інстанції відсутні жодні правові підстави вважати, що збори релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви, оформлені протоколом №1, що відбулися 23 лютого 2019 року у Будинку культури села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області, на яких, зокрема, прийнято рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та прийнято статут релігійної громади у новій редакції, відбулися в порушення вимог чинного законодавства чи положень чинного на момент їх проведення статуту. Адже вони могли скликатися будь-ким із членів громади, що так і відбулося, рішення приймалося загальними (парафіяльними) зборами, як то передбачає стаття 8 Закону. При цьому рішення було прийнято більше ніж 2/3 від усіх присутніх (124 голосів із 126). Тобто, судами не встановлено, а позивачем не наведено жодних порушень чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Доводи скаржника про те, що збори 23 лютого 2019 року були проведені фактично як збори територіальної громади, яка не уповноважена вирішувати питання релігійного характеру є лише припущеннями не підтверджені жодними доказами. Присутність на зборах релігійної громади осіб, які обіймали або обіймають будь-які посади як в органах місцевого самоврядування так і в правоохоронних органах жодним чином не спростовує того, що такі особи не можуть бути членами релігійної громади. Виконання такими особами своїх посадових, службових обов`язків або використання свого службового становища під час проведення зборів релігійної громади 23 лютого 2019 року не доведено позивачем.

Крім того, колегія суддів зауважує, що дослідження наявності/відсутності кворуму, інших порушень при скликанні та проведенні загальних зборів релігійної громади буде виходом за межі позовних вимог та не входить до кола обставин, що належать до предмету доказування у даній справі, тоді як дослідження питання дотримання порядку скликання, правомочності зборів може бути предметом розгляду вимоги про визнання недійним рішення загальних зборів.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи позивача, що вказані дії щодо зміни підлеглості суперечать статуту у попередній редакції, що стосується членства у релігійній громаді, оскільки, як зазначалося вище, в силу пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17 січня 2019 року статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

В даному випадку положення статуту у редакції від 03 травня 2018 року суперечили положенням законодавства щодо процедури зміни підлеглості, тому застосовуватися мав Закон № 987-ХІІ.

Поряд із цим оцінюючи протокол №1 загальних зборів парафіян релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області єпархії Української Православної церкви від 17 лютого 2019 року, на котрий посилається позивач, і за змістом питання №5 якого 300 осіб висловили від імені релігійної громади вірність Українській Православній Церкві на чолі з Предстоятилем - Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським та всієї України, відтак були проти зміни канонічної підлеглості, місцевий суд правильно зазначив, що вказаний доказ не підтверджує обґрунтованість позовних вимог та не спростовує висновків загальних зборів релігійної громади 23 лютого 2019 року. Окремо враховується і те, що за змістом вказаного протоколу №1 від 17 лютого 2019 року на зборах присутні 228 членів релігійної громади. У змісті протоколу відображено, що всього членів релігійної громади 300, присутніх 228, по всім питанням голосували за - 300, проти - 0, утримались - 0. Тобто у протоколі містяться відомості, які є суперечливими, а тому він ставиться під сумнів.

Визначальним в даному випадку є відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували кількість членів релігійної громади Свято-Покровської парафії села Сутікці Ярмолинецького району Хмельницької області в кількості 300 осіб, а не 126 осіб, як це визначено в протоколі від 23 лютого 2019. Також суд враховує, що матеріали справи містять протокол від 05.12.2016 року, зі змісту якого вбачається, що кількість членів релігійної громади - 28 осіб.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 , викладені у апеляційній скарзі про те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Хмельницька обласна державна адміністрація на підтвердження своїх пояснень щодо позову не надала матеріалів реєстраційної справи юридичної особи Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української Православної Церкви", з якої можна було б встановити, хто є членом релігійної громади, оскільки позивач звертаючись до суду не довів належними та допустимими доказами кількість членів релігійної громади, а перекладення обов`язку доказування такої обставини на третю особу є неприпустимим. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до реєстраційної служби з заявою про отримання копій з реєстраційної справи, відмови державного реєстратора у видачі таких документів чи подання апелянтом клопотання про витребування таких доказів з відповідною мотивацією.

На підставі вище наведеного, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що відсутні підстави для визнання оскаржуваного статуту недійсним та відсутні докази, які б спростовували волевиявлення членів релігійної громади змінити канонічну підлеглість.

В свою чергу, відповідно до пункту 16 Статуту відповідача в редакції 2018 року, до складу парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідаються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Ні законодавство України, ні Статут релігійної громади УПЦ с. Сутківці не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді, не містить визначеної процедури прийняття в члени релігійної громади. Позивачем не надано жодного доказу, на якій підставі вона не вважає жителів села Сутківці, які прийшли на парафіяльні збори та прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування, не парафіянами релігійної громади.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що частина жителів села Сутківці вирішила добровільно змінити канонічну приналежність, перейшовши до ПЦУ, чим виразили своє право на свободу віросповідування, необхідне у демократичному суспільстві.

Разом з цим, ОСОБА_1 не позбавлена можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, оскільки будь-якого рішення про заборону відвідувати храм, заборону позивача на свободу віросповідання прийнятим рішенням про зміну канонічного підпорядкування не приймалось. Окрім того, як зазначалося вище, відповідно до пункту 8 частини 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем), відтак, позивач не позбавлена права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві.

Крім того, позивачем не доведено порушення її прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також про неправомірність його прийняття.

Про відсутність порушення відповідачем прав позивача, а також про відсутності спору між останніми свідчить та обставина, що відповідач сам звертався до суду про визнання протиправним та скасування розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації №213/2019-р від 27 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної Церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції", а також те, що згідно поданого відзиву від 24 березня 2022 року поданого до суду першої інстанції відповідач ніяким чином не оспорює прав позивача. У поясненнях на апеляційну скаргу відповідач також підтримує вимоги апеляційної скарги позивача.

Стосовно порушень при проведенні державної реєстрації нової редакції статуту колегією суддів враховується, що 31 січня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи" від 17 січня 2019 року №2673-VІІ, згідно якого визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень до Закону встановлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 13 Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно частини 3 статті 14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до частини 19 статті 14 Закону орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 30 Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у частині другій статті 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2019 року релігійною громадою с. Сутківці прийнято нову редакцію статуту, яку зареєстровано відповідно до розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 27 березня 2019 року "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області".

Апелянт у свою чергу вказує, що в порушення статті 14 Закону № 987-ХІІ статут відповідача у новій редакції подано на реєстрацію неповноважною особою.

Проте досліджуючи матеріали господарської справи, встановлено, що наявними у ній доказами спростовуються твердження ОСОБА_1 щодо подання документів неповноважною особою. Так, за змістом протоколу №1 від 23 лютого 2019 року голову парафіяльної ради релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" ОСОБА_2. уповноважено підписати Статут релігійної організації у новій редакції та заяву до Хмельницької обласної державної адміністрації про його реєстрацію. Факт такого підписання звернення підтверджується заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 28 лютого 2019 року.

Відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства", суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. При вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно враховувати, що статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Враховуючи вищевикладене, судами встановлено, що рішення парафіяльних зборів від 23 лютого 2019 року, на яких прийнято статут в новій редакції, є чинним; позивачем не наведено, а судами не здобуто доказів суперечності статуту у новій редакції нормам законодавства, відтак, відсутні підстави для визнання його недійсним, тому в задоволенні відповідної позовної вимоги місцевий суд обгрунтовано відмовив.

Колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи обставини, які свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок реєстрації в новій редакції статуту Релігійної громади ОСОБА_1 вказує на порушення їх інтересу у правовій визначеності як члена релігійної організації так і самої релігійної організації, як юридичної особи. Разом з тим, позов подано не релігійною організацією, а особисто позивачем, наявними у справі доказами не доведено та не встановлено порушення її прав та обов`язків з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

Щодо доводів апелянта про відсутність ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийняті і визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які підлягають встановленню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №588/1311/17, від 30 червня 2021 року у справі №916/1142/20.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову суд першої інстанції був позбавлений повноважень на прийняття заяви відповідача про визнання позову, оскільки остання суперечила закону. Сама лише відсутність ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову є порушенням норм процесуального права, однак не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на все вищевикладене, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 23 червня 2022 року у справі №924/173/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/173/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "14" жовтня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.