Постанова

від 27.06.2022 по справі 640/18891/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Справа № 640/18891/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Грибан І.О.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника Відповідача Скрибки І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2019 №№ 07312615140105, 07322615140105.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2019 № 07322615140105 в частині донарахування суми ПДВ у розмірі 145728,33 грн по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Профітван».

В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що показники податкової звітності позивача по правовідносинам з ТОВ «БК «Профітван» зареєстровані на підставі реальних господарських операцій, що підтверджуються відповідними первинними документами.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в інформаційній системі АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» містяться облікові картки контрагентів позивача, а саме ТОВ «Чілігріс» та ТОВ «Спец-Альянс Груп» як суб`єктів фіктивного підприємництва і їх посадові особи заперечують свою участь у господарській діяльності таких товариств.

3. Не погодившись з таким рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

4. Позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, стверджуючи про товарність його операцій з ТОВ «Чілігріс» і ТОВ «Спец-Альянс Груп» і необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

При цьому, апелянт -позивач посилається на принцип індивідуальної відповідальності та зазначає, що він не повинен нести відповідальність за дії інших осіб.

5. Відповідач у своїй скарзі простить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в позову повністю.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог податковий орган стверджує про безтоварність всіх спірних операцій позивача з його контрагентами.

З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права.

6. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2021 та від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

7. У строк, установлений судом, відзиви на апеляційні скарги не надходили.

8. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021, та від 25.01.2022 витребувано додаткові докази у справі, викликано свідка та продовжено строк судового розгляду.

9. 12.01.2021 позивачем та відповідачем подано додаткові письмові пояснення і докази у справі. Також, відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, яке задоволено вищевказаною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

11. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» (далі - ТОВ «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС») зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

12. Між позивачем і ТОВ «БК «Профітван» (код ЄДРПОУ 40916300) було вчинено господарські операції на загальну суму 874 369,99 грн, у тому числі ПДВ - 145 728,33 грн, ь на підставі наступних договорів підряду: № 16/17П від 01.03.2017, № 15/17П від 01.03.2017, № 14/17П від 01.03.2017, № 18/17П від 31.03.2017, № 19/17П від 31.03.2017, № 20/17П від 31.03.2017, № 21/17П від 31.03.2017, № 45/17П від 07.07.2017 та договору на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання № 17/17П від 01.03.2017.

13. Між ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Чілігріс» (Субпідрядник) укладено договори підряду № 29/17П від 01.09.2017, № 30/17П від 02.10.2017, № 31/17П від 02.10.2017, № 32/17П від 02.10.2017.

ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» придбавались матеріали в ТОВ «Чілігріс» відповідно до рахунку-фактури № 101701 від 17.10.2017 (кронштейн з елементами кріплення, анкер хімічний, система двостороннього зв`язку, перетворювач частотний OVF20 CR).

ТОВ «Чілігріс» виписані на адресу ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» акти виконаних робіт (надання послуг), акти здачі прийняття робіт (надання послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові/податкові накладні підписані зі сторони ТОВ «Чілігріс» директором ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).

ТОВ «Чілігріс» за період вересень, жовтень 2017 року декларації з податку на додану вартість не подавались та взаємовідносин із ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» не задекларовано.

Відповідно до інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Чілігріс» (код ЄДРПОУ 41291229) ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за № 2058/8/26-57-21-04 від 06.11.2017 з ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Працівниками ОУ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відібрано 05.11.2017 пояснення у гр. ОСОБА_1 .

Згідно з поясненнями від 05.11.2017 гр. ОСОБА_1 повідомив, що ТОВ «Чілігріс» (код ЄДРПОУ 41291229) йому не відомо, відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Чілігріс» не мав, фінансово-господарські документи - не складав, де відбувалась державна реєстрація товариства - не відомо, розрахункові рахунки - не відкривав, документи податкової, реєстраційні документи до ДПІ, щодо діяльності товариства - не подавав.

14. Між ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» (Підрядник) та ТОВ «Спец-Альянс Груп» (Субпідрядник) укладено договір підряду № 36/17П від 12.10.2017.

ТОВ «Спец-Альянс Груп» виписані на адресу ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні підписані зі сторони ТОВ «Спец-Альянс Груп» директором Войтишинюком Сергієм Вікторовичем (код 2788102798).

Також, відповідно до інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Спец-Альянс Груп» (код ЄДРПОУ 41163865) ОУ ГУ ДФС у Харківській області внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва за № б/н від 14.05.2018 з ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Від СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист від 25.07.2018 вих. № 2986/10/26-55-23-01, відповідно до якого, в СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває кримінальне провадження за № 320118220000000118 від 18.05.2018, в даному кримінальному провадженні допитаний директор ТОВ «Спец-Альянс Груп» (код ЄДРПОУ 41163865) ОСОБА_2 .

Працівниками ОУ Київської ОДПІ м. Харкова було допитано 23.12.2017 гр. ОСОБА_2 .

Згідно протоколу допиту від 23.12.2017 гр. ОСОБА_2 повідомив, що йому не відомо, що він є директором та засновником ТОВ «Спец-Альянс Груп», статутний фонд не вносив та не формував, банківських рахунків на ТОВ «Спец-Альянс Груп» - не відкривав, будь-яких документів, що стосується ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Спец-Альянс Груп» не підписував, вид діяльності - не відомий, до діяльності підприємства - відношення не мав, документів пов`язаних з фінансово-господарською діяльністю - не підписував, довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності - не видавав, хто подавав податкову звітність - не відомо, договорів про електронні документи та заяви на отримання електронного підпису - не підписував, операції з розрахунковими рахунками - не здійснював, де знаходиться офіс та фінансово-господарські документи - не відомо, печатки ТОВ «Спец-Альянс Груп» - не отримував та де вони знаходяться невідомо, договорів, доповнень до договорів та інші документи пов`язані з фінансово-господарською діяльністю не укладав та не підписував і не доручав третім особам здійснювати дані дії.

15. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 11.04.2019 № 4446, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» (код ЄДРПОУ 40382985) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Чілігріс» (код ЄДРПОУ 41291229) за вересень, жовтень 2017 року, ТОВ «Спец-Альянс Груп» (код ЄДРПОУ 41163865) за листопад 2017 року, ТОВ «БК «Профітван» (код ЄДРПОУ 40916300) за березень, квітень та серпень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт від 26.04.2019 № 277/26-15-14-01-05/40382985.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 316 984 грн., в тому числі по періодам: за 2017 рік на суму 316 984 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 206 475 грн., в тому числі за: вересень 2017 року - 43 333грн; жовтень 2017 року - 126 809 грн; листопад 2017 року - 36 333 грн.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що операції позивача з його контрагентами: TOB «Чілігріс», ТОВ «Спец-Альянс Груп» та ТОВ «БК «Профітван» є безтоварними.

16. 31.05.2019 на підставі наведених висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

1) № 07312615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 396 230,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 316 984,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 79 246,00 грн.

2) № 07322615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 309 713,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 206 475,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103 238,00 грн.

17. ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» оскаржило вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 12.08.2019 № 38665/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 31.05.2019 № 07312615140105, № 07322615140105 - без змін.

18. Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

19. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

20. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

21. Тобто, наявність первинних документів без перевірки їх належності та достатності для формування податкового кредиту, з огляду на наявну інформацію про непричетність до здійснення господарської діяльності їх підписантом, має суттєве значення для правильного вирішення спору щодо товарності операцій.

22. Разом з тим, податкові накладні які стали підставою для формування платником податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або виписані від їх імені податкові накладні, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

23. Статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 826/8933/18.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

24. Щодо операцій позивача з ТОВ «БК «Профітван».

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спірні показники податкової звітності позивача по взаємовідносинам з вказаним контрагентом були сформовані за результатами здійснення операцій на підставі договорів підряду: № 16/17П від 01.03.2017, № 15/17П від 01.03.2017, № 14/17П від 01.03.2017, № 18/17П від 31.03.2017, № 19/17П від 31.03.2017, № 20/17П від 31.03.2017, № 21/17П від 31.03.2017, № 45/17П від 07.07.2017 та договору на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання № 17/17П від 01.03.2017.

Разом з тим, реальність таких операцій підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими накладними /т.1 а.с.75-85/, документацією щодо договірної ціни за вказаними вище договорами, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом приймання виконаних будівельних робіт, рахунком-фактурою, банківськими виписками /т.1 а.с.97-102, 105-108, 112-113, 116-120, 122, 126-133, 136-142, 146, 149-153, 158-162, 168-178, 183-185/.

Крім того, з матеріалів справи вбачається і Відповідачем не спростовано, використання результатів робіт (послуг), виконаних ТОВ «БК «Профітван», у господарській діяльності Позивача, зокрема при здійсненні монтажу ліфтів при виконанні зобов`язань перед ТОВ «Ліко-Житлосервіс», ТОВ «Ф.Д.К.», ТОВ «УК «Комфорт Сервіс 3», ТОВ «Петрівський квартал», ТОВ «УК «Комфорт Сервіс 2», ТОВ «Броварський Заводобудівельний Комбінат», ТОВ «Цілісний майновий комплекс 103», ТОВ «АСК Будкапітал» /т.3 а.с.16-22, 28-29, 31-34/.

Також, матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і зазначеним контрагентом, відповідність таких операцій видам господарської діяльності позивача

Доводи Апелянта - Відповідача щодо безтоварність всіх спірних операцій Позивача з вказаним контрагентом колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Доводи Апелянта - Відповідача про те, що розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Профітван», вказаний у договорах від 01.03.2017, відкрито 02.03.2017 не надають достатніх підстав вважати спірні операції фіктивними, оскільки жодних доказів, які б виключали можливість допущення описки в договорі та фіктивності складання решти первинних документів на його підставі суду не надано.

Разом з тим, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. по справі № 804/79/15.

Крім того, наводячи зазначені доводи, Апелянт не надає належних і допустимих доказів на їх підтвердження, а лише посилається на не завірене належним чином викопіювання (як він сам вказує - «прінт-скрін») з ІС «Податковий Блок» /т.2 а.с.183-184/.

Доводи Апелянта - Відповідача у справі про те, що вказаний контрагент Позивача не мав матеріально-технічних ресурсів (земельних ділянок, врожаю) для вчинення спірних операцій, є необґрунтованими та засновуються на припущеннях, оскільки Апелянтом - Відповідачем у справі не доведено, зокрема, що таким контрагентом не залучалися треті особи для виконання відповідних зобов`язань перед Позивачем.

Доводи податкового органу щодо наявності кримінального провадження, у рамках якого директор контрагента позивача ОСОБА_3 під час допиту зазначив, що він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Профітан», колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що за відсутності інших доказів такі обставини не надають безумовних підстав для висновку про фіктивність спірних операцій.

Разом з тим, з протоколу допиту вказаної особи як свідка не вбачається ані жодних обставин щодо фіктивності діяльності вказаного товариства, ані тим більше щодо його операцій з Позивачем.

Крім того, відсутній вирок суду, який би набрав законної сили та встановлював зазначені обставини, Відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Водночас, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 31.05.2019 № 07322615140105 в частині донарахування Позивачу суми ПДВ у розмірі 145728,33 грн по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БК «Профітван».

Крім того, судова колегія також установила, що санкцію у спірному ППР по правовідносинам з вказаним товариством Позивачу нараховано в розмірі 50% за ознакою повторності по ППР від 07.03.2018 № 0002701401, але таке ППР не є узгодженим (здійснюється судове оскарження у справі №826/8933/18), тому санкція, навіть якщо б були підстави для її нарахування, мала б складати 25%, що також у сукупності з наведеними вище обставинами переконує суд у протиправності спірних податкових зобов`язань.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні справи в цій частині позовних вимог було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

25. Щодо операцій Позивача з ТОВ «Чілігріс».

Товарність операцій між ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» і ТОВ «Чілігріс» за договорами підряду № 29/17П від 01.09.2017, № 30/17П від 02.10.2017, № 31/17П від 02.10.2017, № 32/17П від 02.10.2017 підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, рахунком-фактури, актами виконаних робіт (надання послуг), актами здачі прийняття робіт (надання послуг), актами приймання виконаних будівельних робіт, документацією (довідками) довідки про вартість виконаних будівельних робіт, банківськими виписками /т.1 а.с.196-206, 216-217, 220-224, т. 2 а.с.1-3, 14-17/.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем у вказаного товариства за спірними операціями було придбано відповідні матеріали, зокрема кронштейн з елементами кріплення, анкер хімічний, систему двостороннього зв`язку, перетворювач частотний OVF20 CR, які в наступному використані в його господарській діяльності при виконанні зобов`язань у взаємовідносинах з ТОВ «Ліко-Житлосервіс», ТОВ «Ф.Д.К.», ТОВ «УК «Комфорт Сервіс 3», ТОВ «Петрівський квартал» /т.3 а.с. 16-27/.

При цьому, з аналізу вказаної вище первинної документаціє вбачається господарська мета вчинення Позивачем спірних операцій з ТОВ «Чігіріліс» та відповідність таких операцій видам його господарської діяльності.

Доводи Відповідача щодо безтоварність всіх спірних операцій Позивача з вказаним контрагентом колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Твердження Відповідача про те, що ТОВ «Чігіріліс» за період вересень, жовтень 2017 року не подавались декларації з ПДВ, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже зазначалося вище, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини.

Посилання Відповідача на інформацію в системі АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Чілігріс» (код ЄДРПОУ 41291229) і те, що складені вказаним товариством акти виконаних робіт (надання послуг), акти здачі прийняття робіт (надання послуг), акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові/податкові накладні підписані зі сторони ТОВ «Чілігріс» директором ОСОБА_1 (код 3161204113), який у рамках кримінального провадження заперечував свою участь у господарській діяльності цього товариства, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.

Так, з протоколу допиту вказаної особи не вбачається ані жодних обставин щодо фіктивності діяльності вказаного товариства, ані тим більше щодо його операцій з Позивачем.

Крім того, відсутній вирок суду, який би набрав законної сили та встановлював зазначені обставини, Відповідачем не доведено, що між Позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Враховуючи викладене, колегія судів приходить до висновку щодо протиправності нарахування Позивачу спірних податкових зобов`язань та штрафних санкцій за операціями з ТОВ «Чілігріс».

Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови в задоволенні відповідних позовних вимог було неповно встановлено обставини справи, зокрема не досліджено первинні документи, не з`ясовано наявність господарської мети вчинення Позивачем відповідних операцій, їх сутності та змісту, не проаналізовано протокол допиту директора товариства ОСОБА_1 , не з`ясовано стан відповідного кримінального провадження та наявність судового вироку, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та, згідно зі ст. 317 КАС України, є підставою для скасування рішення суду.

26. Щодо операцій Позивача з ТОВ «Чілігріс» і ТОВ «Спец-Альянс Груп».

Товарність операцій між ТОВ «Гарант-Ліфт Плюс» і ТОВ «Спец-Альянс Груп» за договором підряду № 36/17П від 12.10.2017 підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими накладними, акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт, банківськими виписками /т.2 а.с.25-41/.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що предметом операцій Позивача з вказаним контрагентом за наведеним договором підряду були монтажно-налагоджувальні роботи ліфтів, результати яких ним використані в його господарській діяльності у правовідносинах з ТОВ «УК «Комфорт Сервіс 3», ТОВ «Петрівський квартал» /т.3 а.с.23-27/.

Разом з тим, з аналізу вказаної вище первинної документаціє вбачається господарська мета вчинення Позивачем спірних операцій з ТОВ «Спец-Альянс Груп» та відповідність таких операцій видам його господарської діяльності.

Доводи Відповідача щодо безтоварність спірних операцій Позивача з вказаним контрагентом колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Посилання Відповідача на інформацію в системі АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ ТОВ «Спец-Альянс Груп» і те, що первинні документи від вказаного товариства підписані зі сторони контрагента Позивача директором ОСОБА_2., який у рамках кримінального провадження заперечував свою участь у господарській діяльності цього товариства, апеляційний суд відхиляє як такі, що суперечать принципу індивідуально відповідальності, регламентованому ст. 61 Конституції України, про що зазначалося вище.

Крім того, з протоколу допиту вказаної особи не вбачається ані жодних обставин щодо фіктивності діяльності вказаного товариства, ані тим більше щодо його операцій з Позивачем.

Крім того, кримінальне провадження не завершено, обвинувальний акт відсутній, а також, відповідно, й відсутній вирок суду, який би набрав законної сили та встановлював зазначені обставини, Відповідачем не доведено, що між Позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Враховуючи викладене, колегія судів приходить до висновку щодо протиправності нарахування Позивачу спірних податкових зобов`язань та штрафних санкцій за операціями з ТОВ «Спец-Альянс Груп».

Отже, судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови в задоволенні відповідних позовних вимог було неповно встановлено обставини справи, зокрема не досліджено первинні документи, не з`ясовано наявність господарської мети вчинення Позивачем відповідних операцій, їх сутності та змісту, не проаналізовано протокол допиту директора товариства ОСОБА_2 , не з`ясовано стан відповідного кримінального провадження та наявність судового вироку, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині та, згідно зі ст. 317 КАС України, є підставою для скасування рішення суду.

27. Таким чином, доводи відповідача щодо безтоварності таких операцій є необґрунтованими і безпідставними та спростовуються матеріалами цієї справи.

28. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

29. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

30. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень 31.05.2019 №№ 07312615140105, 07322615140105, необхідності їх скасування та задоволення позову в цій справі.

31. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишенню без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасуванню, а такі позовні вимоги - задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з огляду на результат розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, понесені позивачем у цій справі судові витрати в розмірі 21008,08 грн, підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача в цій справі.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» - задовольнити.

У задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - відмовити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати та ухвалити постанову, якою такі позовні вимоги - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2019 № 07312615140105.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2019 № 07322615140105 в частині нарахування податкових зобов`язань і штрафних санкцій на суму 163984,67 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні та шістдесят сім копійок) грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ЛІФТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40382985) понесені ним судові витрати в розмірі 21008,08 (двадцять одна тисяча вісім гривень та вісім копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 червня 2022 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.О. Грибан

Л.В. Губська