Постанова

від 28.06.2022 по справі 546/1150/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/1150/21 Номер провадження 22-ц/814/1706/22Головуючий у 1-й інстанції Романенко О. О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

скретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: представників позивача адвокатів Мороза С.В., Лазоренко О.М.,

розглянувшив м.Полтаві цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області та відділу освіти Решетилівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу

за апеляційноюскаргою адвокатів Мороза Сергія Вікторовича та Лазоренко Оксани Михайлівни в інтересах ОСОБА_1

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Романенко О.О. в м.Решетилівці, зі складанням повного тексту 18.04.2022 року,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Просила визнати незаконним та скасувати наказ №71-к від 08.11.2021 року Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області, яким її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти Covid-19. Зазначала, що таке відсторонення порушує її право на працю. Просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі, виходячи із середньоденної заробітної плати 654,58 грн.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено відділ освіти Решетилівської міської ради.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року в задоволенні позову позов ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення оскаржили адвокати Мороз С.В. та Лазоренко О.М. в ітересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Вважають, що суд дав невірну оцінку встановленим обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 01.09.2015 року працює у Глибокобалківському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області вчителем початкових класів.

01.11.2021 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про те, що з 08.11.2021 року щеплення від Covid-19 є обов`язкове для працівників закладу освіти, з посиланням на наказ Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236.

Позивача попередили, що у випадку ненадання документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення від Covid-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень до 05.11.2021 року то 08.11.2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

08.11.2021 року вчителя початкових класів ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від Covid-19 на підставі наказу №71-к від 08.11.2021 року Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області.

Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , рішення мотивував відсутністю порушення прав позивача на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, оскільки трудові відносини між ОСОБА_1 та Глибокобалківським закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області не були припинені, а обмеження цього пава було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки, як працівників закладу освіти, так і дітей, які відвідують цей заклад.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить постанова Кабінету Міністрів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Згідно норм статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, враховуючи вище наведене, можна прийти до висновку, що відсторонення від роботи на підставі відмови від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 є незаконним, оскільки такі дії є фактичним втручанням та порушенням права людини на працю та права заробляти працею на життя, втручання в які дозволено виключно законами України.

Відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усуватиза поданням відповідних посадових осібдержавної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються відобов`язкового медичного огляду абощеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щепленняза поданням відповідних посадових осібдержавної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Стосовно позивача таке подання про відсторонення від роботи відсутнє.

Відповідно до вказаного,за відсутності в роботодавця належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, відсторонення ним від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, вбачається неправомірним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу також на те, що адміністрацією навчального закладу при виданні оскаржуваного наказу не було дотримано процедуру відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Так, позивачу не пропонувалось надати свої пояснення з приводу відсторонення від роботи .

Отже, законодавством встановлено, що відсторонення (не допущення) працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням наст. 46 КЗпП Українита наст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимогЗакону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Проте, суд першої інстанції не дав належну оцінку обставинам справи та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області № 71-к від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу через відсторонення від роботи, колегія суддів виходить з положень ст.235 КЗпП України та враховує, що наказом відповідача № 30-к/тр від 28.02.2022 року позивача допущено до роботи з 01.03.2022 року.

Таким чином, період вимушеного прогулу становить 79 робочих днів (з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року), за який на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата в сумі 51 711 грн. 82 коп., виходячи із середньоденної заробітної плати 654,58 грн.

Стягнення слід здійснити із юридичної особи, яка видавала наказ - Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області та з якою позивач перебуває у трудових відносинах.

Відповідно до п.1 ч. 1ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Виходячи із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, з освітнього закладу на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збіору за подання позовної заяви в розмірі 1 816 грн. та за подання апеляційної скарги - 2724,00 грн..

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційнускаргу адвокатів Мороза Сергія Вікторовича та Лазоренко Оксани Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2022 року скасувати, ухваливши нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області № 71-к від 08.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнути з Глибокобалківського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Решетилівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 01 березня 2022 року в сумі 51 711 грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29.06.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна